Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ВИСУНУТІ ПРОПОЗИЦІЇ ТА РЕАКЦІЯ УМОВНИХ ОПОНЕНТІВ ФІКСУЮТЬСЯ В ТАБЛИЦІ

В — реакція національного виробника; «+» — позитивна реакція;

І — реакція імпортера; «–» — негативна реакція;

Н — реакція населення; «=» — байдуже;

«±» — подвійна реакція.

3. Виходячи з наведених пропозицій, формулюються оптимальні шляхи виходу з кризи. Проаналізувавши варіанти, ми зробили висновок, що Кабінет Міністрів орієнтується на національного виробника та схильний до довготермінових та кардинальніших заходів. НБУ, у свою чергу, пропонує оперативніші заходи для вирішення проблеми.

4. Студентам даються на розгляд заходи, які планує провести уряд у реальному житті. Робиться порівняльний аналіз пропозицій студентів і реальних заходів (пропозицій уряду).

Пропозиції уряду:

— активізація внутрішнього виробництва;

— активізація зовнішньоекономічних відносин;

— підвищення довіри до банківської системи.

Робляться остаточні висновки щодо їхньої зіставності.

* * *
Аналіз ситуації «О некоторых проблемах
лизинга в Украине» [54] навчальної теми «Лізинг»
із дисципліни «Фінансовий менеджмент»

У статті (Деловая неделя. — 1998. — 21 мая. — № 28) розповідається про діяльність лізингових компаній різних форм власності: приватного фінансово-лізингового дому Україна, Державного лізингового фонду, СП «Хансинг Лізинг Україна» та «Хан­синг Лізинг Естонія».

Мета: навчити студентів використовувати схеми лізингових платежів як різновиду кредитування.

Алгоритм роботи

— ознайомити аудиторію з навчальним матеріалом до цієї теми;

— методом мозкової атаки визначити загальні проблеми;

— сформулювати запитання, на які студенти повинні дати відповіді для вирішення визначених проблем;

— вибрати з масиву рішень оптимальні шляхом ранжирування;

— продемонструвати можливу альтернативну схему вирішення проблеми за допомогою лізингу;

— зробити узагальнюючі висновки.

Хід роботи:

1. Для ознайомлення студентів із ситуацією за тиждень до заняття роздаються матеріали до цієї темі, а саме:

— Закон «Про лізинг» № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 р.;

— Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» № 607/97-ВР від 4 листопада 1997 р.;

— текст статті «О некоторых проблемах лизинга в Украине».

Пропонується ознайомитися з такими проблемами:

ü низька прибутковість лізингових операцій в Україні;

ü незрозумілість українського законодавства щодо регулювання даної діяльності;

ü недопущення західних компаній на внутрішній ринок України;

ü неспроможність держави ефективно працювати на цьому ринку.

2. Доповідач (з групи організаторів) коротко розповідає про суть лізингу, особливо не вдаючись до деталей (аудиторія вже ознайомлена з матеріалом), перелічує проблеми й пропонує розглянути конкретну ситуацію.

3. Після короткого вступу доповідач переходить до конкретної ситуації, яка складається з 3-х випадків:

— випадок з фінансово-лізинговим домом «Україна»;

— характеристика роботи Державного лізингового фонду;

— характеристика діяльності компаній «Хансинг Лізинг Укра­їна» та «Хансинг Лізинг Естонія» в Україні.

4. На четвертому етапі доповідач повинен залучити аудиторію до активної участі, задаючи питання (наприклад, «З яких причин, на вашу думку, виявився недієздатним Державний лізинговий фонд?»). У такий спосіб слухачі залучаються до дискусії, і починається продукування можливих рішень.

5. З масиву рішень шляхом дискусії вибирається найоптимальніше. Ведучий на цьому етапі займає пасивну позицію, тобто майже не бере участі в диспуті.

6. Якщо у виступаючого є своє альтернативне рішення (як у найпідготовленішого), то рішення пропонується на обговорення.

7. На завершальному етапі робляться узагальнюючі висновки для відповіді на питання:

— Чи потрібен на даному етапі розвитку економіки України лізинг узагалі?

— Якщо лізинг потрібен, то в якій формі (державні фонди, приватні компанії чи компанії з іноземним капіталом)?

— Які можливі шляхи розв’язання наявних проблем?

2.2.5. МЕТОД ВИПАДКІВ
(INCIDENT METHOD)

Цей метод належать до групи активізаційних разом з методами ситуацій, інсценізацій, ігор дидактичних (симуляційних і управлінських) та дискусій кількох різновидів. Метод випадків є найпростішим з даної групи й найбільше відповідає умовам і традиціям навчання в наших навчальних закладах. Він забезпечує сприятливі умови для використання теоретичних знань у практиці навчання. Крім формування вмінь розв’язання проблем та прийняття складних нетипових рішень, учасники занять, які проводяться за цим методом, здобувають також уміння узагальнювати та аналізувати інформацію. Це важливо для розв’язання конкретних практичних завдань. Можна сказати, що метод випадків сприяє розвиткові:

— аналітичного й синтетичного мислення;

— економічного мислення;

— готовності та вміння приймати рішення;

— уміння розв’язувати складні й нетипові проблеми;

— уміння застосовувати здобуті знання на практиці.

Суть методу випадків зводиться до аналізу з наступним обговоренням наданого викладачем у письмовій формі, на аудіо- або відеострічці опису випадку, що стосується виробничої діяльності чи міжособистісних стосунків у навчальному процесі. За використання цього методу не подається новий навчальний матеріал, а тільки наводиться опис випадку з практичної діяльності для того, щоб студенти вчилися використовувати здобуті раніше знання й досвід у нових умовах для прийняття правильного рішення.

У теорії та практиці навчання існує певна довільність в описах проведення методу випадків. У цілому можна сказати, що заняття, проведене цим методом, має таку структуру:

Вступ

· Підготовка опису випадку.

· Визначення теми й мети заняття.

· Визначення суті методу випадків.

Крок 1

· Представлення опису випадку.

· Вступний аналіз випадку.

· Уточнення інформації (питання-відповідь).

Крок 2

· Аналіз опису випадку.

· Відокремлення важливої інформації від другорядної.

Крок 3

· Пропозиції розв’язань.

· Вибір оптимального розв’язання проблеми.

Крок 4

· Оцінка правильності поставлених питань.

· Оцінка правильності обговорення.

· Підкреслення важливих моментів.

Вступ охоплює все, що пов’язано з підготовкою опису й визначенням завдань для студентів. Практика показує, що найважливішим фактором проведення занять є правильний вибір опису випадку. Джерелами інформації можуть бути:

1. Аналіз власних проведених занять.

2. Цитати з літератури, яка стосується предмета вивчення.

3. Звіти й анонси з практичної діяльності.

4. Аудіо-, телефрагменти.

5. Фрагменти відеоматеріалів.

6. Приклади описів випадків зі спеціалізованих навчальних курсів.

7. Приклади описів випадків з педагогічної літератури.

Обсяг опису випадку в письмовій формі не повинен перевищувати 1-ї сторінки машинописного тексту (формат А4), а запис на аудіо- або відеострічці — 3—5 хв. Кожен такий опис повинен бути закінчений одним або кількома питаннями, що стосуються однієї теми, навколо якої точиться загальна дискусія. Кожен учас­ник заняття отримує підготовлений опис. Вибираючи випадок для аналізу, потрібно детально ознайомитися з усіма можливими умовами, пов’язаними з вибором інформації, яку буде подано студентам. Незалежно від підготовленого опису викладач може за потреби додатково використовувати під час заняття інші джерела інформації.

Пояснення суті методу випадків передбачає ознайомлення з умовами проведення занять цим методом. Це важливо тільки на першому занятті з даною групою. На цьому етапі не передбачається докладного опису методу випадків, а лише обумовлюються фактори й завдання проведення заняття. Добре підготовлений вступ забезпечує 50 % успішності проведення занять методом випадків.

Етап 1. На цьому етапі заняття студенти отримують тексти з описом випадку та ознайомлюються з наданою інформацією. Через 5—8 хв один з учасників заняття читає текст уголос. Якщо опис подано на магнітофонній стрічці, організатор заняття повинен подбати, щоб кожен слухач мав надрукований текст. На прохання студентів запис можна прослухати повторно.

Після вступного аналізу описаного випадку проводиться етап запитань-відповідей для уточнення, отримання додаткової інфор­мації про події в даному випадку, про його контекст та умови перебігу. На цьому етапі поряд з іншим відбувається формування важливих умінь ставити запитання, будувати діалоги. Організаторові заняття слід звернути увагу на те, щоб запитання були короткі й конкретні. Це ж стосується й відповідей, які повинні бути ясними та чіткими. Якщо викладач не знає відповіді на поставлене запитання, то він не повинен наводити додаткові пояснення, незрозумілі домисли або здогадки.

Етап 2. Інформація, здобута студентами під час вступного аналізу випадку або шляхом постановки запитань, потребує систематизації для того, щоб урахувати всі фактори, які визначають проблему, та виявити серед них найвагоміші. Наступний аналіз випадку повинен сприяти розкриттю причин і умов його виникнення. На підставі такого аналізу можна здійснити поділ інформації на важливу та другорядну, а також визначити, які з названих факторів належать до вирішальних для розв’язання проб­леми. У ході цього етапу слухачі вчаться також активізувати свої зусилля, бо кожному з них потрібно здійснити якісний аналіз і синтез змісту умов, поданих в описі випадку. У деяких ситуаціях викладач може допомогти, записуючи проаналізовані фактори на дошці (записує сам викладач або один зі слухачів). Найважливіші фактори вибираються голосуванням.

Етап 3 є, напевно, найважливішим у застосуванні методу випадків. Розв’язання проблеми, що є предметом заняття, повинно враховувати кілька застережень. Випадок, який містить тільки одне розв’язання, не має великого дидактичного значення, бо не передбачає можливості прийняття альтернативного рішення. Суть кроку 3 полягає в оголошенні перед сту-
дентами пропозицій з розв’язаннями проблеми та їхнього обґрунтування. На підставі всієї зібраної інформації слухачі спільно (під час загального обговорення) аналізують розв’язання та вибирають найкраще з них, наводячи аргументи, на основі яких прийнято рішення. На цьому етапі може виникнути конфронтація різних думок і досвіду. Це важливо для розвитку проблемного мислення, зіставлення різних поглядів. Нерідко дискусія буває настільки цікавою й активною, що продовжується й за межами навчальної аудиторії. Якщо учасників більше 20—25, тоді на цьому етапі заняття можна застосувати дискусію в групах, об’єднуючи тих слухачів, чиї пропозиції розв’язань проблеми є схожими або однаковими. Кількахвилинне обговорення в утворених групах має на меті поглиблення аргументації, обґрунтування прийнятого рішення. За вибору остаточної пропозиції розв’язання проблеми потрібно враховувати кілька критеріїв:

— користь від прийнятого рішення;

— негативні умови його реалізації;

— довготривалі наслідки впровадження даного рішення (як позитивні, так і негативні).

Це можна зробити у формі зіставлення або ранжирування, що змусить студентів до інтенсивних пошуків аргументів для обґрун­тування прийнятого розв’язання проблеми. Найкращу пропозицію можна визначити голосуванням або рішенням організатора заняття.

Етап 4. На закінчення заняття викладач нагадує учасникам про мету спільної роботи, робить підсумки, оцінює правильність постановки питань, активність учасників та їхній внесок у роз­в’язання проблеми, аналізує ті фрагменти заняття, які мали найбільше дидактичне значення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ ВИПАДКІВ

Підготовка

1. Підберіть опис випадку, виходячи із завдань заняття, а також ураховуючи вікові особливості слухачів та їхні професійні інтереси.

2. Детально продумайте логічні запитання, які допоможуть у виробленні рішення.

3. Спрогнозуйте варіанти виходу з даної ситуації.

4. Змоделюйте можливі висновки, які можна зробити внаслідок аналізу даної ситуації.

5. Побудуйте конкретну модель, що відтворює дійсний стан справ.

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ВИПАДКІВ