|
Читайте также: |
Абсолютна ідея - у філософській системі Гегеля кінцева ланка розвитку духу, що проходить через етапи сходження до абсолютного знання.
Абстрагування -розумовий прийом, завдяки якому відбувається виділення окремих ознак і властивостей конкретного предмета або явлення й уявне відволікання їх від безлічі інших ознак, властивостей цього предмета або явища.
Агностицизм - вчення про непізнаваність об'єктивного миру. Антропоцентризм - подання про те, що людина є центр Всесвіту.
Антагонізм- вищий ступінь протиставлення, що характеризується непримиренною боротьбою протилежностей.
Антиномія - протиріччя між положеннями, кожне з яких має певні підстави.
Апейрон -згідно Анаксимандру, нескінчені першоречі, з яких складаються всі речі.
Апорія - суперечливе положення, що характеризується
неможливістю вирішення проблеми.
Атман - вчення про те, що всі речі складаються із самостійних елементів (атомів) і все, що радиться, ґрунтується на їхньому переміщенні, з'єднанні й роз’єднанні.
Брахман - в індійській філософії - вічна, незмінна духовна сутність людини.
Несвідоме - психічне життя, що відбувається без участі свідомості.
Біосфера - земна оболонка, охоплена біологічним життям, що накладає на неї (оболонку) геологічну, фізичну й хімічну організованість.
Буття- філософська категорія, яка означає існування.
Віра - психічний стан, що характеризується прийняттям якого- небудь твердження за істину без обґрунтування.
Верифікація - підтвердження гіпотези (припущення), тобто доказ її істинності досвідченим або логічним шляхом.
Річ у собі - у філософії Канта - річ, що існує сама для себе, незалежно від того, що пізнає суб’єкт.
Можливість - те, що може стати дійсно; варіант розвитку будь-якого явища.
Волюнтаризм - принцип, відповідно до якого вирішальним мотивом діяльності суб'єкта є досягнення будь-якої довільної цінності (сваволя при виборі мети).
Час - форма буття, у якій виникає, стає, функціонує й руйнується все існуюче.
Всеєдність - єдність світу, у якому все існуюче у взаємодії й внутрішньому зв'язку утворять єдине ціле.
Сприйняття - почуттєвий образ, що виникає при впливі об’єкту на органи почуттів суб'єкта.
Герменевтика - філософський метод, що складається в розумінні текстів і інших феноменів культури в соціокультурному й історичному контекстах і їхній інтерпретації суб’єктом, що здійснює пізнання.
Гилозоізм - філософський погляд, відповідно до якого матерія є одушевленою.
Гіпотеза - припущення, що містить нове знання, вірогідність якого обґрунтована завдяки аналізу даних досвіду з обліком уже існуючих і відомих законів. Щоб одержати статус гіпотези, припущення повинне задовольняти наступним вимогам:
1) пояснювати отримані досвідченим шляхом факти;
2) таке пояснення не повинне містити протиріч;
3) з речення можна зробити висновки, що піддаються перевірці.
Держава - політичний інститут, що здійснює керування суспільством, що забезпечує порядок у суспільстві на основі охорони економічної, політичної й соціальної структури.
Гуманізм - погляд, що виходить із подань про людину як вищої цінності. Припускає фізичну, культурну, моральну й духовну досконалість людини в гармонії із природою.
Гносеологія - теорія пізнання. Вивчає природу пізнання, умови, форми, закономірності пізнавальної діяльності людини.
Цивільне суспільство - поняття, що характеризує частину суспільної сфери, у якій життєдіяльність протікає без втручання держави (наприклад, цивільний шлюб). Відносини в цій сфері носять характер вільного волепрояву й самореалізації й регулюються моральними установками, традиціями, звичаями і т.п.
Дао - у китайській філософії всеєдиний, незмінний, вічне, корінь усього, причина всіх змін.
Рух - спосіб буття, що виражає всяку зміну в результаті взаємодії.
Дедукція - метод пізнання, при якому логічне проходження спрямоване від загального до частки. Дає достовірне знання. Деїзм - філософське навчання, в основі якого лежить визнання того, що Бог створив світ, однак після цього рух світобудови відбувається без його участі.
Детермінізм - філософський вигляд про причинну обумовленість усього, що коїться у світі.
Діалектика - філософський метод, що розглядає в основі розвитку будь-якої речі, будь-якого явища внутрішні протиріччя. Протиріччям, у свою чергу, є єдність і боротьба протилежностей, протилежних сторін предмета.
Тривалість - тимчасова характеристика будь-якого явища; часовий інтервал, що характеризує утворення (народження), становлення (розвиток), зруйнування (смерть) будь-якої речі. Дуалізм - подання як рівноправних протилежних початків (дух і матерія, душа й тіло).
Дух - ідеальний початок як протилежне матеріальному початку.
Природне право - погляд, відповідно до якого право існує в природі й закладено в самій сутності людини.
Життя - те, що характеризує біологічну форму руху матерії; те, що відрізняє рослини, тварин і людину від іншого світу.
Омана - думка, що претендувала на істинність, що виявилася помилковою.
Закон - вагомий зв’язок між явищами, що характеризуються об'єктивністю, необхідністю й носять сталий характер.
Знак -матеріальний почуттєво сприйманий предмет, явище, дія, що виступає як представник іншого предмету, тобто заміщає його. Завдяки знакам відбувається передача, одержання, переробка й зберігання інформації.
Знання - результат пізнання реальності; зафіксований в
мові продукт; логічного осмислення досягнень всіх практичних і теоретичних форм освоєння світу людиною.
Значення - роль предмету, явища, дії в людській життєдіяльності; у логіці - зміст, пов'язаний з певним знаком (знаками).
Гра - вид діяльності, здійснюваної за певними правилами, ціль якої досягнення емоційного стану (радості від перемоги, задоволення від участі, азарту від суперництва й т.д.)
Ідеал - зразок досконалості, втілення цінностей.
Ідеалізм - напрямок у філософії, що визнає первинним початком ідеальне (Бог, абсолютна ідея, свідомість) стосовно матеріального.
Ідеальність - властивість пізнання, що складається з відсутності в нього матеріальних властивостей (вага, захід, об’єм, колір і т.д.).
Інтернет – всесвітня інформаційна мережа.
Ідеологія - система поглядів, подань, установок, ідей, що виражають у концентрованому вигляді соціальні інтереси суб’єкту (особистості, соціальної групи, суспільства).
Зміна - перехід предмету і явища в інший стан, що має кількісні і якісні відмінності в порівнянні з вихідними.
Вимір - емпіричний метод дослідження, що фіксує кількісні характеристики об’єктів і явищ за допомогою масштабу й певної процедури. Вона включає масштаб (одиницю виміру), алгоритм і прилади.
Індивідуальність - неповторність людини в сукупності фізичних і психологічних рис.
Індукція - метод пізнання, при якому логічне проходження спрямоване від часткового до загального. Дає правдоподібне імовірне знання.
Демократія -(у перекладі із грецької - влада народу) - форма державного устрою, при якій джерелом влади є народ.
Душа - сукупність психічних явищ, тісно пов'язаних з організмом.
Догматизм - напрямок думки, який виходить з непорушності й незмінності вихідних принципів якої-небудь теорії, світогляду, поглядів, установок.
Ілюзія (у перекладі з латинського - обман) - подання, у якому об’єктивна даність здобуває суб’єктивні риси й стає бажаною даністю.
Індетермінізм - вчення про те, що є явлення, у яких не існує причини, або така не може бути зазначена.
Індивідуалізм - світоглядна установка й відповідне їй поводження, що розглядає кожну людину як самоціль: віддає пріоритет особистому стосовно суспільного.
Інтуїція (від лат. погляд, вид) - розсуд сутності предмета і явища без посередніх ланок ланцюга логічних висновків.
Інформаційне суспільство - сучасний етап розвитку суспільства, що характеризується тим, що завдяки телекомунікативним засобам, мобільного зв'язку, Інтернету виробництва, передача, зберігання, переробка й використання інформації придбало всесвітній (глобальний), масовий характер.
Ірраціоналізм - навчання, визначаюче волю, інстинкт, інтуїцію, почуття, любов основою миру й джерелом пізнання.
Істина - адекватне, правильне відбиття предметів і явищ дійсності об'єктом пізнання.
Мистецтво - форма естетичного освоєння дійсності, що представляє художню творчість у різноманітних проявах (видах). Види мистецтва: архітектура, живопис, музика, мімічне мистецтво(пантоміма, танець), сценічне мистецтво (театр, естрада, цирк), література, скульптура, народні промисли (шиття, в'язання, гончарне ремесло) і.т.д.
Історія - тимчасова послідовність подій (хронологічний порядок) і їх соціальна, аксіологічна, політична, культурна й т.д. інтерпретація й оцінка.
Йога - індійська теорія й практика, спрямована на досягнення фізичного (хатха - йога) і духовного (раджа-йога) досконалості. Карма - у буддизмі, джайнізмі й індуїзмі закон воздання за діяння життя при перевтіленні після смерті людини в іншу істоту.
Картина миру - сукупність світоглядних знань про світ. Виділяють фізичну, біологічну, філософську, взагалі наукову картину миру.
Категоричний імператив - загальнозначуще моральне приписання на противагу максимі особистому принципу. Суть сформульованого Кантом імперативу моральності: надходь так, щоб правила твого поводження могли стати законом для всіх.
Категорія - найбільш загальне й універсальне філософське поняття.
Кількість - чисельна визначеність, величина, число.
Колектив - соціальна група, що характеризується певними ознаками (спільність цілей, інтересів, діяльності, наприклад, виробничий колективи т.д.).
Колективізм – вливання людини в колектив, що народжує відчуття злиття індивідів у єдину цілісність (соціальну, спортивну, виробничу й т.д.).
Комунікація - зв'язок, що припускає взаємодію суб'єктів у семіотичному просторі.
Конфлікт - зіткнення мотивів і спонукань у людини, інтересів і установок у суб’єктів на різному ґрунті (соціальної, економічної, політичної. релігійної й т.д.)
Конфуціанство - етико-філософське навчання, відповідно до якого відносини між людьми основуються на людинолюбстві й поваги того, хто стоїть на стражі правопорядку Неба. Кордоцентризм - центральна риса української філософії, що визначається в тому, що людина освоює світ і інших людей «серцем» - емоціями й почуттями.
Культура - вся сукупність проявів життєдіяльності людини, що виділяє його з навколишнього світу.
Лібералізм – напрямок загально - політичної думки, що бере за відправну крапку волю думки й переконань.
Лібідо - у психоаналізі З.Фрейда позначає несвідомі полові бажання й потяги.
Особистість- людина в безлічі його соціальних проявів (професійна діяльність, сім'я, спілкування, поводження).
Логіка - наука про правильне мислення, його структуру, формат, в законах і правилах.
Любов - духовне почуття людини, що складає в безумовному прийнятті й визнань самоцінності об’єкту любові (природи, людини, життя й т.д.).
Маніпуляція свідомісті - безліч технологій (інформаційного, психологічного плану й ін.) втручання у свідомість суб’єкту з метою його зміни в необхідну сторону.
Марксизм - суспільно-політичне й філософське навчання, що ставить метою революційне перетворення суспільства на комуністичних принципах.
Матеріалізм - філософський напрямок, що бере в якості першооснови буття, матерію, природу.
Матерія - філософська категорія, що позначає об’єктивну
реальність.
Метод - шлях, спосіб досягнення певної мети, безліч прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння реальності.
Мислення - активний процес творчого відбиття дійсності, що складає в структуруванні н формуванні змісту свідомості, спрямованому на рішенні практичних і теоретичних завдань.
Міф - культурно-історичний тип світогляду, що виник у родовому суспільстві. Рисами міфу є олюднення природи, наявність богів, їхнє спілкування з людиною, практична спрямованість на рішення життєвих завдань.
Моделювання - метод наукового пізнання, при якому
досліджується заступник об’єкту, що має з ним подібність
(аналогію) - модель. Результати дослідження переносяться
(екстраполюються) на об’єкт у згідності з теорією подоби.
Модель - заступник (аналог) об’єкту використовуваний як його
представник у виробництві, науковому дослідженні, мистецтві.
Монізм - розуміння буття як єдиного у своїй основі.
Мораль - духовна сфера, що включає етичні цінності.
Регулює людські відносини, уможливлюючи спільне життя людей.
Мудрість - синтез розуму, духовності й життєвого досвіду;
ключова цінність філософських міркувань.
Спостереження - емпіричний метод наукового пізнання,
Що виявляється у цілеспрямованому сприйнятті об’єкту
фіксуванні й інтерпретації результатів.
Народ - історична й культурна спільність людей.
Настрій - стан почуттів людини, що визначає його
світосприймання.
Наука - сфера людської діяльності, спрямованої на
добування й переробку знань про дійсність.
Необхідність - філософська категорія, що фіксує об’єктивну закономірність і причинну обумовленість явлення.
Нігілізм - позиція заперечення цінностей (соціальних, політичних, правових, моральних, етичних і т.д.)
Нирвана - в індійській філософії стан відчуженості, що досягається при житті завдяки відмові від земних страждань. У цьому стані перестає діяти закон карми.
Номіналізм - філософський погляд, відповідно до якого универсалії (загальні поняття) являють собою суб’єктивні форми мисли і є лише імена речей.
Ноосферна культура - особливий тип культури інформаційного суспільства; сукупність інформаційно-комунікативних засобів освоєння людиною навколишнього світу в соціальному, інтелектуальному, психологічному, художньому і т.д. аспектах.
Ноосфера - етап еволюції біосфери, коли розум стає вирішальним фактором розвитку.
Об'єкт - те, на що спрямовано діяльність суб’єкту.
Оптологія - вчення про буття; розділ філософського знання про першооснови буття.
Утворення – процес і результат формування людини на основі цілеспрямованої навчальної н виховної діяльності.
Суспільний договір - договір, що мовчазно уклали живучі в умовах монархії люди, по якому вони зобов'язалися гарантувати за допомогою загальної волі невід'ємні права на особисте життя й власність.
Суспільство - частина, що виділилася із природи, що представляє форму спільної життєдіяльності людей.
Об'єкт - те, на що спрямовано перетворювальна, пізнавальна й ін. діяльність суб’єкту.
Онтологія - філософське вчення про сущий, вивчаючі першооснови буття.
Парадигма - модель, прийнята як зразок постановки й рішення дослідницьких проблем.
Пантеїзм - навчання, що ототожнює Бога й мир.
Підсвідоме - шар свідомості, прикритий свідомістю й актуально не представленими в ньому.
Пізнання - процес освоєння світу суб'єктом на основі його відбиття в почуттєвих і раціональних образах з метою знаходження істини.
Позитивізм - напрямок у філософії,
Постмодернізм - соціокультурний і філософський проект другої половини XX століття.
Прагматизм - напрямок у філософії, що бере як основу й центральної категорії освоєння миру суб'єктом практику.
Практика - матеріальна цілеспрямована діяльність суб’єкту.
Прогрес - спрямоване змінення предметів і явищ, пов'язане з підвищенням рівня їхньої організації.
Освіта – загально - політичний рух XVIII століття, що ставить метою перетворення людини й суспільства шляхом поширення утворення і розвитку знань.
Простір – форма існування матерії, що характеризується довжиною і місцем розташування.
Психоаналіз - психологічна теорія й розроблений на її основі метод психотерапії, в основі якого лежить припущення про домінуючу роль несвідомих психічних процесів і мотивацій у житті людини.
Раціоналізм - філософський напрямок, що вважає розум основою поводження й пізнання людини.
Релятивізм (від панцира. - відносний) - методологічний принцип, що складається в перебільшенні (що доходить до абсолютизації), умовності й відносності в чому-небудь (пізнанні, моралі й т.д.).
Рефлексія (від панцира. - звертання назад) - діяльність самопознавального «Я», спрямована на осмислення й усвідомлення змісту й методів пізнання.
Римський клуб - міжнародна громадська організація, заснована в 1968 році, що ставить перед собою мету вивчити особливості розвитку людства в епоху науково-технічної революції.
Система (від гречок. - ціле, складене із частин) - певна безліч елементів, що перебувають у зв'язках один з одним і утворюючою цілісністю, єдність.. Свідомість - безліч відражаючих реальність почуттєвих і розумових образів, у своїй сукупності складове знання про світ і тим самим утворюючий вищий рівень психічної активності людини як соціальної істоти.
Воля - ключова цінність людського «Я», що складається в можливості надходити так, як хочеться, тобто у відповідності зі своїми потребами, інтересами, бажаннями й цілями.
Синергетика - теорія самоорганізації систем різної природи.
Софістика (від греч. - уміння хитро розумно вести дебати) - метод міркування і докази, заснований на свідомому використанні помилкових доводів і аргументів, видаваних за щирі. Супроводжується навмисним порушенням законів і правил логіки.
Структура - внутрішня форма, спосіб організації частин цілого.
Суб’єкт (від лат. той, що знаходиться в основі) - носій предметно-практичної діяльності; джерело направленої на об’єкт активності; цілісність, що існує на 3 рівнях: індивід, соціальна група, суспільство.
Субстанція (від панцира. - сутність) - першооснова, гранична підстава всього існуючого.
Щастя - цінність, що носить особистісний характер і відбиває стан повного задоволення.
Сутність - безліч істотних (що, виражають корінну природу) властивостей речі.
Схоластика (від гречок. - шкільний) - завершальний етап розвитку середньовічної філософії, що характеризується підпорядкуванням філософії теології.
Власність - персоніфікована приналежність виробленого в процесі виробництва продукту, предметів, знарядь, засобів виробництва; відношення приналежності, що дозволяє розпоряджатися предметом власності.
Теоцентризм - принцип, відповідно до якого центром світобудови є Бог.
Трансцендентний -той,що перебуває за межами почуттєвого досвіду й емпіричного пізнання.
Утопія - подання про ідеальний суспільний устрій.
Фаталізм (від панцира. - доля, доля) - світогляд, що розглядає все що відбувається як невідворотну реалізацію споконвічного приречення.
Феномен - явище, дане людині в досвіді почуттєвого пізнання.
Феноменологія - вчення про явище.
Форма - категорія, що позначає певну організацію частин і елементів предмета або явлення, представленого як деяка цілісність.
Філософія (у перекладі із греч. - любов до мудрості) - форма духовного освоєння світу в його цілісності, що прагне знайти загальне у всіх його формах і проявах.
Цінність - категорія, що фіксує значення (соціальне, особистісне, культурне й т.д.) предмета або явища в матеріальному й (або) ідеальному аспекті і сутнісному проявленні.
Цивілізація (від панцира. - громадянський, державний) - щабель суспільного розвитку, що характеризується станом комфорту і доступності різного образа благ, насамперед технічних.
Людина - вищий щабель розвитку живих організмів на Землі; істота, що належить до ссавців, що має родові ознаки: праця, свідомість (мислення), мовлення (спілкування).
Число - абстракція, що позначає кількісні характеристики предметів і явищ і відносин між ними.
Почуття - безпосереднє переживання стану Я (відчуженість, радість, сум, фрустрація й т.д.).
Екзистенціалізм - (від панцира. - існування) - напрямок у філософії, виділяюче в якості споконвічного й справжнього буття саме переживання.
Еклектика (від греч. - здатний вибирати) - метод міркування, що складає в хаотичному з'єднанні різнорідних елементів (поглядів, ідей і т.п).
Експеримент (від панцира. - досвід) - метод наукового дослідження. що складається у вивченні предмета або явлення в контрольованих і керованих умовах.
Емпіризм - напрямок у гносеології, що визнає почуттєвий досвід джерелом знання.
Естетика (від гречок. – той, що відчуває, почуттєвий) - вчення про прекрасне.
Етика (від гречок. - звичай, моральний характер) - вчення про мораль, моральність.
Мова - інформаційна знакова система, що служить засобом мислення і спілкування. За допомогою мови виконується пізнання, у мові об'єктивується свідомість і знання про світ. Мова є специфічно соціальним засобом зберігання, передачі й використання інформації.
Контрольні тести
Тема 1
1.1 Філософія визначається як:
А) мудрість;
Б)теорія пізнання;
В) вчення про цінності й змісти;
Г) наука про загальне.
1.2 Предметом філософії є: А)природа;
Б)людина;
В)суспільство;
Г) світ у його цілісності, універсальності й загальності.
1.3Укажіть поняття, яке можна віднести до філософської
категорії:
А) слово;
Б) система;
В) диференціал;
Г) елементарна частина.
1.4 Діалектика - це
А) вчення про загальний зв'язок і розвиток;
Б) теорія полеміки;
В) мистецтво суперечки;
Г) погляд на світ, який перебуває в статичному стані.
1.5 Метафізика - це:
А) методологія фізики;
Б) розділ фізики;
В) філософія;
Г) розділ філософії.
1.6.Сторонами світогляду є:
А) світовідчування, світосприйняття і світорозуміння;
Б) знання про природу, про людину й про суспільство;
В) відчуття, сприйняття, подання.
1.7.Цінності - це:
А) те, що має більшу вартість;
Б) життєві змісти;
В) ідеали;
Г) ювелірні вироби.
1.8. Світоглядна функція філософії складається у:
А) категоріальному аналізі світогляду;
Б) відповіді на питання, як улаштований світ;
В) відповіді на питання, хто така людина;
Г) пізнанні світу, людини і суспільства.
1.9. Методологічна функція філософії полягає в тому, що вона: А) виробляє стратегію й способи пізнання;
Б) створює наукову картину світу;
В) пояснює що являє собою суспільство;
Г) прогнозує тенденції розвитку природи, людини і суспільства.
1.10. Основою філософського світогляду є:
А) міфологія;
Б) релігія;
В) логіка;
Г) психологія.
1.11. Основою релігійного світогляду є:
А) віра;
Б) досвід;
В)сумнів;
Г) знання.
1.12.Основою наукового світогляду є: А)раціональність;
Б) математика;
В) здоровий глузд;
Г) упевненість у можливостях розуму.
1.13.Основне питання філософії - це питання
А) про відношення людини до світу;
Б) про відношення мислення до буття;
В) про пізнаванність світу;
Г) про те, що таке істина.
1.14.Ноосферология - це:
А)навчання біосфері;
Б) вчення про сферу розуму;
В) вчення про місце людини у світі;
Г) розділ астрономії, що вивчає рух планет.
1.15.Діалектика - це:
А)теорія переконання; Б) метод ведення дискусії;
В) вчення про загальний зв'язок і розвиток;
Г) теорія.
Тема 2
2.1. До ортодоксальної філософської школи Стародавньої Індії відноситься;
А) буддизм;
Б) веданта,
В) джайнізм;
Г) чарвака-локаята
2.2. V століття до нашої ери - період існування ста філософських шкіл в:
А) Давній Індії:
Б) Давнього Китаю
В) Давньої Греції;
Г) Давнього Єгипту.
2.3. Висловлення «В одну ріку не можна ввійти двічі» належить:
А) Сократу;
Б) Платону;
В) Гераклу;
Г)Демокриту.
2.4 Сформулював протиріччя руху:
А) Анаксимандр:
Б) Анаксимен;
В)Зенон;
Г) Фалес.
2.5.Творець логіки:
А) Піфагор;
Б) Платон,
В)Аристотель;
Г) Эпікур.
2.6.Поворот від натурфілософії до проблеми людини
здійснив:
А)Фалес;
Б)Сократ;
В)Протагор;
Г)Аристотель.
2.7. У середньовічній філософії номіналісти стверджували:
А) загальні поняття є іменами, які служать знаками речей;
Б) загальним поняттям відповідають об'єктивні
універсалії, відмінні від одиничних речей;
В) загальні поняття є чисто розумовими
конструкціями.
2.8 Емпіризм - напрямок у теорії пізнання, що висуває в якості достовірного пізнання за допомогою:
А) спостереження;
Б) експерименту;
В)досвіду;
Г)розуму.
2.9 Раціоналізм - напрямок в гносеології, що стверджує, що основою пізнання є:
А) розум;
Б) почуття;
В) розум і почуття
2.10 Навчання Декарта про субстанцію називається: А) монізм;
Б) дуалізм;
В) плюралізм.
2.11 Теорію суспільного договору розробив
А)Галилей;
Б) Вольтер;
В) Гоббс.
2.12.Ідея існування природних прав людини
належить:
А)Галилею;
Б)Локку;
В) Дідро.
2.13.Вчення про монади - неподільні духовні субстанції створив:
А) Ньютон;
Б) Лейбніц;
В) Демокрит.
2.14. Засновником емпіричного методу у філософії є:
А) Декарт;
Б) Бекон Ф.;
В) Спіноза.
2.15.Сумнів як принцип міркування застосовує:
А) Берклі;
Б)Декарт;
В) Юм.
2.16.Хто є представником географічного детермінізму:
А) Руссо;
Б) Монтеск'є;
В) Ламетри;
Г) Гольбах.
2.17.«Річ у собі» -поняття у філософії:
А) Аристотеля;
Б) Канта;
В) Шеллинга;
Г) Фихте.
2.18 Уважав, що основою світу є абсолютна ідея
А) Лейбниц;
Б) Кант;
В)Гегель;
Г) Фейєрбах.
2.19 Відкрив матеріалістичне розуміння історії
А) Ніцше;
Б) Маркс;
В) Фрейд;
Г) Вольтер.
2.20 З погляду позитивістської філософії
А) вчення про сутність явищ повинне бути відкинуте;
Б) філософія повинна використовувати ціннісний підхід;
В)Філософія повинна збирати й систематизувати факти громадського життя.
2.21 Прагматизм - навчання, представники якого вважають, що:
А) життя - це єдина реальність, що існує для людини;
Б) доцільна діяльність - визначальна властивість людської сутності;
В) людина представляє собою сукупність суспільних відносин.
2.22 Экзистенціоналізм - це філософія
А) спілкування;
Б)розуміння;
В)існування;
Г)любові
2.23 Основна риса російської філософії:
А)емпіризм;
Б) морально-релігійний характер;
В) прагматизм;
Г) позитивізм.
2.24 Філософія серця розкривається у поглядах
А) Драгоманова;
Б) Шпета;
В) Сковороди;
Г) Юркевича.
2.25 Світоглядна система, що представляє космічну й людську сторони об'єктивної реальності як єдине ціле (антропокосмізм), запропонована:
А) Бердяєвим;
Б) Вернадським;
В) Дильтеєм;
Г) Дарвіним.
Тема 3
3.1 Буття - це філософська категорія для визначення
А) усього існуючого;
Б) надчуттєвого світу;
В) світу ідеальних сутностей;
Г) існування людини.
3.2Поняття матерії визначає:
А) об’єктивну реальність;
Б) суб'єктивну реальність;
В) речовину;
Г) сукупність загальних для всіх речей властивостей.
3.3 Рух - це
А) переміщення тіл у просторі;
Б) обмін речовин;
В) багатообразність проявів діяльності людей;
Г) здатність матерії переходити з одного стану в
інший.
3.4Простір - це
А) форма буття, що характеризується довжиною й об’ємом;
Б) здатність людини мислити;
В) те, у чому перебуває все існуюче.
3.5Час - це
А) форма буття, що характеризується послідовністю й тривалістю;
Б) здатність людини мислити;
В) минуле, сьогодення й майбутнє;
Тема 4
4.1Феноменологічний інтервал розгляду свідомості
А) ситуація, коли свідомість вивчається «зсередини», а саме - усвідомленість об’єкту;
Б) опис емоційної сфери людини;
В) вивчення форм почуттєвого щабля пізнання.
4.2 Онтологічний інтервал розгляду свідомості - це
А) з'ясування фізіологічних передумов і матеріальних основ діяльності свідомості, як функції мозку;
Б) аргументація положення про загальну натхненність
матерії;
В) аналіз функціональної асиметрії півкуль мозку.
4.3 Гносеологічний інтервал розгляду свідомості - це
А) відповідь на питання, як співвідноситься свідомість із зовнішнім світом;
Б) вивчення форм раціонального щабля пізнання;
В) аналіз мови як системи знаків.
4.4 Праксиологічний інтервал розгляду свідомості представляє його як:
А) постійний перехід матеріального в ідеальне і ідеального в матеріальне;
Б) відбиття зовнішнього світу;
В) досягнення мети у процесі життєдіяльності.
4.5 Соціокультурний інтервал розгляду свідомості визначає його як:
А) усвідомлене буття;
Б) культуру людського спілкування;
В) сукупність соціальних норм.
4.6 Ідеальність свідомості означає:
А) відсутність в нього матеріальних властивостей;
Б) наявність у світогляді людини ідеалів;
В) результат діяльності мозку.
4.7 У структуру свідомості входять рівні:
А) свідомий, підсвідомий, несвідомий, надсвідомий;
Б) емоційний, почуттєвий, раціональний;
В) інтуїтивний і логічний.
Тема 5
5.1Об’єкт пізнання - це
А) речі, явища, процеси, на які спрямована
пізнавальна активність людей;
Б) знання про світ і людину, що дають науки;
В) природні й штучні мови, що використовуються у
процесі пізнання.
5.2 Суб'єкт пізнання - це
А) людина;
Б) науковий колектив;
В) суспільство;
Г) носій пізнавальної діяльності
5.3 Пізнання - це
А) взаємодія між суб’єктом і об’єктом, кінцева мета якого - досягнення істини;
Б) отримання, переробка й зберігання інформації;
В) рішення задач і проблем людиною і суспільством.
Тема 6
6.1Унікальність людського буття - це
А) індивідуальність і неповторність нашого «Я»;
Б) подібність окремих рис зовнішності і характеру;
В) розходження соціальних характеристик людей.
6.2Незавершеність людської сутності означає
А) незапрограмованість і відкритість;
Б) відсутність абсолютної досконалості;
В) незадоволеність результатами діяльності.
6.3 Воля людини - це
А) можливість робити вчинки відповідно до бажань;
Б)наявність альтернативних варіантів поводження;
В) відсутність соціальних обмежень;
Г) уседозволеність.
6.4Традиційна модель людини припускає, що
А) людина прив'язана до об’єктивного порядку світобудови;
Б) людина прокладає свій шлях у житті;
В) людина прагне до знаходження індивідуальної волі.
6.5 Екзистенціалістична модель людини виходить із того, що
А) існування передує сутності;
Б) сутність людини становить система суспільних відносин;
В) людина залежить від об’єктивних умов буття.
6.6 Марксистська модель людини бачить сутність людини
А) як соціальну якість;
Б) у реалізації ідеї революційної перебудови суспільства;
В) у встановленні демократичної форми правління.
Тема 7
7.1. Суспільство-це
А) система взаємовідносин між людьми, що виникають в
результаті їх спільної життєдіяльності;
Б) економічна спільність людей і держав;
В) буття соціальних груп у всіх сферах
життєдіяльності;
Г) організація людей на основі спільних інтересів і захоплень.
7.2 Культура - це
А) побудований людиною штучний світ;
Б) специфічно людський спосіб життєдіяльності;
В) речі, створені людиною для задоволення матеріальних потреб;
Г) твори мистецтва, створені людиною для задоволення духовних потреб.
7.3. Цивілізація - це
А)матеріальні блага, якими користується людина;
Б) певний щабель суспільного розвитку;
В) суспільство з високим рівнем розвитку техніки
7.4. Глобальні проблеми сучасності, це проблеми, що
виникли внаслідок:
А) всесвітньої економічної кризи;
Б) нераціонального ведення господарства;
В)масштабної виробничої діяльності людини в умовах науково-технічної революції.
7.5 Інформаційне суспільство характеризується
А) вільним обміном інформацією, що стає основним ресурсом розвитку;
Б) створенням єдиного економічного простору;
В) створенням єдиного освітнього простору.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 103 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Філософія і її роль у житті людини й суспільства. | | | Глава I. ВОИНСКИЕ ПЕРЕВОЗОЧНЫЕ ДОКУМЕНТЫ |