Читайте также:
|
Основне її призначення — організувати студентів на виконання навчального завдання за допомогою відмінної від традиційної форми роботи.
Викладач пропонує студентам об’єднатися в невеликі групи за їхніми власними принципами й перевагами.
Варто зазначити, що в традиційних навчальних групах студенти, як правило, розташовуються на робочих місцях відповідно до своїх симпатій і прихильностей. Це полегшує в подальшому організацію та роботу малих груп, тому що знімає необхідність переміщень у навчальній аудиторії.
На даному етапі між учасниками малих груп установлюються інші комунікативні зв’язки, а неформальні позанавчальні стосунки використовуються для підвищення ефективності пізнавальної діяльності.
Особливо важливим аспектом даного стану є чітке окреслення цілей і завдань роботи та їхнє достатнє обґрунтування, що спонукає студентів до наукового пошуку та встановлення змістовно-логічних зв’язків нової інформації з раніше вивченим навчальним матеріалом.
Крок 1 — ЕКСПЕРТНИЙ
Визначення викладачем цілей і завдань наступної роботи, надання навчальної інформації для подальшого опрацювання у вигляді тексту-опису, статистичних даних, ілюстративного матеріалу тощо.
Найважливіший аспекти даного кроку:
1) викладач подає інформацію в такому вигляді, щоб кожен учасник групи мав змогу індивідуально з нею ознайомитись і, за необхідності, зробити відповідні помітки;
2) викладач відводить певний час на ознайомлення з інформацією, її первинне осмислення та на «занурення» в навчальну ситуацію. Для цього, залежно від готовності групи до даного виду роботи й рівня складності наданої інформації, потрібно 10—15 хв;
3) викладач пропонує студентам виконати завдання так, щоб кожна мала група отримала конкретний матеріалізований результат роботи, що дає змогу зіставляти їх, порівнювати, аналізувати, удосконалювати або залишати як зразок.
На даному етапі відбувається процес центрації, протягом невеликого проміжку часу змінюється традиційний статус учасників груп, закладається готовність до наступного розподілу ролей, яка ґрунтується на особистісних і умовно-професійних якостях студентів.
Крок 2 — ІНФОРМАЦІЙНИЙ
Ключовим моментом даного етапу є уточнення та доповнення поданої навчальної інформації, завдань щодо її опрацювання. Викладач може відповісти на задані студентами уточнювальні запитання або запропонувати студентам коротко обмінятися думками з даної теми для раціоналізації подальших дій відповідно до мети роботи.
Важливо, що цей крок обмежується невеликим проміжком часу (3—5 хв), щоб подання інформації не переросло в загальне обговорення, що порушить хід виконання окреслених завдань.
Крок 3 — ВНУТРІШНЬОГРУПОВОГО ОБГОВОРЕННЯ
Викладач ще раз нагадує завдання, яке потрібно виконати. Спонтанно відбувається обмін думками між самими учасниками, розподіл ролей та обов’язків у малих групах без втручання викладача. За відсутності лідера в групі (таке трапляється в малих групах, учасники яких мають слабо виражені організаторські якості) викладач може спонукати студентів до роботи, залишаючись при цьому в ролі консультанта, але в жодному разі не виконуючи завдання замість студентів.
Недоцільною є також переорганізація таких «слабких» груп, перерозподіл їхніх учасників між іншими групами. Це вносить дискомфорт у ті групи, які вже сформовані, і разом з тим знімає відповідальність за власну діяльність зі студентів, які повільно включаються в спільну діяльність або протиставляють себе іншим учасникам малої групи.
Для вирішення проблем «слабких» малих груп можна рекомендувати надати їм можливість поспостерігати протягом одного-двох занять за роботою інших студентів, не акцентуючи при цьому особливої уваги на їхній бездіяльності та стимулюючи будь-які прояви їхньої навчальної активності. Практика показує, що навіть «слабкі» й «агресивні» малі групи за добре організованої навчально-пізнавальної роботи студентів в умовах загальної зацікавленості й активної діяльності не залишаються осторонь і включаються у виконанні спільних навчальних завдань.
Саме на цьому етапі відбувається безпосереднє вирішення поставлених завдань на основі аналізу навчальної інформації, що супроводжується обміном досвідом, знаннями, взаємним навчанням та взаємопідтримкою учасників малої групи відповідно до обраних ролей.
Під час спільних обговорень способів вирішення завдань виграють і слабкі, і сильні учасники. Коли краще підготовлені студенти пояснюють складний матеріал, вони самі його переосмислюють. Під час цих пояснень вони виявляють прогалини у своїх знаннях і намагаються їх ліквідувати. Викладач при цьому виступає в ролі консультанта, помічника, глядача, стороннього експерта, у жодному разі не критикуючи методи вирішення завдань, не допускаючи натиску авторитету або досвіду й не підганяючи студентів працювати швидше.
Недоцільним є також ігнорування або активне стимулювання до праці «мовчунів» — тих учасників груп, які зазвичай пасивно проявляють себе в роботі. Важливо відзначити, що вони виконують свою важливу роль у малій групі, бо є слухачами, для яких генеруються ідеї, що спонукають лідерів організовувати себе, і при цьому часто самі є тими учасниками, які втілюють, доводять до логічного завершення висловлені думки й забезпечують отримання результату — продукту навчальної діяльності групи.
Крок 4 — РЕАЛІЗАЦІЯ
На цьому етапі викладач спонукає студентів до завершення роботи над завданням, вироблення спільного рішення та його презентації.
Перед учасниками малих груп на цьому етапі може виникнути ряд проблем:
— Що ми отримали в результаті суперечок і обговорень?
— Що ми можемо представити на суд навчальної групи?
— Хто з учасників малої групи проведе презентацію?
— Як краще представити отримані результати?
Викладач може передбачити виникнення та вирішення таких проблем, ураховуючи, що в надмірно активних групах не вистачає часу для оформлення результатів, а студенти, які ініціативні в малій групі, часто розгублюються й не можуть виступати перед великою аудиторією.
Сприяння викладача роботі малої групи якраз і полягає в тому, щоб за необхідності вчасно нагадати, підказати, підтримати, націлити студентів у їхній роботі, не сковуючи ініціативу та творчість.
Крок 5 — ПІДСУМКИ
На закінчення роботи малої групи доцільно виділити деякий час для того, щоб учасники довільно могли обмінятися враженнями про свою роботу. Викладач може запитати студентів, як вони оцінюють ефективність діяльності на даному занятті. При цьому всі разом можуть розмірковувати про те, які були негативні моменти та як закріпити позитивний ефект, однак краще запропонувати студентам зробити це письмово протягом 5 хв на закінчення заняття.
Використання малих груп у навчальному процесі сприяє підвищенню ефективності навчання через такі аспекти:
— Підвищується мотивація, оскільки виникає почуття відповідальності перед іншими учасниками.
— Покращується якість прийнятих рішень.
— Обмін думками приводить до нового розуміння професійних питань.
— Учасники групи взаємно контролюють рівень засвоєння нової інформації.
— Удосконалюються комунікативні навички студентів.
— Виявляються й розвиваються організаторські здібності та професійні якості учасників малої групи.
Під час опитування студенти відзначили такі результати своєї участі в роботі малих груп: «відчуваєш себе значущим, з’являється почуття впевненості в собі», «у роботі бере участь кожен, так ми вчимося працювати в колективі і разом приймати рішення», «через групову роботу ми отримуємо оптимальні результати», «робота приносить задоволення», «тепер зрозуміло, як треба спілкуватися з аудиторією, пояснювати незрозумілі питання своїм товаришам, організовувати їхню роботу» і т. п.
2.2.2. ДИСКУСІЯ
Дискусія — слово латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.
Мета дискусії — виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної думки. Дискусії можуть бути вільними та керованими. Дискусія є доцільною й ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.
Завдання дискусії :
1. Поглиблювати знання слухачів з теми, яка розглядається.
2. Виявляти заплутані питання.
3. Розвивати вміння учасників аргументовано обстоювати свою думку, уміння уважно та зважено вислуховувати думки опонентів.
4. Формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 83 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |