Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Третій етап

— Підбиття підсумків (підкреслення моментів, які мають важ­ливе дидактичне значення).

— Оцінка діяльності студентів.

Відзначимо деякі особливості кожного з названих етапів:

Вступний етап. Найважливішим фактором ефективності проведення заняття є підбір опису ситуації, який викладач може знайти в таких джерелах:

— преса (статті, фейлетони, репортажі);

— професійні документи;

— дидактична література, у якій подано приклади таких описів;

— художня, документальна література;

— аналіз різноманітних навчальних курсів;

— опрацювання власних проведених занять.

Пропоноване для студентів завдання проаналізувати опис ситуації вдома передбачає застосування неписьмової форми цього дидактичного засобу. Опис ситуації повинен включати такі елементи:

— основний текст, який містить суттєву інформацію, необхідну для розв’язання проблеми (обсяг — не більше 1-ї сторінки машинописного тексту);

— проблемні питання (бажано не більше 4-х);

— список літератури, рекомендованої для розв’язання проб­леми;

— блок додаткової інформації (нормативні акти, фактичні дані тощо).

Опис треба подавати так, щоб створити можливість багатоваріантності розв’язань проблеми, яка розглядається. Саме це дає змогу спонукати студентів до дискусії. Важливо, щоб опис ситуації спирався на дійсні факти, подані в повній формі, відповідно до рівня підготовки слухачів і тематики занять.

Обсяг опису та складність наведених там питань (проблем), час, необхідний студентам для попереднього аналізу ситуації, визначаються відповідно до потреб конкретної навчальної аудиторії.

Важливим фактором вступного етапу є готовність студентів до роботи за даним методом. Відповідна підготовленість слухачів передбачає:

— надання інформації, яка стосується технології аналізу великих за обсягом текстів;

— розуміння студентами способів синтезу відокремлених у процесі аналізу фактів;

— упевненість у тому, що отриманий текст відповідно висвітлює суть питань, уміщених у кінці опису ситуації.

Перший етап. Пояснення суті методу конкретних ситуацій доцільне тільки тоді, коли заняття в даній групі проводиться впер­ше. Однак воно (пояснення) не передбачає докладної характеристики прийомів та засобів, які використовуються в процесі роботи. Достатньо зупинитися на поясненні самого перебігу занять та завдань, які студенти повинні виконати для реалізації кожного етапу навчальної діяльності.

Найважливішою частиною методу ситуацій є дискусія з певної проблеми. На цьому етапі заняття можлива конфронтація різних думок, різних позицій і досвіду. Іноді учасники, які особливо впевнені в собі й непохитні у власних поглядах, змушені протягом дискусії змінити свій погляд на питання. Дискусія повинна проводитись у сприятливій атмосфері, щоб кожен, хто виступає, відчував важливість свого голосу й розумів, що його погляд вплине на прийняття відповідного рішення.

Поведінка учасників дискусії значно залежить від організатора заняття, який повинен керувати так, щоб надати можливість кожному учаснику заняття висловитися, але водночас не давати змогу відхилятися від головного напрямку дискусії. Доповідач має можливість порівняти власні позиції з поглядами колег. Це відомий прийом засвоєння культури дискусії й толерантного сприйняття відмінних поглядів. А. Ерліх (Ehrlich)[52] відзначає, що більшість учасників занять, проведених методом конкретних ситуацій, за час дискусії проходить такі періоди:

1. Пошуки найкращих розв’язків і варіантів. Характерна конкуренція між учасниками, яка виявляється в прагненні висловитися раніше від інших.

2. Оцінка значення дискусії за наявності різних точок зору на питання, які обговорюються. Усвідомлення відсутності однозначних рішень проблеми. Критична оцінка своїх попередніх позицій.

3. Збільшення віри у власні сили, що є наслідком вдалих виступів даного слухача перед іншими.

Другий етап. Вибираючи шляхи вирішення поданих проблем, потрібно враховувати такі критерії:

— позитивні сторони прийнятого рішення;

— передбачувані наслідки впровадження прийнятого рішення;

— негативні умови його реалізації.

Особливо важливим елементом цього етапу методу ситуацій є класифікація висловлених аргументів на користь прийнятого рішення та виокремлення їх, обґрунтування вибору розв’язання проблеми, яка розглядається. Важливо, щоб ці аргументи сформулювали студенти під час дискусії, а роль учителя зводиться до збирання та остаточного обґрунтування цих аргументів.

Третій етап.У цій частині заняття потрібно підбити підсумки здійсненої роботи, які охоплюють:

— нагадування суті проблеми, що розглядалася;

— нагадування тих висловів та позицій у дискусії, які значно вплинули на прийняття остаточного рішення;

— повторення змісту прийнятих остаточних рішень;

— особисте враження від проведеного заняття, оцінка значення дискусії та прийнятих за її проведення розв’язань (вирішень) проблеми.

Окрім того, викладач відзначає внесок учасників у проведення заняття, однак забороняється згадувати:

— формулювання думок та вислови власних позицій студентів;

— рівні активності слухачів (ретельність роботи з описом ситуації, кількість виступів тощо);

— уміння робити висновки;

— культуру дискусії.

Є певна різниця між методами «випадків» та «ситуацій», яка важлива для організації роботи в навчальному процесі.

Перша й головна різниця цих методів стосується особливостей опису. Опис випадків охоплює один випадок, головний на фоні другорядних фактів. Опис ситуації містить кілька основних, пов’язаних між собою випадків у контексті другорядних, додаткових фактів. Опис ситуації репрезентує певний розвиток проб­леми, для розв’язання якої потрібно розглянути різноманітні «за» і «проти». Обсяг опису ситуацій може займати кількасот сторінок і є набагато більшим, ніж обсяг опису випадку. Тому опис ситуації студенти повинні отримати за кілька днів до заняття, щоб ретельно з ним ознайомитись, на відміну від опису випадку, який студенти отримують на тому ж занятті, під час якого відбувається обговорення описаної проблеми. В описі ситуації міститься вся суттєва інформація, потрібна для розв’язання проблем; у ньому немає навчальних елементів, наприклад таких: «Додаткові питання для студентів», «Додаткова інформація для викладача». Зіставлення головних відмінностей між методами «випадків» та «ситуації » подано в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

РІЗНИЦЯ МІЖ МЕТОДАМИ «ВИПАДКІВ» ТА «СИТУАЦІЙ»

* * *
Аналіз ситуації «Падіння курсу національної валюти на фоні
загальносвітової фінансової кризи» [53] з дисципліни
«Гроші та кредит»

Мета: активізувати творчу діяльність студентів у вивченні інстру­ментів грошово-кредитної політики держави, спираючись на реальну економічну ситуацію, яка склалася в Україні на сучасному етапі.

Хід роботи:

Ознайомлення аудиторії з ситуацією, що аналізується. Студен­там пропонується ситуація, яка склалася на валютному ринку України протягом вересня 1998 р. (значне падіння курсу гривні), та вказуються деякі причини її виникнення: світова фінансова криза; фінансова криза в Росії; критична ситуація, що склалася на ринку державних цінних паперів.

1. Аудиторія розподіляється на малі групи (4-5 осіб). Частина з них виступає в ролі представників Кабінету Міністрів, інша — НБУ.

2. Групам пропонується надати свої економічно обґрунтовані пропозиції щодо шляхів виходу з ситуації, що склалася. Умовним установам будуть опонувати три абстрактні господарські суб’єкти — «Населення», «Вітчизняний виробник» та «Іноземний суб’єкт господарювання» (імпортер продукції). Студенти мають переконати цих суб’єктів у доцільності своїх пропозицій і реальності втілення їх у життя, а також обґрунтувати їхню суспільну користь. Опоненти мають висловити свою думку щодо висунутих пропозицій і виділити їхні позитивні й негативні моменти.