Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Структура уроку трудового навчання.

Кожен урок повинен бути цілісним, завершеним, самостійним і, в той же час, бути частиною системи уроків, пов'язаних спільною метою і завданнями курсу предмету згідно з програмою.

Під час проведення уроків потрібно звернути увагу на ефективний підбір методів і прийомів навчання і виховання, на раціональний розподіл часу.

Кожен урок має свою певну структуру, тобто поділяється на ряд структурних елементів-етапів.

Розглянемо структуру комбінованого уроку, оскільки вона містить у собі всі структурні компоненти.

Тема:

Мета:

Дидактичні матеріали:

Матеріально-технічне забезпечення:

1) матеріали:

2) інструменти:

Об’єкт навчальної праці:

Хід уроку

I. Організація учнів до уроку (привітання, перевірка забезпечення).

II. Акт уалізація опорних знань і життєвого досвіду учнів

(підготовка учнів до сприймання нового матеріалу: опитування, встановлення в ході бесіди, дидактичної гри, розгадування кросворду чи загадок зв'язків даної теми уроку з попередньою чи фактами з власного життєвого досвіду учнів).

III. Повідомлення теми і завдань уроку. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

Повідомити тему уроку можна в стандартній і нестандартній формі

(у формі загадки, вірша, телеграми, приходу казкового персонажу, кросворду, ребусу, інсценізації тощо, з метою зацікавлення учнів до теми уроку та практичної діяльності).

IV. Пояснення нового навчального матеріалу.

4.1 Вступна бесіда (розповідь) (висвітлення нової теми, ознайомлення з новими поняттями і термінами, цікавими та незнайомими фактами).

4.2 Аналіз зразка виробу (аналіз будови виробу, його складових частин, форми деталей, конструктивних особливостей, способів з’єднання).

4.3 Вступний інструктаж до виготовлення виробу:

- аналіз технологічного процесу виготовлення виробу;

- демонстрація прийомів роботи.

4.4 Інструктаж з техніки безпеки при роботі з гострими інструментами.

V. Практична діяльність учнів.

5.1 Самостійна робота учнів (виконання технологічних операцій)

5.2 Фізкультхвилинка.

5.3 Поточний інструктаж (бесіда).

VI. Підсумок уроку. Рефлексія.

6.1 Загальний аналіз роботи на уроці (заключний інструктаж).

6.2 Аналіз і оцінювання робіт.

6.3 Узагальнення і систематизація набутих знань і умінь.

6.4 Прибирання робочих місць.

1.6. Варіанти конструювання мети

1. Навчальна мета:

1. Формувати (формування) поняття про…(наприклад, об’єкти технологічної діяльності).

2. Забезпечити засвоєння технології… (наприклад, виконання шва «строчка»).

3. Формувати вміння узагальнювати (систематизувати) знання про… (наприклад, конструкційні матеріали).

4. Відпрацьовувати навички…(наприклад, згинання паперу).

5. Закріплювати…(відомі способи дій).

6. Навчати переносити знання та вміння в нову ситуацію.

· Формувати вміння самостійно аналізувати, контролювати і оцінювати результати своєї роботи.

· Залучати учнів до розробки технологічного процесу виготовлення виробу, планування роботи і виготовлення виробу.

· Розширювати уявлення учнів про.., відомості учнів про….

· Закріпити на практиці набуті раніше знання, уміння і навички, знання і уміння, отримані при вивченні основ науки.

· Продовжити знайомство з основами сучасного виробництва.

2. Розвиваюча мета:

· Розвиток розумових операцій – аналізувати, порівнювати, узагальнювати, систематизувати, класифікувати і т.д.

· Розвиток видів мислення (наочно-дійового, наочно-образного, наочно-логічного), уяви (репродуктивної, творчої).

· Розвиток якостей розуму (критичності, глибини, широти, швидкості, творчості).

· Розвиток сенсорних навичок (визначати ознаки та властивості матеріалів за їх запахом, кольором, на дотик, орієнтуватися в просторі та часі).

· Розвиток моторних навичок (точність рухів, їх швидкість, сила, координація і т.д.).

· Розвиток вмінь навчальної праці (спостерігати, запам’ятовувати, планувати, здійснювати самоконтроль, працювати в потрібному темпі та ін.)

· Розвиток емоційної та вольової сфери (самостійність, уміння володіти собою, впевненість у власних силах, здатність переборювати труднощі).

3. Виховна мета:

· Виховання патріотизму (інтерес до теперішнього та майбутнього своєї країни, рідного краю, почуття гордості за свою Батьківщину, за її трударів, готовність до її захисту), інтернаціоналізму (повага честі та гідності людей всіх національностей, інтересу до культури інших народів), бережливе ставлення до природи, народного надбання.

· Виховання мотивів навчання (пізнавальні потреби, інтерес та активність, відношення до освіти як до важливого та необхідного для особистості і для суспільства).

· Виховання мотивів навчання (пізнавальні потреби, цікавість та активність).

· Виховання мотивів праці (необхідність у ній, намагання принести користь людям, бажання оволодіти якою-небудь професією).

· Виховання гуманності (уважного, турботливого ставлення до людей, співчуття, уваги до старших, милосердя).

· Виховання колективізму (вимогливості до себе та людей, відповідальності перед колективом, звички рахуватися з думкою оточуючих).

· Виховання дисциплінованості (виконання правил моральних норм, встановлених вимог до поведінки та праці), відповідальності.

· Формування ціннісного ставлення до праці.

1.7. Види інструктажів та вимоги до них

Інструктаж – це пояснення, направлене на розкриття змісту трудового завдання, на формування уяви про правильне і безпечне виконання трудових операцій і на коригування практичної діяльності учнів.

Інструктаж – це сукупність методів, спрямованих на досягнення мети, прийомів послідовності і форм виконання трудового завдання та окремих трудових операцій, що супроводжуються показом трудових і технологічних процесів, які необхідно засвоїти учням. Інструктаж є складовою частиною уроку трудового навчання. В процесі його, як правило, використовується декілька методів навчання. Такими методами є демонстрація трудових прийомів і пояснення правил їх використання; підготовка завдань, бесіда, в процесі якої учитель з’ясовує, в якій мірі учні зрозуміли завдання.

До інструктажу ставиться ряд вимог:

- уміле комбінування різних методів і прийомів навчання в процесі інструктажу;

- обґрунтування змісту інструктажу. Якщо завдання, яке ставить учитель перед учнями, незрозуміле їм, то вони часто порушують умови його виконання;

- повнота інструктажу і його розчленування на елементи. У залежності від складності завдань, інструктаж може бути даний повністю або по частинах;

- наявність в інструктажі вказівок, з допомогою яких учні можуть контролювати свою діяльність.

Навчальний інструктаж : можна класифікувати за трьома ознаками:

· формою виконання (усний, письмовий, письмово-графічний, демонстраційний);

· часом проведення (вступний, поточний, заключний);

· охопленням учнів (фронтальний, ланковий, індивідуальний).

Провідною є усна форма інструктування. Важливе місце посідає застосування письмово-графічної і графічної форми. При цьому велике значення має правильний добір інструкційних, технологічних карток та іншої технічної документації.

Вступний інструктаж –це повідомлення учням вказівок з виконання трудових прийомів, операцій і різних завдань, що супроводжуються демонстрацією об’єктів, що вивчаються (виробів), і відповідних наочних посібників; демонстрація прийомів поводження з інструментами, прийомів виконання операцій, аналізом технічної документації. Головне завдання вступного інструктажу полягає в тому, щоб з його допомогою організувати і направити діяльність учнів.

Поточний інструктаж проводиться в ході уроку для виправлення помилок, що виникли в процесі виконання практичної роботи. Як правило, поточний інструктаж проводиться індивідуально, а якщо однакові помилки допускає ряд учнів, то проводиться поточний інструктаж для класу – фронтальний.

Заключний інструктаж учитель проводить у кінці уроку. Мета його –підведення підсумків виконаної роботи. Проводиться заключний інструктаж у формі бесіди, в ході якої розглядається і оцінюється правильність і якість виконання учнями завдання, аналізуються допущені помилки, їх причини та шляхи виправлення. Заключний інструктаж будується так, щоб виховати в учнів навички самоконтролю, оцінки і аналізу своєї трудової діяльності і діяльності своїх товаришів.

1.8. Вимоги до безпечної роботи з різними навчальними матеріалами (техніка безпеки)

Робота з природними матеріалами.

1.1. Для з'єднання деталей з природних матеріалів (зокрема, засушені стебла, насіння, листочки, гілочки, квітки, жолуді, шишки) дозволяється використовувати пластилін чи клей.

1.2. Заборонено пробувати навчальні матеріали на смак.

1.3. Не можна розкладати інструменти на столі. Інструменти слід зберігати у спеціальних коробках, пакетах, підставках, пристосуваннях.

1.4. Після використання інструментів їх слід повернути до місця зберігання.

1.5. Для зберігання природних матеріалів слід використовувати окрему коробочку, виготовлену з цупкого паперу.

Робота з глиною, пластиліном.

2.1. Ліплення, фарбування виробів можна проводити тільки на пластиковій дощечці.

2.2. Пластикову підкладну дощечку під час роботи необхідно розмістити у центрі робочої поверхні.

2.3. Металеву чи дерев'яну стеку слід розмістити біля підкладної дощечки ліворуч – для ліворуких, праворуч – для праворуких учнів.

2.4. Попереду пластикової дощечки слід поставити відкриту коробочку з пластиліном.

2.5. У разі роботи з ліскою або міцною капроновою ниткою забороняється намотувати її на руки або на інші частини тіла.

2.6. Не можна залишати шматочки глини чи пластиліну на столі чи парті, кидати чи струшувати їх на підлогу.

2.7. Не можна торкатися брудними руками обличчя, очей.

2.8. Після роботи слід витерти руки паперовою серветкою, а потім добре їх вимити з милом.

Робота з папером і картоном

3.1. Не можна торкатися брудними руками обличчя, очей, особливо при роботі з клеєм.

3.2. Працювати дозволено лише з ножицями, що мають тупі (закруглені) кінці.

3.3. Передавати ножиці слід закритими, кільцями вперед.

3.4. Ножиці слід утримувати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. У кільця вставляють великий і середній пальці, а вказівним притримують інструмент знизу. Не допускається вставляння вказівного і великого пальців в одне кільце.

3.5. Не можна класти пальці лівої (для ліворуких – правої) руки на лінію розрізу. Слід стежити, щоб пальці не потрапили під лезо.

3.6. Не можна залишати ножиці відкритими.

3.7. Різати папір слід над столом, а тканину – на столі.

3.8. Якщо папір складено у кілька разів, то ножиці слід нахиляти праворуч (ліворуч – для ліворуких), заготовку слід тримати за край аркуша.

3.9. Для видалення надлишків клею слід користуватись спеціальною серветкою.

3.10. Шматочки невикористаного паперу, картону та інших матеріалів слід складати у спеціальну коробочку.

Робота з текстильними і волокнистими матеріалами, голкою.

4.1. Не можна залишати голку в тканині (виробі) або в одязі.

4.2. Швацькі шпильки і голки слід тримати у спеціальній подушечці або голь- нику-книжечці.

4.3. Для роботи з текстильними і волокнистими матеріалами можна користуватися голками великих та середніх розмірів.

4.4. Для просиляння ниток слід використовувати ниткопросилювач.

4.5. Загублену голку слід обов'язково відшукати за допомогою магніта.

4.6. Голки слід зберігати з просиленою ниткою.

4.7. Не можна брати голку до рота.

4.8. Подавати голку слід вушком уперед, а шпильку – колечком.

4.9. При роботі з голкою слід використовувати наперсток (металевий або пластмасовий), що відповідає розміру пальця. Наперсток слід щільно надягати на середній палець правої (для ліворуких – лівої) руки.

4.10. Не можна розміщувати пальці лівої (для ліворуких – правої) руки навпроти проколу тканини.

4.11. Швацькі нитки, нитки-муліне, крейду, наперсток слід зберігати у спеціальних коробочках, а клаптики тканини – у файлі.

4.12. Не можна відкушувати нитку зубами.

4.13. Лекала та інші подібні пристосування слід зберігати у папці.

4.14. Під час вишивання слід сидіти прямо, притуляючись до спинки стільця.

Робота з конструкторами.

5.1. Деталі конструктора (дерев'яні, пластмасові, металеві) слід зберігати у спеціальній коробці або у коробці, виготовленій з картонної тари.

5.2. Не можна наступати, сідати на будь-які деталі конструктора.

5.3. Розбираючи моделі, деталі слід класти на свої місця у наборі.

5.4. Забороняється брати до рота гвинтики, гайки, шайби та інші деталі.

5.5. Не можна ламати, ділити деталі на частини.

5.6. Закручуючи гвинти викруткою, не слід сильно на неї натискати.

5.7. Викрутку слід тримати металевою частиною від себе, щоб випадково зіскочивши викрутка не травмувала руку.

5.8. Поламані деталі слід викидати до спеціально призначеної для цього коробки (ящика).

5.9. Після закінчення роботи невикористані деталі треба зібрати зі стола, підлоги. Деталі набору слід скласти у відповідні відділи коробки.

Робота з фольгою.

6.1. Скручену у трубочки фольгу слід зберігати у горизонтальному положенні (на столі, на парті, в папці).

6.2. З готовим виробом, що має загострені (скручені) деталі, слід поводитись обережно: не можна кидатися ним, різко хватати тощо.

Робота з жерстю.

7.1. Листок жерсті слід передавати обережно, обгортаючи його папером або ганчіркою.

7.2. При карбуванні листок жерсті слід міцно притискати до площини стола.

Робота з дротом.

8.1. Під час відрізання дроту ту частину, яку відрізають, треба спрямовувати на підлогу.

8.2. Відрізані гострі кінці дроту слід закруглювати напилком або шліфувальною шкуркою.

8.3. Напилок слід передавати ручкою вперед.

8.4. Не можна різати тонкі дротинки ножицями.

Робота з шилом.

9.1. Шило слід зберігати у спеціальній коробочці (тарі) або в глибокому стаканчику. Для безпечного зберігання шило слід класти гострим кінцем донизу.

9.2. Під час роботи з шилом не можна розміщувати пальці рук навпроти проколу. При проколюванні шилом матеріалу руки слід тримати зверху над поверхнею матеріалу.

9.3. Під матеріал слід підкладати дерев'яну або пінопластову широку дощечку.

Робота з пінопластом.

10.1. Тримати ніж можна лише за ручку.

10.2. Передавати ніж іншому учню можна лише ручкою вперед.

10.3. Не можна розміщувати пальці лівої (для ліворуких — правої) руки навпроти ріжучої частини ножа (леза).

10.4. Перед обробленням пінопласту бажано зволожити його водою.

Робота з фанерою та лобзиком.

11.1 При випилюванні лобзиком заготовку слід міцно закріпити у тисках.

11.2. Випилювати треба у нормальному (не уповільненому і не прискореному) темпі, рівномірно, без ривків і перекосів лобзика, не натискуючи сильно на інструмент.

11.3. Пальці лівої (для ліворуких — правої) руки не можна розміщувати біля зубців лобзикової пилочки.

11.4. Не можна нахиляти голову низько над виробом.

Робота з електровипалювачем.

12.1. Перед початком роботи слід перевірити справність електропроводу елек- тровипалювача.

12.2. Працювати можна під наглядом учителя і лише справним електровипалювачем.

12.3. Не можна низько нахилятися до випалюваної поверхні.

12.4. Не можна торкатися руками розпеченого електровипалювача.

12.5. Після роботи слід вимкнути електровипалювач.

12.6. Класти електровипалювач для зберігання можна лише після того, як він охолоне.

1.9 Методичні рекомендації до використання зразка учителя на уроці.

Зразок учителя – один із важливих засобів наочності навчання. Одночасно з поясненням він розкриває і конкретизує в зображувальній формі слово вчителя.

Велике значення у процесі створення зразка має знання учителя певних прийомів зображення та володіння практичними вміннями.

Зразок рекомендується для раціонального використання часу на уроці.

Зразок повинен бути виконаний у відповідності до теми та мети уроку. Він повинен відповідати естетичним вимогам, бути гарним, естетично привабливим.

Методична грамотність – важлива вимога до зразка. Він повинен бути композиційно правильним, доступним для сприймання дітей. Зразок учителя повинен бути у 2-3 рази більшим, ніж робота дітей. Під час проведення уроку зразок повинен бути розміщений на дошці, добре освітлений. Аналізувати зразок треба під час вступної бесіди перед проведенням інструктажу.

Аналіз зразка може бути проведений як розповідь учителя або бесіда з дітьми. Коли в дітей складається певний досвід аналізуванні зразків, можна залучати конкретну дитину до проведення цієї роботи на уроці.

1.10 Методичні рекомендації щодо самоаналізу уроку

Орієнтовна схема самоаналізу

1. У процесі самоаналізу уроку доцільно відповісти самому собі на такі запитання:

2. Наскільки зміст уроку відповідає вимогам навчальної програми?

3. Яке місце уроку у вивченні теми або розділу? Як він пов’язаний з попереднім і наступними уроками рідної мови?

4. У чому специфіка уроку? Який його тип?

5. Яка мета уроку (навчальна, виховна, розвивальна)? Який між ними взаємозв’язок?

6. Наскільки структура уроку виявилася раціональною для досягнення мети? Чи правильно було розподілено час на уроці?

7. Які завдання уроку були головними? Які особливості класу, окремих груп школярів були враховані в завданнях?

8. Які методи навчання були поєднані для розкриття нового матеріалу? Наскільки доцільний вибір методів навчання? Чи було застосовано інноваційні методи (розв’язання проблемних завдань, навчання за алгоритмами і т.п.)?

9. Які форми навчання були застосовані для засвоєння нового матеріалу і чому? Наскільки доцільно було використано наочність і технічні засоби навчання?

10. Які реальні навчальні можливості учнів та їхні особливості були враховані при плануванні та проведенні уроку? Чи було застосовано диференційований підхід до учнів?

11. Як було організовано контроль рівня засвоєння знань, умінь і навичок? У яких формах і якими методами цей контроль здійснювався?

12.Чи було використано виховні можливості змісту навчального матеріалу (етнокультурознавчі відомості, інформація про загальнолюдські цінності)?

13.Що допомогло забезпечити належний рівень працездатності учнів протягом усього уроку?

14.Чи вдалося раціонально використати час, запобігти перевантаженню учнів?

15.Чи підтримувалась належна психологічна атмосфера у спілкуванні з учнями? Завдяки чому?

16.Чи було передбачено «запасні» методичні прийоми на випадок непередбачених ситуацій?

17.Чи були відхилення від плану уроку, якщо так, то чому? Що в плані (конспекті) уроку варто відкоригувати?

18.Чи повністю вдалося реалізувати поставлені завдання? Якщо не вдалося, то чому? Як і коли можна це виправити?

19.Які недоліки уроку? У чому полягають їхні причини?

20.Які висновки необхідно зробити на майбутнє?

ІІ. Аналіз та оцінювання роботи учнів на уроках трудового навчання.

Рекомендації щодо оцінки знань, умінь і навичок учнів з трудового навчання.

Об'єктами контролю у процесі трудового навчання є:

· знання про об'єкти праці, способи трудової діяльності, види професійної діяльності людини в технологічній та інших видах трудової діяльності;

· досвід творчої діяльності (художнього і технічного конструювання);

· досвід емоційно-ціннісного ставлення до трудової і творчої діяльності та людей праці.

Основними критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

· якість знань про об'єкти праці та способи трудової діяльності;

· рівень графічних умінь створювати площинні зображення об'єктів праці;

· рівень навичок виготовлення об'єктів праці;

· рівень самостійності учня під час виконання завдань.

У початкових класах на уроках трудового навчання застосовуються різні види контролю: поточний, тематичний, підсумковий, самоконтроль тощо.

Основним видом контролю є тематичний. Тематичний контроль проводиться після вивчення учнями окремих розділів програми.

Підсумкова оцінка за рік виставляється на основі тематичних і поточних оцінок і відображує узагальнюючий результат роботи учнів протягом навчального року.

III. Зразки оформлення планів-конспектів уроків трудового навчання

Урок 1 (2 клас ) Тройніна С.О.,