Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Філософія права П. Юркевича

В обґрунтуванні права П. Юркевич, як і Г. Сковорода, додержувався позиції інтуїтивізму, гадаючи, що світ, і, на­самперед, індивідуально-особистісний світ, не доступний для розуму. Джерелом морального і правового законодав­ства, на думку П. Юркевича, є не розум, а серце, любов, тобто вільно прийнята система цінностей. "Глибина серця" — це первісна основа людської душі, що дає змогу людині від­різнити справедливе від несправедливого, добре — від дурного. "При всякій зустрічі протилежних бажань та ін­тересів, — зазначає П. Юркевич, — вона повинна зверта­тися до моральних вимог справедливості, що вкаже їй, де і коли її бажання незаконні, де і коли вони суперечать благу її ближнього і благу загальному" (Юркевич П. Д. Мир с ближними как условие христианского общежи­тия // Философские произведения. — М., 1990. — С. 351). Морально зріла людина, на думку П. Юркевича, керується не тільки досяг­неннями розуму, а й кориться заповіді любові, що потре­бує жертвувати своїми особистими вигодами для блага ін­ших, для блага загального. У справедливості й любові полягають найміцніші умови для встановлення миру і бра­терства між людьми. П. Юркевич виступав проти обґрунтування права в рамках моральних систем евдемонізму й утилітаризму, що вважають корисність вчинку критерієм моральності. Правило морального утилітаризму вимагає визнавати корисним лише те, що гармонізує діяльність ін­дивіда з загальним благом. Недоліком морального утиліта­ризму, на думку П. Юркевича, є зневаження гідності люд­ської особистості, яка при досягненні мети дістає не тільки задоволення, а й набуває досконалості.

Розглядаючи питання про предмет філософії права, П. Юркевич зазначає, що філософія права "методично досліджує ті постійні й істотні підстави, з яких відбува­ються з необхідністю форми права позитивного" (Юркевич П. Д. Історія філософії права. Вступ // Філософська і со­ціологічна думка. — 1996. — № 3—4. — С. 58). Філосо­фія права стосовно чинного (позитивного) права — це аналітика його засад. Вона не повинна розглядатися як не­ухильний закон. Людина може судити про те, що є право, не тільки на підставі позитивного права, а й на підставі ідеї права, створеної внутрішньо.

Як підставу філософії права П. Юркевич виділяє такі антропологічні посилки: "1) людина може визначатися не тільки зовнішніми, емпіричними чинниками, але і усвідомленням ідей; 2) людина має визначені правила, зви­чаї, коритися яким справа добра і свята; 3) підкоряючись цим правилам і звичаям, вона має здатність судження про їх достоїнство" (Юркевич П. Д. Історія філософії права. Вступ // Філософська і со­ціологічна думка. — 1996. — № 3—4. — С. 58).