Читайте также:
|
А. А. Колупаєва
Л. О. Савчук
Діти з особливими освітніми
Потребами та організація їх
Навчання
Науково-методичний посібник
Київ
Видавнича група " АТОПОЛ "
ББК 74.3я75 К6
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-3626 від
Р.)
Колупаєва, А. А.
К61 Діти з особливими потребами та
організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене:
наук.-метод. посіб. / А. А. Колупаєва, Л. О. Савчук., К.: Видавнича група " АТОПОЛ ", 2011. - 273 с. - (Серія «Інклюзивна освіта»).
ISBN 978-966-675-634-6
Зміст посібника складають науково-теоретичні та методичні матеріали до курсу «Вступ до інклюзивної освіти». Особлива увага приділяється концептуальним засадам інклюзивної освіти; практичним аспектам її впровадження на теренах України; питанням надання корекційно-розвивальних послуг дітям з особливими освітніми потребами.
Призначається для викладачів і слухачів курсів підвищення кваліфікації закладів післядипломної педагогічної освіти, студентів і викладачів вищих навчальних закладів, науковців, науково-педагогічних працівників, керівних кадрів загальної та спеціальної освіти.
Розроблення та видання посібника здійснено у рамках канадсько-українського проекту «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні» за підтримки Канадської агенції міжнародного розвитку
ISBN 978-966-675-634-6 © Колупаєва А.А., Савчук Л.О., 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА…………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНОГО УСТРОЮ……………………………………………………………………………...7
1.1. Інклюзія та інтеграція, інклюзивна освіта……………………………..7
1.2. Інтегрування дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітні навчальні заклади в країнах Центральної Європи……………………………12
РОЗДІЛ 2. СТАН СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ТА ІНТЕГРУВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ………………………………….21
2.1. Аналіз системи надання освітніх послуг дітям
з особливими освітніми потребами…………………..…………………………21
2.2. Аналіз українського законодавства щодо забезпечення рівного доступу до якісної освіти…………………………………………………………………………25
2.3. Сучасні проблеми теорії і практики в науково-методичному та організаційно-педагогічному впровадженні інновацій в освіті дітей з особливими освітніми потребами…………………………………………………………………30
РОЗДІЛ 3. ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ….44
3.1. Діти, які мають труднощі у навчанні………………………………………46 3.2. Діти із затримкою психічного розвитку……………………………………50
3.3. Діти із порушенням зору……………………………………………………52 3.4. Діти із порушенням слуху………………………………………………….55 3.5. Діти із порушенням опорно-рухового апарату…………………………….57 3.6. Діти з гіперактивністю та дефіцитом уваги………………………………..61 3.7.Діти з раннім дитячим аутизмом………………………………63
3.8.Психічний інфантилізм………………………………………….66
3.9. Діти з мінімальною мозковою дисфункцією (ММД)……….71
РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ. БАТЬКИ ТА ІНКЛЮЗІЯ…76
4.1. Сім'я і її роль у соціалізації дитини з особливими потребами…………….76
4.2. Батьки та інклюзія…………………………………………………………..82
РОЗДІЛ 5. ОЦІНЮВАННЯ ТА РОЗРОБЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ………………………………………………………...90
5.1. Компоненти індивідуального навчального плану…………………………90 5.2. Оцінювання та складання індивідуального навчального плану……93
РОЗДІЛ 6. КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА ЯК СКЛАДОВА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ…………………………………………..101 6.1. Основні принципи корекційно-розвивальної роботи……………...……102 6.2. Цілі та завдання психокорекційних заходів………………………………108
РОЗДІЛ 7. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ У КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ…112
Корисні ресурси………………………………………………………………..115
Додатки…………………………………………………………………………243
Література ……………………………………………………………………...270
ПЕРЕДМОВА
Головною метою соціального розвитку сучасного суспільства є повага до людського розмаїття, встановлення принципів солідарності та безпеки, що забезпечує захист та повну інтеграцію у соціум усіх верств населення, в тому числі й осіб з обмеженими можливостями здоров'я. В основу інтеграції закладено принцип доступності та дотримання прав людини щодо рівного доступу до здобуття якісної освіти. Офіційна позиція європейської спільноти щодо усунення упередженості та дискримінації стосовно осіб з порушеннями психофізичного розвитку була висловлена ЮНЕСКО, Комісією з прав людини: «Освіта має надаватися в межах можливого, у загальноосвітніх школах, без будь-якого вияву дискримінації стосовно дітей та дорослих інвалідів. Таким чином, у більшості випадків інвалідність сама по собі не є перешкодою, дискримінація — ось що перешкоджає дитині отримати освіту у загальній системі. В окремих випадках, відповідно до законодавчих норм, діти-інваліди зобов'язані відвідувати спеціальні школи, що є офіційною сегрегацією»
В Україні немає єдиної офіційної термінології для характеристики дітей з особливими освітніми потребами. В основних законах України про освіту зустрічаються застарілі терміни,що співвідносяться з медичною моделлю, яка «розглядає порушення здоров'я як характеристику особи, що може бути викликане хворобою, травмою чи станом здоров'я» і, відповідно, потребує медичного чи іншого втручання з метою «корекції» відповідної проблеми особи [ВООЗ]. Природно, що реакцією суспільства в контексті медичної моделі є забезпечення лікування, реабілітації та соціальної допомоги. Іншими словами — ставиться мета зробити життя людини з особливими освітніми потребами до певної міри Із часу ратифікації Україною в 1991 році Конвенції ООН про права дитини все більшого визнання та поширення набуває соціальна модель, більше пов'язана із дотриманням прав людини. На противагу медичній моделі соціальна модель "розглядає ваду здоров'я як соціальну проблему, а не як характеристику особистості», оскільки вона (проблема) створена непристосованістю оточення, включаючи ставлення до людей з особливими потребами та виробничі норми, архітектурну безбар'єрність і транспорт. Така модель спрямована на зміни в суспільстві таким чином, щоб воно забезпечувало рівну участь своїх громадян у здійсненні своїх прав і надавало їм таку можливість.
Значну роль у здійсненні таких змін в українському суспільстві відіграють неурядові організації, включаючи організації батьків дітей з особливими освітніми потребами. Завдяки їхній діяльності все більшого поширення набувають терміни, які зміщують акцент з вад/відхилень розвитку (діти-інваліди, неповносправні, діти з вадами розвитку тощо) на більш позитивний термін — діти з особливими освітніми потребами.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 95 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |