Читайте также:
|
З жавніх-давен люцифер знав, що Бог має прийняти на себе людську природу, але поняття не мав, як має статися Воплочення. Відповідно до своєї запеклої гордості і зарозумілості він був повний суперечливих припущень і висновків. Позбавлений Божої ласки він часом вірив, що Христос - це Бог, задля Його великих чудес; а іншим разом - відкидав цю думку, бо бачив Його таким убогим, покірним, терплячим і втомленим. Ці сумніви морочили його аж до години Ісусової смерті на Хресті, коли він був остаточно звитяжений Спасителем.
Отже, лишень Господь прийняв на свої зранені святі плечі свій неймовірно тяжкий Хрест, люцифер і його чорти відчули, що смерть цього невинного Мужа, котру вони підготовляли, грозить їм самим великою руїною. Налякані, вони вже перестали підбурювати жидів і римських вояків проти Ісуса, і намагалися чимдуж втекти назад у пекло. Але наказ Пречистої Діви заморозив їх на місці, зв'язав ніби чудесним ланцюгом, присилував поплентатись з процесією на сам вершок Голгофти. Властю Її Божественного Сина кінець оцього ланцюга був вкладений в руки Пресвятої Матері.
Намарно видиралися і бісилися демони, - невидимі окови міцно тримали їх в покорі. Оскаженілі з болю, люцифер і його пекольні духи у безсилій люті налітали один на одного і дерлися поміж собою, мов рій стривожених шершенів, чи кубло паразитів, що кишать в безладді, втікаючи від світла в темне місце.
Для древнього змія прийшла пора, щоб розгромив його Пан всякого життя. У цю годину повного розчарування не міг оцей отруйний гад навіть затулити собі вух, щоби не чути голосу Чародія (Пс. 58, 5-6). Бо наш Спаситель якраз почав промовляти із свого Хреста тих сім знаменних слів. Ними Господь бажав тріюмфувати над пеклом, над гріхом і смертю, позбавити дияволів їх смертоносної влади над людським родом.
Першим було слово: "Отче, відпусти їм, бо не знають, що роблять." (Лука 23, 34). Ось тут диявол зрозумів, що Христос говорить до Предвічного Отця, що Він - Його істинний Син і правдивий Бог разом з Отцем і Святим Духом, що Він добровільно вмирає для спасення людського роду, що зараз Він жертвує свої безконечно дорогоцінні заслуги для прощення гріхів усіх тих дітей Адама, що захочуть спастися, не виключаючи навіть негідників, що Його розп'яли. Знесамовитівши при цій новині, люцифер з підручними напружились, щоби метнутися назад у пекло. Але в'язь в руках Цариці їх втримала на місці.
Із другого слова до розкаяного розбійника: "Істинно кажу тобі - нині будеш зі Мною в Раю" - дияволи зрозуміли, що Відкуплення не кінчається тільки на прощенні грішників, а йде далі - аж до прослави праведних. Нечисті духи усвідомили, що від цієї години заслуги Христа почнуть діяти з новою силою, відчинять двері Раю, що були замкнені через перший гріх; - що відтепер люди входитимуть у вічне щастя, займати призначені їм Небесні місця, раніше недоступні. Вони відчули Христову силу, щоб кликати гріщників, •оправдувати і вибілювати їх, і - той тріюмф, котрий Ісус здобув над ними через досконалу терпеливість, покору, лагідність і всі інші чесноти Його життя. Люцифер не міг більше знести своїх мук і розчарування, упокорився аж до тої міри, що став благати Пречисту Діву їх відпустити назад до пекла. Але Цариця не дала згоди, бо ще не прийшов назначений час.
Аж при третьому слові Господа - до його Матері: "Жено, ось твій син", - стало ясно бісам, що ця Пані, котра тримала їх на прив'язі, була правдивою Матірю Богочоловіка, Тією Жінкою, подобу і знак Котрої їм показали в Небесах по їх сотворенню, тою самою, що мала стерти голову дияволу, як провістив їм Бог. Тоді ж їм об'являли про гідність і вищість тої Пані понад всі прочі сотворіння і про Її міць, яку вони відчули вже тепер. А вони ж Її шукали від початку світу, від сотворення першої жінки; всю свою проникливість вживали, щоб знайти і знищити оцю загрозу! І щойно лиш виявили, що це - Марія, яку нечисті переочили... Не описати словом, як вони самі на себе вивергли оту тисячекратну лють, що була безсила супроти Богородиці. А зверх того, демони второпали, що святий Йоан, призначений Ісусом на опікуна Богоматері, рівночасно став наділений властю священства. Люцифер вже предвиджував, що панування над пекольними силами, внутрішньо притаманне священству Йоана, тепер буде привілеєм всіх священників, бо вони мають свою частку у безмірній гідності і всемогутності нашого Відкупителя; - і що решта праведних, навіть - не священників, теж перейдуть під особливий захист Господа і стануть сильними сопроти пекла.
Четверте слово Христа було звернене до предвічного Отця: "Боже, мій Боже, чому Ти мене покинув?" Нечисті духи пізнали із цих слів, що Боже милосердя для людей було безмежним і непроминаючим; - що для його здійснення Ісус на час Страстей відрікся від усякої полегші з боку Його Божественної природи, щоб Його людське тіло відчуло найбільші страждання, і щоб Відкуплення людей дало найбільший урожай. У своїй всеобіймаючій любові Спаситель нарікав, що частина людства вимкнеться з-під ласки спасення і піде на вічну загибель, що Він ще більше би терпів, аби спасти і тих, коли б Йому лише Отець на це позволив. Розм'яждженою стала самовпевнена злоба дияволів при виді такої нестримної любові Бога до смертної людини; вони знемагали від зависті до людського щастя і почуття безсилля йому перешкодити; - якщо тільки людина захоче те щастя мати.
П'яте слово Христа: "Прагну", - потвердило Його тріюмф над дияволом і прислужниками сатани. Вони ще більш оскаженіли, бо усвідомили із Господніх слів свою нищівну поразку. Бог ніби дав їм остереження:
"Якщо те, що Я вистраждав для людей і Моя любов до них здаються вам завеликими, то знайте, що вона невичерпна і буде змагати до їх вічного спасення; і повінь мук і страждання її не згасили. Багато більше Я за них терпів би, якби було треба, аби тільки врятувати їх від вашого рабства, зробити їх потужними і сильними супроти злоби вашої і гордині."
Шостим словом: "Звершилося!" - Господь дав знати нечистим духам, що Таїнства Воплочення і Відкуплення вже здійснились, як того вимагало Боже Провидіння. Бо Христос, наш Відкупитель послушно сповнив Волю Предвічного Отця; бо Його покора і послух надолужили вповні за їх гордість і непослух, проявлені ще в Небесах. Тоді вони Йому не підчинились, не захотіли визнати за свого Голову Того, хто мав стати у призначений час Богочоловіком. Тепер же згідно із Божою премудрістю їх справедливо упокорив і переміг той сам Господь, котрого вони зневажили. Годилося, щоб саме в цю годину Христос здійснив ту власть Судді над ангелами і людьми, що була дарована Йому Отцем Небесним.
І Він її застосував, сказавши сьоме слово: "Отче, в Твої руки віддаю мого духа!" (Лука 23, 46). Це був сигнал для скинення аж на пекольне дно присуджених до вічного вогню люцифера з підручними його. Пречиста Божа Матір у співділанні з цією волею Христа своїм наказом очистила від них гору Голгофту. Дияволи всі були зметені в пекольну пропасть ще блискавичніше, ще більш болючо, ніж під час скинення з Небес. І - по дорозі свою ярість виміщали на душах проклятих.
Коли минуло їх запаморочення, коли Бог позволив їм оговтатись по якомусь часі, люцифер в своїй гордості надумав кнувати проти Неба нові лихі замисли. Він скликав разом всіх дияволів, усівся на найвищім місці і забалакав до них так: "Вам, отим, що йшли за мною на протязі стількох віків, що далі за моїми приписами йдуть, щоби за мою кривду відомстити, відома та шкода, яку тепер отримав я з рук цього Богочоловіка;
- і як за тих тридцять і три роки Він вводив мене в оману, скриваючи свою Божественність, приховуючи діяння своєї душі; - і як тепер Він заторжествував над нами через оцю саму Смерть, що напровадили її на Нього ми. Ще нім прийняв Він плоть, я вже Його ненавидів, й відмовився признати, що Він є більш від мене вартий, щоби дістати поклоніння від решти сотворінь. Хоч через спротив той мене із вами скинули із Неба, і звели до оцього огидного стану, так недостойного моєї величі й колишньої краси, мене ще більше мучить те, що мене заміг так і пригнобив цей Чоловік і Його Матір. З того же дня, як перша людина була сотворена, я невгаваючи шукав, щоб їх знайти і знищити; або якби я не зміг їх знищити, то щонайменше
- я бажав навести погибель на Його всі сотворіння, і спонукати їх Його не визнавати за свого Бога і - щоб ніхто ніколи навіть користі не мав з Його трудів. Такий мій намір був; на це я скерував зусилля всі мої і клопотання. Але намарно! Бо Він подолав мене покірністю і бідністю своєю, роздавив своєю терпеливістю, а накінець - обібрав із панування над цим світом своїми Страстями і страшною Смертю. Це спричиняє мені такий нестерпний біль, що навіть, коли б я преуспів, щоб скинути Його з Правиці Його Отця, де Він сидить тепер звитяжно, що навіть, якби потягнув униз в це пекло усі душі, Ним відкуплені, то все одно, -не вгамувалось би моє обурення, не втихомирилась би моя лють."
"Чи це терпимо, щоб та природа людська, настільки нижча від моєї, так возвеличеною стала понад усі сотворіння?! - Що аж так полюбили її та облагодіяли, щоб воз'єднати із Сотворителем в особі предвічного Слова?! - Що Він війною спершу піде проти мене, перш нім сповнити оцю працю, а потім - так приголомшливо розіб'є? Від початку це людство я вважав моїм найбільшим ворогом; воно завжди мене огидою непереносною повнило. О люди, так вашим Богом обдаровані, обласкані, що я ненавиджу Його; так сильно ним люблені! Як перешкодити вашому доброму трафунку? Як нещасливість мою мені на вас навести, бо існування те, що ви отримали, я знищити не в силі? Як нам бути далі, помічники мої? Як панування ми своє відновим? Як поновити нашу владу над людьми? Як подолати їх? Бо якщо люди віднині і надалі виявлять хоч трохи здорового глузду й вдячності, якщо не настрояться ще більше від нас супроти цього Богочоловіка, що так самовіддано їх відкупляв, то ясно є, що всі за ним підуть! Й уваги на обдурювання наше не зверне ніхто: відштовхувати будуть їх всі почесті, які підступно ми їм підсуваєм; сподобається їм погорда світу, умертвлення тілесного шукати стануть, і небезпеку розпізнають в дозвіллях і утіхах плотських. І скарбами й багатством погордують, замилування знайдуть в бідності, котру їх Пан так вшанував... Наслідуючи свого істинного Відкупителя, вони відвернуться від всього, що можем ми для апетитів їхніх дарувати. Отак панування наше буде знищене, бо не прибавиться ніхто до нашого числа в цім місці мук і безнадії. Усі осягнуть щастя, яке ми втратили, всі аж до землі себе усмирять, страждати схочуть терпеливо. А мої обурення й погорда мені нічого не дадуть."
"О горе мені, що за муку мені ця помилка дає! Коли я спокушав Його в пустині, єдиний вислід був, що Він дістав можливість лишити людям приклад для побіди цеї, щоби вони могли тим легше мене перемагати. І переслідування мої лише ще ліпше прояснили його науку цю покори і терпіння. До зрадництва штовхнувши Юду, підмовивши жидів, щоб на хресті замучили Його, я просто приспішив мою руїну, а для людей - спасення; а навчання, яке я стерти захотів, якраз противно - вкоренилось ліпше. Як міг же той, хто Богом є, себе так сильно принизити? Як зміг Він стільки перенести від тих людей, що є лихими? Як я себе дозволив звести, що ще поміг оте спасення вчинить привабливим і щедрим? Хіба Богоподібною є міць отого Чоловіка, що вимучив мене ось так і ослабив? А як же так, що ця Жінка, Його Матір, а ворог мій, - була так сильна і непереможна супроти мене? Невидана у простім сотворінні сила! І не сумніваюсь, що почерпнула ту міць Вона в Божественного Слова, коли вдягла Його у людську плоть. Через Жінку ту Всевишній без утоми вів війну зі мною, а я ж ненавидів Її з тої миті, коли пізнав у тому образі чи знаку в Небесах. Але доки не заспокою мого возвишеного гніву, я не бачу ніякої користі від неустанної війни з цим Відкупителем, Його Матірю і людьми. І ось тепер ви -демони, що ходите зі мною! Тепер прийшла пора, щоб вивільнити нам обурення своє супроти Бога. Зійдімся всі, щоби обрадити, що маєм ми чинити; бо хочу я почути ваші міркування."
Почали декотрі найвищі демони давати свої ради, як шкодити Відкупленню людей. Бо всі зійшлись на гадці, що немає сил, щоби самій Особі Спасителя кривду заподіяти, затьмарити Його заслуг незмірну вартість, чи знищити відроджуючу силу святих Тайн, або усунути науку, котру Христос лишив. Але дияволи прийшли до висновку, що всі атаки націлювати треба на сам новий порядок надавання людям Небесних помочі і ласк, який Господь установив для людського спасення. А найспритніші з-поміж бісів так рекли: "Дійсно тепер люди мають у своїм володінні нові і дуже сильні науку і закон, нові дієві святі Тайни, новий зразок для поступу в чеснотах і - їх Учителя, потужного Заступника і Оборонця - у тій Жінці. Але ж природні нахили і плотські пожадання лишаються ті самі; а чутливі і лакомі створіння своєї вдачі не змінили. Тому давайте, спожиткуємо цю ситуацію як мога більш проникливо, щоб звести нанівець, оскільки це можливо, ті плоди праці Богочоловіка для людей. Ось розпічнем війну затяту проти людства, підказуючи їм нові забаганки, штовхаючи, аби за пристрастями йшли, і забували про все інше. Тоді, заплутані у небезпечних речах, подбати люди не зуміють вже про те, що зовсім протиставне."
Нараявшись так, вони розподілили працю поміж себе, щоб кожен рій чортів трудився лиш над ширенням пороків, в яких вони найбільшу мають вправність. Тож порішили далі ідолопоклонство розвивати, щоб люди не пізнавали правди ні про Бога, що у Небесах, ні про Відкуплення. А як провалиться ота затія, то - насаджати єресі і секти; а у проводирі та учителі їм надавати схиблених осіб. Якраз на тому зборищі нечистих найбільш метикуваті із злих духів обмислили в подробицях майбутні секти, такі, як - Магомета, Арія, Пелагія і Нестора; - також - всі другі, що виклюнуться від перших віків святої Церкви аж дотепер, і на запас, -котрі іще повстануть. Люцифер радів з усіх цих старань підопічних, хвалив найретельніших, місця пекольні вищі надавав.
Були дияволи, що взялися до немовлят, щоби їм нахили псувати і збоченців із них творити вже при самих зачатті і народженні. Знов інші мали клопотатись, щоби батьки не дбали про дітей, не вчили їх нічого доброго через байдужість чи любов надмірну, щоб до батьків ненависть їм впоїти. А деякі пропонували, щоби між мужем і женою ненависть плодити, аби їх до невірності штовхати. Всі були однозгідні в тім, щоб розповсюджувати між людьми незгоду, мстивість і ненависть, пихатість, хтивість, жадобу гонорів, багатства, - усе те, що протилежне до чеснот, котрих Ісус навчав. А зверх того - обміркували так обплутати людей земними клопотами і шуканням вигоди для тіла
(сучасний науково-технічний прогрес; - прим. наша), щоби їм часу не лишалось, ані охоти подумати про свою душу і її спасення.
Люцифер вислухав всі ради і наостанку так сказав: "Я дуже вдячний всім за ваші розважання. Схвалюю і приймаю їх усіх. Їх буде легко запустити в рух відносно тих, хто в Відкупителя не вірить і в той закон, що Він подав. А от це буде тяжча справа з тими, що йдуть за Ним. Але я весь мій гнів і лють на цей закон обрушу, та й проти тих, що поспішать за ним. Я безпощадно переслідувати стану тих, що приймуть Відкупителя науку і вчиняться Його учениками; супроти них ми поведем безжалісну війну, аж доки не скінчиться світ. У Церкві тій новій я буду кукіль розсівати (Мат. 13,25), амбіції, жадобу, хтивість, ненависть смертну і усі пороки, якими управляю я. Бо як лише оці гріхи множитись стануть серед вірних, то Бог розсердиться на них за їхню злобність і невдячність; і по заслузі від людей забере поміч милосердя, котру заслугами своїми їм Відкупитель залишив. А лиш вони себе обберуть із засобів для їх спасення, побіда нашою буде. Також ми мусим натужитись, аби побожність ослабити і все, що з Неба і духове; - так щоби сила Святих Тайн для них була незрозуміла, щоби приймали їх вони лише в гріхах своїх смертельних, чи - байдуже, із холодком. Бо Тайни ці духові є, і щоб отримати з них плід, відкрити волю свою слід. А лиш вони лікарством своїм погордують, то знидіють в недузі своїй, спокус не витримають наших, обману також не помітять; із пам'яті пропаде в них їх Відкупитель, Його Матір із заступництвом своїм. Ось так, їх брудна невдячніть учинить їх невартими ласк Божих, і так розгнівить їх Бога і Спасителя, що Він позбавить їх своєї допомоги. У цьому всьому я бажаю, щоб ви мені ретельно помагали, не гаючи ні часу, ні оказій, щоби сповнить мої команди."
Такі диявольські наради тривали в пеклі майже рік. В подробицях обсуджувались плани, як зводити людей аж до часів грядущих. Плоди трудів люцифера ми бачимо тепер, коли так многі слухають його, приймають весь його обман; так рідко хто поставить йому опір, так забувається про вічну смерть душі, з якою на людей диявол чигає так злобно і підступно.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |