Читайте также:
|
Вершиною розвитку німецької філософії є вчення Гегеля (1770-1831р.р.). Воно характеризується глибиною змісту та важливістю поставлених проблем. Гегель створив теорію розвитку суперечності та її подальшого вирішення в синтезі. Представник об’єктивного ідеалізму. Основу всього сущого складає світовий дух, який втілює себе в системі категорій – система природи – суспільство – всесвітня історія.Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність буття та мислення. При цьому Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) не як нерухому, незмінну першосутність, а як процес неперервного розвитку пізнання, як процес сходження від нижчого до вищого. Абсолютна ідея є активною і діяльною, вона мислить і пізнає себе: вчення про буття, вчення про сутність, вчення про поняття.Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіка-філософія природи-філософія духу. Логіка є найважливішою частиною гегелівської системи, оскільки тотожність буття та мислення означає, що закони мислення, які й досліджує логіка, є дійсним законами буття. Логіка, на думку Гегеля, є вченням про сутність усіх речей. Перш ніж говорити про систему логіки Гегеля, слід зупинитись на характеристиці ним діалектичного методу. Гегель виділяє три сходинки діалектичного методу, які діють у розвитку як загальнолюдського, так і індивідуального мислення і проявляються у кожному конкретному пізнавальному аналізі, утворюючи при цьому потрійну єдність. Першою сходинкою «логічного» діалектичного методу, на думку Гегеля, є розсудок. Він вважає, що розум і розсудок мають складати єдину висхідну послідовність, як провідний та підлеглий чинники.Значним досягненням Гегеля було дослідження і виклад логіки, як цілісної системи принципів та категорій. Ця система є відображенням процесу, що відбувається за певною схемою: теза, антитеза, синтез. Поняття, на думку Гегеля, перебувають у безперервному русі, переходять одне в одне, змінюються, розвиваються, передять у свою протилежність, виявляючи внутрішньо притаманні їм суперечності, які складають рушійну силу їхнього саморозвитку.
Гегель сформулював також основні принципи діалектики:1)принцип переходу кількісних змін у якісні і, навпаки, принцип тотожності протилежностей,принцип заперечення заперечення.Вищою сходинкою у розвитку абсолютної ідеї є абсолютний дух – людство та людська історія. Філософія духу включає в себе вчення про суб’єктивний дух, вчення про об’єктивний дух, вчення про абсолютний дух.ю У філософії Гегеля слід чітко розрізняти діалектичний метод та систему, що суперечать одне одному, перебувають у суперечності, яка виявляються в таких моментах.1.Метод виходить з визнання все загальності розвитку. Система вимагає обмеження розвитку.2.Метод заснований на визнанні все загальності суперечності.3.Метод вимагає відповідності руху думки стану, характерному для реальних процесів.4.Метод вимагає постійного перетворення дійсності, а система-незмінності існуючого стану речей.Система і метод Гегеля знаходиться у протиріччях, оскільки діалектичний метод, вимагає розглядати усе суще у постійному розвитку. Усе суще варте на загибель, тобто потребує постійного самовдосконалення.Філософська теорія Гегеля справила значний вплив на всю наступну філософську думку.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 75 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |