Читайте также:
|
Надлам соцреалістичної доктрини після ХХІІ з‘їзду (відносно «однорідності» 50-х); його значення щодо розмежування творчих сил та формування індивідуальних авторських позицій та поглядів на мистецтво. Творчість молодих як динамічний чинник формування художнього андеґраунду, принципів «суворого стилю» та інших явищ у вітчизняному образотворчому мистецтві. «Офіційне» та «неофіційне» мистецтво в реаліях радянської культури.
Специфіка організації міського середовища у 60-х – 70-х рр. Розбудова театрів, кінотеатрів, концертних залів, палаців спорту, аеро- та річкових вокзалів тощо. Будівництво Київського, Харківського метрополітену: художнє оформлення наземних станцій та підземних зал метро. Монументальне малярство 60-х – 70-х рр.: «соціалістичний зміст» та відносна свобода формально-пластичних пошуків. Вплив художнього досвіду 20-х років на пошуки яскравих декоративних рішень та органічного поєднання з архітектурою. Тенденція до поглиблення естетичного змісту та збагачення художньої мови. Народна творчість як арсенал для образних рішень монументальних творів. Оздоблення фасадів житлових будинків, шкіл, готелів, пансіонатів та інших споруд масового призначення. Використання кераміки в монументально-декоративному живописі інтер‘єрів та екстер‘єрів громадських споруд (В. Ламах, Е. Котков, В. Зарецький та ін.). Розвиток вітражу (О. Пронін, Г. Тищенко).
Живопис 60-х – 70-х рр. Життєстверджуючий струмінь українського станкового живопису, специфіка його ідейно-тематичного ладу. Розвиток тематичної картини. Розгортання теми Другої світової війни в творчості українських живописців. «Поезія» війни в творчості А. Сафаргаліна, О. Хмельницького, Й. Карася та ін. Історико-патріотична тема в живопису: основні мотиви та їх трактування. Побутовий жанр: оспівування мирних трудових буднів робітників та селян у повоєнні десятиліття (А. Насєдкін, В. Зарецький, Г. Томенко); поетичне розкриття теми сучасності (Т. Голембієвська, О. Хмельницький, Т. Яблонська та ін.).
Портретний жанр: різноплановість опрацювання образу радянської людини – героя, громадянина, працівника, сучасника (А. Ерделі, М. Божій, В. Сизиков та ін.). Поглиблення психологічної характеристики. пейзаж як сучасний краєвид Батьківщини. Підвищення виразності композиції, форми, кольору, фактури; потяг до епічності. Індустріальний пейзаж.
Своєрідність розвитку художніх шкіл Західної України в реаліях радянського мистецтва. Спадщина Й. Бокшая та А. Ерделі в контексті становлення школи реалістичного малярства на Закарпатті.Образотворчий фольклоризм А. Коцки, Ф. Манайла та ін.
Спрямованість живопису 60-х – 70-х рр. до оновлення формальних засобів та сюжетно-тематичних ліній. Творчість «шістдесятників»: прояви «суворого стилю» (М. Вайнштейн, З. Лерман, В. Рижих та ін.), опрацювання традицій «європейського» модернізму (К. Звіринський, Р. Сельський, Т. Яблонська та ін.) та виголоси національної ідеї (А. Горська, І.-В. Задорожний, О. Заливаха, І. Марчук).
«Суворий стиль» в українському мистецтві. Повернення до принципів мистецтва 1920-х: раціоналістична ясність та лаконічність композиції, узагальненість кольорових плям, домірний відбір деталей тощо. Розгортання індустріальної теми; оспівування енергії та волі сучасників, героїки їхніх трудових буднів. Звернення до «низьких» жанрів – портрету, пейзажу, натюрморту. Художній андеграунд: звернення до естетичних і світоглядних цінностей вітчизняного авангарду, національних традицій тощо. Спротив системи творчим пошукам нонконформістів, які не вписувалися у логіку політизованої культури з її «ідеологізованим реалізмом». Специфіка нонконформізму в українському мистецтві. Принципова відмінність українського мистецтва середини ХХ ст. від основоположних принципів європейського мистецтва (чинники модернізму та постмодернізму в образотворчому мистецтві третьої чверті ХХ століття та їх вплив на розвиток візуальної культури та образотворчого мистецтва). Національна тематика в мистецтві нонконформістів як безпосередня орієнтація на аутентичний фольклор. Нове тлумачення української темияк форма політичного протистояння режиму та «інтернаціональній» моделі радянського мистецтва.
Нові принципи в творчості «сімдесятників»: «новий ліризм», метафоризм і асоціативність (Г. Неледва, Т. Сільваші, Т. Яблонська та ін.), «ретро-стиль» як звернення до відкинутих традицій (В. Зарецький, А. Лимарьов, Т. Яблонська та ін.) та втілення принципів «європейського» модернізму та постмодернізму (Г. Гавриленко, К. Звіринський, Ф. Семан та ін.).
Абстракціонізм у вітчизняному живопису 60-х – 70-х років ХХ століття. Абстрактнийживопис як «засіб опору» соцреалізму та символ «буржуазної» мистецької свободи. Абстракціонізм як друге по значенню, після орієнтованого на національну ідею мистецтва, явище вітчизняного нонконформізму. Нефігуративна творчість вітчизняних художників як духовної роботи з реконструювання власного філософського світу, як сенс та зміст життя, відкриття світу нових пластичних та просторових закономірностей. Захопленість абстракцією як жадання творчої свободи, бажання бути нескореним засадами єдиної ідеології, потягом до пошуків самобутнього шляху творчості тощо.
Нефігуративна спадщина вітчизняних нонконформістів. Конструктивні «абстракції» А. Суммара та Ф. Юр’єва. Інтуїтивно-експресивні, метафізичні роботи В. Барського, Г. Гавриленка, В. Ламаха; В. Маринюка, О. Стовбура, Л. Яструб; С. Кацевича. Нефігуративна творчість К. Звіринського О. Мінька, Р. Сельського та ін.
Графіка 60-х – 70-х рр. Нові тенденції в розвитку станкової графіки межі 50-х – 60-х: декоративні засади, лаконізм художньої мови, потяг до узагальненості в передачі форми (М. Глущенко, М. Гнойовий, М. Дерегус, В. Касіян, Л. Левицький, О. Мартинець, В. Ненадо та ін.). Прагнення до індивідуальності, до національної своєрідності, розширення меж образності тощо. Посилення інтересу до естампа (офорт, ліногравюра, літографія). Сюжетно-тематичні лінії: продовження тематики Великої вітчизняної війни та Великого Жовтня, опрацювання сюжетів з історичного минулого та мотивів радянської дійсності. Розробка «радянського» краєвиду. Розвиток графічного портрету.
Книжкова графіка 60-х – 70-х: проблема цілісності і стильової єдності художнього оформлення книги. Звернення до графічної спадщини 20-х – 30-х у пошуках нових форм макетування, ілюстрування та оформлення книги; осмислення скарбниці народного мистецтва (Г. Якутович, Г. Гавриленко та ін.). Основні тенденції розвитку плаката: спрямування до простоти і ясності образного рішення; звернення до національної форми. Кіноплакат. Агітплакат, карикатура, сатиричний малюнок в реаліях радянського життя.
Захоплення художників-графіків кращими здобутками західної графіки. Графічна спадщина Г. Гавриленка: «мова простоти і доступності» (ліричні жіночі образи, «Дантівський» цикл). Фольклорні традиції в українській станковій графіці (Я. Музика) та книжковій ілюстрації (Г. Якутович). Абстрактність образів в роботах Г. Гавриленка та І. Марчука. Львівська графічна школа.
Скульптура 60-х – 70-х рр. Поетизація теми Великої вітчизняної війни в станковій та монументальній скульптурі 1960-х – 70-х рр. Нові підходи в розкритті образів радянських людей, визначних людей епохи та «трудової інтелігенції» (Д. Крвавич, М. Лисенко, М. Рябінін). Станкова скульптура: хитка можливість індивідуального бачення (М. Гельман та ін.). Поступове звернення до ліричної тематики (правдивість, поетичність, родинність, тощо) після розвінчання «культу особи».
Тема 4
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 214 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |