Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Частота звуку

·

·

·

Людина здатна сприймати звукові коливання в інтервалі приблизно 20 – 20000 Гц.

Звуковий тиск (Р) –

Мінімальний звуковий тиск називають порогом чутливості

Р^О = 2 * 10-5

Звуковий тиск, що спричиняє біль, називають больовим порогом

Р_МАКС= 2 * 102

Величина звукового тиску від порогу чутливості до порогу больового сприймання може змінюватися у 107 разів, а інтенсивність звуку – у 1018 разів.

У зв'язку з цим для оцінки шуму використовують логарифмічні одиниці.

Діапазон сприймаємих людським вухом звуків 0 – 130 дБ. При 131 дБ і більше в вухах виникає больове відчуття.

Для нормальної розмови рівень звукового тиску складає 40-50 дБ; від гучного автомобільного сигналу на відстані 7 м – 80 дБ; від працюючого реактивного двигуна – 120 – 130 дБ.

ЗАХИСТ ВІД ШУМУ

Загальна класифікація засобів і методів захисту від шуму приведена в ГОСТ 12.1.029 – 80. Відповідно до цього стандарту захист працюючих від шуму може здійснюватися колективними засобами і методами; і індивідуальними.

Засоби і методи колективного захисту від шуму поділяються на архітектурно-планувальні, організаційно - технічні методи, акустичні засоби.

Архітектурно-планувальні методи: раціональне розміщення будівель (у генеральних планах окремих об'єктів), обладнання робочих місць, зон і режимів руху транспортних засобів, устройство захисних смуг із дерев та кущів.

Організаційно-технічні методи: удосконалення технології виготовлення деталей і вузлів; підвищення точності і чистоти обробки деталей; підвищення точності балансування вузлів; застосування мало шумних машин; дотримання раціональних режимів праці й відпочинку.

Застосування акустичних засобів: звукоізоляція (кожухи, екрани, перегородки), звукопоглинання, глушники шуму.

При роботі з ручними машинами пропонується через кожні 10 хв робити перерву на 7 – 10 хв. Крім цього, назначають дві додаткові перерви: перша через 2 години після початку роботи на 20 хв., а друга через 2 години після останньої перерви на 30 хв. Під час цих перерв пропонується робити виробничу гімнастику, фізіотерапевтичні процедури тощо.

Засоби індивідуального захисту від шуму. ЗІЗ залежно від конструктивного виконання поділяють на протишумові навушники, вкладиші, шоломи, костюми.

ВІБРАЦІЯ ТА ЗАХИСТ ВІД НЕЇ.

Вібрація –

Різні частоти вібрацій по різному діють на організм людини. У людини, яка стоїть на вібруючій поверхні, є два резонансних піка: на частоті 5-12 Гц та 17-25 Гц, у сидячого – на частоті 4-6 Гц. Для голови резонансна частота лежить в області 20-30 Гц. Коливання робочих частот з вказаними частотами дуже небезпечні, тому що можуть викликати механічні пошкодження і навіть розриви внутрішніх органів.

ЗАХИСТ ВІД ДІЇ ВІБРАЦІЙ

Відповідно до ГОСТ 12.4.046-78 заходи захисту від вібрацій поділяють на технічні, організаційні і лікувально-профілактичні. Вони бувають колективні та індивідуальні: зниження вібрацій у джерелі збудження; відстроювання від режиму резонансу; динамічне гасіння вібрацій (установка агрегатів на фундаменти); віброізоляція, рукавиці, віброзахисні прокладки або пластиліни, забезпеченні кріпленням у руці; віброзахисне взуття.

Крім технічних заходів по зниженню вібрації існують профілактичні, спрямовані на попередження віброхвороби. До праці із віброінструментом допускаються робітники не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд та інструктаж з ОП. Робота з віброінструментом повинна виконуватися у приміщенні з температурою вище 16 С. При роботі на відкритому повітрі і низьких температурах поблизу робочого місця повинно бути тепле приміщення з температурою повітря вище 16-22 С.. Через кожну годину робітники повинні робити на 10-15 хв перерву для обігріву. Загальна тривалість контакту з віброінструментом не повинна перевищувати 2/3 робочої зміни. Щоб не переохолоджувати руки необхідно вдягати теплі рукавиці, а після роботи приймати теплі водяні процедури, УФ опромінювання і виконувати комплекс лікувальної гімнастики.

4. Шкідливі речовини, випромінювання та захист від них

4.1 Шкідливі речовини

Шкідлива речовина

Шкідливі речовини (ШР) можуть проникати в організм людини через органи дихання, шкіру та шлунково-кишковий тракт.

В санітарно-гігієнічній практиці ШР прийнято розділять на:

· Хімічні речовини

· Виробничий пил.

ТОКСИЧНІ – здатні спричиняти отруєння;

ПОДРАЗНЮЧІ – подразнюють шкіру і слизові оболонки;

СЕНСИБІЛІЗУЮЧІ – викликають підвищену чутливість організму до дії хімічних речовин;

МУТАГЕННІ – діють на генетичний апарат клітин і модуть викликати певні зміни в організмі майбутніх поколінь;

РЕЧОВИНИ – що впливають на репродуктивні функції організму.

За ступенем дії на організм людини ШР поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76).

1-й – речовини надзвичайно небезпечні (ГДК до 0.1 мг/м3) - ртуть, свинець, фосген, хлорпікрин, тіофос.

2-й – речовини високо небезпечні (ГДК від 0.1 до 1.0 мг/м3) - йод, марганець, сірководень, хлор, дихлоретан, крисід бромистий етіл

3-й – помірнонебезпечні (ГДК від 1.1 до 10 мг/м3) – метиловий спирт, ацетон, купорос, хлорофос, карбофос, формалін

4-й – малонебезпечні (ГДК більше 10 мг/м3) - аміак, бензин, скіпідар

Виробничий пил –

Фіброгенна дія – розростання сполучної тканини в легенях, яке порушує нормальну будову та функції легень (сабеїст...).

Подразнююча дія – на верхні дихальні шляхи, слизисту оболонку очей, шкіру (пил скловолокна; вапно; миш'як).

Токсичні речовини – коли попадають через легені в організм людини, спричиняють характерні для них токсичні дії в залежності від фізичних та хімічних властивостей (хром; свинець...).

Уражаюча дія пилу залежить від розмірів її частинок та їх хімічних якостей. Частинки розміром більше 100 мк швидко осідають тому в повітрі виробничих приміщень 80% - це частинки пилу розміром до 5 мк. Чим менше розмір частинок тим глибше вони проникають в дихальні шляхи і представляють велику небезпеку.

Шкідливість пилу обумовлена її здібністю викликати проф. захворюваня легень.

Заходи з безпеки праці при роботі зі ШР

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

4.2. Шкідливі випромінювання та захист від них

Найбільш широко в с/г застосовують ІЧ, УФ та іонізуючі випромінювання.

ІЧ випромінювання

Джерелами його є сонце, електрична дуга при зварювальних роботах, лампи штучного освітлення та ін. Застосовується для обігріву в холодний період року молодняку ягнят, циплят, телят, поросят.

Для захисту від ІЧ випромін застосовують захисні екрани, козирки, теплоізоляцію поверхонь, віддалення робочих місць від джерел випромінювання, спецодяг з вогнестійким просочуванням, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри.

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) –

Тривала доза великих доз УФВ може призвести до серйозних вражень очей та шкіри. Джерелами УФВ є сонячна радіація, електричне зварювання лампи розжарювання та газорозрядні, лазерні установки. Інтенсивному опромінюванню УФ-променями від сонця піддаються польові робітники, від установок – робітники теплиць.

Надмірність або нестача цього виду випромінювання негативно впливають на організм людини і тварин.

Наприклад, опромінювання УФ променями корів підвищує надої молока на 13%, телят – середні прирости ваги становлять 7-13% за рахунок кращого засвоєння азоту з корму, поросят – на 20%, курчат – на 15 %.

Шкіру захищають нанесенням на неї шару мазі, що містить речовини (салол; саліцілово-метиловий ефір та ін), які затримують УФ промені. Очі, обличчя захищають окулярами, щитками із світлофільтрами.

Іонізуючі випромінювання

Радіоактивне (р/а) випромінювання

Для захисту від р/а випромінювання застосовують:

1. Обмеження часу роботи з джерелом;

2. Віддалення персоналу від джерела на відстань, що послаблює опромінювання;

3. Застосування екранів;

4. Застосування ЗІЗ (халати, комбінезони, шапочки, окуляри, гумові рукавички, спецбілизну, шлангові протигази). )

Велике значення для профілактики опромінювання має систематичний дозиметричний контроль опромінювання обслуговуючого персоналу, а також рівня радіації навколишнього середовища.

Радіопротектори – хімічні речовини, які підвищують стійкість організму проти опромінювання і послабляють променеву хворобу. В даній час відомі такі ефективні радіопротектори, як ціанід натрію, азід, речовини, які містять сульфогідрідні та ін.

Електромагнітні поля радіочастот знаходять застосування в усіх областях науки і техніки (радіозв'язок, радіонавігація, телебачення, астрономія, медицина та ін.).

Тривала дія радіохвиль на певні системи організму людини за наслідками різноманітна.

Першим проявом дії електромагнітного випромінювання (ЕМВ) на організм людини є нагрівання тканини та органів. Функціональні зміни проявляються в передчасній втомі, порушенні сну, нервових та серцево-судинних захворюваннях.

Інтенсивність дії ЕМВ

Персонал, що обслуговує електроенергетичне обладнання промислової частоти 50 Гц, а також працюючі біля високовольтних ліній електропередач, також зазнає впливу ЕМВ. Вважається, що цих випадках основним несприятливим фактором є електричне поле (ЕП), тривала дія якого викликає функціональні порушення центральної та серцево-судинної системи людини. Гігієнічні норми для персоналу, що знаходяться у електричному полі, наведені в таблиці.

Ці норми гарантують безпеку за умови, що в іншій час доби людина не зазнає впливу ЕП більше 5 кВ/м, а також виключена можливість дії на організм людини електричних розрядів.

В сезон польових робіт перебування людей близько від ЛЕП може бути кожноденним і тривалим. Тому з допустимими нормами повинен бут ознайомлений кожній робітник.

Високогабаритні машини обов'язково обладнують спеціальними сигналізаторами небезпечного приближення до проводів ЛЕП, а також наносять надпис „ При роботі в охоронній зоні ЛЕП не піднімайся на верх машини”.

Машини на колесах з пневматичними шинами слід надійно заземляти ланцюгом діаметром 8 мм, який приварюють до корпуса машини та який має зв'язок з землею довжиною 20-30 см.

Для заземлення машини при аварійній зупинці в охоронній зоні ЛЕП необхідно застосовувати „грушу”, з'єднану з машиною стальним тросом діаметром не менш 6 мм. Штир „груши” необхідно втиснути в землю ).

5. Гігієна праці при застосуванні пестицидів, мінеральних добрив,

кислот та лугів

Їх проникнення у повітря робочої зони або навколишнього середовища, в продукти харчування, на одяг працюючих, забруднення ними різних машин, пристроїв, транспортних засобів у поєднанні з можливими помилками працюючих створюють умови для виникнення гострих та хронічних отруєнь населення та с/г тварин.

За своїм виробничим призначенням пестициди поділяються на:

- акарициди – для знищення кліщів;

- арборициди – для знищення небажаних рослин;

- бактерициди – для знищення бактерій;

- гербіциди – для знищення бур'янів;

- інсектициди – для знищення комах, мух;

- фунгіциди – для знищення шкідливих грибів і грибкових захворювань рослин;

- зооциди – для знищення гризунів;

- дефоліанти – для знищення листя та інші.

Походження препарату необхідно знати для того, щоб правильно обирати режими праці і знешкодження (дезактивації) тари, приміщень, транспортних засобів, для впровадження профілактичних заходів тощо.

При застосуванні пестицидів на працюючих можуть впливати небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

· пестициди та продукти їх розпаду;

· підвищена запиленість повітря робочої зони;

· підвищена або понижена температура;

· високі рівні шуму та вібрації;

· рухомі частини виробничого обладнання та самі рухомі машини;

· динамічні та фізичні перевантаження.

Правила особистої гігієни при роботі з пестицидами (П) і мінеральними добривами.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

ЛЕКЦІЯ 3. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ БЕЗПЕКИ ВИПОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

Навчальні питання:

1. Загальні положення про безпеку виробничих процесів.

2. Технічні засоби безпеки виробничих процесів.

3. Загальні відомості про змінний струм.

4. Дія електричного струму на організм людини.

Методичне забезпечення:

Література:

1. Г. М. Гряник та ін. Охорона праці. Навчальний посібник. Київ. – Урожай. – 1994 – с.272

2. Сакун М. М. Основи охорони праці, частина ІІІ. Техніка безпеки та пожежна безпека. Навчальний посібник. – Одеса. – 2000 – 47 с.; С. 4 – 11

Наочні посібники:

1.

1. Загальні положення про безпеку виробничих процесів

Одним із важливих завдань ОП – є робота по забезпеченню безпеки працюючих. Сучасне агропромислове виробництво хар-ся постійно зростаючою насиченістю технікою, засобами хімії і мікробіології, концентрацією тварин на великих комплексах, великою частиною мобільних процесів, рассредоточеністю робочих місць в землеробстві, частою зміною видів робіт і засобів праці. Порушення вимог безпеки в таких умовах створює небезпечні ситуації, які приводять до нещасних випадків (НВ).

Виникнення тих чи інших НВФ залежить від характеру технологічного процесу, конструкції обладнання, рівня організації процесу.

По характеру проявлення НВФ можливо поділити явні і скриті. Явна небезпека характеризується наявністю явних зовнішніх при знаків. Наприклад, рухомі частини машин, полум'я, піднятий та знаходящийся на вису груз. Скрита небезпека зв'язана з наявністю в машинах, механізмах, приспособлениях, інструментах скритих дефектів або недоліків, які реалізуються при певних умовах в небезпечні і аварійні ситуації.

Скриту небезпеку створюють також захламленість робочої зони, використання інструменту не по призначенню, обірвані електричні проводи, помилкові та неправильні дії персоналу та ін.

При виявленні несправності, машину негайно зупиняють і встановлюють таблицю „Не включати, несправне!”.

У створенні безпечних умов праці на різних виробництвах широко застосовують технічні засоби безпеки.

При проектуванні, організації та виконанні технологічних процесів (ГОСТ 12.3.002 – 75 і ОСТ 46.0.141 - 83) повинні передбачати:

1. Усунення безпосереднього контакту працюючих з початковими матеріалами, заготовками і відходами виробництва, які можуть створювати Н і Ш дії;

2. Комплексну автоматизацію і механізацію при наявності Н і ШВФ;

3. Систему контролю і управління технологічним процесом, забезпечуючи захист працюючих і аварійне відключення аварійного обладнання;

4. своєчасне видалення та нейтралізація відходів виробництва, які являються джерелами

Н і ШВФ.

Вимоги безпеки до технологічного процесу повинні бути викладені в технологічній документації.

Рішення проблеми боротьби з виробничим травматизмом неможливо без широкого застосування сучасних засобів попередження НВ.

Способи захисту людини від НВФ можливо розділити на 2 види: активні і пасивні.

Активний захист направлений на ліквідацію створення безпечного фактору або зменшення ступеню його небезпеки.

Пасивний захист являє собою комплекс заходів, виключають дію небезпечного фактору на людину.

Він забезпечується організацією виробничого процесу, конструкцією обладнання та застосувань. Коли при цьому безпека працюючих все ж не може бути забезпечена повністю, тоді застосовують ЗІЗ (каски, окуляри, респіратори...).

2. Технічні засоби безпеки виробничих процесів

Травмування працюючого можливо як при безпосередньому контакті його з джерелами небезпеки, так і на деякій відстані від нього, при недопустимому зближенні.

Небезпечна зона може викликати коло рухомих, крутячих елементів, поблизу вантажів, які переміщуються під'ємно-транспортними машинами. Наявність небезпечної зони може бути зв'язано з небезпекою враження електричним струмом з можливістю травмування відлітаючими частинками оброблюваного матеріалу або інструменту, з вилітом обробляємої деталі із затватних приспособлений.

Особливу загрозу являє собою небезпечна зона, де можливий затват одягу або волосся робочими рухомими частинами обладнання. Так, велика кількість НВ здійснюється при захваті не заправленого (розвиваючогося) одягу в момент наближення до неогородженої рухомої деталі с/г машин.

Небезпека рухомих або крутячих деталей зростає, коли на них є виступаючі частини (головки болтів, шплінти). Коли частини машин крутяться назустріч одна одній, створюється небезпека втягнення в небезпечну зону.