Читайте также:
|
Зміни, що відбулися в культурному просторі 80-х та їх вплив на подальший розвиток мистецтва. Розвінчання мистецтва «радянського міфу», звільнення від ідеологічних утисків, пошуки індивідуальних мистецьких позицій тощо. Відображення часу тотальних змін в мистецтві межі 80-х – 90-х. Вплив потоку художньої інформації, що відкрився через зміни в культурно-соціальному середовищі, на пожвавлення культурно-мистецького життя в провідних культурних центрах України.
Традиції та новації в образотворчому мистецтві 80-х – 90-х. Розширення видово-жанрових меж «традиційних» мистецтв. Протистояння поміж старим та новим типами мистецького мислення. Розшарування соціуму на домодерні, модерні та постмодерні верстви (за переконаннями), реалії їх співіснування.
Особливості розвитку образотворчого мистецтва на сучасному етапі. Живопис, графіка та скульптура в умовах сучасного культурно-мистецького життя: традиції національної художньої школи, досвід авангардистських течій початку ХХ століття, спадщина мистецького модернізму ХХ століття та засвоєння окремих принципів постмодернізму. Використання сюжетно-сенсових уподібнень, абстрактних форм, змістовних парадоксів, метафор тощо. Одночасне функціонування в сучасному образотворчому мистецтві різновекторних тенденцій: активне застосування традиційних форм і методів; вживання модерністських та постмодерністських принципів. Абстрактність та фігуративність.
Живопис 80-х – 90- х. Трансформація традиційних форм та сюжетів; метафоричність художньої мови живопису другої половини 80-х – 90-х. «Традиційна» картина як «пластичний текст». Сюжетно-побутова картина (історична, фольклорна, релігійна тематика); функціонування пейзажу і портрету в умовах арт-ринку. Народна традиція, національна основа в сучасній картині. Традиції та сучасність в художній мові живописців 80-х – 90-х (твори А. Антонюка, В. Гонтарова, Ф. Гуменюка, І. Марчука та ін.). Нефігуративний живопис 80-х – 90- х: існування на межі традиційного та сучасного («ретроавангардизм»). «Таємниці живопису» (продовження традицій світового живопису ХХ століття та вітчизняного класичного авангарду) та концепти сучасного постмодерністського мислення в «нефігуративі» 90-х – 2000-х. «Живописний заповідник» як одне з найвпливовіших угрупувань 90-х (М. Гейко, О. Животков, М. Кривенко, А. Криволап, Т. Сільваші). Нефігуративна творчість 80-х – 2000-х киян О. Дубовика, П. Лебединця, одеситів В. Стрельникова, В. Цюпка, львів‘янина В. Бажая, харків‘янина Ю. Шеїна та інших.
Графіка 80-х – 90- х: вихід на домінуючі позиції в образотворчому мистецтві Розширення видово-жанрової структури, оновлення художньої мови, пошук нових образно-пластичних рішень. Основні тенденції розвитку графіки 80-х – 90-х. Відхід від надмірної описовості та ілюстративності; спрямованість до філософського узагальнення, «тихого споглядання». Поступове звернення до різноманітних «культурних світів», до властивої тогочасній культурі постмодерністської багатозначності, «карнавальності», множинності смислів тощо. Тенденції розвитку харківської графіки (Н. Мироненко, П. Маков та ін.). Міжнародне триєнале графіки і плакату «4й блок» (від 1988 р.) як грунт для знайомства з кращими досягненнями світової графіки. Графічний дизайн та сучасне мистецтво графіки.
Скульптура 80-х – 90- х. Пошуки нових пластичних та сенсових рішень. Збагачення скульптури новими матеріалами, темами і мотивами. Поступова зміна тематичного кола та «нова кон’юнктура» в монументально-декоративній та меморіальній скульптурі України 80-х – початку 90-х. Розвиток станкової скульптури: збагачення поетики фігуративної пластики, поширення кола традицій. Осучаснення художньої мови скульптури (нові принципи візуалізації образів). Творчі здобутки М. та Б. Мазурів, Р. Петрука, О. Рідного, О. Сухоліта, М. Степанова та ін.
Сучасне мистецтво у другій половини XX ст.: теоретичні та історичні аспекти. Сучасність як світоглядна категорія.Оновлення завдань мистецтва, розширення його видово-жанрових меж. Автор, глядач, твір, суспільство, час: специфіка взаємовідносин в межах сучасного мистецтва. Полістилізм (традиціоналізм, модернізм, постмодернізм). Вплив постмодерністських концептів на трансформування структури та сутності мистецтва. Нова парадигма сучасного мистецького процесу. Перекодування «образотворчості» на «візуальність». «Сфера візуального» та її концепти в сучасному мистецтві: концептуалізація, медіальність, гібридизація, «бачення», «Я-проектування» тощо. Пріоритет візуального в сучасному мистецтві; «смерть» станкових видів образотворчості. Індивідуалізований прояв в сучасному мистецтві постмодерного світовідчуття: концептуальні ідея, дія, комунікація, художній об’єкт тощо. Розповсюдження концептуалізму, медіа-арту, акціонізму тощо. Арт-техніка/практика як стрижневий елемент авторських висловлювань у візуальному мистецтві.
Консолідація молодіжного мистецького руху 80-х – 90-х. Виставка «Молодість країни» (м. Москва, 1988) в контексті новітньої історії вітчизняного мистецтва. Постмодернізм в українському мистецтві 90-х (А. Савадов, Г. Сенченко, О. Голосій, О. Гнилицький, К. Реунов та ін.). «Нова хвиля» українського мистецтва; стрижневі пріоритети її представників (О. Голосій, А. Савадов, О. Тістол, В. Цаголов та інші). Цитата та стереотип. «Трансавангардна картина» як іронічний парафраз, втілення специфічного типу художнього мислення,болісна реакція на сучасні реалії тощо. «Національна модель постмодернізму у формах трансавангарду» в творчості О. Тістола, О. Бабака, В. та Т. Бахтових, К. Реунова, М. Маценка та ін. «Європейський вибір» митців «нової хвилі». Вихід українських митців на світову арену. Сучасне українське мистецтво на Венеційських Бієннале (ідея першого українського проекту на 49 Бієннале (2001 р.); концепція проекту В. Сидоренка (2003 р.) та наступних).
Поступове «розкартинювання» образного мислення: перехід до об‘ємного простору, звернення до інсталяції, об‘єкту, фото та відео, акції тощо. Еклектизм «візуального» та «образотворчого» в роботах вітчизняних представників сучасного мистецтва 90-х – 2000-х. Використання розмаїття образних систем, нових технік та новітніх технологій в графіці, живописі та скульптурі 2000-х.
Актуальне мистецтво в українських реаліях: «простір культурної рефлексії», спроба персоналістсько-психологічної самоідентифікації мистця. Художня мова актуального мистецтва, її новаційність, відповідність новому мистецькому менталітету.
Арт-дизайн в контексті сучасного мистецького процесу.
Сучасне мистецьке середовища Харкова. Молодіжні об’єднання 80-х – 90-х (“Літера–А”, “Слобожанське буриме”, “Панорама”, група “Швидкого реагування” та ін.). Фотографія та фотоінсталяції (Б. Михайлов, С. Братков, С. Солонський). Динамізація процесу формування нових тенденцій в мистецтві та ствердження серед молоді принципів цілковитої свободи творчості, розробку адекватної часові художньої мови, альтернативних видово-жанрових структур образотворчого та візуального мистецтва. Тенденції розвитку живопису, графіки, станкової та монументальної скульптури на сучасному етапі.
Розвиток молодіжного галерейного руху. Фестиваль сучасних молодіжних проектів Non-stop Media, ініційований Міською муніципальною галереєю ім. С. Васильківського; його роль у розвитку сучасного мистецтва у Харкові.
Визначні особистості в сучасному мистецтві Харкова.
план практичного заняття № 3
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 155 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |