Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Повторити 6—8 раз

7. В. п.: руки на поясі.

1 — стрибком ноги нарізно, руки в сторони;

2 — стрибком ноги разом, сплеск над головою. Виконати 15—20 стрибків.

8. В. п.: ноги нарізно.

1—2 — дугами в сторони — руки вгору, глибокий вдих; 3—4 — вихідне положення, видих.

Повторити 4— 6 раз

Виконуй вправи і закреслюй дні місяця різними кольорами, залежно від бажання виконувати ранкову гімнастику:

• зелений — із задоволенням;

• синій — за звичкою;

• червоний — неохоче.

Урок здоров'я

Урок здоров'я

Головною формою роботи з фізичного виховання є уроки фізичної культури, на яких учні оволодівають програмним матеріалом і здобувають мінімум потрібних знань, умінь та навичок, що повинно забезпечувати їм належний розвиток, зміцнення здоров'я та участь у суспільно корисній праці. Опановуючи під керівництвом учителя різноманітні рухові дії, діти відчувають, як збільшується їхня сила, зростає швидкість і витривалість під час виконання дедалі складніших фізичних вправ.

Але двох уроків фізичної культури, які до недавно були обов'язковим мінімумом у програмі навчання загальноосвітніх шкіл, катастрофічне не вистачає для вирішення всіх зазначених завдань. Нині у багатьох містах України за новими програмами введено додатковий, третій урок фізкультури—урок здоров'я. Метою його повинно бути оздоровлення дитячого організму, сприяння всебічному гармонійному розвиткові особистості й фізичному вдосконаленню, поширенню обсягу рухової активності.

Щоб такі уроки були не лише розвивальними, оздоровчими, а й цікавими, вчителю треба враховувати як психоемоційні особливості

₄34І-1

_____ Організація освітньо-виховної роботи в школі

дітей молодшого шкільного віку, так і їхні фізичні сили і функціональні можливості організму. Оздоровчий ефект уроку значною мірою залежить від раціонального співвідношення різних за інтенсивністю і характером фізичних вправ.

Енергію, потрібну для праці м'язів під час фізичних навантажень забезпечує окиснення органічних речовин. М'язова діяльність завжди супроводжується збільшенням потреби в кисні. Навіть під час невеликої фізичної роботи, вона збільшується в 2—3 рази порівняно зі станом спокою, а під час важкої — в 20—30 разів.

Інколи не має строгої пропорційності між потужністю роботи і об'ємом кисню, який вживається під час фізичних навантажень. У деяких випадках великий приріст вживання кисню буває без підсилення роботи і навіть під час її зниження. Це залежить від стереотипу рухових умінь дітей, їхнього фізичного стану, і нерідко визначається залученням до рухової діяльності тих м'язів, які не стосуються безпосередньо роботи; а також від посилення діяльності дихальних м'язів і серця.

Таким чином, застосовуючи на уроці фізичної культури нові, ще не знайомі або маловивчені рухливі ігри і фізичні вправи, вчитель повинен пам'ятати про вищу енергетичну цінність їх для організму дитини, а тому про потребу зниження наступного навантаження.

Уроки фізичної культури мають бути побудовані так, щоб вони забезпечували всебічний гармонійний розвиток особистості школяра. Адже фізичне виховання невід'ємне від морального і розумового.

Рухова активність дитини в процесі виконання фізичних вправ позитивно позначається на розвитку її центральної нервової системи, вдосконаленні аналізаторів і розвитку їхньої взаємодії. Поліпшення фізичного розвитку, зміцнення здоров'я і підвищення загальної працездатності внаслідок фізичного виховання, сприяє поліпшенню розумової працездатності дітей.

Видатний російський фізіолог І.М.Сєченов зазначав, що вся нескінченна різноманітність зовнішніх виявів мозкової діяльності зводиться врешті-решт лише до одного — м'язового руху.

Успішність молодших школярів, які систематично займаються фізичною культурою і спортом (за даними досліджень) підвищується.

Неабияке значення в гармонійному розвитку дітей молодшого шкільного віку мають формування правильної постави й розвиток життєво важливих рухових якостей: спритності, швидкості, витривалості, сили, гнучкості, а також уміння довільно розслаблювати

Урок здоров'я

м'язи — все це досягається засобами фізичної культури під час проведення уроків.

У процесі занять фізичними вправами та рухливими іграми як на уроці, так і в позаурочний час, найбільш доступним фактором контролю за функціональним станом дітей є пульс або частота серцевих скорочень (ЧСС).

У наш час в галузі фізичного виховання для оцінки адекватності впливу фізичних навантажень на організм дітей під час занять вправами за показниками оцінки інтенсивності навантаження застосовується класифікація, яка відображає за даними ЧСС п'ять зон ступенів навантаження залежно від спрямованості, об'єму, темпу і ритму виконання рухових вправ, відповідно до її енергозабезпечення.

Навантаження при ЧСС до 130 уд./хв. належать до зони низької інтенсивності. Зазвичай це змішане пересування (біг в поєднанні з ходьбою), яку рухливих іграх «Заборонений рух», «Совонько», «Потяг» та ін., біг з малою швидкістю. Якщо такі навантаження не довготривалі, то вони майже не впливають на організм. Лише коли робота триває понад 6 хвилин, то розвивається і вдосконалюється загальна витривалість організму.

Під час низької інтенсивності зусиль кисневий запас приблизно пропорційний швидкості руху. В цих умовах легені і серце легко справляються з навантаженням і повністю забезпечують організм киснем.

Фізичні навантаження, які викликають збільшення ЧСС у діапазоні 130—160 уд./хв, належать до зони середньої або помірної інтенсивності. Вживання кисню під час виконання таких навантажень складає 40—60 % від максимального рівня. Як наслідок, організм пристосовується до стану невеликої втоми, викликаної поступовим збільшенням об'єму роботи, підвищується здатність дитини довше бігати, брати активну участь у рухливих іграх, швидше відновлювати сили після фізичних навантажень.

Застосування на уроці фізичної культури вправ і рухливих ігор помірної інтенсивності сприяє розвитку у молодших школярів як швидкості, так і загальної витривалості організму залежно тривалості рухових дій. Якщо вчитель застосовує ігри, де учні перебувають у безперервному русі від 2 до 5 хвили, то розвивається швидкісна витривалість, понад 5 хв. — загальна витривалість (у таких іграх, як «Мисливці та качки», «Зайці, сторож і Жучка», стрибки через скакалку, що рухається та ін.).

4^й'-² 43

Організація освітньо-виховної роботи в школі

До зони великої інтенсивності належать навантаження, які супроводжуються збільшення ЧСС до 155—175 уд./хв. Вживання кисню при цьому складає 60—70 % від максимального. Такі навантаження додають змогу вдосконалювати максимальні можливості кардіореспіраторної системи, підвищують аеробну продуктивність організму. В заняттях з дітьми молодшого шкільного віку їх слід застосовувати обмежено. Вони сприяють розвитку швидкісних та швидкісно-силових фізичних якостей. До таких навантажень можна віднести ігри «День і ніч», «Салки», «Дай руки», «Зустрічна естафета» та ін. Тривалість швидкісного навантаження під час таких ігор для кожної дитини складає в середньому 5—10 с, що відповідає пробіганню відрізка ЗО—60 м. Довготриваліший біг — від 15 до 40 с в максимальному режимі і повторення його за короткий проміжок часу небажані, тому що в організмі відбувається велике накопичення продуктів анаеробного обміну, утворюється значний кисневий борг, який погано переносять діти.

Під час максимальної інтенсивності ЧСС збільшується до 185—200 уд./хв Значний вплив таких навантажень пояснюється тим, що за ЗО—40 с робота серця надмірно посилюється за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень. У зв'язку з цим біг з максимальною інтенсивністю в молодших класах застосовувати не бажано.

Однією з важливих умов ефективності уроку здоров'я є поєднання волі педагога із прагненням учнів до досягнення бажаного оздоровчо-виховного ефекту. Дітей найбільш цікавлять уроки, в яких є щось нове. Це може бути варіювання фізичних вправ, зміна і послідовне ускладнення правил проведення рухливих ігор, використання предметних орієнтирів, застосування нестандартного обладнання і технічних засобів навчання, а також різних форм і методичних прийомів.

Великий вплив на емоційний стан учнів має музичний супровід у мажорних тонах, що застосовується в підготовчій частині уроку. Музика сприяє більш ритмічному і координованому виконанню фізичних вправ, виховує культуру рухів, допомагає виконати їх виразніше і точніше, підтримує темп виконання. Діти навчаються правильно сприймати музичні відтінки твору і, відповідно до музики, змінювати характер своїх рухів. Під плавну, тиху музику вправи виконуються спокійно, у повільному темпі, а під швидку і голосну — легше виконувати біг або стрибки. Для цього потрібно розробити комплекс ритмічної і атлетичної гімнастики, який повинен бути простим,

Урок здоров'я

складатися з уже відомих вправ, які учні виконують кожного дня під час ранкової гімнастики та після уроків.

Якщо у дітей погана координація рухів, їх важко навчити діяти відповідно до музики. Тому спочатку, розучуючи вправу, треба показати і виконати цей рух один-два рази без музики, під лічбу вчителя. Після цього вправу виконують під музику.

Основну частину уроку здоров'я для посилення емоційного фону, а також для поліпшення показників рухових тестів пропонується присвятити змаганням між ланками класу і окремими учнями — на кращу поставу, на якісне і кількісне виконання фізичних вправ «Щоденника зміцнення здоров'я».

Оцінку впливу системи організованих і самостійних занять фізичними вправами ефективно проводити на великій перерві або після уроків за схемою гри «Хто чемпіон?». Для цього в кожному класі вивішується стенд із малюнками тестів-завдань і, відповідно до щаблів призових місць (І, II, і III) вставляються до наступних змагань фотокартки школярів-переможців. Це дуже стимулює учнів до фізичного самовдосконалення. Тестування за всіма показниками бажано проводити кожної чверті. Нижче запропоновано приблизний план проходження тестувань-змагань.

І, IV чверті

I тиждень—розвиток швидкості й сили: біг на місці за ЗО с (кроків),
біг ЗО м (с), віджимання від підлоги (раз).

II тиждень — розвиток швидкісно-силових якостей: стрибки в
довжину з місця (см), човниковий біг 4 х 9 м (с).

III тиждень — розвиток спритності: кидок-ловля м'яча за ЗО с (разів), стрибки через скакалку (разів).

IV тиждень — розвиток витривалості, гнучкості: біг 600 /1 000 м (хвилин), нахили тулуба вперед з положення сидячи (см).

V тиждень — розвиток спритності й сили: біг через скакалку (с),
піднімання тулуба до втоми (разів).

VI тиждень — розвиток спритності та почуття рівноваги: кидок -
ловля м'яча з хлопками рук (разів), стійка на одній нозі у позі
«фламінго» (с).

Під час II і III чверті з програми тестувань треба зняти вправи з бігу: 30 м, 600 (1000 м), які важко провести взимку, не маючи просторих спортивних залів.

4** 45

_____ Організація освітньо-виховної роботи в школі

Ефективність уроків фізичної культури значною мірою залежить від дисципліни, організованості, свідомості та інших моральних якостей учнів, тобто від умілої виховної роботи в класі.

Виховувати вольові якості і свідому дисципліну треба на всіх уроках: привчати дітей емоційно стримуватися під час виконання вправ, особливо в іграх, де потрібно додержувати певні правила. Спільне виконання вправ дає змогу формувати взаємодопомогу, колективізм, чесність та інші високі моральні якості людини.

Для успішнішого проведення змагань «Хто чемпіон?» з тестових вправ, можна поділити клас на три команди (краще за ланками у класі), а кожну команду — на дві групи. Під час проведення вправ — одна група або команда виконує завдання, а у другій — школярі виконують роль суддів, тобто рахують кількість виконання або повторень вправи за кожним учнем. Учитель повинен швидко фіксувати результати, визначати переможців особистої першості, а командні результати підрахувати за допомогою середнього арифметичного показника.

Така побудова змагань, перш за все, виховує уважність, самоповагу, чесність кожної дитини, допомагає закріпити вміння рахувати прості числа, розвиває пам'ять і уважність молодших школярів.

Для зняття емоційного напруження між виконаннями тестових вправ краще провести одну-дві прості естафети з переключенням навантаження з одного виду діяльності на інший (наприклад, після бігу — стрибки або кидки м'яча), чи виконати дихальні вправи з підрахунком тривалості затримки дихання після вдиху або видиху.

Отже, під впливом різноманітної м'язової діяльності, зокрема систематичних і правильно організованих занять фізичними вправами, відбувається тренування організму дитини: вдосконалюється функціональний стан організму і розвивається тілобудова, підвищується працездатність, зменшується витрата енергетичних речовин на виконання тієї самої роботи.

Учитель має бути уважним до зовнішніх виявів утоми учнів: при середньому ступені втоми дихання прискорюється, знижується інтенсивність м'язових зусиль, швидкість руху, порушується координація рухів; при значному—надмірно прискорюється дихання, виявляються такі ознаки, як блідість, скутість рухів і млявість в усьому тілі, різко порушується координація рухів; за перших ознак перевтоми треба, дати учневі відпочинок або повністю звільнити його від виконання вправ.

Урок здоров'я

Але не слід забувати, що дитячий організм має здатність швидко адаптуватися до більшого обсягу роботи, може довше виконувати той чи інший рух (біг, стрибки, віджимання, присідання та ін.) і за короткий час відновлювати сили після фізичних навантажень.

Орієнтовний план-конспект уроку здоров'я для учнів 3-го класу

Завдання уроку:

1. Сприяти розвитку почуття ритму під час проведення ритмічної гімнастики.

2. Прийняти нормативи розвитку спритності — кидок і ловля м'яча за ЗО с, стрибки зі скакалкою.

3. Підвищити емоційний фон засобами змагання й естафетами.
Місце проведення: спортивний майданчик з коловою доріжкою

200 м.

Інвентар: скакалки, м'ячі, сомір. Підготовча частина — 10 хв.

1. Шикування в шеренгу, рапорт, привітання, ознайомлення учнів із завданням уроку.

2. Повороти на місці.

3. Ходьба, біг (1,5 хв.).

4. Перешикування в колону по чотири для проведення ритмічної гімнастики.

Основна частина — 28 хв.

1. Розподіл на команди за ланками у класі.

2. Виконання нормативу кидок-ловля м'яча за 30 с У кожній команді половина учнів виконує вправу, друга — рахує; по закінченні групи міняються.

3. Естафети:

— біг звичайний до орієнтира і назад;

— біг з ведінням м'яча ногою;

— подолання смуги перешкод.

4. Виконання нормативу — стрибки на скакалці до втоми. Дається
три спроби, фіксується кращий показник.

Заключна частина — 5—7 хв.

1. Шикування в колону по одному.

2. Ходьба з уповільненням темпу — 200 м.

3. Підбиття підсумків уроку: визначення переможців у окремих 4* 47

____ Організація освітньо-виховної роботи в школі

видах в особистому заліку і команду переможницю за сумою двох тестових вправ.

1. Домашнє завдання: готуватися щодня до бігу на витривалість (біг у малому темпі 3—5 хвилин або стрибки на скакалці до втоми) і піднімання тулуба (між приготуванням уроків виконувати вправу по 10—15 раз).

Іншим прикладом побудови уроку здоров'я може бути урок футболу.

Футбол — найдоступніший масовий засіб фізичного розвитку та зміцнення здоров'я дітей і підлітків. Згідно з положеннями «Цільової комплексної програми розвитку футболу в Україні на 1997—2002 роки» Міністерством освіти і науки України футбол введено до програм з фізичного виховання для загальноосвітніх навчальних закладів як обов'язкову дисципліну з першого по одинадцятий класи незалежно від статі. Цей важливий захід, без сумніву, в майбутньому дасть щедрі плоди для всього українського футболу і допоможе зміцнити здоров'я підростаючого покоління.

Футбол — воістину атлетична гра, яка сприяє розвитку всіх фізичних якостей дитини. У грі виконується велика, за фізичним навантаженням, робота, яка відчутно впливає на підвищення рівня функціональних можливостей учнів, а також виховує потрібні моральні та вольові якості. За допомогою засвоєних учнями понять ігрових дій у футболі вчитель має змогу якісніше та ефективніше навчати елементів футболу та інших спортивних ігор, пропонованих навчальною програмою.

Основною формою організації занять з футболу є урок, який проводиться з постійним складом учнів під керівництвом учителя фізичної культури.

Складений план уроку дає змогу розподілити матеріал у певній послідовності, передбачити специфіку організації занять і застосування педагогічних методів залежно від завдань та конкретних умов уроку. Структура уроку залежить від завдань і вікових особливостей учнів.

Велике значення має правильне навантаження на уроці. Для школярів (особливо молодшого шкільного віку) крива фізичного навантаження має підніматися, поступово досягаючи максимуму наприкінці основної частини уроку, та знижуватися в заключній частині. Навантаження на уроці дозуються відповідно до характеру, інтенсивності вправ і часу активного відпочинку. А також тісно пов'язане зі щільністю уроку. Застосовуються такі форми організації учнів: групова, командна та індивідуальна.

Урок здоров'я

Під час проведення занять з футболу треба пам'ятати, що навчання у фізичному вихованні — це педагогічний процес, який будується відповідно до закономірностей засвоєння знань, набування умінь і навичок учнями, їхнього фізичного розвитку під впливом вправ. Кожна з цих вправ спрямована на розв'язання певних завдань і має відповідати дидактичним принципам навчання і виховання.

Уроки фізичної культури та навчання футболу треба розглядати як розвантажувальний процес, такий потрібний в умовах сучасної школи. Детальний аналіз навчальних планів показує, що можна знайти години для додаткових занять з елементами футболу, якщо не ставитись до фізичної культури, як до другорядного предмета.

Основною формою організації занять з футболу для молодших учнів є комплексний урок. Зі старшими учнями проводяться ще й тематичні заняття. Тематичний урок присвячується одній з тем навчальної програми (фізична підготовка, технічна або тактична).

На заняттях з футболу доцільно застосовувати в комплексі такі методи: круговий і поточний (для навчання); ігровий і змагальний (для вдосконалення техніки, тактики і фізичної підготовки).

Комплексний урок — це заняття, на якому розв'язується кілька тренувальних завдань:

а) фізична і технічна підготовка;

б) фізична і тактична підготовка;

в) технічна і тактична підготовка.

Слід пам'ятати, що в комплексних заняттях, найдоцільніших для навчання дітей, треба чітко розподіляти розминку і розв'язання завдань з фізичної підготовки в основній частині.

У підготовчій частині використовують ходьбу, біг, загальнорозвивальні вправи без предметів та з м'ячами, вправи з подолання комбінованої смуги перешкод, естафети, рухливі та спортивні ігри, елементи гри у футбол.

Основна частина уроку має передбачати техніко-тактичні дії з обов'язковим закріпленням їх в іграх або ігрових вправах. При цьому її бажано умовно розділити на чотири часові інтервали. Перший і третій відводяться на вивчення одного і того самого технічного прийому (наприклад, удару внутрішньою стороною стопи), а другий і четвертий — на закріплення цього прийому в ігрових вправах або навчальних двосторонніх іграх.

Недоцільно в основній частині уроку розв'язувати більше ніж три поставлені завдання фізичної і тактичної підготовки, оскільки через

Організація освітньо-виховної роботи в школі

анатомо-фізіологічні і психологічні особливості організм може хворобливо зреагувати на фізичне навантаження в комбінації з розв'язанням техніко-тактичних завдань. Тому під час виконання завдань навантаження треба дозувати.

Заключна частина уроку повинна включати ходьбу і бігу повільному темпі, стройові вправи і вправи на увагу. Домашнє завдання — самопідготовка, виконання загальнорозвивальних вправ за методом колового тренування.

Орієнтовний план-конспект комплексного уроку з футболу для учнів початкових класів

Завдання:

1. Ознайомити з ударом по м'ячу внутрішньою стороною стопи.

2. Ознайомити із зупинкою м'яча підошвою.

3. Сприяти розвитку спеціальної витривалості.

Інвентар: футбольні м'ячі (10 шт.), свисток, прапорці (3 шт.). Підготовча частина (10 хв.).

1. Шикування, розрахунок по порядку, визначення завдань уроку.

2. Ходьба приставними кроками, зі зміною темпу, спиною вперед, напівприсівши, ходьба з переходом на повільний біг.

3. Загальнорозвивальні вправи.

4. Вправи з м'ячем: жонглювання (підйомом, стегном), пересування з м'ячем (стрибаючи на одній нозі, м'яч підошвою іншої підштовхується вперед).

Основна частина (32 хв.).

1. "Удари внутрішньою стороною стопи по м'ячу, що котиться:

а) удари по м'ячу від партнера збоку;

б) удари по м'ячу, що котиться назустріч;

в) удари по воротах на точність із різних дистанцій.

2. Удар та зупинка м'яча підошвою:

а) удар з місця по нерухомому м'ячу об стіну низом та зупинка
вибитого м'яча підошвою;

б) те саме, але кілька ударів підряд.

3. Ігрова вправа 3 х 3: у квадраті 16 х 16 м разом беруть участь по
З гравці в кожній команді, намагаючись провести м'яч через лінію
суперника, щоб виграти очко. Кількість квадратів має відповідати
кількості учнів у класі.

Заключна частина (3 хвилини).

Інтеграція рухової діяльності у процес навчання...

Ходьба поперемінно з повільним бігом: ходьба — 10 м, біг — 10 м, ходьба— 10 м.

Домашнє завдання — виконання вправ з м'ячем:

1. Стань на відстані 5—6 кроків від стіни і поклади до ніг м'яч. Удар по ньому правою ногою так, щоб він, відскочивши від стіни, знову опинився біля ноги. Намагайся зупинити м'яч ногою і знову повтори удар. Зроби так 5—7 разів, не сходячи з місця, поступово довівши кількість повторів до 30.

2. Намалюй на стіні коло діаметром 1 метр на відстані 50 см від землі (розмір тобі покажуть батьки). Відійди на 5—6 кроків і поклади м'яч біля ноги. Зроби 10 ударів по м'ячу правою, а потім лівою ногою, намагаючись влучити у коло. Підрахуй, скільки разів ти потрапив у ціль.

3. Поклади м'яч на підлогу і обертай його лівою і правою ногою почергово по 8—10 разів кожною, поступово збільшуючи кратність повторень до ЗО.

4. Тепер навчися бити так, щоб м'яч летів у повітря, для цього треба знайти гілку на дереві на рівні твоєї голови і відійти на відстань 5—6 кроків. Спробуй ударом ноги перекинути м'яч через гілку. Намагайся бити по м'ячу підйомом знизу вгору. Скільки разів ти зможеш це зробити з 10 спроб?

Інтеграція рухової діяльності у процес навчання (пізнавальна діяльність у русі, фізкультурні хвилинки на уроках)

Одним з кризових явищ традиційних і нових систем освіти є розрив між фізичним вихованням й іншими видами навчальної діяльності школярів. Можливою причиною цього є відсутність реальних механізмів взаємозв'язку пізнавальної та рухової діяльності. Суть такої взаємодії полягає у формуванні інтегрованого освітнього, оздоровчого і загального виховного ефекту навчання. Нажаль, в сучасній школі ці компоненти реалізуються незалежно один від одного.

Передові технології вальдорфських шкіл та дитсадків, методології Штайнера, Флоренського говорять про наступне:

_____ Організація освітньо-виховної роботи в школі

1. Дитина — це цілісна істота, у якої специфічно індивідуально взаємодіють духовна, душевна і тілесна організації.

2. Розвиток дитини розглядається через призму трьох душевних або, точніше, духовних сил: інтелекту, почуття і волі. Власно людське розглядається не в перебільшеному розвитку однієї з якостей, а в досягненні індивідуальної гармонії й збалансованості всіх трьох духовних сил. Образно кажучи, освіта дитини повинна бути освітою і для голови» і для рук, і для тіла.

3. Побудова навчального плану вихователя в дитячих дошкільних і шкільних закладах визначається відомим ще з часів Коменського принципом природовідповідності, що в реальності означає наслідування вікових законів розвитку дитини.

4. Особлива увага приділяється формуванню тілесної організації, тобто гармонійному фізичному розвитку дитини, її руховій діяльності як основі для прояву вищих людських якостей.

5. Для оцінки ефективності впливу у освітньому процесі оздоровчо-виховного середовища на психофізичний розвиток дитини передбачається застосування не тільки кількісних, а й якісних показників дослідження динаміки зміни фізичних можливостей організму дитини.

Враховуючи сучасні умови соціального й екологічного середовища на фоні інтелектуального вдосконалення, великого інформаційного значення набуває динаміка фізичного розвитку школяра як фактора, ідо засвідчує рівень гармонійного росту та здоров'я дітей. Акцент в охороні здоров'я школярів зміщується в бік активної участі в його збереженні як самих школярів, так і їхніх батьків, а також учителів загальноосвітніх предметів за рахунок системи оздоровчо-виховної роботи та знань про реальний стан здоров'я, динаміку фізичного розвитку, функціональних можливостей, стан постави, частоту захворюваності та інших показників під впливом занять протягом навчального року, що систематично відображається у «Щоденнику зміцнення здоров'я» або моніторингу здоров'я і розвитку особистості.

Психологи та фізіологи вже давно дійшли висновку, що індивідуальні здібності (мислення, сприйняття, уявлення) не варто розглядати ізольовано, без контексту рухового розвитку дитини. Нормальними умовами вияву та розвитку дитячих здібностей під час навчання є спільна ігрова діяльність, спілкування з іншими дітьми, під час яких дитина не тільки рухається, а й легко запам'ятовує все почуте. Характерним прикладом є швидке і легке навчання іноземній мові дітей-емігрантів,

Інтеграція рухової діяльності у процес навчання...

які під час спілкування у грі зі своїми однолітками вже через місяць проживання в іншій країні здобувають великий запас слів і найчастіше стають перекладачами для своїх батьків.

Психологи вважають, що інформація запам'ятовується швидше, якщо дитина не тільки чує, а й бачить, образно уявляє те, що вона почула, на фоні ігрової діяльності або яких-небудь рухових дій, які є певним емоційним фоном та настроєм.

На основі цих концепцій ми розробили систему на основі оздоровчої педагогіки пізнавально-рухового навчання. Ігрові ситуації в системі пізнавально-рухового навчання сприяють зацікавленню дітей, створюють і підвищують інтерес до інформації, яку школярі дістають під час уроку з конкретного предмета. Варто зазначити: зміст матеріалу, що вивчається, супроводжується руховими діями певної структури, яка допомагає моделювати образ-асоціацію знань паралельно інформації, яку подає вчитель, зокрема, про сутність теми з конкретного предмета, що зрештою сприяє засвоєнню знань. Передача знань під час дидактичної гри дає змогу використовувати в роботі не лише усвідомлену пам'ять дитини, а й проміжне асоціативне мислення між руховими і ментальними процесами.

Учені вважають, що запам'ятовувати й усвідомлювати інформацію краще, коли людина стоїть або рухається, а найбільш оптимальною є фонова рухова активність, яка доповнюється асоціаціями (образно-рухове сприйняття). У системі пізнавально-рухового навчання активність дитини поліпшує якісне сприйняття інформації, що надходить. Під час установки на усвідомлене запам'ятовування базових сюжетів гри накладається мимовільне відтворювання в пам'яті викладеного на уроці нового матеріалу та прагнення дитини відтворити рухові дії, що означають правильну відповідь. У рухливій дидактичній грі спостерігається мимовільне запам'ятовування і паралельно за рахунок рухових дій і фізичних вправ визначеної структури знімається розумова втома, відбувається корекція зору, постави, поліпшуються функція дихання, емоційний стан молодшого школяра. І.М.Павлов зазначав: «Асоціації мають дуже важливе значення для процесу пам 'яті та мислення, як первинна основа їх».

Махають руками, імітуючи рухи крил. — Це орли, дивний танець завели.

— П'ять, шість Виконують нахили вперед.