Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сутність та класифікація інвестицій

Згідно із Законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиції – це всі види матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цінні папери, банківські депозити, паї, рухоме і нерухоме майно, майнові права, патенти, ліцензії та їн. Класифікація інвестицій для потреб обліку, аналізу і планування наведена на рис.11.1.

Рис. 11.1 Класифікація інвестицій

Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів у реальні активи як матеріальні, так і нематеріальні (реконструкція, будівництво, модернізація діючих потужностей). Здійснення реальних інвестицій створює умови для збільшення прибутку від основної господарської діяльності підприємства за рахунок розширення асортименту, ринків збуту товарів, підвищення фондоозброєності праці або опосе­редковано, шляхом покращення умов праці та покращення іміджу підприємства.

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладання коштів у різні фінансові інструменти (переважно цінні папери)

Під прямим інвестуванням розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладання коштів. Пряме інвестування здійснюють переважно стратегічні інвестори з метою управління.

Під портфельними інвестиціями розуміють процес інвестування, що опосередковуються іншими особами – фінансовими посередниками.

Довгострокові інвестиції здійснюються на період понад один рік. До них відносять переважно реальні інвестиції, пов’язані із процесом виробництва.

Внутрішні інвестиції передбачають рух інвестиційного капіталу суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб на території певної країни. Іноземні інвестиції – капіталовкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, міжнародних урядових та неурядових організацій.

Однією з найважливіших класифікаційних ознак інвестицій є рівень ризику, адже, прийняття практично будь-якого інвестиційного проекту не може ігнорувати його міру, причому у країнах з нестабільною ринковою економікою ризики підприємців-інвесторів особливо великі. У зв’язку з цим виділяють безризикове інвестування за умов якого, витрати нижчі ніж витрати при альтернативі відмови від такого капіталовкладення. Ризикове інвестування передбачає можливість втрати прибутку або всієї суми інвестованого капіталу. Венчурне інвестування пов’язане із кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок і винаходів і характеризується найвищим ступенем ризику.

11.1.2. Аналіз ефективності реальних інвестицій

Світовий досвід накопичив значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу:

методи оцінки інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень з витратами або їх ще називають традиційними.Вони базуються на обчисленні таких показників як

норма (коефіцієнт) ефективності та період окупності інвестицій, яка обчислюється як відношення сумарних грошових надходжень в дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма прибутковості менша за 1 проект необхідно відхилити, як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору;

період окупності розраховується як зворотній показнику норми доходності.

методи оцінки ефективності інвестицій за фінансовою звітністю базуються на обчисленні рентабельності інвестицій;

методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей. Це найбільш поширений на сьогодні метод. Це пов’язано з тим, що на сучасному етапі в економіці водночас існує багато можливостей інвестування, ціна витрат і прибутків котрих залежить від моменту часу, на який вони припадають. Сутність теорії часової вартості грошей полягає в тому, що гроші мають часову цінність, тобто, сума грошей, яка є у наявності сьогодні, має більшу цінність, ніж така ж сума грошей у майбутньому.

Система оцінки ефективності інвестицій за теорією часової вартості грошей передбачає розрахунок системи таких показників:

І. Чистий приведений дохід (ЧПД ) представляє собою різницю між сумою грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту приведених до умов поточного року шляхом дисконтування і сумою первісних інвестицій необхідних для його реалізації

ЧПД , [11.1]

де P_t — сума надходжень, яка включає: надходження від збуту продукції; надходження від інших видів діяльності; надходження від реалізації активів; доходи по банківським внескам.

З_t — сума виплат, яка вміщає в собі: прямі виробничі витрати; витрати на відрядну заробітну платню; витрати на інші види діяльності; загальні витрати; податки; витрати на придбання активів, інші витрати підготовчого періоду; виплати відсотків по банківських внесках.

Е — ставка дисконту, %

За результатами розрахунку показника «чистий приведений дохід» можуть бути зроблені наступні висновки:

якщо ЧПД > 0, то прибутковість інвестицій вища за норму дисконту;

якщо ЧПД < 0, то прибутковість інвестицій нижча за мінімальний коефіцієнт окупності і від проекту слід відмовитися;

якщо ЧПД = 0, то прибутковість дорівнює мінімальному коефіцієнту окупності.

ІІ. Внутрішня норма прибутковості (ВНП ) є тією нормою дисконту, при якій дисконтовані притоки грошових коштів за проектом дорівнюють дисконтованим відтокам, тобто виконується рівняння:

, [11.2]

де Е₁ – ставка дисконту, при якій виконується рівняння.

За економічною сутністю внутрішня норма прибутковості представляє собою максимальний процент за кредит, який можна виплатити за строк, що дорівнює життєвому циклу проекту, за умови, що весь проект здійснюється тільки за рахунок цього кредиту. Розрахунок ВНП проводиться на основі формули інтерполяції:

Е₂ – Е₁

ВНП = Е₁ – ЧПД₁ х ------------------, [11.3]

ЧПД₂ - ЧПД₁

де: Е₁ – нижча ставка дисконту, при якій ЧПД має позитивне значення (ЧПД₁);

Е₂ – вища ставка дисконту, при якій ЧПД має від’ємне значення (ЧПД₂).

За результатами розрахунку показника внутрішньої норми прибутковості можуть бути зроблені наступні висновки:

якщо ВНП перевищує вартість капіталу проекту, то його доцільно прийняти. При цьому величина перевищення відображає ефект інвестиційного рішення;

якщо ВНП нижча за вартість капіталу проекту, то від його реалізації доцільно відмовитися;

якщо ВНП дорівнює вартості капіталу проекту, то його реалізація не сприятиме підвищенні доходності власного капіталу.

ІІІ. Індекс прибутковості (ІП) – це показник, який характеризує суму доходу на одиницю витрат, причому чим більше індекс прибутковості перевищує 1, тим більш рентабельним вважається проект. Розрахунок проводиться за формулою:

, [11.4]

де: В_t – сума виплат поточної діяльності у процесі реалізації інвестиційного проекту.

Індекс прибутковості тісно пов’язаний з показниками ЧПД та ВНД:

якщо ІП > 1, то ЧПД > 0, ВНД > Е;

якщо ІП < 1, то ЧПД < 0, ВНД < Е;

якщо ІП = 1, то ЧПД = 0, ВНД = Е.

IV. Період окупності проекту – період (вимірюється у місяцях, кварталах, роках) починаючи з якого первісні інвестиції та інші витрати, які пов’язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними доходами від його реалізації (ЧПД = 0, ІП = 1). З метою визначення періоду окупності інвестиційного проекту необхідно вирішити рівняння:

, [11.5]