Читайте также:
|
Джерелами надходження кормів є:
1. вирбництво їх у системі польових сівозмін (переважно концентрованих кормів);
2. виробництво у кормових сівозмінах (здебільшого зелених і соковитих кормів);
3. надходження з природних кормових угідь;
4. кормові і вітамінні добавки, що виробляються промисловими підприємствами;
5. відходи харчової, молочної, м'ясної і рибної промисловості.
55. Зелений конвеєр- система планомірного виробництва зелених кормів і раціонального їх використання в годуванні тварин протягом всього пасовищного періоду. Створюється на основі послідовного використання природних і культурних пасовищ, багатолітніх і однорічних трав, кормових баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів в польових і кормових сівозмінах і на запольних ділянках. Як страховий компонент застосовують силос і сінаж.
Розрізняють трьох основних типів З. к.: природний, штучний і змішаний
Природним З. до. вважаються природні пасовища і отава природних сінокосів. У СРСР організовується головним чином в північних районах лісової зони і в південних районах отгонного тваринництва зі всілякими сезонними пасовищами. У штучний З. до. включають довголітні культурні пасовища, сіяні багатолітні і однорічні трави. Поширений в районах, де немає або мало природних кормових угідь. У змішаний З. до. включають сіяні багатолітні і однорічні трави, культурні і природні пасовища, отаву сінокосів.
Одна з основних умов високої ефективності З. до. — правильний підбір культур. Вони мають бути високоврожайними, добре поєдаємимі тваринами, здатними швидко відростати після підбурювання або скошування. Зелені корми мають бути всілякими, що підвищує їх поєдаємость і переварімость. Для одночасного використання в З. до. необхідно мати не менше двох культур. Найкращий і найбільш дешевий зелений корм дають культурні пасовища, а також сіяні багатолітні трави. У районах з достатнім зволоженням можна отримувати два урожаї з однієї площі, висіваючи повторні культури — поукосниє, пожнивні і підсівні.
В зволожених районах лісової зони провідний компонент З. до. — довголітні культурні пасовища, які можна використовувати в течію літа 4—5 разів. Уостанніх районах цієї зони основою З. до. є покращувані сінокоси і пасовища і багатолітні трави (конюшина червона з тимофіївкою або овсяніцей луговий). Висівають також однорічні злакові для боба мешанки (головним чином вику з вівсом).
В лісостеповій зоні основне місце в З. до. займають багатолітні трави в чистих і змішаних посівах (люцерна в суміші з овсяніцей луговий або вогнищем безостим, конюшина червона з овсяніцей луговий або з тимофіївкою); з однорічних культур висівають вику або пелюшку з вівсом, суданську траву, кукурудзу.
В степовій зоні основні культури З. до. — однорічні просоподібні злаки (суданська трава, могар, сорго, африканське просо). З весни на зелений корм використовують житняк з люцерною, степові пасовища і, при необхідності, озиме жито; в кінці літа — коренеплоди, баштанні і отаву багатолітніх і однорічних трав.
Природні і культурні пасовища, сіяні багатолітні трави використовують шляхом підніжного підбурювання. Однорічні злакові для боба мешанки скошують і згодовують в годівницях або підбурюють. Для правильної організації З. до. враховують потребу худоби в зеленому кормі по календарних термінах і врожайність пасовищ багатолітніх і однорічних трав і ін. кормових культур
56. Проведені останніми роками реформи агропромислового комплексу призвели до того, що основними виробниками молока в Україні стали індивідуальні господарства селянина. Нині частка молока, що її виробляють у селянських подвір’ях, становить 75% загального обсягу виробництва, а в західних регіонах та зоні Полісся вона сягає 90%.
Аби ситуацію на ринку молока змінити на краще, окремі молокопереробні
підприємства розпочали інвестування різних заходів, спрямованих на
збільшення виробництва молока і поліпшення його якості. По селах
створюють спеціалізовані пункти для збирання молока, облаштовані
холодильними установками та приладами для контролю його якості, і навіть
розпочато роботи з поліпшення генетичного потенціалу корів в
індивідуальних господарствах. Втім, ці окремі заходи ніколи не дадуть
бажаного результату, адже за такого дрібнотоварного виробництва створити
умови для отримання молока високої якості практично неможливо. Стало
цілком очевидно, що для стабільного забезпечення молокопереробних
підприємств якісною сировиною треба створювати спеціалізовані
високорентабельні молочні ферми, де технологія виробництва відповідала б
сучасному рівневі й забезпечувала б отримання високоякісного і дешевого
молока.
Створити такі молочні ферми можна двома шляхами: будувати нові й
реконструювати старі.
57. Основними чинниками, які забезпечують підвищення рентабельності виробництва продукції тваринництва на підприємстві будь-якої форми власності, є підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин і птиці, зниження матеріально-грошових затрат з розрахунку на одну голову. З усіх чинників зовнішнього середовища, що впливають на рівень продуктивності тварин і птиці, найбільше має їх годівля, рівень впливу якої становить 50-60 %. Достатня і повноцінна годівля тварин і птиці - основа стабільності й зростання продуктивності. Розв'язання цього завдання можливе на основі досягнень науково-технічного прогресу, впровадження прогресивних технологій кормовиробництва і раціональних форм організації праці. Система годівлі, її повноцінність вимагають не лише достатньої кількості кормів і збалансованого раціону за поживними речовинами, а й економічного обґрунтування типів годівлі. Для кожного виду тварин обумовлено певний тип годівлі - це співвідношення різних видів кормів у раціоні. Залежно від зони може бути корм силосний, концентратний, силосно-коренеплідний, силосно-сінний, силосно-сінажний, силосно-сінаж-но-концентратний.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 94 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |