Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Словник теми

— індивідуальна;

— індивідуально-групова;

— белл-ланкастерська;

— Дальтон-план;

— батавська;

— мангеймська.

— урок;

— домашня робота учнів;

— екскурсія;

— факультативи;

— консультації;

— додаткові заняття з учнями;

— предметні гуртки, наукові товариства;

— олімпіади, конкурси, виставки.

— форма навчання, при якій учитель у рамках точно встановленого часу з постійним скла­дом учнів однакового віку за твердим розкла­дом вирішує навчально-виховні завдання.

— урок-засвоєння нових знань і способів діяль­ності;

— урок-закріплення, удосконалення знань і спо­собів діяльності;

— урок-контролю та оцінки рівня засвоєння змісту освіти;

— комбінований урок.

— організаційний;

— повідомлення учням теми, мети, завдань уроку;

— мотивація діяльності;

— актуалізація опорних знань;

— вивчення нового матеріалу;

— закріплення;

— перевірка засвоєного.

— виховні;

— дидактичні;

— психологічні;

— гігієнічні.

— пульсуючі (урок-диспут, урок-семінар, урок-конференція та ін.);

Розділ 2. Дидактика

— нестандартні (пов'язані з впливом засобів масової інформації: урок «Слідство ведуть знавці», урок КВК, урок «Поле чудес»); уроки цілісного вирішення завдань навчання:

— урок-діалог;

— урок-есе та ін. пролонговані:

— урок-прес-конференції;

— урок-концерт;

— театралізований урок тощо. Способи організації — індивідуальна робота; навчальної діяльності: — колективна;

— фронтальна;

— групова.

Література

1. Львова Т.Л. Творческая лаборатория учителя. — М., 1980. — 192 с.

2. Онищук В.А. Урок в современной школе. — М., 1984.

3. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. — К., 1986. — С. 199—229.

4. Педагогічний пошук / Упорядн. І. Баженова. — К., 1988.

5. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. — К., 1989.

6. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. — Київ, 1997. — Розділ 6.

7. Чередов И.М. Формьі учебной работьі в средней школе. — М., 1988. — 160 с.

8. Форми навчання в школі / За ред. Ю.І. Мальованого. — К., 1992. — С. 4—40.

9. Яковлев Н.М., Сохор А.М. Методика и техника урока в школе. — М., 1985.

— 208 с.

2.7. КОНТРОЛЬ ЗА НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ШКОЛЯРІВ

Основні питання теми:

— У чому сутність контролю за навчально-пізнавальною діяль­
ністю школярів і які його функції?

вимоги до контролю?

види і форми контролю?

критерії оцінювання навчальних досягнень учнів?

Ваша думка?

Німецький дидакт X. Веп у посібнику «Оценки и отметки» (М., 1984) наводить вислови вчителів при обговорюванні проблем оцін­ки знань:

1. «...Хочу сказати, що намагаюсь не допускати бездумної, ме­ханічної оцінки знань. Я слідкую також за тим, щоб для слабкого учня оцінка була стимулом. Наприклад, я кажу: «Ти старався. І все ж цього замало. Але я ставлю тобі четвірку. Ти повинен і далі працювати так

2.7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів

же добре». 2. «Питання про об'єктивність оцінок уже не раз обговорю­валося. У даному конкретному випадку учень не заслуговує на четвірку. Я поставив би йому трійку, пояснив, чому. Мій коментар повинен бути таким, щоб учень зрозумів, над чим йому треба працювати. Отже, я визначив для учня перспективу і поставив йому трійку». 3. «Ставити оцінку — справа тонка. Якщо ми хочемо швидко підвести всіх учнів до закінчення середньої школи, то, думаю, нам треба бути дуже обереж­ними. Але ж ми маємо і слабких учнів. Треба показати, що вони теж щось можуть. А деякі з наших колег використовують іноді оцінку для «підганяння». Це не тільки позбавляє учнів задоволення займатися да­ним предметом, але й відбиває у них взагалі будь-який інтерес до на­вчання. Взагалі я диференційовано підходжу до таких учнів». 4. «Я у будь-якому випадку за те, щоб оцінка знань пов'язувалася з програ­мою найкоректнішим шляхом. Не можу погодитися з тим, що одному треба ускладнювати, а другому полегшувати завдання. Це невірно. Так не можна готувати людей до життя». 5. «Учням треба чітко сказати: ось що від вас вимагається, і якщо цього не буде, то будуть двійки — і ніяких компромісів. А якщо у когось немає бажання вчитися, то треба ясно дати зрозуміти, що такий школяр не може й не буде переведений до наступного класу. Я повинен вирішувати це як директор. Думаю, необхідно прищепити здорове бажання домагатися успіхів у навчанні. Це важливо для роботи за спеціальністю у майбутньому» (С. 64). — Яка ваша позиція у вирішенні проблем контролю знань, умінь

і навичок школярів? Які недоліки у його організації бачите? Що б

запропонували для удосконалення?

***