Читайте также:
|
Світове господарство - це сукупність національних господарств країн світу, об’єднаних участю у міжнародному поділі праці та системою міжнародних економічних відносин. Світове господарство склалося на рубежі ХІХ-ХХ ст.
Економічними засадами функціонування світового господарства є:
1. міжнародний поділ праці - спеціалізація національних економік на виробництві певних видів товарів і послуг відповідно до природно-кліматичних, історичних та економічних умов.
2. інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних зв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік. Формами інтернаціоналізації економіки є:
– економічна інтеграція – об’єднання ринків, а згодом і виробників окремих країн, у зону вільної торгівлі та підприємництва;
– транснаціоналізація економіки – взаємопереплетіння економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу;
3. міжнародна конкуренція – суперництво суб’єктів світового господарства на світовому ринку за найкращі умови реалізації своїх товарів та залучення ресурсів.
Основними суб’єктами світового господарства є:
1) Національні держави:
а) країни з високим рівнем ВВП на душу населення (12616$ і вище):
– промислово розвинуті країни – більшість з них входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) – країни Західної Європи, Нова Зеландія, Австралія, Японія, Канада, США;
– країни-експортери нафти – ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт;
– офшорні території – Бермуди, Андорра, Кіпр, Монако;
б) країни з середнім рівнем ВВП на душу населення:
– нові індустріальні країни – Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Бразилія, Мексика, Індія, Аргентина та ін.
– країни з перехідною економікою – країни Східної та Центральної Європи, країни СНД, Китай.
в) країни з низьким рівнем ВВП на душу населення (1035$ і нижче):
– відсталі країни Африки, Азії, Латинської Америки;
– найменш розвинуті країни з ВВП на душу населення менше 390$ - Сомалі, Ефіопія. Нігер, Демократична Республіка Конго.
2) Міжнародні компанії:
а) транснаціональні корпорації – національні компанії, що мають виробничі філіали в інших країнах (національні за капіталом та міжнародні за масштабами діяльності);
б) багатонаціональні корпорації – міжнародні фірми, капітал яких формується за рахунок злиття коштів декількох національних компаній різних країн (міжнародні як за капіталом, та к і за масштабами діяльності);
3) Регіональні інтеграційні об’єднання:
а) зона вільної торгівлі – учасники обмежуються зняттям митних бар’єрів у взаємній торгівлі (напр., Зона вільної торгівлі країн ASEAN (АFТА), Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (NAFTA) та ін.);
б) митний союз – вільне пересування товарів в межах угруповання доповнює спільна митна політика щодо третіх країн (Арабський спільний ринок, Центральноамериканський спільний ринок та ін.);
в) спільний ринок – ліквідуються бар’єри між державами не тільки у взаємній торгівлі, але і щодо переміщення робочої сили і капіталу (Рада співробітництва арабських країн Перської затоки, Карибське співтовариство, Спільний ринок Південного Конусу (МЕРКОСУР) та ін.);
г) економічний союз – на додаток до всіх попередніх умов гармонізуються різні аспекти економічної політики (ЄС, Бенілюкс, Союз арабського Магрибу та ін.).
4) Міжнародні організації - Генеральна угода про тарифи і торгівлю (Світова організація торгівлі), Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна організація праці та інші.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 90 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |