Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Дидактична гра як засіб формування системи знань, умінь і навичок учнів на уроках літературного читання

Згідно з концепціями мовної та літературної освіти стратегічною метою сучасного загальноосвітнього навчального закладу є формування високоосвіченої, інтелігентної, самодостатньої творчої особистості з інноваційним типом мислення і діяльності, здатної гідно відповісти на виклики цивілізації. Реалізувати названі вище завдання можливо під час опанування дітьми рідною (українською чи російською) й іноземними мовами, а також із творами художньої літератури на уроках літературного читання. Саме з їх допомогою школярі пізнають навколишній світ, входять у людську спільноту, прилучаються до національної та світової культури, щоб потім, вийшовши зі стін навчального закладу, продовжувати розвивати її далі як невід’ємну частку загальнолюдської культури. Тому серед завдань сучасної освіти, які потребують розв'язання, є вибір ефективних і оптимальних засобів навчання учнів 1–4 класів. Одним із них є дидактична гра, яка на межі дошкільного і молодшого шкільного віку залишається домінантним видом діяльності дітей цієї вікової категорії.

Визначальною є інтерпретація дефініції «гра», подана в «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренком, який стверджує, що гра – різновид активної діяльності людини (дитини), у процесі якої відбувається оволодіння суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування. Не можна не погодитись із ученим і в тому, що правильне й уміле керівництво ігровою діяльністю з боку дорослих формує емоційну, моральну та інтелектуальну сфери дитини, розвиває її уяву, сприяє фізичному вдосконаленню, виховує волю до дії та здатність до гальмування – якості, необхідні людині в трудовій і суспільній діяльності.

Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних (дидактичних) ігор. У науковій літературі досить часто паралельно із терміном «гра» вживається поняття «дидактична гра». Влучним є трактування цієї дефініції, подане М. Пентилюк, яка визначає її як гру, ігрову ситуацію, що використовується у навчально-виховному процесі з метою розвитку інтелекту, пізнавальної активності, творчого мислення школярів, спонукає їх до самостійного пошуку наукової інформації.

На підставі порівняння структурних компонентів ігор у педагогічній науці здійснено їх класифікацію. Творчі ігри розподіляються за видами на сюжетно-рольові, конструктивно-будівельні, ігри-драматизації, театралізовані, ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності, ігри-фантазування. Ігри за готовими правилами охоплюють такі різновиди: дидактичні, пізнавальні, ігри-подорожі, рухливі, з елементами спорту, хороводні, народні, комп’ютерні, ігри-розваги, інтелектуальні (загадки, ребуси, кросворди, криптограми, чайнворди (звукові та буквенні) тощо).

На думку Г. Селевка, ігри можна згрупувати таким чином:

· за видом діяльності (фізичні (рухливі); інтелектуальні (розумові); трудові; соціальні; психологічні);

· за характером педагогічного процесу (навчальні, тренувальні; контрольні й узагальнювальні; пізнавальні, виховні, розвивальні; репродуктивні, продуктивні, творчі; комуникативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні тощо);

· за характером ігрової методики (предметні; сюжетні; рольові; імітаційні; ігри-драматизації тощо);

· за ігровою середою (із предметами і без предметів; настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості; комп’ютерні і з ТЗН; а також із різноманітними засобами пересування).

Дидактичні ігри слід включати в систему уроків літературного читання.Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання й обмірковування, де їх використання є найбільш своєчасним і ефективним у порівнянні з іншими методами. Дослідження М. Вашуленка, М. Пентилюк, О. Савченко, Н. Сєтловської та інших дали можливість виокремити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків літературного читання:

· весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки навчання грамоти, що мають на меті ознайомити першокласників із новими звуком і літерою; уроки-мандрівки; уроки-казки; уроки розвитку зв’язного мовлення);

· під час уроку гра використовується як структурний елемент;

· під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагання тощо).

Ігрова форма занять створюється на уроках літературного читання за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб стимулювання дітей до навчальної діяльності, яку вчителі намагаються урізноманітнити. Педагогічні пошуки фахівців знайшли відбиток у появі цілого ряду нестандартних уроків. За М. Пентилюк нестандартний урок – урок, що має довільну структуру, не відповідає стандартним типам.

Одним із видів нестандартних уроків літературного читання, які найчастіше проводять в початковій школі, є у роки-ігри. Заняття, в основі яких лежить гра, характеризуються високим ступенем активності учнів, сприяють їхньому розвитку. У зв’язку із цим питома вага уроків-ігор є виправданою в навчанні. Вони забезпечують поступовий перехід від ігрової діяльності до навчальної і передбачають шість форм організації навчання, як-от:

· уроки-дискусії;

· уроки-дослідження;

· уроки-звіти;

· уроки-змагання;

· уроки-мандрівки;

· уроки-сюжетні замальовки.

Уроки-змагання – це урок-конкурс, урок-турнір, урок-брейн-ринг, урок-вікторина, урок-КВК тощо, проведення яких робить процес навчання інтенсивним, оскільки він створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацю­вати, допомагає розкрити особистісні здібності задля перемоги своєї команди. Організовуючи учнів класу в команди, педагог піклується про однорідність команд за віковими, статевими та психологічними ознаками. Прийоми розподілу ді­тей на команди можуть бути різними: за інтересами, за кольором волосся, за першою літерою імені, за лічилкою, за спеціально дібраними умовними позначками.

Найпоширенішою формою ведення навчально-виховної діяльності в по­чатковій школі є уроки-мандрівки. Урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорожможуть проводитися на всіх етапах вивчення мовного матеріалу, реалізовуватися як в умовах класного приміщення, так і поза ним. Очевидно, що в умовах клас­ного приміщення проводяться заочні уроки-мандрівки. Їх різновидами можуть бути уроки-екскурси (у минуле, у майбутнє), уроки-подорожі (за планом чи за картою). Уроки-мандрівки, що проводяться в умовах класної кімнати, передбачають виготовлення карти чи плану, за якими буде здійснено подорож (у країну Королеви книг, у Царство Поезії) та влучний добір музичного матеріалу.

Проведення уроків-мандрівок привертає увагу багатьох учителів. Такі уроки зацікавлюють учнів, допомагають опрацьовувати складний мовознавчий матеріал без напруження, у невимушеній ігровій діяльності, стимулюють розвиток творчих, мовленнєвих здібностей учнів.