Читайте также:
|
У дидактиці вищої школи формування пізнавальної самостійності розглядається як основний шлях розвитку творчих здібностей майбутніх спеціалістів. Численні дослідження доводять, що спирання на відтворюючу діяльність, на запам`ятовування певного матеріалу, навіть при сумлінному відношенні до занять не викликає особливої активності та творчості у студентів, не формує цілеспрямовано пізнавальну самостійність, мало сприяє розвиткові мислення. Пізнавальна самостійність лишається на рівні відтворення. Більшість дидактів і психологів пов`язує проблему з вихованням спроможності мислити самостійно. Можна виділити три компоненти пізнавальної самостійності: змістовно-операційний (знання та вміння), мотиваційний (потяг до діяльності), вольовий. Т.І. Шалавіна відзначає процесуальний аспект пізнавальної самостійності: рівні відтворення, реконструктивно- варіативний, частково-пошуковий і творчий У зв`язку з цим можна казати про цілеспрямоване формування пізнавальної самостійності як ієрархії рівнів (Рис. 3.2)
При формуванні самостійного мислення актуальною стає проблема керування розумовою діяльністю: більш високі вимоги до навчання; оволодіння новими знаннями та вміння поєднувати їх у потрібну систему, тобто володіти структурою творчого мислення. Слід зупинитися на понятті "активність" як умові самостійності та "пізнання". Д.Б. Богоявленська розглядає його як інтелектуальну якість. Вона вважає, що мірою інтелектуальної якості може бути інтелектуальна ініциатива, причому слід розглядати формально-динамічну (процесуальну) та змістовну сторони активності. Що стосується рівнів діяльності, то Д.Б. Богоявленська стверджує, що інтенсивна, але рутинна за змістом, розумова діяльність не призведе до якісного стрибка, яким є нова ідея, проблема. Кількість задач не визначає активності, бо по мірі накопичення навичок дії автоматизуються, а розумова діяльність йде на спад. Доречно навести слова С.Л. Рубінштейна: "Все представляється само собою зрозумілим лише тому, чий розум ще у бездії." У зв`язку з цим Шеншев Л.В. виділяє два види пізнавальної діяльності: стимульовану зовнішньою незвичайною ситуацією, що викликає необхідність орієнтації, і виражену в пізнанні проблемної ситуації відносно того, що всі приймають як щось само собою зрозуміле (треба виявити нову проблему).
Одним з основних елементів пізнавальної діяльності є мислення. Воно виникає як процес, включений до жіттєдіяльності, але поступово стає відносно самостійною діяльністю, що має своє мотиви, цілі, способи. Продукти мислення входять до інтегрального створення "образу світу". Воно включене до спілкування, процесів пізнання; приймає форму спільної діяльності або може діяти на іншу людину. На певному етапі свого розвитку людина здатна до мисленевого спілкування.
Є декілька класифікацій мислення, наприклад, за використаними засобами: словесно-логічне (на основі мови); наочно-дійове (рухові акти); наочно-образне (характеристики предмету). Структура образного мислення наведена на Рис. 3.3. Мислення практичне и теоретичне поділяються за структурними та динамічними особливостями, причому практичне більше складне ніж теоретичне в умовах дефіціту часу.
Деякі критерії позначають інтуїтивне та аналітичне мислення, це часовий, структурний критерії та рівень тямущості.
Є також продуктивне мислення з компонентами словесно-логічного, інтуїтивно-практичного та репродуктивного мислення.
Мислення взагалі розглядається як діяльність, воно включає структурні складові, традиційні для практичної діяльності, а саме: мотивацію, суто діяльність, дії та операції. Кожен етап має початок, середину та завершення. Оскільки мислення - це активність суб`єкта, воно завжди суб`єктивне. Мислення – це пізнавальна діяльність, продукти якої є упосередкованим відображенням дійсності, залежить від використання засобів, їх новизни для суб`єкта та ступіня активності суб`єкта.
Оскільки за Е. де Боно мислення – це навичка, її можна поліпшити, застосовуючи засоби конструктивного підходу, моделюючі, операційні та творчі аспекти мислення. До речі, критичне мислення – це цінна частина мислення, але воно неадекватне при відсутності вище названих аспектів. Наші успіхи в науці і технологіях залежать не від критичного мислення, а від системи "можливостей", що рухається попереду інформації і сприяє створенню поглядів та гіпотез, тобто творчому процесу.
1. Учасники навчально-виховного процесу, їх права та обов’язки.
2. Освітньо-кваліфікаційний рівні.
3. Склад науково-методичного забезпечення навчального процесу.
4. Навчальний час студента та викладача.
5. Форми навчання.
6. Навчальні заняття.
7. Індивідуальні завдання. Самостійна робота студентів.
8. Практична підготовка.
9. Контрольні заходи.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |