Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Мозковий штурм

Мозковий штурм дозволяє швидко продукувати безліч ідей. Мозковий штурм також до­зволяє вчителеві:

• залучити всіх дітей до роботи;

• обговорити з ними проблему ненав'язливо, демократично;

• виявити рівень знань та інтереси учнів.

Зібрана під час мозкового штурму інформація може слугувати вчителеві основою для орга­нізації глибшої, змістовнішої роботи над проблемою, зокрема групових дискусій.

Щоб метод виявився максимально продуктивним, слід дотримуватися такої процедури:

• поставте запитання;

• скажіть, що приймаються будь-які відповіді;

• скажіть, що не можна робити зауваження й критикувати чужі відповіді;

• дозвольте учням «пропускати хід»;

• записуйте всі відповіді;

• продовжуйте мозковий штурм доти, поки нові ідеї не буде вичерпано.

При необхідності вчитель може встановити, які з висловлених ідей є найважливішими для учнів. Для цього треба: пронумерувати ідеї; попросити кожного учня назвати 3-6 найважливіших для нього ідей;підрахувати результати голосування. Результати мозкового штурму бажано почепити на дошку або на стіну, щоб вони були на видноті.

Розігрування ситуації в ролях (рольова гра, імітація)

У рольовій грі діти розігрують ситуації, дотримуючись запропонованих ролей. Це дозво­ляє їм тренувати поведінку або, інакше кажучи, застосовувати на практиці поведінкові навички, що формуються.

Мета розігрування ситуації в ролях — визначити власне ставлення кожного з учасників групи до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом "гри", виконання "ролі", яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

Правила проведення рольової гри:

• учитель роздає учням ролі й пропонує реалістично грати, доки він не запропонує зупини­тися;

• учитель поводиться як режисер постановки, що визначає, хто з «акторів» грає в цей мо­мент;

• учитель відстежує, як «актори» тренують поведінку, і пропонує аудиторії уважно спостері­гати за ними, відзначаючи навіть ледь помітні невербальні компоненти спілкування;

• завданнями рольової гри є: 1) виконання головним «актором» послідовних етапів поведін­ки, що тренується, 2) розгляд «акторами» всіх можливих варіантів поведінки;

• учитель допомагає головному «акторові» дотримуватися етапів поведінки, що тренується, а також пропонує «акторам», які починають пояснювати свої вчинки або коментувати те, що відбувається, повернутися до ролі;

• рольова гра, що ухиляється від виконання етапів поведінки, що тренується, має бути зупи­нена, спрямована в потрібне русло й зіграна заново.

Бажано, щоб якомога більше учнів побували в ролі головного «актора». При цьому ситу­ації, які розігруються, мають змінюватися, а послідовні етапи поведінки, що тренується, — ли­шатися незмінними.

У випадку виникнення ускладнень у розумінні «акторами» точок зору один одного корис­ний обмін ролями. Іноді вчителеві доводиться брати на себе роль, щоб надати учням можливість програти варіанти поведінки, які залишилися без уваги.

Іноді рольова гра справляє на учнів сильний емоційний вплив. У цьому випадку вчителеві варто дати «акторам» вийти з ролі й переконатися, що кожний учень знову став самим собою.

Для цього:

• пересадіть учнів на нові місця;

• об’єднайте у пари;

• попросіть поговорити один з одним у парах про те, що вони їли сьогодні на сніданок, що збираються робити під час канікул, чим займалися вчора ввечері тощо.

Як правило, цього досить, щоб повернути учнів до дійсності.

Рольова гра імітує реальність шляхом "проживання ситуації у ролі", яка вам дісталася, та надає можливість діяти "як насправді". Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже побували.

Для участі у рольовій ситуації, кожен з учасників має:

• чітко дотримуватись своєї ролі;

• намагатись слухати партнерів та вчителя;

• не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі;

• намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;

• вийти з ролі по закінченні сценки;

• брати участь в її аналізі.

Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, реального випадку, життєвого конфлікту. Для розбору певної ситуації необхідно звертати увагу учасників на основні моменти.

• Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто учасники ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?

• У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі?

• Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, захищаючи ту чи іншу позицію?

У чому полягає рішення: Яким буде розв'язання ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв'язання?