Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Життєві цикли гельмінтів. Сисун печінковий, або фасціола

Читайте также:
  1. Lt;variant>циклическим
  2. V. Циклическое возрождение
  3. А. Полициклические антидепрессанты
  4. Алгебраическая структура циклических кодов
  5. Анализ цикличности и сезонности рынка
  6. Антициклическое регулирование экономики направлено: Ha ускорение экономического роста.
  7. Ациклические упражнения в оздоровительной физической культуре
  8. Біогеохімічні цикли (кругообіги) обумовлені__________ факторами.
  9. Біогеохімічні цикли основних хімічних елементів
  10. Влияние циклической безработицы на величину ВВП

Для гельмінтів характерною є зміна хазяїна в циклі розвитку, що забезпечує розмноження, розсе­лення і поширення паразитів.

К. І. Скрябін і Р. С. Шульц поді­лили всіх паразитичних червів на дві групи за ха­рактером їх життєвого циклу: геогельмінти і біо­гельмінти - й відповідно виділили дві епідеміо­логічні групи гельмінтозів - геогельмінтози і біо- гельмінтози.

До г еогельмінтів належать види (значна час­тина нематод), що розвиваються без участі про­міжного хазяїна. їхні яйця або личинки досягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрап­ляють до організму остаточного хазяїна переваж­но через рот - внаслідок випадкового проковтуван­ня з їжею або водою, занесення брудними руками (перорально).

До біогельмінтів належать види (сисуни, стьож­кові, частина власне круглих червів), життєві цикли яких обов'язково пов'язані зі зміною хазяїна - про­міжного й остаточного.

Кон­тактних гельмінтозів, до якої включив дві інвазії - ентеробіоз і гіменолепідоз.

Геогельмінтози - інвазії, збудники яких розви­ваються прямим шляхом.

Біогельмінтоз и - інвазії, збудники яких розви­ваються за участю проміжних хазяїнів.

Контактні гельмінтози - інвазії, збудники яких розвиваються у безпосередній близькості до люди­ни й передаються через руки хворого або через предмети, що її оточують. Принципи бороть­би з гельмінтозами - дегельмінтизація і девастація.

Дегельмінтизація - комплекс заходів, спрямо­ваний на лікування того чи іншого гельмінтозу, а також очищення довкілля від інвазійного матеріалу і яєць, личинок).

Дегельмінтизацію можна застосовувати щодо людини, домашніх тварин, води, ґрунту, овочів і фруктів, приміщень, предметів побуту, білизни тощо.

Девастація - заключний етап боротьби з гель­мінтозами тварин і людини

Сисун печінковий, або фасціола - збудник фасціольозу. Географічне пошир ення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина листкоподібна. На передньому кінці тіла знаходиться неве­ликий конічний виступ. Черевний присосок більший, ніж ротовий. Сім'яники дуже роз­галужені, знаходяться всередині тіла. Жовтівники розташовані з боків тіла. Матка звивиста, розміще­на в передній частині тіла. Позаду і збоку серед­ньої лінії знаходиться гіллястий яєчник. Яйця великі, овальної форми,мають кришечку.

Життєвий цикл: фасціола - біогельмінт.

Остаточний хазяїн - велика і мала рогата ху­доба, зрідка людина.

Проміжний хазяїн - молюск ставковик малий.

Шлунковий сік роз­чиняє оболонку адолескарія, крізь стінку кишківни- ка личинки проникають у черевну порожнину, зго­дом крізь капсулу печінки - у внутрішньопечінкові протоки і жовчний міхур. Можливий і гематогенний шлях міграції - системою ворітної вени.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки. Живиться жовчю, сли­зом, клітинними залишками. Яйця виділяються у зов. середовище з фе­каліями.

Інвазійна стадія для остаточного хазяїна – адолескарії.

Патогенна дія: паразит викликає токсично- алергічні реакції; механічне ушкодження жовч­них ходів та тканини печінки; призводить до роз­витку механічної жовтяниці,раку печінки.

Клініка. Хвороба перебігає у 2 фази:

♦ гостра фаза: болі в суглобах, лихо­манка, висипання на шкірі;

♦ хронічна фаза: печінка збільшена, з'являються симптоми запалення жовчного міхура.

Діагностика. Клінічна: хронічний холангіт і хо­лецистит у поєднанні з алергічними проявами. Лабораторна: серологічні реакції (РНГА, РІФ),овоскопія дуоденаль­ного вмісту.

Профілактика. Особиста: - не пити сиру воду з відкритих водойм, особливо в місцях випасу худо­би; не вживати в їжу в сирому вигляді дикорослі рослини. Громадська: основана на ветеринарних заходах щодо боротьби з фасціольозом тварин.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 67 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав