Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Видатні вчені- паразитологи.Комарі

В. О. Догель; Д. К. Заболотний; Є. Н. Павловський; К. І. Скрябін; О. П. Маркевич; В. Я. Данилевський та ін.

Д. К. Заболотний (1866-1929) був організатором першої у світі кафедри епідеміології в Одесі, довів природну осередковість чуми. Він з'я­сував, що носіями збудника чуми і джерелом за-раження людини є дикі гризуни (ховрахи, байбаки- тарбагани).

Л. К. Коровицький (1890-1976) присвятив свої праці клініці й лікуванню таких паразитарних хво­роб, як малярія, токсоплазмоз.

О. П. Маркевича присвячені вив­ченню гельмінтозів людини в Україні, джерелом яких є риба, боротьбі з інвазіями людини й сільсько­господарських тварин, завданням та перспективам розвитку паразитологічної науки і практики. Ним зроблено оригінальні теоретичні узагальнення щодо походження й еволюції паразитизму, походження й шляхи формування паразитофауни людини і свійсь­ких тварин.

­Російський вчений Є. Н. Павловський (1884­1965) розробив вчення про трансмісійні хвороби та їх природну осередковість. Під його керівництвом проводилися вагомі за своїм значенням досліджен­ня з біології кліщів та їх ролі в передачі трансмісійних захворювань.

В. О. Догель (1882-1955) створив екологічну паразитологію, яка вивчає залежність паразитофа- уни від біологічних циклів і специфіки фізіології ха­зяїв, факторів навколишнього середовища. Ним створено найбільшу школу паразитологів.

Ряд Двокрилі (Diptera) характеризується - наявністю тільки однієї пари крил з добре розвиненою системою жилок. Задня пара видозмінена у невеликі придатки дзижчальця, які виконують функцію рівноваги. Багато видів цього ряду мають медичне значення.

Родина Комарі справжні. У Євразії поширені три роди кровосисних комарів: Anopheles, Aedes i Culex. Anopheles передають людині збудників малярії. Деякі види Aedes передають збудників туляремії, японського енцефаліту, хоріоменінгіту, жовтої пропасниці. Деякі види Сulех передають вірус японського енцефаліту.

Морфофізіологічні особливості. Яйця комарів Anopheles відріз­няються від яєць Aedes i Culex не тіль­ки за формою, але й за способом від­кладання

Anopheles відкладають яйця розкидано, поодинці на поверхні води. Кожне з них з пояском і має плавальну камеру. Яйця Culex не мають пояска і камер, відкладаються на поверхню води купками у вигляді човника. Яйця Aedes відкладаються на сиру землю біля ючих водойм і рідше на поверхню во­ди як купками, так і розкидано.

Личинки Culex і Аеdes мають дихальний сифон у вигляді трубки на пе­редостанньому членику. Личинки кома­рів Culex і Aedes у воді розташовують­ся під кутом, прикріплюючись сифоном до її поверхні.

У личинок Anopheles на відміну від личинок Culex і Aedes не­має дихального сифона. Личинки Аnopheles мають тільки одну пару дихальних отворів на передостанньому членику і тому розташовуються на воді горизонтально.

Лялечка має форму коми. Лялечка Anopheles відрізняється від лялечок інших комарів будовою дихальних тру­бочок (сифональні ріжки). У Anopheles дихальні трубки конічної форми, у Culex — циліндричної.

На iмагінальній стадії є відмінності у будові придатків голови, кольорі крил і посадці. У самок Аnopheles нижньощелепні щупики за довжиною приблизно рівні з хоботком, у немалярійних комарів—у кілька разів ко­ротші від хоботка. У самців Аnopheles нижньощелепні щупики за довжиною рівні з хоботком, з булавоподібними потовщеннями на кінці, у немалярійних комарів – звичайно довші від хо­ботка, без булавоподібного потовщен­ня. У kомарів жилки крил вкриті лус­ками, які можуть утворювати малюнок із плям. У комарів Culex такі плями відсутні.

При посадці комарі Аnopheles три­мають черевце піднятим і знаходяться під кутом до поверхні. В інших-кома­рів тіло при посадці зігнуте, черевце нахилене до субстрату або паралельне до нього.

Профілактика укусів комарів. Особиста: за­стосування репелентів, марльових пологів, засітку- вання вікон. Громадська: заходи щодо оздоровлен­ня території.

25. Підцарство Найпростіші паразити, мають апікальний комплекс органел для проникнення у клітину хазяїна; Ціліофори - мають війки.

Найпростіші - одноклітинні тваринні організми, налічують понад 65 000 видів, багато з яких паразити.

Будова: тіло найпростіших складається із цито­плазми, ядра і клітинної мембрани.Органели загального при­значення забезпечують життєдіяльність організму і притаманні будь-якій клітині. Між джгутиком і тілом найпростіших може знаходитися виріст цитоплаз­ми - ундулююча мембрана, що є додатковою органелою руху; кількість ядер може бути від одного до декількох (однакові чи різні за формою і функцією).

Живлення: гетеротрофне, поглинання їжі шля­хом фагоцитозу і піноцитозу або осмотично.

Розмноження: безстатеве (поздовжній та по­перечний поділ, множинний поділ) і статеве (кон'ю­гація, копуляція).

Класифікація: базується на наявності певних органел руху й особливостях життєвого циклу. Най­простішіє підцарством, в якому виділя­ють типи: Саркомастігофори - мають джгутики або псевдоподії, об'єднують у підтипи Мастігофори(мають один або більше джгутиків) і Саркодові(ма­ють псевдоніжки); Апікомплекси.

Амеба дизентерійна - збудник амебіазу (амеб­ної дизентерії).

Географічне поширення: зустрічається по­всюдно.

Морфологія: паразит існує у трьох формах.

Тканинна вегетативна форма - дуже рухома.Цитоплазма чітко розділена на дрібнозернисту ендо­плазму і склоподібну ектоплазму. Ядра в живої аме­би не видно. Живиться еритроцитами, які можна по­бачити в ендоплазмі.Виділяє протеолітичні ферменти, патогенна.

Просвітна вегетативна форма. Рух більш слабкий, поділ на екто- й ендоплазму відбувається тільки при утворенні псевдоніжок. Живиться бак­теріями, часточками їжі. Розмножується поділом.

Циста. Нерухома, безбарвна, покрита товстою оболонкою. Зріла циста містить 4 ядра. Життєвий цикл паразитує тільки в людини.

Інвазійна форма - циста.

Локалізація: просвіт товстої кишки, переважно сліпа і сигмоподібна кишки де живиться ерит­роцитами, викликає утворення виразок. При зміні рН середо­вища утворюють цисти, що виділяються з фекалія­ми (цистоносійство).

Патогенна дія: подразнення нервових закінчень стінки кишки, руйнування стінки кровоносних судин при поглибленні виразки-кровотеча і розповсюдження з течією крові паразита в печінку та інші органи; перфорація виразки призводить до перитоніту.

Діагностика. Клінічна: болі в животі; рідкі випорожнення з домішками крові та слизу; дані ректороманоскопії. Лабораторна: виявленняу нативних чи пофарбованих мазках фекалій.