Читайте также:
|
|
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. Кабінету Міністрів України:
у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону
прийняти нормативно-правові акти, які регулюють виконання норм
цього Закону;
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд та скасування міністерствами, іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
3. До приведення у відповідність із цим Законом закони, інші
нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить
цьому Закону.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право громадян України на державне пенсійне
забезпечення
Громадяни України мають право на державне пенсійне
забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою
годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні,
мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах,
передбачених законодавством або міждержавними угодами. { Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }
Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її
межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та
іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у
цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими
договорами (угодами).
Стаття 2. Види державних пенсій
За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років.
{ Пункт "б" статті 2 втратив чинність на підставі Закону
N 2603-IV (2603-15) від 31.05.2005 }
Стаття 3. Особи, які мають право на трудову пенсію
Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно
корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим
Законом:
а) особи, які працюють на підприємствах, в установах,
організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами
цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм
власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших
кооперативів*,- за умови сплати підприємствами та організаціями
страхових внесків до Пенсійного фонду України; { Пункт "а" статті
3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3284-12 від 17.06.93 }______________________________________
* Далі іменуються - підприємства та організації, якщо не
обумовлено інше.
б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю,
заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її
праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду
України;
в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які
не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до
Пенсійного фонду України;
г) інші особи, які підлягають державному соціальному
страхуванню;
д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають
державному соціальному страхуванню, особи начальницького і
рядового складу фельд'єгерської служби; { Пункт "д" статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }
е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти,
клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;
є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням
державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій
по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та
індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;
ж) особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або
дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який
за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього
догляду;
з) члени сімей осіб, вказаних у цій статті, і пенсіонерів з
числа цих осіб - у разі втрати годувальника.
Стаття 4. Пенсійне забезпечення військовослужбовців та їх
сімей
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення
військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом
України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм
надається також право на одержання пенсій на підставах,
передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження
військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення
військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою
робітників і службовців. { Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3284-12 від
17.06.93 }
{ Стаття 5 втратила чинність у частині призначення соціальних
пенсій на підставі Закону N 2603-IV (2603-15) від 31.05.2005 } Стаття 5. Особи, які мають право на соціальну пенсію
Право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадяни
на умовах, що визначаються цим Законом.
Стаття 6. Право вибору пенсії
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії,
призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій
інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони
дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків
військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з
перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального
обов'язку.
Стаття 7. Звернення за призначенням пенсії
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у
будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються
незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією
чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при
залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Стаття 8. Кошти на виплату пенсій.
Звільнення пенсій від податків
Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду
України. { Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2631-III (2631-14) від 11.07.2001 }
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською
системою, не входить до складу державного бюджету України,
формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і
організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю
громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи
соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від
небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов
праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою
діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також
коштів державного бюджету України. { Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3284-12 від 17.06.93, N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }
Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій
території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та
соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок
перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни.
Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату
пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях. { Статтю 8 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2631-III
(2631-14) від 11.07.2001 }
Пенсії не підлягають оподаткуванню.
Стаття 9. Добровільне страхування додаткової пенсії
Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мають право
укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії.
Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української
державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) є
страховий фонд, який складається на 50 процентів з особистих
внесків трудящих і на 50 процентів - з коштів державного бюджету
України.
Підприємства та організації за рішенням адміністрації і
виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника), якщо це передбачено колективним
договором (угодою), а також колгоспи та інші кооперативи за
рішенням загальних зборів можуть відшкодовувати працівникам за
рахунок власних коштів, призначених для оплати праці, повністю або
частково внески, сплачені ними за договорами добровільного
страхування додаткової пенсії. { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1096-IV (1096-15) від 10.07.2003 }
Стаття 10. Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення
Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється
органами Пенсійного фонду України (497-2002-п). { Стаття 10 в редакції Закону N 2981-III (2981-14) від
17.01.2002 }
Стаття 11. Питання, що належать до відання Кабінету
Міністрів України
До відання Кабінету Міністрів України належать питання,
пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених цим
Законом.
Розділ II. ТРУДОВІ ПЕНСІЇ
ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ
Стаття 12. Умови призначення пенсій за віком
Право на пенсію за віком мають:
чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не
менше 25 років;
жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не
менше 20 років.
Стаття 13. Пенсії за віком на пільгових умовах
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно
від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних
роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими
умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п) виробництв, робіт,
професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів
України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не
менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше
15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з
особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на
пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого
статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої
роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах
із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним
Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих
місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не
менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених
роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше
20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з
шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах
призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього
Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам
і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві
сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших
підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення
55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не
менше 20 років на зазначеній роботі;
г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами
будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин,
змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення
50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не
менше 15 років на зазначеній роботі;
д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного
доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших
підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років
і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання
встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку,
що визначається Кабінетом Міністрів України;
е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні,
збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50
років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і
машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у
порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після
досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20
років;
ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві
та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і
трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів
України;
з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів,
тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у
технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25
років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6
місяців;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20
років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
{ Пункт "з" частини першої статті 13 в редакції Закону N 2356-12
від 15.05.92 }
{ Частину другу статті 13 виключено на підставі Закону
N 1461-III (1461-14) від 17.02.2000 }
{ Частину третю статті 13 виключено на підставі Закону
N 198/96-ВР від 16.05.96 }
Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові
пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення
55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за
результатами атестації робочих місць за рахунок коштів
підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які
перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до
досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12
цього Закону. { Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 198/96-ВР від 16.05.96 }
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до
введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими
умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше,
визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове
пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць
на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо
вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та
контролю за додержанням законодавства про працю. { Частина п'ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }
Стаття 14. Особливості пенсійного забезпечення працівників,
зайнятих на підземних і відкритих гірничих
роботах та в металургії
Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на
підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад
гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та
інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в
металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним
Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від
віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а
працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного
вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи
гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники,
вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів
металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи
кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних
колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були
зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок
пенсійного забезпечення поширюється і на працівників,
безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах
(включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по
видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що
реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не
більше 2 років. { Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 904-IV (904-15) від 05.06.2003, N 1111-IV (1111-15) від
10.07.2003 }
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у
чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік
цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону,
знижується на 1 рік.
Стаття 15. Пенсії громадянам, які постраждали від
Чорнобильської катастрофи
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які
постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом
Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) або
їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених
цим Законом.
Стаття 16. Пенсії за віком інвалідам, учасникам війни,
сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та
осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ
Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також
ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва,
одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших
обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок
захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням
інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони
не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького
і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули)
у період проходження військової служби (виконання службових
обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок
поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків
військової служби (службових обов'язків), захворювання,
пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків
Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального
обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не
менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше
20 років. { Стаття 16 в редакції Закону N 3948-12 від 04.02.94 }
Стаття 17. Пенсії за віком багатодітним матерям і матерям
інвалідів з дитинства
Жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до
восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали
їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення
50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до
стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При
цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди
віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії
(стаття 94).
У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда
здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком
після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.
Стаття 18. Пенсії за віком окремим категоріям громадян
Особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), і
диспропорційні карлики мають право на пенсію за віком: чоловіки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не
менше 20 років; жінки - після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше
15 років; інваліди по зору I групи - сліпі та інваліди з дитинства I
групи мають право на пенсію за віком: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не
менше 15 років; жінки - після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше
10 років.
Стаття 19. Розміри пенсій за віком
Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів
заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії.
За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років
жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як
на 1 процент мінімального розміру пенсії.
Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а"
статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає
право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1
процент заробітку.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі
мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану
економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком
встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості. { Частина третя статті 19 в редакції Закону N 307/97-ВР від
04.06.97 }
Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв'язку із
збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи
межі малозабезпеченості. { Статтю 19 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 307/97-ВР від 04.06.97 }
Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для
працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті
13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за
віком.
Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті,
не може перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком
мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у
чоловіків і 20 - у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах,
передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - 85
процентів заробітку.
З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в
дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня
заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1
січня 1992 року.
Стаття 20. Пенсії за віком при неповному стажі роботи
Особам, які не мають достатнього для призначення повної
пенсії стажу роботи (стаття 12), призначаються пенсії за віком при
неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу (стаття
68), але не менше соціальної пенсії (пункт "б" статті 94).
При призначенні пенсій при неповному стажі не застосовуються
встановлені цим Законом пільгові умови за віком і стажем для
призначення пенсій.
Стаття 21. Надбавки до пенсії за віком
До пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному
розмірі, встановлюються такі надбавки: а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні
непрацездатних членів сім'ї (статті 37, 38, 40, 41), - на кожного
непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії,
передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;
{ Пункт "б" частини першої статті 21 втратив чинність у
частині призначення надбавки на догляд на підставі Закону
N 2603-IV (2603-15) від 31.05.2005 } б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медичних закладів
потребують постійного стороннього догляду, - на догляд за ними в
розмірі соціальної пенсії (пункт "б" статті 94);
в) пенсіонерам, які набули відповідно до законодавства
колишнього Союзу РСР право на надбавку до пенсії за роботу після
досягнення пенсійного віку, - в розмірі 10 процентів основної
пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але
не більше 40 процентів; { Частину першу статті 21 доповнено
пунктом "в" згідно із Законом N 112/98-ВР від 11.02.98 - набирає
чинності з 1 липня 1998 року } г) особам, які набули права на пенсію за віком відповідно до
цього Закону і мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього
Закону, але після досягнення пенсійного віку виявили бажання
працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, - в розмірі
10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок,
підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після
досягнення пенсійного віку, але не більш як 40 відсотків;
{ Частину першу статті 21 доповнено пунктом "г" згідно із Законом
N 854-IV (854-15) від 22.05.2003 } д) пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті "в" цієї
статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього
Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у
розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування
надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи
після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.
{ Частину першу статті 21 доповнено пунктом "д" згідно із Законом
N 854-IV (854-15) від 22.05.2003 }
Надбавки, встановлені відповідно до пунктів "в", "г" і "д"
частини першої цієї статті, зберігаються при переведенні на інший
вид трудової пенсії. { Статтю 21 доповнено частиною другою згідно із Законом N 854-IV
(854-15) від 22.05.2003 }
Надбавки, передбачені цією статтею, можуть нараховуватись
одночасно.
Стаття 22. Період, на який призначаються пенсії за віком
Пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану
здоров'я.
ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ
Стаття 23. Умови призначення пенсій по інвалідності
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання
інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я,
внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не
пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли
настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи
після припинення роботи.
Стаття 24. Групи інвалідності
Залежно від ступеня втрати здоров'я інваліди поділяються на
три групи.
Причини і групи інвалідності, а також час настання
інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи,
що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 25. Стаж роботи, який дає право на пенсію по
інвалідності
Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи
професійного захворювання (стаття 26) призначаються незалежно від
стажу роботи.
Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання
призначаються при наявності такого стажу роботи на час настання
інвалідності: ----------------------------------------------------------------- Стаж роботи (в роках) ----------------------------------------------------------------- До досягнення 23 років 1 від 23 років до досягнення 26 років 2 від 26 років до досягнення 31 року 3 від 31 року до досягнення 36 років 5 від 36 років до досягнення 41 року 7 від 41 року до досягнення 46 років 9 від 46 років до досягнення 51 року 11 від 51 року до досягнення 56 років 13 від 56 років до досягнення 61 року 14 від 61 року і старші 15
Якщо було набуто стажу роботи, необхідного для відповідної
вікової групи, і робота продовжувалась при переході до наступної
вікової групи, то умова про стаж вважається виконаною незалежно
від вимог, встановлених для наступної вікової групи.
Особам, які стали інвалідами внаслідок загального
захворювання в період роботи або після її припинення до досягнення
20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.
При переведенні з пенсії по інвалідності внаслідок трудового
каліцтва або професійного захворювання на пенсію по інвалідності
внаслідок загального захворювання необхідний стаж визначається за
віком на час початкового встановлення інвалідності.
Стаття 26. Інвалідність внаслідок трудового каліцтва або
професійного захворювання
Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового
каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність,
стався (крім випадків протиправного діяння): а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час
відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах
підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення; б) по дорозі на роботу або з роботи; в) на території підприємства, організації або в іншому місці
роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви),
протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь
виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення
роботи; г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи
протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо
перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового
розпорядку; д) при виконанні державних або громадських обов'язків; е) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні
державної, колективної та індивідуальної власності, а також по
охороні правопорядку.
Список професійних захворювань затверджується в порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 27. Пенсії по інвалідності громадянам України -
переселенцям з інших держав
Громадянам України - переселенцям з інших держав, які не
працювали в Україні, пенсії призначаються: а) по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або
професійного захворювання - незалежно від стажу роботи; б) по інвалідності внаслідок загального захворювання - при
наявності стажу роботи, необхідного за віком на день встановлення
інвалідності.
Стаття 28. Пенсії по інвалідності особам, які навчаються
Вихованцям, учням, студентам, курсантам, слухачам, стажистам,
клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам, які не працювали
до вступу в навчальний заклад, на курси, в аспірантуру чи клінічну
ординатуру, пенсії призначаються: а) при інвалідності внаслідок трудового каліцтва або
професійного захворювання, пов'язаних з проходженням виробничого
навчання, практики чи практичними заняттями, - незалежно від
тривалості перебування в навчальному закладі, на курсах, в
аспірантурі чи клінічній ординатурі. При цьому до інвалідності
внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з проходженням
виробничого навчання, практики або практичними заняттями,
прирівнюється інвалідність, що настала у зв'язку з виконанням
державних, громадських обов'язків або завдань адміністрації, або у
зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, по охороні
державної, колективної та індивідуальної власності, а також по
охороні правопорядку; б) при інвалідності внаслідок загального захворювання - якщо
вихованець, учень, студент, курсант, слухач, стажист, клінічний
ординатор, аспірант, докторант навчався протягом відповідного
строку, вказаного у статті 25 цього Закону.
Учням загальноосвітніх шкіл пенсії призначаються при
інвалідності внаслідок каліцтва, пов'язаного з проходженням
виробничого навчання, практики або практичними заняттями,
незалежно від тривалості навчання.
Стаття 29. Розміри пенсій по інвалідності
Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах: інвалідам I групи - 70 процентів; інвалідам II групи - 60 процентів; інвалідам III групи - 40 процентів заробітку (стаття 64).
Якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення
пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по
інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при
відповідному стажі роботи.
Мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної
пенсії по відповідній групі інвалідності (стаття 94).
Мінімальний розмір пенсії особам, які стали інвалідами
внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті
Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби,
або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті
чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також громадянам,
яких необгрунтовано було піддано політичним репресіям і в
подальшому реабілітовано, інвалідність яких пов'язана з
репресіями, встановлюється: інвалідам I та II груп - у розмірі трьох мінімальних пенсій
за віком; інвалідам III групи - у розмірі півтори мінімальних пенсії за
віком.
Максимальна пенсія не може перевищувати трьох, а для
працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті
13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за
віком.
Пенсії інвалідам внаслідок трудового каліцтва та професійного
захворювання обчислюються із середнього заробітку на підприємстві
для даної професії.
Стаття 30. Пенсії по інвалідності при неповному стажі роботи
Інвалідам внаслідок загального захворювання, які не мають
достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи (стаття
25), призначається пенсія по інвалідності при неповному стажі
роботи в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше
соціальної пенсії, встановленої для відповідної групи інвалідності
(стаття 94).
Стаття 31. Розміри пенсій по інвалідності особам, які
навчаються
Вихованцям, учням, студентам, курсантам, слухачам, стажистам,
клінічним ординаторам, докторантам, які не працювали до вступу в
навчальний заклад, на курси, в аспірантуру чи клінічну ординатуру,
учням загальноосвітніх шкіл, які стали інвалідами внаслідок
трудового каліцтва або професійного захворювання, пов'язаних з
проходженням виробничого навчання, практики чи практичними
заняттями, пенсії по інвалідності призначаються в розмірах,
встановлених статтею 29 цього Закону.
Стаття 32. Розміри пенсій особам, які стали інвалідами
при виконанні громадянського обов'язку
Особам (не зазначеним у пунктах "а" - "е" і "ж" статті 3),
які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи
громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню
людського життя, по охороні державної, колективної та
індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку, пенсії
призначаються в розмірах, встановлених статтею 29 цього Закону.
Стаття 33. Надбавки до пенсії по інвалідності
До пенсії по інвалідності, в тому числі обчисленої в
мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: а) непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні
непрацездатних членів сім'ї, - на кожного непрацездатного члена
сім'ї (статті 37, 40, 41) в розмірі соціальної пенсії,
передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;
{ Пункт "б" частини першої статті 21 втратив чинність у
частині призначення надбавки на догляд на підставі Закону
N 2603-IV (2603-15) від 31.05.2005 } б) інвалідам I групи, одиноким інвалідам II групи, які
потребують постійного стороннього догляду або досягли пенсійного
віку, а також одиноким інвалідам III групи, які досягли пенсійного
віку, - на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії (пункт "б"
статті 94).
Надбавки, передбачені пунктами "а" і "б" цієї статті, можуть
нараховуватися одночасно.
Надбавки і підвищення до пенсій по інвалідності внаслідок
Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно і в порядку,
встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
(796-12).
Стаття 34. Період, на який призначається пенсія по
інвалідності
Пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої
органами медико-соціальної експертизи. Інвалідам - чоловікам
старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності
призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться
тільки за їх заявою.
Стаття 35. Строк виплати пенсії при зміні групи інвалідності
або відновленні здоров'я
У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою
пенсія виплачується до кінця місяця, в якому її визнано здоровою,
але не довше ніж до дня, по який встановлено інвалідність.
Стаття 36. Умови поновлення виплати пенсії при перервах
в інвалідності
Якщо інвалід не з'явився в органи медико-соціальної
експертизи на повторний огляд у призначений для цього строк, то
виплата йому пенсії зупиняється, а в разі визнання його знову
інвалідом поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один
місяць.
У разі коли строк повторного огляду пропущено з поважної
причини, виплата пенсії провадиться з дня зупинення виплати до
дня повторного огляду, але не більш як за 3 роки, якщо орган
медико-соціальної експертизи визнає його за цей період інвалідом.
При цьому, якщо при повторному огляді інваліда переведено до іншої
групи інвалідності (вищої або нижчої), то пенсія за вказаний час
виплачується за попередньою групою.
Якщо виплату пенсії інвалідові, який втратив здоров'я
внаслідок загального захворювання, було припинено у зв'язку з
відновленням здоров'я або якщо він не одержував пенсії внаслідок
нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі
наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної
пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за
умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше 5
років. Якщо минуло більше 5 років, пенсія призначається знову на
загальних підставах.
ПЕНСІЇ В РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА
Стаття 37. Члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі
втрати годувальника
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають
непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його
утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються
незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його
утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили
джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або
старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18
років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не
мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або
досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
(1058-15); { Пункт "б" частини третьої статті 37 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 } в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся,
брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він
(вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками
померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом
зобов'язані їх утримувати.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають
право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення
навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними
23-річного віку.
Стаття 1. Завдання страхування від нещасного випадку
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення
шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним
випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим
випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на
виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими
особами заробітної плати або відповідної її частини під час
виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у
зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті
здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей. { Додатково див. Закони N 489-V (489-16) від 19.12.2006,
N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 } { Абзац четвертий статті 1
в редакції Закону N 717-V (717-16) від 23.02.2007 }
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах
трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах,
організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання
(далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують
себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше
було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством
України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок
травмування на виробництві або професійного захворювання,
пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на
забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до
цього Закону. (Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із
Законом N 2272-III (2272-14) від 22.02.2001)
Стаття 3. Гарантії забезпечення прав застрахованим у
страхуванні від нещасного випадку
Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення
прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання.
Стаття 4. Законодавство про страхування від нещасного випадку
Законодавство про страхування від нещасного випадку
складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про
працю України (322-08), Закону України "Про охорону праці"
(2694-12) та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж
ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного
випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 5. Основні принципи страхування від нещасного випадку
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та
роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які
працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших
підставах, передбачених законодавством про працю, а також
добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе
роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованими
громадянами своїх прав;
обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній
основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану
безпеки праці, виробничого травматизму та професійної
захворюваності на кожному підприємстві;
економічна заінтересованість суб'єктів страхування в
поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного
випадку.
Стаття 6. Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного
випадку
Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані
громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи,
страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
страхування (далі - працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -
застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -
Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя
застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Стаття 7. Роботодавець
Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається:
юридична (підприємство, установа, організація) або фізична
особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних
осіб. { Абзаци другий і третій статті 7 замінено одним абзацом
згідно із Законом N 5458-VI (5458-17) від 16.10.2012 }
Стаття 8. Особи, які підлягають обов'язковому страхуванню
від нещасного випадку
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством
про працю; { Пункт 1 статті 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,
аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед
або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних
навичок; у період проходження виробничої практики (стажування),
виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,
виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на
виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними
договорами.
Стаття 9. Страхування зародка та новонародженого
Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві
або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у
зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до
нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина
відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до
18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення
23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від
нещасних випадків. { Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1000-V
(1000-16) від 03.05.2007 }
Стаття 10. Процедура страхування працівників { Назва статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3456-IV (3456-15) від 22.02.2006, N 2464-VI (2464-17) від
08.07.2010 }
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не
потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в
безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону,
вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом
незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх
зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від
нещасних випадків.
{ Частину третю статті 10 виключено на підставі Закону
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }
{ Частину четверту статті 10 виключено на підставі Закону
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }
{ Частину п'яту статті 10 виключено на підставі Закону
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }
{ Частину шосту статті 10 виключено на підставі Закону
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }
{ Частину сьому статті 10 виключено на підставі Закону
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }
Стаття 11. Добровільне страхування від нещасного випадку
Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися:
1) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -
займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, члени фермерського господарства, особистого
селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
2) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності { Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 717-V
(717-16) від 23.02.2007; в редакції Закону N 2464-VI (2464-17)
від 08.07.2010 }
Стаття 12. Свідоцтво про страхування від нещасного випадку
Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку,
видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування. { Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5316-VI (5316-17) від 02.10.2012 }
Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхування
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 13. Страховий ризик і страховий випадок
Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися
страховий випадок.
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або
професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно
зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у
статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або
соціальних послуг.
Професійне захворювання є страховим випадком також у разі
його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не
перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він
захворів.
Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося
внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці
застрахованим, також є страховим випадком.
Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило
нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє
страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом
Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону
праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу,
проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а
також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або
акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за
встановленими формами.
Стаття 14. Нещасний випадок на виробництві та професійне
захворювання
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий
вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи
середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових
обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала
смерть.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок,
визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального
органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення. { Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }
В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального
страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний
випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим
частиною другою цієї статті переліком.
До професійного захворювання належить захворювання, що
виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та
зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і
певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Перелік професійних захворювань (1662-2000-п) за поданням
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджується
Кабінетом Міністрів України. { Частина п'ята статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }
В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних
випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене
до переліку професійних захворювань, передбаченого частиною п'ятою
цієї статті, якщо на момент прийняття рішення медична наука має
нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання
професійним.
РОЗДІЛ II
УПРАВЛІННЯ СТРАХУВАННЯМ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ
Стаття 15. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального
страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна
організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її
правлінням.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків є
юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба
України та своїм найменуванням, а також емблему, яка
затверджується його правлінням.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває
прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у центральному
органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
реєстрації (легалізації) статутів фондів загальнообов’язкового
державного соціального страхування. { Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }
Фонд соціального страхування від нещасних випадків
знаходиться у місті Києві.
Стаття 16. Управління Фондом соціального страхування від
нещасних випадків
Управління Фондом соціального страхування від нещасних
випадків здійснюється на паритетній основі державою,
представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від
нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Стаття 17. Правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків
До складу правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків включаються представники трьох представницьких
сторін:
держави;
застрахованих осіб;
роботодавців.
Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів
України, а представники застрахованих осіб і роботодавців
обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні
всеукраїнськими об’єднаннями профспілок та репрезентативними на
національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій
роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників
визначається сторонами соціального діалогу самостійно. { Частина друга статті 17 в редакції Закону N 4719-VI (4719-17)
від 17.05.2012 }
Від кожної із трьох представницьких сторін, зазначених у
частині першій цієї статті, призначається і обирається
(делегується) по 15 членів правління Фонду соціального страхування
від нещасних випадків з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів,
які за тимчасової відсутності членів правління за рішенням голови
правління цього Фонду виконують їх обов'язки.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
створюється на шестирічний строк.
Строк повноважень членів правління Фонду соціального
страхування від нещасних випадків закінчується в день першого
засідання новоствореного його правління.
За невиконання своїх обов'язків члени правління Фонду
соціального страхування від нещасних випадків за рекомендацією
органів державного нагляду можуть бути позбавлені своїх
повноважень органом, який їх делегував у склад правління Фонду.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних
випадків:
1) обирає із своїх членів строком на два роки голову
правління Фонду та двох його заступників. При цьому забезпечується
почергове представництво на цих посадах кожної із трьох
представницьких сторін, зазначених у частині першій цієї статті;
2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду
та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує
звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність;
3) створює на паритетних засадах для вирішення найбільш
важливих завдань Фонду постійні та тимчасові комісії з питань
профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення
пенсій тощо;
4) щорічно готує та подає у встановленому порядку пропозиції
щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від
нещасних випадків;
5) визначає кадрову політику;
6) призначає директора виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків та його заступників;
7) затверджує:
статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків,
зміни до нього;
регламент роботи правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків;
річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок
використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду;
Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального
страхування від нещасних випадків; (Абзац п'ятий пункту 7 частини
сьомої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV
(2505-15) від 25.03.2005)
структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників,
схеми їх посадових окладів, видатки на
адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із
центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування
державної фінансової політики, державної політики у сферах
трудових відносин, соціального захисту населення); { Абзац шостий
пункту 7 частини сьомої статті 17 в редакції Закону N 2505-IV
(2505-15) від 25.03.2005; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }
річні програми робіт та звіти про їх виконання;
Положення про службу страхових експертів з охорони праці,
профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань(v0024583-01);
Положення про порядок використання коштів
лікувально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які
надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим
використанням;
{ Абзац десятий пункту 7 частини сьомої статті 17 виключено
на підставі Закону N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну
визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 }
Положення про навчально-інформаційні центри; { Пункт 7
частини сьомої статті 17 доповнено абзацом згідно із Законом
N 717-V (717-16) від 23.02.2007 }
Порядок призначення, перерахування та проведення страхових
виплат; { Пункт 7 частини сьомої статті 17 доповнено абзацом
згідно із Законом N 717-V (717-16) від 23.02.2007 }
нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність
Фонду; { Абзац тринадцятий пункту 7 частини сьомої статті 17 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI (2464-17) від
08.07.2010 }
8) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду;
9) створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань
страхування від нещасного випадку, передбачених статтею 1 цього
Закону;
10) виконує інші функції, передбачені статутом Фонду
соціального страхування від нещасних випадків;
11) готує подання щорічних звітів про діяльність Фонду.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
проводить свої засідання відповідно до затвердженого ним плану,
але не рідше двох разів на рік. Позапланові засідання правління
Фонду можуть проводитися за ініціативою його голови або за
пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін
правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду.
Члени правління Фонду соціального страхування від нещасних
випадків та їх дублери виконують свої обов'язки, передбачені
статутом Фонду, на громадських засадах, крім випадків, коли вони
беруть участь у засіданнях правління Фонду або виконують інші
завдання правління Фонду. У цьому разі членам правління та їх
дублерам Фонд відшкодовує витрати на проїзд і проживання, а також
фактично втрачений у зв'язку із виконанням цих обов'язків
заробіток за місцем роботи та внески з нього на соціальне
страхування.
Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому
присутні дві третини складу кожної представницької сторони.
Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього
проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У
разі рівного розподілу голосів голос голови правління Фонду є
вирішальним.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є
обов’язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та
застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління
Фонду оформляється постановою. Постанови правління Фонду
підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційній веб-сторінці
Фонду протягом п’яти робочих днів після їх прийняття. { Частина дванадцята статті 17 в редакції Закону N 870-VII
(870-18) від 11.03.2014 }
Рішення правління Фонду, які відповідно до закону є
регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та
оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
(1160-15). { Статтю 17 доповнено частиною згідно із Законом N 2388-VI
(2388-17) від 01.07.2010 }
Рішення правління Фонду, які мають нормативний характер і
стосуються прав та обов'язків страхувальників і застрахованих
осіб, підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку,
встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів
виконавчої влади. { Статтю 17 доповнено частиною згідно із Законом
N 717-V (717-16) від 23.02.2007 }
Стаття 18. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування
від нещасних випадків
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних
випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.
Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить
свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що
визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію
Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує
та забезпечує виконання рішень правління Фонду.
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних
випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи
наглядової ради та правління Фонду. { Статтю 18 доповнено частиною
згідно із Законом N 717-V (717-16) від 23.02.2007 }
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 60 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |