Особливості статистичного аналізу окремих видів інформаційних послуг.

Читайте также:

Послуги засобів зв’язку є основним результатом такого виду економічної діяльності, як «Діяльність зв’язку». Це — по суті комунікаційний зв’язок, основа всього, що пов’язане з поняттям «мережа».

Класифікації і групування при статистичному аналізі інформаційного ринку взагалі та його ресурсів зокрема необхідно проводити з урахуванням специфіки і сучасних тенденцій розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Це потребує розгляду основних принципів побудови та функціонування сучасних систем електрозв’язку і деяких технічних аспектів.

Телекомунікаційні системи або телекомунікації — це системи електрозв’язку між абонентами, які в загальному випадку складаються з кінцевого обладнання абонента (телефону, комп’ютера) і каналу зв’язку: апаратури передачі даних (модема, комутатора та ін.) і відповідного середовища (телефонної лінії, оптоволоконного кабеля, радіоефіру).

Номенклатура послуг телекомунікацій (ТК) і відповідні тарифи визначаються їх типом і виділяються за формою електричного сигналу, пропускною спроможністю та ін.

Сучасні телекомунікаційні системи за архітектурою побудови являють собою мережі і, в свою чергу, є основою комп’ютерних мереж — поєднання інформаційних і комунікаційних технологій з метою виробництва і доведення до користувача інформаційного продукту. Отже, виділення основних груп інформаційного продукту значно зумовлено можливостями та особливостями окремих типів комп’ютерних мереж.

Важливо зауважити, що в спеціальній технічній літературі, аналітичних оглядах ринків, публікаціях рекламного характеру і практичній діяльності у сфері інформаційно-комунікаційних технологій прийнято пов’язувати, визначати певний вид послуги зв’язку з назвою відповідної технології або стандарту на неї. Отже, по аналогії з тим, що при статистичному вивченні ринку товарів і послуг у загальному випадку використовують Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП), так дослідженнях ринку інформаційно-комунікаційних послуг слід додатково використовувати основні терміни міжнародних стандартів у галузі телекомунікацій.

Інформаційні послуги у сфері інформатизації є результатом діяльності переважно зі збирання, зберігання, обробки інформації, створення інформаційних систем та їх обслуговування (табл. 6.2.3). У наведеній класифікації існує низка інформаційних послуг, які безпосередньо пов’язані з поняттям «Інформаційний ресурс (ІР)».

«Інформаційний ресурс» — організована сукупність документованих даних (база даних, архів, бібліотека) разом з нормативно-правовими, організаційними, технічними і програмними засобами, призначеними для задоволення конкретних інформаційних потреб.

Особливе значення ІР пояснюється такими факторами:

— інформаційні ресурси держави є її національним надбанням, важливою складовою стратегічних ресурсів, необхідним елементом побудови інформаційного суспільства;

— ІР як виробничий ресурс стає одним з основних у процесі створення ВВП;

— обсяг, якість і рівень доступності ІР значною мірою визначають міжнародний статус держави та рівень її національної безпеки;

— рівень можливості одержання будь-яким користувачем необхідних йому інформаційних послуг, продуктів у тому числі аналітичних матеріалів визначає економічну і соціальну цінність ІР.

ІР являють собою поєднання суто інформації (інформаційного фонду) з організаційною структурою — юридичною особою, що виступає в ролі виробника, власника та/або продавця інформаційного ресурсу, точніше, пов’язаної з ним послуги. Тому при комплексному вивченні номенклатури інформаційних послуг, їх особливостей та умов надання необхідно розглядати і відповідні організації, перш за все, з точки зору специфіки та структури їх ІР.

Класифікацію ІР проводять за такими ознаками.Залежно від кола споживачів їх поділяють на національні, відомчі, корпоративні та індивідуальні, а за ознакою права власності — на державні, комунальні, приватні. Так, комунальні ресурси — це ресурси, які є об’єктами права комунальної власності. Власник ресурсів — фізична або юридична особа, що має на них право власності. Сукупність державних, комунальних і приватних ІР являє собою національні інформаційні ресурси.

Проводячи статистичні групування за ознакою організаційно-правової належності, слід також мати на увазі, що віднесення ІР до певної системи (інформаційної чи організаційної) пов’язано з принципами формування інформаційних масивів. Нагадаємо, що будь-яка організаційна система має в своєму складі інформаційну систему. В даному контексті під останньою розуміємо організаційну структуру (систему), основним видом економічної діяльності якої є інформаційно-обчислювальна. Залежно від мети використання ІР та принципів відбору інформації виділяють такі інформаційні системи [10, 33]:

— універсальні, що включають багато видів ІР;

— видові, створені для обробки і використання певних видів джерел інформації;

— галузеві, які містять інформацію щодо конкретної галузі знань чи діяльності;

— об’єктні, що містять інформацію про певну категорію об’єктів;

— відомчі;

— інші системи, орієнтовані на певні категорії користувачів, конкретну форму надання інформації, на певний ступінь відкритості інформації тощо.

Прикладами універсальної системи є система державних архівів, мережа бібліотек, національна система науково-технічної інформації. Найбільша з видових систем — Державний комітет статистики, який здійснює збір і обробку точно виділеного виду інформації — статистичної. Друга велика видова система — Державний картографічний фонд, призначений для збору й обробки картографічної інформації.

Існує ще кілька видових інформаційних систем, які одночасно є підсистемами універсальних систем, перелічених вище. Так, система патентної інформації і система нормативно-технічної документації одночасно входять у НСНТІ, Держфільмофонд та Фонд радіо- й телепрограм і становлять частину Архівного фонду.

До видових інформаційних систем відносяться також фонди проектно-конструкторської і технологічної документації, проте будучи розподілені між різними підприємствами та організаціями, вони не утворюють єдиної системи в країні. Прикладами тематичних систем є Автоматизований земельний кадастр, мережа гідрометеоінформації, система екологічної інформації, система інформації з охорони здоров’я.

Прикладами відомчих систем є системи МВС, МНС, Державної податкової адміністрації, Державної служби зайнятості, Пенсійного фонду тощо. Щодо умов доступу, то взагалі ІР може бути платним, безплатним або регламентованим (за паролем). Залежно від виду носіїв ІР їх можна поділити на електронні та паперові. Такий поділ є умовним, оскільки останнім часом у тих бібліотеках та архівах, де документи зберігаються переважно на паперових носіях, широко застосовуються комп’ютерні системи реєстрації, пошуку і деяких процедур обробки даних. При цьому, як відомо, існують і так звані електронні бібліотеки.

Аналіз структури та діяльності виробників (продавців).

Даний етап статистичного аналізу ринку інформаційних послуг слід починати з визначення місця і ролі сфери інформаційно-обчислювальної діяльності серед підприємств сфери послуг. У відповідних статистичних публікаціях по окремих секціях і розділах КВЕД наводяться такі показники:

— кількість підприємств;

— обсяг вироблених послуг;

— обсяг реалізованих послуг;

— податок на додану вартість;

— обсяг та структура проміжного споживання;

— чисельність працівників і фонд оплати праці;

— обсяг реалізованих послуг споживачам окремих категорій;

— обсяг реалізованих послуг по окремих регіонах.

При цьому дані наведені у зведеному вигляді лише по групах видів економічної діяльності, що входять до складу ІОД.

1. Секція І «Транспорт»:

— пошта та зв’язок.

2. Секція К «Операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам»:

— діяльність у сфері інформатизації;

— технічне обслуговування і ремонт офісної та комп’ютерної техніки;

— реклама.

З метою поглиблення аналізу необхідно, згідно з принципами, наведеними в р. 6.1, визначити вказані вище показники щодо таких видів послуг:

— послуг електрозв’язку;

— послуг у сфері інформатизації;

— послуг дослідження кон’юнктури ринку та виявлення су-
спільної думки;

— консультативних послуг з питань управління комерційною діяльністю і підприємством;

— послуг сфери державного управління;

— послуг засобів масової інформації.

Крім визначення загальної картини діяльності галузі додатково проводиться аналіз структури і поведінки виробників (продавців) у таких напрямах.

1. Чисельність та структура.

2. Результати діяльності:

— обсяг вироблених послуг;

— обсяг реалізованих послуг;

— обсяг реалізованих послуг по окремих видах;

— матеріальні витрати.

3. Чисельність працівників і фонд оплати праці.

4. Основний капітал.

5. Наявність програмних і комп’ютерних мереж.

6. Інвестиції та інновації.

7. Інформаційні ресурси:

— обсяги й структура за ознаками:

· вид інформації;

· тематика;

· вид документа;

· формат даних;

— структура організаційно-правової належності.

Далі розглянемо специфіку статистичного аналізу виробників (продавців) окремих видів інформаційних послуг. Особливе місце на РІП займають інформаційно-аналітичні послуги.Як правило, звичайного користувача, в першу чергу, інтересує наявність потрібної інформації у продавця та умови її надання — термін, формат, носій, вартість, гарантії і т.п. Що ж стосується професійного аналітика, яким статистик і має бути, то він виступає в ролі не тільки користувача, але й виробника, творця інтелектуальних цінностей. Отже, йому необхідно своєчасно виявляти для себе нові можливості — нові потреби та тенденції, партнерів і конкурентів. Тому статистичний аналіз виробників та/або продавців слід проводити комплексно: відповідні організації, специфіка діяльності та сама інформація — її збирання, обробка, розповсюдження.

Розглянемо дані аспекти по основних субриках інформаційного ринку. Інформаційно-аналітичні послуги — це послуги, пов’язані зі збиранням (пошуком), обробкою і наданням інформації (коди 72.30, 72.40).

Нині в Україні існують інформаційні системи, елементи яких поєднані єдиним методичним керівництвом, нормативними документами та системою інформаційних технологій. Такими основними державними інформаційними системами, що мають міжвідомчий характер, є:

— Державний комітет статистики України;

— Державна система науково-технічної інформації;

— бібліотечна мережа;

— архівний фонд.

Інформаційні ресурси вказаних організаційних структур становлять основу державних інформаційних ресурсів. Центральне місце серед них займають інформаційні ресурси Державного комітету статистики, які забезпечують реалізацію широкого кола завдань управління процесами соціально-економічного розвитку країни.

На даний час інформаційні ресурси і, в першу чергу, електронний інформаційний фонд організовані з орієнтацією на функціональні підсистеми інформаційної системи Держкомстату. Останні являють собою комплекси статистичних робіт (функцій), об’єднаних загальним об’єктом спостереження. В свою чергу склад функціональних підсистем визначається складом та функціями відповідних управлінь Державного комітету статистики. Кожна функціональна підсистема представлена групою комплексів електронної обробки інформації (КЕОІ). КЕОІ — це сукупність програмних, технічних, технологічних і організаційних засобів електронної обробки інформації певної статистичної задачі. Найчастіше окремий КЕОІ реалізує обробки однієї конкретної форми статистичної звітності або кількох, які пов’язаних між собою економічним змістом показників.

— кількість підприємств;

— обсяг вироблених послуг;

— обсяг реалізованих послуг;

— податок на додану вартість;

— обсяг та структура проміжного споживання;

— чисельність працівників і фонд оплати праці;

— обсяг реалізованих послуг споживачам окремих категорій;

— обсяг реалізованих послуг по окремих регіонах.

1. Секція І «Транспорт»:

— пошта та зв’язок.

2. Секція К «Операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам»:

— діяльність у сфері інформатизації;

— технічне обслуговування і ремонт офісної та комп’ютерної техніки;

— реклама.

— послуг електрозв’язку;

— послуг у сфері інформатизації;

— послуг дослідження кон’юнктури ринку та виявлення су-
спільної думки;

— консультативних послуг з питань управління комерційною діяльністю і підприємством;

— послуг сфери державного управління;

— послуг засобів масової інформації.

1. Чисельність та структура.

2. Результати діяльності:

— обсяг вироблених послуг;

— обсяг реалізованих послуг;

— обсяг реалізованих послуг по окремих видах;

— матеріальні витрати.

3. Чисельність працівників і фонд оплати праці.

4. Основний капітал.

5. Наявність програмних і комп’ютерних мереж.

6. Інвестиції та інновації.

7. Інформаційні ресурси:

— обсяги й структура за ознаками:

· вид інформації;

· тематика;

· вид документа;

· формат даних;

— структура організаційно-правової належності.

Далі розглянемо специфіку статистичного аналізу виробників (продавців) окремих видів інформаційних послуг. Особливе місце на РІП займають інформаційно-аналітичні послуги. Як правило, звичайного користувача, в першу чергу, інтересує наявність потрібної інформації у продавця та умови її надання — термін, формат, носій, вартість, гарантії і т.п. Що ж стосується професійного аналітика, яким статистик і має бути, то він виступає в ролі не тільки користувача, але й виробника, творця інтелектуальних цінностей. Отже, йому необхідно своєчасно виявляти для себе нові можливості — нові потреби та тенденції, партнерів і конкурентів. Тому статистичний аналіз виробників та/або продавців слід проводити комплексно: відповідні організації, специфіка діяльності та сама інформація — її збирання, обробка, розповсюдження.

— Державний комітет статистики України;

— Державна система науково-технічної інформації;

— бібліотечна мережа;

— архівний фонд.

Найбільш узагальнюючими показниками обсягу послуг у натуральному виразі, які публікуються в статистичних збірниках, є загальний обсяг мовлення в годинах і забезпеченість населення засобами телебачення та радіомовлення. Крім цього, визначають інші показники [41, 53]:

коефіцієнт охоплення аудиторії окремою системою S передавання сигналу (супутникова, кабельна система або ефір):

де , , — відповідно аудиторія глядачів, охоплена s -ою системою, та загальна аудиторія телеглядачів у k -му регіоні.

Даний показник може бути розраховано як для потенційної, так і для фактичної (нетто) аудиторії;

коефіцієнт охоплення потенційної аудиторії окремим виробником (коефіцієнт поширення):

де , — відповідно потенційна та фактична аудиторія і -го виробника в k -му регіоні.

Зазначений показник, виражений у %, називають також рейтингом.

Основними, так би мовити, асортиментними групами послуг окремого виробника, наданими ним протягом ефірного часу, можуть бути передачі (блоки) певного тематичного напряму — новини, фільми, суспільно-політичні програми та ін. Очевидно, що в цілому глядачі даного регіону можуть приділяти більше часу для перегляду спортивних передач (наприклад, на каналі «А» порівняно з іншими каналами). Це може означати, що даний канал має більшу частку на ринку послуг вказаного виду, вищий рейтинг і, можливо, більші доходи від реклами.

У результаті аналізу обсягу ефірного часу та перегляду окремих видів передач визначають середню тривалість (припустимо, протягом доби) перегляду передач даного виду одним глядачем — середній фонд (добовий) для j -го продукту і -го виробника в k -му регіоні ().

На основі показників , , , які в комплексі характеризують обсяг наданих послуг у натуральному виразі, можна визначити частки окремого виробника:

— серед фактичної аудиторії ;

— у середньому фонді часу одного телеглядача ;

— у середньому фонді часу одного телеглядача на перегляд програм j -го виду .

Таким чином:

; ; ,

де — фактична аудиторія k -го регіону; — середній фонд часу перегляду телепрограм і- го виробника одним телеглядачем k -го регіону.

Наведені коефіцієнти розраховуються окремо по системах телебачення та радіомовлення:

— по системі в цілому;

— по окремих каналах;

— по окремих програмах.

Найчастіше аналізується середній добовий або місячний фонд часу. Необхідна для розрахунків інформація одержується в результаті спеціальних опитувань (самореєстрації, анкетних та телефонних опитувань, фокус-групи й ін.), а також використання технічних засобів. Найпоширенішими серед них є спеціальні лічильники (піплметри), які фіксують тривалість часу перегляду глядачем окремих телеканалів протягом періоду спостереження. Зареєстрована з них інформація може бути безпосередньо введена в комп’ютер. Реєстрація проводиться, як правило, на вибірковій сукупності домогосподарств, з поступовою повною ротацією всіх членів панелі.

Аналіз структури і поведінки покупців (користувачів).

У даному контексті слід використовувати поняття «користувач», яке є ширшим, ніж «покупець» та означає фізичну або юридичну особу, котра взагалі отримує будь-яку інформаційну послугу, в тому числі і на безоплатній основі.

Статистичний аналіз структури покупців проводиться з метою визначення загальної характеристики ринку і структури попиту зокрема. Основними ознаками, за якими проводять групування покупців, що виступають юридичними особами, є:

— загальна роль на ринку (виробничі споживачі, посередники);

— інституційний статус (підприємства, наукова установа та ін.);

— вид діяльності.

Вказані ознаки є факторами формування інформаційних потреб окремих груп споживачів, які зумовлюють їх поведінку на ринку. У результаті загальна сукупність споживачів розподіляється на окремі типологічні групи. При виділенні окремих типів використовують і інші характеристики, такі як розмір підприємства-покупця, організаційна структура, стиль управління, характер інвестиційної, інноваційної, маркетингової діяльності та ін. [40, 45, 53].

Що стосується споживачів — фізичних осіб, то чинниками виявлення окремих груп, які мають схожі інформаційні потреби і тип поведінки на ринку, є такі:

— вид діяльності (галузь, професія, сфера професійних інтересів тощо);

— рівень освіти, культури;

— соціально-демографічні характеристики (вік, стать, сімейний стан, рівень доходів);

— психографічні характеристики (споживча компетентність, довірливість, особливості реакції на рекламу).

Сегментація ринку — це розподіл покупців на окремі групи, кожна з яких характеризується своїм ставленням до певного товару (послуги) або групи товарів (послуг). Отже, якщо ринок — це сукупність однорідних у конкретному розумінні товарів, то сегмент — сукупність однорідних покупців.

Процес статистичного аналізу структури покупців складається з таких етапів:

— розподіл покупців на групи (сегменти) за однією або кількома ознаками;

— визначення розміру сегмента і його місткості;

— оцінка ефективності сегмента.

Основними критеріями сегментації при цьому повинні бути:

— наявність чітких відмінностей між покупцями, що представляють різні сегменти;

— однорідність певних сегментів;

— можливість вимірювання ознак представників окремих сегментів;

— достатній розмір сегмента. Число фактичних або потенційних покупців має бути достатнім для проведення виробничої або маркетингової діяльності;

— доступність сегмента, тобто повинна існувати можливість одержання необхідної статистичної інформації.

За ознакою загальної ролі покупців поділяють на:

— виробничі споживачі;

— посередники;

— кінцеві масові споживачі;

— кінцеві індивідуальні споживачі.

Для реклами в пресі й іншої друкованої реклами розраховують коефіцієнт обороту носія реклами, що характеризує середню кількість осіб, які ознайомилися з одним і тим самим екземпляром носія реклами:

де — чисельність загальної аудиторії; — обсяг реалізації конкретного носія реклами.

Загальна (рекламна) аудиторія — це взагалі сукупність осіб, які читали, дивилися або слухали дане рекламне повідомлення. Під обсягом реалізації тут розуміють частину тиражу, реалізовану в роздріб, отриману за підпискою, а також надану коштовно.

Від загальної аудиторії відрізняють цільову аудиторію тих осіб, на яких орієнтовано рекламне повідомлення. Це — потенційні покупці товару, що рекламується. Крім того, до неї можуть входити особи так званих референтних груп, тобто таких, що так чи інакше впливають на поведінку людини.

Звідси коефіцієнт відповідності носія реклами дорівнює:

де А_Ц — чисельність цільової аудиторії.

У випадках, коли окреме рекламне повідомлення публікують кілька разів, обчислюють коефіцієнт нагромадження аудиторії:

де — обсяг загальної аудиторії після n- го числа повторів публікації даного повідомлення.

Аналіз динаміки та витрат на повторні рекламні оголошення дає підстави стосовно доцільності подальших повторів на даному рекламному носії й вибору іншого.

У повсякденному житті на людину впливають багато різних джерел рекламних повідомлень. Більшість людей читають чи переглядають кілька друкованих видань, які містять рекламу однорідних за призначенням товарів різних виробників. Отже мають місце аудиторії, що перетинаються, або змішані аудиторії.

«Чиста аудиторія» — це сукупність осіб, проінформована кількома носіями, яка зменшена на чисельність «змішаних» аудиторій, тобто це особи, що читають лише одне видання. При цьому обчислюють наступні показники.

Рівень охоплення (А_од) — середнє число осіб, що отримують інформацію від одного джерела ЗМІ.

Рівень повного проникнення:

де S — загальна чисельність населення.

При сегментації засобів реклами беруть до уваги ціни на одиницю рекламної площі та чисельність цільової аудиторії. Розраховуються показник питомих витрат на 1000 екз. носія (Z_нос) і показник питомих витрат на 1000 осіб цільової аудиторії (Z_ауд):

; ,

де Z — ціна одиниці рекламної площі; Т — тираж видання.

Одержані результати використовують також при виборі носія друкованої реклами.

При вивченні поведінки споживачів інтернет-послуг, тобто відвідувачів сайтів найцікавішою є інформація про роботу web-серверів, основну функцію яких і становить обслуговування запитів користувачів. Процес обслуговування конкретного запиту складається з окремих процедур — одержання, запиту, його обробки, формування та відправлення відповіді. Потужність web-сервера можна оцінити як кількість запитів, що обслуговуються за одиницю часу (секунду). В сучасних мережах практично 100 % web-серверів є віртуальними, тобто на одному комп’ютері-сервері працює кілька програм web-серверів. Отже, інформація про динаміку запитів і завантаження серверів може бути використана для адаптації мережі до потреб користувачів.

Загалом лічильники відвідувань та лог-аналізатори — це різні інструменти, які мають свої переваги і можуть використовуватися у комплексі. Проте важливо мати на увазі, що сьогодні існує певна неоднозначність у розумінні деяких ключових понять Інтернет-статистики та визначенні кількості унікальних відвідувачів (окремих фізичних осіб). Це ускладнює порівняння результатів аналізу, наданих різними системами інтернет-статистики. При використанні в аналітичних розробках опублікованих даних слід обов’язково з’ясувати конкретну версію програмного статистичного продукту, закладені в нього методики розрахунків показників і принцип реєстрації вихідних даних (лог-файлів або cookies). У цьому плані необхідно орієнтуватися на широковідомі професійні системи. Так, досить поширеними є стандарти, використовувані системою Spy LOG (http: // www.spylog.ru). Розглянемо основні з них.

Завантаження (load) — запит користувачем сторінки, на якій розміщено лічильник. Складається з хітів та перезавантажень.

Хіт — перегляд сторінки, звернення користувача до конкретної сторінки сайту. Хітом вважається лише перше завантаження даної сторінки або повторне, яке відбулося не раніше як через 30 сек від попереднього. Якщо користувач запитує одну й ту саму сторінку кілька разів підряд з малим проміжком часу, то буде зараховано один хіт і кілька завантажень.

Сесія — сеанс відвідування користувачем сайту, перегляд однієї або кількох сторінок. Сесія є завершеною, якщо користувач протягом 30 хв. не виявив на сайті активних дій. При цьому кількість сесій завжди є більшою, ніж чисельність відвідувачів, оскільки один і той самий відвідувач може відвідати сайт кілька разів протягом дня. Кількість завантажень завжди перевищує число хітів.

Ядро (постійна аудиторія) — кількість користувачів, які протягом двох останніх місяців регулярно (не рідше двох разів на тиждень) відвідували даний сайт.

Тижнева активна аудиторія — чисельність відвідувачів, котрі не менше трьох разів за тиждень відвідали сайт. Визначається за станом на конкретну дату. При цьому вивчається тиждень, який цій даті передує.

Тижнева аудиторія (максимальна тижнева аудиторія, weekly reach) — кількість відвідувачів сайту, які принаймні один раз протягом тижня його відвідали.

Місячна аудиторія (максимальна місячна аудиторія, monthly reach) — число відвідувачів сайту, які принаймні один раз протягом місяця його відвідали.

Нові/старі відвідувачі — відвідувачі, котрі прийшли на сайт вперше або повторно.

Індекс стабільності аудиторії — відношення кількості нових відвідувачів до загальної чисельності відвідувачів. Чим більшим є значення індексу, тим менша частка постійної аудиторії.

Глибина перегляду — кількість сторінок, переглянутих відвідувачем протягом сесії.

Тривалість сесії — період часу, витраченого відвідувачем на перегляд сайту.

Перехід (на сторінку) — відвідування сайту завдяки посиланню, розташованому на іншому сайті.

Хост — ІР-адреса, або доменне ім’я комп’ютера, підключеного до мережі. Якщо підключення здійснюється через проксі-сервер, то хостом у деяких випадках є адреса проксі-сервера.

На рис. 6.4.4 наведені деякі результати роботи програми Spy LOG.

Існують ще два фактори, які суттєво можуть впливати на відповідність даних Інтернет-статистики тим реальним процесам, що відбуваються в мережі. По-перше, це — приховані засоби збирання інформації про користувачів Інтернет, які діють без їх відома, відслідковуючи їх інтереси: тематику, маршрути, адреси, паролі або навіть ім’я та поштову адресу. Подібні програми мають назву Spyware — шпигунське програмне забезпечення. Вони найчастіше вмонтовані в програмні продукти, які надаються безплатно. Такі «дослідження» проводяться, зокрема, на замовлення рекламних компаній чи фірм—розробників програмного забезпечення.

Статистика кон’юнктури інформаційного ринку.

Ринкова кон’юнктура — це загальна ситуація, що склалася на ринку на певний момент часу або має місце конкретний період. Основними характеристиками такої ситуації є:

· ступінь збалансованості — співвідношення попиту та пропозиції;

· динаміка — тенденції й коливання;

· рівень комерційного ризику.

Аналіз кон’юнктури є необхідною умовою забезпечення ефективності будь-якої комерційної діяльності і являє собою один з етапів маркетингового дослідження.

Сутність ринкового механізму полягає в забезпеченні збалансованості попиту та пропозиції. Тому метою статистичного аналізу кон’юнктури є виявлення відповідних пропорцій, умов їх формування та змін з урахуванням масштабу і типу ринку. Цей принцип визначає структуру системи статистичних показників ринкової кон’юнктури [40, 41]

У США основною оцінкою кон’юнктури ринку інформаційних технологій є біржовий індекс NASDAQ. На думку деяких спеціалістів, він хоч і характеризує не стільки реальну ситуацію на ринку, скільки ступінь довіри з боку інвесторів, за стабільних умов є досить прийнятним. Крім цього, в західних країнах існує офіційна статистика щодо структури та кількості показників діяльності підприємств інформаційної галузі. Як було показано в попередніх розділах, повнота та якість такої інформації в Україні є недостатніми для об’єктивної й комплексної оцінки кон’юнктури інформаційного ринку.

За таких умов доцільно використовувати методики, побудовані на непрямих (опосередкованих) показниках. Такими, наприклад, є показники, які характеризують активність учасників ринку, а отже, певною мірою попит і пропозицію, є прозорими та доступними за офіційними джерелами. На їх основі одержують відповідні інтегральні характеристики [7]. Так, індекс активності інформаційного ринку розраховують за формулою:

де М_і, N_і, P_і — відповідно параметри маркетингової, виробничої та купівельної активності в і -му періоді (місяці). Для місяця, прийнятого за базу порівняння, значення індексу приймається рів-
ним 100.

У свою чергу:

;

Характеристики , , характеризують еластичність індексу щодо окремих параметрів:

Аналогічно ; .

Нормування за умовою (3) означає, що у випадку збільшення в і -му періоді всіх параметрів активності у k разів значення індексу також зростає у k разів. Значення , та визначаються експертним шляхом. Розглянемо складові індексу. Параметр маркетингової активності такий:

де ,

У розрахунках використовують показники активності фірм у наступних напрямах:

· показник активності в галузі public relations — число виданих прес-релізів (PR_i);

· показник активності щодо заохочення клієнтів — кількість проведених маркетингових програм (МP_i);

· показник активності участі в окремих подіях, акціях, заходах та ін. на ринку (Е_i).

Показник Е_i розраховується як лінійна комбінація числа «ярмарок» (F_i) та «інших» заходів (О_i):

До «ярмарок» відносять масштабні, некорпоративні заходи, в межах яких відбувається велика кількість ділових зустрічей, наприклад, виставки. «Інші» — це галузеві й корпоративні конференції, семінари та ін.

Що стосується виробничої активності (N_i), то вона визначається такими факторами, як обсяги виробництва, число отриманих сертифікатів, авторські права, кількість нових продуктів або послуг тощо.

Купівельна активність Р_і може бути охарактеризована, зокрема, кількістю державних тендерів на постачання інформаційних продуктів та послуг. Автори даної методики, розробленої і вперше впровадженої в Росії, аргументують це тим, що частка державних закупівель у галузі інформаційних технологій є досить стабільною й значною стосовно всього ринку. З іншого боку, спеціальні дослідження, проведені в Україні, показали недосконалість Держкомстату і Державного комітету транспорту та зв’язку як джерел офіційної інформації щодо розвитку ІКТ і необхідність залучення додаткових джерел [42].

Питання для самоконтролю

Назвіть основні напрями побудови інформаційного суспільства, сформульовані в європейських і національних програмних документах.
Назвіть основні організаційні форми інформаційних систем управління.
Назвіть основні категорії е-комерції. У чому полягають їх сутність і відмінність?
Назвіть найважливіші види економічної діяльності, які складають сектор «Інформаційно-обчислювальна діяльність».
Назвіть основні особливості інформаційної послуги.
Ринок інформаційних послуг - визначення, основні особливості?
Назвіть об’єкт і предмет статистичного дослідження ринку ІП.
Назвіть основні види інформаційних послуг.
Назвіть основні групи системи статистичних показників інформаційного ринку.
Назвіть основні джерела інформації статистичного аналізу ринку інформаційних послуг.
У чому полягає відмінність е-бізнесу від е-комерції? Наведіть приклади.
Які види інформаційних відносин належать до категорії В2С?
Які види інформаційних відносин належать до категорії С2А?
Назвіть основні види інформаційних відносин, що являють суть електронного урядування.
Які з видів діяльності слід віднести до галузі «Інформаційно-обчислювальна діяльність»?
Дайте визначення терміну «конвергенція». Наведіть приклади.
Назвіть основні етапи статистичного дослідження ринку інформаційних послуг.
Основні групи показників, що характеризують користувачів (покупців) інформаційних послуг.
Назвіть основні тематичні блоки системи індикаторів SIBIS.
Основні групи показників, що характеризують виробників (продавців) інформаційних послуг.
У чому полягає відмінність ринку інформаційних послуг від ринку інформаційно-комунікаційних технологій?
Наведіть методику розрахунку Індексу мережевої готовності NRI.
Назвіть основні етапи побудови ІКТ-індексу.
Основні групи показників, що характеризують кон’юнктуру ринку інформаційних послуг.
Назвіть предмет, об’єкт і завдання статистичного аналізу ринку ІП.
Назвіть основні складові сектору ІКТ у частині «забезпечувальна діяльність».
Назвіть основні статистичні показники тематичного блоку «Інформаційна політика».
Назвіть основні принципи формування ознакової множини для визначення узагальнюючих показників рівня інформатизації суспільства.

Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 109 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 234 5 6

lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.038 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав