Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методичні поради до вивчення теми

Перелік питань

7.1.1. Методи аналізу майна підприємства

7.1.2. Аналіз динаміки та структури майна підприємства

7.1.3. Класифікація та порядок розрахунку й методи оцінки показників, що характеризу ють стан використання майна підприємства

Методи аналізу майна підприємства

Майно – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому. У фінансовому аналізі застосовують різні методи досліджень. Їх поділяють на формалізовані та неформалізовані (рис.7.1.1). До формалізованих належать: класичні методи економічного аналізу, традиційні методи економічної статистики, методи математичної статистики вивчення зв’язків, конометричні методи, методи економічної кібернетики і оптимального програмування, дослідження операцій і теорій прийняття рішень.

Рис. 7.1.1 Класифікація методів і прийомів,які застосовують при аналізі майна підприємства

Неформалізовані методи ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. Це – експерті оцінки, сценарії, побудова системи показників та ін. Зокрема, методи порівняння використовуються для виявлення тенденцій і закономірностей розвитку об’єктів, які досліджуються. У процесі порівняння здійснюється співставлення фактичних показників звітного року з попередніми роками (ланцюгові показники динаміки, базисні показники динаміки) з метою виявлення тенденцій розвитку економічних процесів; фактичних показників до і після прийняття управлінських рішень з метою оцінки ефективності їх впровадження. Аналітичні таблиці у процесі аналізу використовують з метою підвищення наочності і системного подання вихідних даних та результатів аналізу. Метод сценаріїв застосовують, якщонеобхідно продемонструвати різні варіанти розвитку подій (оптимістичний, оптимальний та песимістичний сценарії).

Формалізовані методи ґрунтуються на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. Елементарні методи аналізу дозволяють визначити ізольований вплив факторних ознак на результативний показник. За характером залежності між факторними і результативними ознаками всі зв’язки між ними поділяються на функціональні і стохастичні. При функціональному зв’язку кожній певній системі значень факторних ознак відповідає одне або декілька чітко визначених значень результативної ознаки. Для дослідження факторних моделей з функціональним зв’язком використовують прийом ланцюгових підстановок і арифметичних різниць, індексний та інтегральний методи, методи відсоткових чисел. Вибір конкретного прийому фінансового аналізу для вивчення функціональних зв’язків, в першу чергу, залежить від типу побудови факторної моделі (адитивна, мультиплікативна, кратна, змішана).

Ряд завдань, які виникають в процесі аналізу майна потребують застосування математико-статистичного інструментарію. Так, наприклад, у процесі аналізу часто виникає необхідність отримати узагальнену характеристику рівня показників, зокрема, при аналізі рентабельності і т.п. В цьому випадку використовують середні величини. З метою вивчення структури і структурних зрушень, дослідження взаємозв’язків і залежностей між ознаками застосовують метод групування. Структурні групування дозволяють вивчити співвідношення окремих складових майна у загальному їх обсязі. Наприклад, частку необоротних і оборотних активів у структурі майна підприємства. Аналітичні групування застосовуються для вивчення взаємозв’язку між двома або декількома ознаками. Наприклад, дані щодо залежності рентабельності майна підприємства від частки оборотних активів.

Для більш глибокого і всебічного аналізу майна підприємства виникає необхідність дослідження аналізованого об’єкту у часі. З цією метою застосовують методи аналізу рядів динаміки. Рядами динаміки називають послідовність чисел, які характеризують зміну певного економічного явища з часом і дозволяють визначити особливості його розвитку. Основними показниками аналізу рядів динаміки є:

середній рівень ряду – характеризує середній розмір показника для всього періоду часу;

абсолютний приріст – показує наскільки даний рівень ряду більший чи менший за попередній або базисний;

темп росту – відображає інтенсивність зміни рівнів ряду динаміки;

темп приросту – характеризує відносну швидкість зростання рівнів ряду динаміки.

Індексний метод базується на відносних показниках, що характеризують зміни у часі.

На відміну від функціонального стохастичний зв’язок – це такий вид зв’язку, при якому кожній певній системі значень факторних ознак відповідає деяка множина значень результативної ознаки і зміна факторних ознак не призводить до чітко визначеної зміни результативної ознаки. Для стохастичних моделей використовують математико-статистичні методи дослідження зв’язків, зокрема, кореляційний, регресійний, дисперсійний, кластерний та інші методи.

Основною метою кореляційного аналізу є встановлення причинних залежностей між явищами, які обумовлені складним комплексом різних за характером і сутністю причин. Використання кореляційного аналізу дозволяє виміряти тісноту зв’язку між варіюючими ознаками, оцінити фактори, які здійснюють найбільший вплив на результативну ознаку та кількісно визначити, як зі зміною значень факторної ознаки змінюється середнє значення результативної.

Метою регресійного аналізу є дослідження форми залежності між ознаками, визначення рівняння регресії та його використання для оцінки невідомих значень залежної змінної. Практичне використання регресійного аналізу в економічних дослідженнях дозволяє визначитися, якою є отримана залежність між факторними ознаками, виражена рівнянням регресії – достовірною чи випадковою, тобто, чи можливо її використовувати у подальшому для складання прогнозів та стратегічних планів.

Для аналізу структури сукупності використовують кластерний аналіз. В процесі його застосування формуються відносно далекі одна від одної групи об’єктів і водночас близькі між собою на базі інформації про відстані або ступінь близькості між ними. Тобто, основна ідея кластерного аналізу полягає у тому, що на першому етапі групуються найближчі об’єкти, а потім більш віддалені один від одного. Серед існуючих методів побудови кластерів у аналізі найчастіше використовується ієрархічна класифікація.Її популярність зумовлена математичною прозорістю алгоритму, доступністю і наочністю подання результатів, інтерпретованістю отриманих класифікацій та можливістю їх використання у подальших дослідженнях.

Дисперсійний аналіз дозволяє визначити роль фактору, покладеного в основу групування у зміні результативної ознаки.

Слід відзначити, що вищезазначені математико-статистичні методи сьогодні широко представлені у різноманітних програмних продуктах, адже алгоритмів визначення зв’язку між факторами досить багато. Крім того, масив вихідної інформації для такого аналізу має бути настільки значним за обсягом, що абсолютно недоцільно проводити потрібні розрахунки за допомогою калькулятора.

Вказане зумовило активізацію розвитку теорії прийняття рішень, що базується на багатоваріантності ситуацій у залежності від характеру взаємодії різних факторів.

Використання методів фінансових обчислень зумовлено необхідністю врахування фактора часу в процесі оцінки і порівняння вартості розподілених у часі грошових потоків. Забезпечення приведення економічних і фінансових показників, різних часових періодів до порівняного у часі вигляду, необхідне аналітикам для забезпечення правильності розрахунків ефективності використання капіталу та ресурсів, погашення позик, обліку довгострокових зобов’язань та вирішення інших професійних питань.

Концепція вартості грошей у часі використовує два базових поняття - теперішня вартість грошей (РV) і майбутня вартість грошей (FV). Процес визначення майбутньої вартості грошей за відомою тепе­рішньою називається нарощуванням вартості або компаун­дуванням. Ця операція дозволяє отримати відповідь на питання щодо того, скільки матимемо грошей у майбутньому, якщо сьогодні інвестуємо певну суму за процентною ставкою «I» на п часових інтервалів (періодів нарахування процентів). У той же час на практиці часто виникає зворотне завдання - скільки пот­рібно інвестувати сьогодні, щоб отримати у майбутньому певну суму коштів, тобто, яка вартість з позицій сьогоднішнього дня цієї майбутньої суми. Процес визначення поточної вартості грошей за відомою майбутньою називається дисконтуванням. Нарощення може здійснюватися за простою чи складною процентною ставками. Для визначення майбутньої вартості грошей за простою процентною ставкою використовують формулу:

FV = PV (1+ I х n), [7.1]

де FV- майбутня вартість грошових коштів у процесі їх наро­щення;

РV- первісна, теперішня, вартість грошей (наприклад, первісна сума депозитного вкладу);

і - процентна ставка у вигляді десяткового дробу;

п - кількість періодів нарахування процентів.

Майбутня вартість грошових коштів за складною процентною ставкою обчислюється за формулою:

FV = PV (1+ i)ⁿ, [7.2]

Разом з тим, у значній кількості фінансових операцій використовуються потоки платежів. Потік рівно направлених платежів, що здійснюються рівними сумами через рівні проміжки часу, називають фінансовою рентою або ануїтетом. Розрізняють два види ануїтетів:

ануїтет пренумерандо – поток, платежі якого здійснюються на початку відповідних інтервалів нарахування. Майбутня вартість ануїтету пренумерандо визначається за формулою:

I)n - 1

FVA_прен = P ----------------, [7.3]

I

е FVA_прен – майбутня вартість ануїтету пренумерандо;

Р– розмір одного платежу (член ренти);

і- процентна ставка у вигляді десяткового дробу;

п - кількість періодів нарахування процентів.

ануїтет постнумерандо – поток, платежі якого здійснюються у кінці відповідних інтервалів нарахування. Майбутня вартість ануїтету постнумерандо визначається за формулою:

I)n - 1

FVA_постн = P --------------- х (1 + і), [7.4]

I

де FVA_постн - майбутня вартість ануїтету постнумерандо.

Методи аналізу майна підприємстіа дозволяють оцінити тенденції зміни статей звітності в абсолютному і відносному вимірі. Зокрема розрізняють:

вертикальний аналіз – це визначення у відсотках структури об’єкта, що досліджується;

горизонтальний аналіз – це дослідження зміни показників у часі з розрахунками абсолютних та відносних відхилень;

аналіз відносних показників - це розрахунок співвідно-шень між окремими показниками фінансової та статистичної звітності;

трендовий аналіз – це порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення основної тенденції динаміки показників;

порівняльний аналіз – це порівняння значень окремих показників підприємства із показниками конкурентів, середніми показниками галузі, нормативними, оптимальними розмірами;

факторний аналіз – це визначення впливу окремих факторів на зміну результативного показника.

Таким чином, застосування різних методичних прийомів фінансового аналізу в економічних дослідженнях дозволить значно підвищити якість аналітичної роботи.