|
Читайте также: |
Термінологічний словник
А
Ажу́р (франц. ajour від ajaіrer – робити наскрізним) – 1. техніка створення наскрізного орнаментального візерунка. Застосовується в усіх різновидах декоративного мистецтва та в архітектурі;
2. виріб чи окремий елемент декору, виконаний у цій техніці.
Апліка́ція (лат. applіcatіo – приєднання, накладання) – 1. створення малюнка, орнаменту, театральних декорацій методом наклеювання або нашивання на папір, тканину, шкіру тощо різнокольорових шматочків матеріалу (тканини, паперу, шкіри, соломи);
2. твір, виконаний таким способом.
Архітекту́ра (лат. archіtectura, від гр. archіtekton – будівничий) – мистецтво проектування і спорудження будівель, а також комплексів.
Асиме́трія (гр. asymmetrіa – неспівмірність) – один із різновидів композиції, коли її елементи мають нерівнозначні функції; підпорядкування частини цілому.
Ахромати́чні кольори – чорний, білий, сірий.
Б
Барельє́ф (франц. bas-relіef, букв. – низький рельєф) – вид скульптури, в якій випукла частина зображення виступає над площиною фону не більше ніж на половину свого об’єму.
Ба́тик – 1. техніка ручного розпису тканин;
2. тканина, оздоблена за допомогою цієї техніки.
Бісер (араб. bustra, buser – стеклярус) – дрібні круглі або гранчасті з отворами намистинки зі скла, металу, фарфору, пластмаси; матеріал для нанизування, вишивання, плетіння, в`язання, інкрустації.
В
Види зображувального мистецтва – живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво.
Випа́лювання – техніка декорування виробів з дерева, рогу та шкіри; при цьому візерунок наноситься на поверхню виробу розжареним металевим штампом або писаком.
Вирізування – 1. техніка вишивання, за якої візерунок щільно обшивають нитками, а середину вирізують ножицями;
2. спосіб створення витинанок, аплікацій;
3. технічні прийоми для моделювання вручну дерев`яних декоративно-ужиткових виробів.
Витина́нки – вид декоративно-ужиткового мистецтва, орнаментальні, рідше сюжетні твори ажурно вирізані ножицями або ножем із кольорового паперу, шкіри, рідше тканини та ін. матеріалів.
Вишива́нка – українська чоловіча або жіноча сорочка, оздоблена вишивкою.
Ви́шивка – вид декоративно-ужиткового мистецтва, в якому орнаментальні або сюжетні зображення виконуються вручну (голкою, іноді гачком) або за допомогою вишивальної машини на різноманітних тканинах, шкірі та ін. матеріалах лляними, бавовняними, вовняними, шовковими, металевими нитками, а також волосом, бісером, перлами, монетами, коштовними каменями.
Віньє́тка (франц. vіgnette, від. vіgne - виноград) – графічна прикраса в книжках, журналах та ін. друкованих виданнях.
Вітра́ж (франц. vіtrage, від лат. vіtrum – скло) – твір монументального мистецтва, орнаментальна або сюжетна декоративна композиція зі скла та ін. матеріалів, що пропускають світло. Використовується в архітектурі для освітлення приміщень і декорування віконних і дверних прорізів культових, громадських, різних житлових споруд.
Г
Га́́ма кольорова – ряд гармонійно поєднаних відтінків кольору (з одним домінуючим), використовується в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві.
Гобеле́н – витканий вручну килим-картина (шпалера). Назва походить від прізвища відомих у ХV ст. майстрів Г.
Горельє́ф (франц. haut-relіe, від haut – високий та relіef – рельєф-випуклість) – вид скульптури, високий рельєф, де зображення виступає над площиною фону більше як на половину свого об`єму.
Гравю́ра (франц. gravure, від graver – вирізати, висікати) – друкований відбиток на папері (чи на подібному матеріалі) з пластини, на яку нанесено малюнок. Застосовується Г. для створення ілюстрацій, шрифтів, листівок, екслібрисів. Розрізняють заглиблену та опуклу Г. В опуклій Г. всі вільні від малюнка ділянки дошки заглиблюються на 2-5 мм. До опуклих належать Г. на дереві – ксилографія та на лінолеумі – ліногравюра. У заглибленій Г. малюнок механічними або хімічними (протравлювання кислотою) засобами заглиблюється в металевій пластині.
Гратта́ж (франц. grattage, від gratter – шкребти, дряпати) – спосіб виконання малюнка шляхом подряпування пером або ін. гострим інструментом паперу або картону, залитих тушшю.
Гра́фіка (гр. graphіke, від grapho – пишу, малюю) – вид образотворчого мистецтва, основний на малюнку, виконаному штрихами і лініями, без фарб.
Гриза́йль (франц. grіsaіlle, від grіs – сірий) – 1. вид декоративного живопису, який виконується в різних відтінках одного (частіше сірого) кольору;
2. у декоративно-ужитковому мистецтві – розпис однокольоровою емаллю з промальовуванням золотом.
Гуа́ш (фр. gouache, від італ. guazzo – водяна фарба) – фарби, що складаються з тонко розтертих пігментів з водоклейовим зв`язуючим та з домішками білил, а також твори мистецтва, виконані цими фарбами.
Гу́тне скло (від "гута" – склодувна майстерня) – скляні вироби, виготовлені способом вільного дуття (без застосування форм).
Д
Декорати́вне мистецтво – галузь пластичних мистецтв, твори якої, поряд з архітектурою надають матеріальному середовищу проживання людини художніх, естетичних якостей. Д. м. поділяється на безпосередньо пов`язані з архітектурою монументально-декоративне мистецтво (створення архітектурного декору, розписів, рельєфів, статуй, вітражів, мозаїк, що прикрашають фасади та інтер`єри, а також паркової скульптури), декоративно-ужиткове мистецтво (створення художніх виробів, призначених переважно для побуту) й оформлюване мистецтво (художнє оформлення святкувань, експозицій виставок та музеїв, вітрин і т. ін.).
Декорати́вний – те, що прикрашає або слугує для прикраси оздоблення; мальовничий, зовнішньо ефектний.
Декорати́вно-ужитко́ве мистецтво – галузь художньої творчості, спрямованої на естетично-художнє формування середовища людини, створення мистецьких виробів для побуту. Твори Д. – у. м. є надбанням матеріальної культури тієї епохи, за якої вони були створені. Вони тісно пов`язані з національними і етнічними особливостями, народними звичаями й призначенням (начиння, меблі, тканини тощо) за технікою виконання (різьба, розпис, вишивка, вибійка, карбування). Елементи декору є складовою цих творів, осередки Д. – у. м. в Україні склалися історично (Бубнівка, Дибинці, Дігтярі, Клембівка, Косів, Кролевець, Опішня, Петриківка, Решетилівка, Яворів та ін.). У 20-х роках в Україні розвиваються народні художні промисли, батик, гобелен, гутне скло, золотарство, килим, кришталь).
Диза́йн (від англ. desіgn - проектувати, конструювати) – вид діяльності, пов`язаний з проектуванням предметного середовища. Фахівці з Д. (дизайнери) розробляють зразки раціональної побудови предметного середовища, вивчають естетичні властивості промислових виробів, проектують їх естетичний вигляд тощо.
Е
Екслібрис (лат. ех lіbrіs, букв. – з книг) – книжковий знак, який наклеюють на зворотній бік обкладинки, художньо виконана етикетка з позначенням імені власника книг або з символічним малюнком.
Ембле́ма (від гр. emblema – вставка, рельєфна прикраса) – предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею.
Ескіз (фр. esquіsse) – попередній начерк, що відображає задум художнього твору в загальних і найхарактерніших рисах. Е. бувають графічними, живописними, скульптурними. Звичайно вирізняються вільною, швидкою манерою виконання але можуть бути й детально промальовані.
Ж
Живо́пис – вид образотворчого мистецтва, художнє зображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні (полотні, дереві, папері тощо). Зорове втілення задуму здійснюється в живописі за допомогою композиції та рисунка. Ж. поділяється на монументальний, станковий, театрально-декоративний та мініатюру. За тематикою Ж. поділяється на жанри: побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний.
Жанри зображувального мистецтва – міфологічний, історичний, батальний, портретний, побутовий, пейзажний, натюрморт.
З
Зигза́г – ламана лінія, що нагадує хвилі води.
Золота́рство – один із видів декоративно-ужиткового мистецтва виготовлення прикрас предметів побуту й культу з дорогоцінних металів (золота, срібла). Нерідко вони оздоблюються коштовними каменями, перлами, кольоровим склом. До найпоширеніших технічних прийомів З. належать: гравірування, карбування, кування, лиття, філігрань, гернь.
Золотий пере́різ (золота пропорція) – поділ у крайньому й середньому відношенні, гармонійний поділ. Відрізок АС ділиться на дві частини таким чином, що більша його частина (АВ) відноситься до меншої (ВС) так, як увесь відрізок АС, відноситься до АВ (тобто АВ:ВC=АС:АВ). Наближено це співвідношення дорівнює 5/3, точніше 8/5, 13/8 і т.д. Принципи З. п. застосовується в архітектурі, живописній графіці. Термін "З. п." ввів Леонардо да Вінчі.
І
Інкруста́ція (від лат. іncructo – покриваю шаром, корою, викладаю мармуром) – вид декорування виробів і будинків (інтер`єру, фасаду). І. виконується візерунками й різними зображеннями зі шматочків мармуру, металу, кераміки, дерева, перламутру та ін. Ці матеріали врізаються в поверхню, від якої вони відрізняються кольором, а часто й матеріалом. І. деревом по дереву називається інтарсією, металом по металу – насічкою.
Інтер`є́р (франц. іnterіeur - внутрішній) – 1. в архітектурі – внутрішній простір будівлі, приміщення, школи, музею та ін.);
2. зображення інтер`єру – один із жанрів образотворчого мистецтва.
К
Кант (нім. kante) – смужка навколо зображення.
Карти́на – твір живопису, який має самостійне художнє значення й характеризується завершеністю. К. складається з основи (полотна, дерева чи металевої дошки, картону, паперу, ґрунту й фарбованого шару).
Кера́міка (гр. keramіke – гончарне мистецтво, від keramos – глина) – вироби й матеріали з глин та їх сумішей з різними неорганічними сполуками, закріплене спеціальним обпалюванням. Основними технологічними видами К. є теракота, майомка, фаянс, кам`яна маса і фарфор. К. – галузь декоративно-ужиткового й монументального мистецтва, поширений вид будівельних і декоративних матеріалів.
Ки́лим (тюрк.-перс.) –1. декоративний вовняний безворсовий двобічний тканий виріб ручної роботи. Візерунок К. створюється полотняним застилом кольорових утоків, котрі ховають нитку основи;
2. художній текстильний виріб з багатокольоровими візерунками, призначений для окраїн й утеплення приміщень, а також для забезпечення безшумності.
Клей – розчин органічних високомолекулярних речовин (натуральних або штучних), застосовується для з’єднання матеріалів.
Клейстер (нім. cleіster) – клей, виготовлений з крохмалю або борошна.
Кола́ж (франц. collage, букв – наклеювання) – технічний прийом в образотворчому мистецтві, наклеювання на певну основу різних матеріалів, які відрізняються від неї кольором і фактурою. К-м також називають твір, виконаний цим прийомом.
Коле́кція (від лат. collectіo – збирання, зібрання) – зібрання будь-яких однорідних предметів або творів мистецтва, систематизованих за певними ознаками. Колекціонування відрізняється від простого збирання оскільки передбачає збирання, вивчення й систематизацію матеріалу.
Колори́т (італ. colorіto від лат. color – колір, фарба) – у мистецтві система сполучення кольорів їх гармонійне поєднання в художньому творі, його кольорова побудова як один із засобів виразного й правдивого зображення дійсності характерна особливість художнього твору, а також епохи місцевості тощо.
Компози́ція (від лат. composіtіo - складання) – побудова художнього твору, співвідношення окремих частин і елементів, що зумовлені його творчим задумом, змістом, характером і призначенням.
Конструюва́ння технічне – створення різноманітних технічних об’єктів, які несуть в собі елемент новизни, не дублюють і не повторюють діючі об’єкти.
Ко́нтур (фр. contour – обрис) – обрис предмета, лінія, що окреслює форму.
Ксилогра́фія (від гр. xylon – дерево і grapho – пишу, малюю) – гравюра на дереві. К. – ручний спосіб виготовлення образотворчих форм високого друку гравіруванням малюнка на дереві.
Л
Лінія – це слід, який залишає після себе точка, що рухається по аркушу паперу.
Ліногравю́ра (від лінолеум і гравюра) – опукла гравюра, створювана вирізуванням малюнка на лінолеумі. Технікою і художніми засобами подібна до ксилографії.
Ліплення – створення скульптури з м’яких матеріалів (глина, віск, пластилін) шляхом нарощування або видалення пластичної маси.
Лока́льний колір – основний колір якогось предмета без врахування зовнішніх впливів.
М
Макраме́ – вид рукоділля, основою якого є вузлик.
Мисте́цтво – 1. художня творчість в цілому – архітектура, література, скульптура, живопис, графіка, декор; ужиткове мистецтво – музика, танець, театр, кіно та ін.; види діяльності людини, об’єднувані як художньо-образні форми відображення дійсності; спосіб виявлення творчого потенціалу особистості та задоволення її естетичних потреб;
2. високий ступінь виявлення майстерності в будь-якій сфері діяльності.
Мініатю́ра (франц. mіnіature, від лат. mіnіum – кіновар або сурик) – твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що потребує витонченої техніки виконання. До М. належать книжкові ілюстрації та невелике портретне зображення, виконане емаллю, гуашшю аквареллю на папері, кістці, металі, фарфорі. Різновид М. – живопис лаком, олією або темперою на поверхні лакових виробів.
Моде́ль (франц. modele від лат. modulus – міра, мірило, взірець, норма) – в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві:
1. об’єкт, який зображується (натурщик, натура);
2. виріб, з якого знімається форма для відтворенні в іншому матеріалі;
3. зразок, який слугує еталоном, стандартом для наступного масового виробництва.
Моза́їка (франц. mosaіque, італ. mosaіco, від лат. musіvum, букв. – присвячене музам) – зображення або візерунок, виконані з однорідних або різних за матеріалом частинок (камінь, смальта, керамічні плитки та ін.), один з основних видів монументального мистецтва. М. використовується також для оздоблення творів декоративно-ужиткового мистецтва, рідше для створення станкових творів. Особливим видом М. є інкрустація. М. набирається зі шматочків простої геометричної або більш складної, вирізаної за шаблонами форми, які закріплюються в шарі ґрунту (вапна, цементу, мастики або воску). Є два способи набору М.: “прямий”, якщо частинки втискують у ґрунт, нанесений на поверхню, що декорується, і “зворотний”, якщо частинки наклеюють лицьовим боком на картон або тканину з нанесеним на них малюнком (потім тильний бік набору заливається скріплюючою хімічною сполукою, а тимчасова основа відділяється).
Моноти́пія (від гр. monos – один і typos – відбиток) – вид друкованої графіки. Техніка М. полягає в нанесенні фарб від руки на ідеально рівну поверхню друкованої форми з наступним друкуванням на верстаті; одержаний на папері відбиток завжди буває єдиним, унікальним.
Монохро́мія (від гр. monos – один і chroma – колір, букв. одноколірність) – вид колористичного вирішення мистецького твору, заснований на використанні одного тону будь-якого кольору або його тональних градацій (тобто фарбування в один колір).
Н
Наби́вка – нанесення фарби через трафарет.
Натюрмо́рт (франц. nature morte – мертва природа) – 1. жанр образотворчого мистецтва, спрямований на зображення речей, що оточують людину в реальному побутовому середовищі. Н. зображує забиту дичину, рибу, квіти, плоди, предмети побуту та ін.;
2. конкретний твір образотворчого мистецтва, виконаний у цьому жанрі.
О
О́браз худо́жній – специфічна для мистецтва форма відображення дійсності і вираження думок і почуттів художника.
Оканто́вка – смужка паперу (коленкору, шкіри), якою обклеюють картини, таблиці, картки по краях для міцності.
Оліве́ць – стержень з вугілля, свинцю, графіту або сухої спресованої фарби (часто в дерев’яній або металевій оправі) для письма, малювання, креслення. Графітні О. набули поширення з ХVІ ст. Їх штрих має малу інтенсивність і легкий блиск. Наприкінці ХVІІІ ст. були створені О. з пишучими стержнями з суміші графітного порошку з глиною і в дерев’яній оправі. О. розрізняються за властивостями письма й технологією виробництва – графітні (чорні), кольорові, копіювальні та ін., за призначенням – канцелярські, для креслення, малювання тощо.
Орна́мент (від лат. ornamentum – прикраса) – візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів (геометричний О.), стилізованих рослинних (рослинний О.), тваринних (“звіриний” або зооморфний О.), рідше антропоморфічних мотивів. Поширені плоскі або рельєфні О., відомі архітектурні, текстильні, керамічні та ін. О. бере початок з часів палеоліту. Український народний О. характеризується багатством елементів, мотивів, форм, композицій.
Основний колір – колір, який неможливо отримати шляхом змішування будь-яких фарб: синій, жовтий, червоний.
П
Панно́ (франц. panneua від лат. pannus – шматок тканини) – 1. живописний твір декоративного призначення;
2. частина стіни або стелі, обрамлена ліпниною чи орнаментом і заповнена живописом, мозаїкою або скульптурним рельєфом.
Панора́ма (від гр. pan – все, horama – вид, видовище) – один із видів образотворчого мистецтва (просторове мистецтво). В П. живописне зображення з метою досягнення більшої ілюзорності доповнюється переднім предметним планом (макетами фігур рослин, тварин, будов та ін.). П. розрахована на круговий огляд зі штучним освітленням, має вигляд циліндра, в середині якого обладнується місце для глядачів. Перша П. була створена наприкінці XVІІІ ст. в Единбурзі ірландським живописцем Р. Баркером. П. набіли поширення у ХІХ ст. Особливо поширені батальні П.
Папір – матеріал, який являє собою сукупність безладно переплетених волокон, переважно рослинного походження, з’єднаних між собою поверхневими силами зчеплення.
Пейза́ж (франц. pausage, від paus – країна, місцевість) – жанр образотворчого мистецтва (або окремий твір цього жанру), в якому основним об’єктом зображення є природа. У П. відтворюються реальні або уявлювані художником види місцевості, архітектурних споруд, міст.
Пе́нзлі – основний інструмент для нанесення барвників на полотно, папір або іншу основу в живописі та графіці, а також у каліграфії.
Перга́мент – тонко вироблена і вичинена шкіра телят, ягнят, козенят. Його виробництво особливо було розвинене у м. Пергама, звідки й походження назви матеріалу.
Перспекти́ва (лат. pevspicere – правильно, гарно бачити)– зображення простору і предметів на площині таким чином, щоб створити уявність глибини і об’єму.
Поліхромія (від гр. polys – численний і chroma – колір) – використання багатьох кольорів у творах образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва, скульптури й архітектури.
Пропо́рції (від лат. propor – співвідношення, співмірність) – співвідношення розмірів елементів художнього твору, а також окремих елементів усього твору в цілому.
Пря́жа – тонкі і гнучкі нитки, які складаються з відносно коротких волокон, з’єднаних між собою в процесі скручування.
Р
Рапóрт (франц. rapport, від rapporter – приносити назад) – частина (мотив) рисунка (візерунка), що повторюється на вишивці, килимі, мозаїці, тканинах, шпалерах, трикотажі та ін. Візерунок орнаменту звичайно будується за принципом Р.
Рельє́ф (франц. relіef, від лат. releva – піднімаю) – скульптурне зображення на площині. Р. може біти самостійним твором скульптури або частиною архітектурної композиції. За відношенням до площини фону розрізняють Р. опуклий (горельєф, барельєф) і заглиблений (койланогліф).
Рису́нок – будь-яке зображення, що виконується від руки з допомогою графічних засобів – контурної лінії штриха, плями. Р. виконується на папері олівцем, вугіллям, пером, пензлем та ін. одним кольором або з органічним застосуванням різних кольорів.
Різання – операція поділу матеріалу на окремі частини.
Різьба ́ – спосіб оздоблення виробів з дерева, кості, каменю, пластмаси або сюжетним зображенням. Р. відома з часів палеоліту. Серед українських народних різьбярів відомі – І.Баласурак, В.Кваша, Я.Усик, Я.Халабудний, а також родини Карпанюків, Одрехівських, Шкрібляків та ін.
Розміча́ння – технологічна операція, яка полягає в нанесенні на оброблюваний матеріал рисок, які визначають контури деталі або місця, які підлягають обробці.
С
Садо́во-па́ркове мисте́цтво – мистецтво створення садів, парків, скверів та ін. озеленюваних територій. У С.-п. м. природний рельєф і рослинність поєднуються з архітектурними і інженерними спорудами та скульптурами. Передбачає розпланування території, добір рослин, їх групування та розміщення, зведення спеціальних паркових споруд, водоймищ, доріг, малих архітектурних форм і декоративних елементів (каскадів, сходів, фонтанів).
Силуе́т (франц. sіlhouette від імені франц. генерального контролера Е. де Силуета (E. de Sіlhouette (1709-1767), на якого була зроблена карикатура у вигляді С.) – 1. в образотворчому мистецтві вид графічної техніки, площинне однотонне зображення фігур і предметів. С. малюються тушшю на світлому фоні або білилами на темному чи вирізаються з паперу;
2. обриси предмета, схожі на його тінь.
Скульпту́ра (лат. sculptura від sculpo – висікаю, вирізаю) – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємність, тривимірну форму й виконуються з твердих або пластичних матеріалів (камінь, метал, глина, гіпс тощо). Об’єктом зображення в С. як правило є людина. Розрізняють два основні види С.: круглу і рельєф. Кругла С. – статуя, скульптурна група, статуетка, торс, бюст і т. д. Вона вільно розміщується в просторі й вимагає кругового огляду. Рельєф передбачає зображення на площині, яка утворює його тло.
Сте́ка, стек (італ. stecca) – інструмент скульптора, який використовується під час ліплення глини та ін. м’яких матеріалів. Дерев’яна, кістяна або металева паличка з кінцями, розширеними у вигляді лопатки.
Стиліза́ція (франц. stylіsatіon) – 1. в зображувальному мистецтві уподібнення до якогось стилю минулого;
2. спрощено-схематичне зображення в орнаментах предметних форм.
Стиль (франц. style) – сукупність основних особливостей творчості, притаманних даному художнику.
Т
Ткани́ни – ткацькі вироби (виконані на ручному або механічному верстатах), які вирізняються художністю орнаментації, красою забарвлення, високою майстерністю виробки. Орнаментація Т., котра звичайно будується за принципом ритмічних повторів мотиву (рапо́рта), досягається трьома способами: переплетенням ниток, набивним способом і вишивкою.
Тка́цтво – процес виготовлення невід біленої тканини з пряжі або ниток на ткацьких верстатах, що полягає у переплетіння двох систем ниток.
Трафаре́́т (від італ. traforetto, від traforo – проколювання, продірявлювання) – пластина з дерева, металу, картону, гуми та ін. матеріалів з вирізаними отворами у вигляді певних зображень. Т. використовується для нанесення різних написів, візерунків з багаторазовим повторенням.
Ф
Фактура (лат. factura) – особливість обробки або будови поверхні якогось предмета.
Флори́зм – мистецтво комбінування засушених рослин для створення картин.
Х
Хроматичні кольори – всі кольори, крім чорного, білого і сірого.
Ш
Шабло́н – пластинка з певним профілем і розмірами, яка служить зразком, за яким відмічають і перевіряють точність виготовлення деталей.
Штамп – 1. металева форма для виготовлення деталей тисненням, вирізуванням; 2. пристрій для виготовлення відтисків рисунків або написів.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 125 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |