Цестоди, або стьожкові черви, відносяться до типу Плоскі черви. Цестоди мають стрічкоподібне сегментоване тіло.Тіло складається із голівки (сколекса), шийки і членистої стробіли, окремі сегменти (членики) якої називаються проглотидами. На голівці є органи фіксації: присоски, присмоктувальні щілини (ботрії), може бути хоботок з віночком гачків. Покриви тіла утворюють шкірно-м'язовий мішок. Простір між органами заповнений паренхімою.Травна, кровоносна, дихальна системи відсутні. Видільна система протонефридіального типу, нервова система гангліонарно-драбинчастого типу.
Цестоди - гермафродити. Чоловіча статева система представлена сім'яниками. Жіноча статева система складається із яєчника, яйцепровода, жовтівників, тільця.
Цестоди є біогельмінтами. Статевозрілі особини живуть у тонкій кишці тварин і людини. Розвиток відбувається зі зміною хазяїнів і двома личинковими стадіями. Усередині яйця утворюється он- косфера - шестигачковий зародок, що вивільняється в тілі проміжного хазяїна. Розрізняють кілька типів фін:
циспшцерк - невеликий заповнений рідиною міхурець розміром з горошину, всередину якого завернутий один сколекс;
цистицеркоїд - двостінний міхурець із завернутим всередину сколексом і хвостоподібним придатком;
ценур - міхур, всередину якого завернуто декілька сколексів;
ехінококовий міхур - міхур, що досягає великих розмірів, всередині якого знаходиться токсична рідина, безліч сколексів, дочірні і внучаті міхурці;
альвеококовий міхур - конгломерат дрібних міхурів з колоїдним вмістом, всередині яких невелика кількість сколексів;
плероцеркоїд - червоподібна личинка з при- смоктувальними щілинами (ботріями) на передньому кінці.
Карликовий ціп'як - гіменолепідозу. Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія. Статевозріла особина білого кольору, складається із 100-300 члениківСколекс має чотири присоски та втяжний хоботок з одним віночком із 20-30 гачків.
Гермафродитні членики мають три кулястих сім'яники, розташованих в один ряд. Яєчник витягнутий у довжину, дволопатевий, за ним розміщений непарний жовтівник.
Яйця округлі або овальні,прозорі, з тонкою двоконтурною оболонкою. У центральній частині яйця знаходиться безбарвна округла онкосфера. Вона має свою власну оболонку і три пари гачків, розташованих паралельно або під невеликим кутом один до одного. Між оболонками яйця й онкосфери помітні довгі ниткоподібні придатки - філаменти, що відходять по шість від кожного полюса онкосфери.
Життєвий цикл: людина є остаточним і проміжним хазяїном карликового ціп'яка.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: тонка кишка.
Інвазійна стадія - яйце. Зараження відбувається при заковтуванні яєць із брудних рук. У тонкій кишці онкосфери вивільняються, проникають усередину ворсинок тонкої кишки і перетворюються в фіну.
Остаточним хазяїном паразита і джерелом інвазії для людини можуть бути пацюки і миші, а проміжним хазяїном - борошняний хрущак і його личинки.
Патогенна діяі ураження слизової оболонки внаслідок дії ферментів онкосфер і механічне зруйнування ворсинок кишківника цистицеркощами; порушення процесів травлення і всмоктування в тонкій кишці, розвиток дисбактеріозу.
Клініка. Хворіють в основному діти. При невеликій кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. При інтенсивній інвазії характерні зниження апетиту, нудота, непостійні випорожнення. Можуть бути болі в животі, алергічні висипки.
Діагностика. Клінічна: поєднання непостійної діареї і токсично-алергічних явищ. Лабораторна: овоскопія свіжовиділених фекалій, тому що яйця ціп'яка швидко руйнуються і деформуються в зовнішньому середовищі.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни. Громадська: профілактичне обстеження дітей у дитячих садках і школярів молодших класів, працівників дитячих садків і харчових підприємств
30. Вплив паразита на хазяїна.Мухи
Вплив паразита на хазяїна
-Механічний вплив – пошкодження тканин кишки гачками свинячого ціп’яка або закупорення просвіту кишки клубком аскарид;
-Токсичний вплив (гельмінти викликають зниження апетиту, безсоння, блювоту, нудоту, головний біль, зниження працездатності);
-Зміна хімічного вмісту крові або міжклітинної рідини;
-Міграція личинок призводить до руйнування тканин, появи запальних процесів, сприяє проникненню збудників інфекцій;
-Трансмісивна передача збудника через укус кровососів викликає одночасно механічну хімічну, токсичну дію.
Муха хатня (Мusca domestica) має велике епідеміологічне значення. Географічне поширення: живе по всій земній кулі.
Морфологія. Досить велика комаха сіро-бурого кольору. На спинній стороні грудей є чотири темні поздовжні смужки. Все тіло й кінцівки густо опушені волосками. Ротовий апарат-лижучо-сисний, нижня губа перетворена на хоботок, має на кінцях дві великі присисні подушечки -ротові лопаті. Кінцівки закінчуються двома кігтиками.
Життєвий цикл: розвивається з повним метаморфозом.
Тривалість розвитку залежить від умов життя, особливо від температури і вологості середовища.
Медичне значення. Кімнатні мухи становлять найбільшу небезпеку як розповсюджувачі кишкових інфекцій. Вони здатні поширювати збудників дизентерії, поліомієліту, гепатиту
Найбільша роль мухи у поширенні збудників гострозаразних кишкових хвороб, передусім черевного тифу, холери, дизентерії. Крім того, мухи переносять збудників туберкульозу, дифтерії, яйця гельмінтів і цисти найпростіших. Спалахи епідемій кишкових хвороб припадають на літній період, коли чисельність мух досягає максимуму.
Му х а – жигалка, або жигалка осіння Stomoxys calcitrans переносник збудників сибірки і сепсису. Поширена скрізь. Географічне поширення: живе повсюдно.
Морфологія. Тіло жигалки осінньої 5-6 мм завдовжки. За своїм зовнішнім виглядом вона нагадує кімнатну муху. Але, на відміну від останньої, має твердий, довгий хоботок, яким проколює шкіру тварин і людини й живиться кров'ю. Колір її тіла сірий. На спинці є темні смужки в ділянці грудей і темні плями в ділянці черевця..
Життєвий цикл. Жигалка осіння - облігатний гематофаг. Мухи нападають переважно на велику рогату худобу і коней у хлівах і конюшнях. Якщо місця їхнього виплоду розташовані поблизу житла людини, тоді мухи залітають у нього й нападають на людину.
Медичне значення. Осінні мухи-жигалки можуть бути механічними переносниками збудників туляремії, сибірки, стафілокока тощо.
Вол ь ф а р т о в a муxa (Wohlfartia magnifica). Географічне поширення: Європи
Морфологія. Муха завдовжки 10-13 мм, світло- сірого кольору. На голові темні смужки. На спинному боці грудей є три поздовжні темні смужки. Черевце яйцеподібної форми, на ньому посередині нерівна темна смуга і по боках від неї - чорні плями. Ноги темніші від тулуба.
Життєвий цикл. Вольфартова муха - живоро-дяща.
Медичне значення. Муха вольфартова є збудником міазу - хвороби, яка викликається проникненням личинок у тканини людей і тварин.Зараження людини личинками мухи вольфарто-вої відбувається головним чином під час сну.
Мухи цеце є облігатними переносниками трипаносом – збудників африканського трипаносомозу. Епідеміологічне значення мають два види: Glossina palpalis i Glossina morsitans. Географічне поширення: поширені у країнах з тропічним кліматом.
Морфологія. Характерною особливістю є дві великі темні плями на спинній частині грудей.
Життєвий цикл. Мухи цеце - облігатні гематофаги, живляться переважно кров'ю людини, іноді кров'ю свійських і диких тварин. Муха цеце - живородяща. Розвиток личинок відбувається у ґрунті, там вони заляльковуються.
Медичне значення. Мухи цеце - специфічні переносники трипаносом,які є збудниками африканського трипаносомозу.
Заходи боротьби з мухами. санітарно-гігієнічних заходів у населених пунктах, знищення личинок і лялечок проводять за допомогою ларвицидів.Дорослих мух знищують механічними засобами або із застосуванням інсектицидів.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 74 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |