Читайте также:
|
Останню крапку в процесі поділу українських земель у XVII ст. між сусідніми державами було поставлено 1686 р. під час підписання між Росією та Польщею «Вічного миру». Текст договору складався на основі умов Андру-сівського перемир'я 1667 р. Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю. Брацлавщина та Південна Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною між Польщею та Московією. Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Поділля залишалося під владою Туреччини (1699 р. було приєднане до Польщі).
«Вічний мир» суттєво ускладнив становище лівобережного гетьмана І. Самойловича. До того ж сам гетьман у цей час зробив чимало невиважених кроків, які підірвали його престиж та авторитет. Безмежне користолюбство І. Самойловича, його самовладдя, призначення на посади полковників найближчих родичів, підпорядкування української церкви Московському патріархові призвели до старшинської змови, яка завершилася арештом і засланням гетьмана до Сибіру.
Після усунення І. Самойловича гетьманська булава на Лівобережжі 1687 р. дісталася генеральному осавулу І. Мазепі (1687--1708). Своє правління новий гетьман розпочинав як політик чіткої промосковської орієнтації. Про це свідчать підписані ним «Коломацькі статті», які регламентували українсько-російські відносини. У цьому документі традиційна формальна гарантія «прав і вольностей народу малоросійського» була доповнена пунктами, які значно розширювали російську присутність в Україні та обмежували козацьку автономію. Зокрема, гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину, в Батурин! при гетьманові розташовувався московський стрілецький полк, Війську Запорозькому заборонялися зносини з чужоземними державами, козацька верхівка мала сприяти українсько-російським шлюбам. Категорично заборонялося говорити про те, що «Малороссийский край гетьманско-го регимента», у «Коломацьких статтях» стверджувалося, що він є лише частина «их царского Пресветлого Величества Самодержавной державы».
Вже на початку гетьманування доля підготувала Мазепі серйозне випробування. У 1689 р. на російський трон сідає новий цар -- Петро І. Колишні патрони українського гетьмана усуваються від влади, царівна Софія потрапляє до Троїце-Сергієвого монастиря, а її фаворита Голіцина засилають на Далеку Північ. Здається, крах кар'єри Мазепи неминучий. Однак природний розум, дипломатичний хист, знання людей та придворних церемоній виводять його із глухого кута. Добившись аудієнції в царя щедрими дарами (тільки шабля, подарована Петру І, коштувала 2 тис. крб.), демонстрацією покори (стояв навколішки перед царем, доки його силою не підвели), охаянням його попередніх патронів («лютий ворог князь Голіцин»), гетьман досягає своєї мети і завойовує прихильність російського царя. Пізніше Петро І зауважить у розмові з І. Мазепою: «Коли б у мене всі слуги були схожі на тебе, я був би найщасливішою людиною на землі!»
Гетьманська булава та підтримка царя відкрили шлях до швидкого збагачення. Заволодівши 20 тис. маєтків, І. Мазепа стає одним із найбагатших феодалів Європи. Як високоосвічена людина, яка дбає про майбутнє, він значну частину власних коштів віддає на розвиток культури та релігії. Проте головною його метою було об'єднання в межах однієї держави всіх українських земель -- Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини. І. Мазепа мріяв про створення станової держави західноєвропейського зразка. Ідеальною моделлю, на його думку, була Річ Посполита. Намагаючись створити для реалізації своїх планів надійну опору, гетьман сприяє формуванню аристократичної верхівки українського суспільства, тобто перетворенню козацької старшини на шляхетську верству, «бунчукових товаришів». Йшлося про створення власної генерації дворянства, яке мало б не тільки титули та спадкову владу, а й землі (гетьман роздав старшині понад тисячу дарчих на землі) та залежних селян (у 1701 р. І. Мазепа видав указ про дводенну панщину для селян Ніжинського полку). Така соціальна політика породжувала соціальне напруження, негативно впливала на імідж гетьмана. Народ називав І. Мазепу «вітчимом» України. Ситуацію в українських землях ускладнювала необхідність постійної бойової готовності, що диктувалася широкомасштабними політичними проектами російського царя. Лише за перші 12 років свого гетьманування І. Мазепа здійснив 11 літніх та 12 зимових походів. За цими цифрами стоять матеріальні збитки, демографічні втрати, збільшення податків, які лягали важким тягарем на плечі українського народу. Очевидно, саме невміння або ж небажання побачити в глибинах народної свідомості тісне поєднання національно-державницьких ідеалів та соціальних інтересів не дали змоги І. Мазепі при здійсненні його планів спертися на широку соціальну базу. Загалом козацтво та селянство не підтримало гетьмана.
Між тим час вирішальних дій наближався. У 1700 р. розпочалася Північна війна. Втягнута у війну Україна потрапила в трагічну ситуацію. Вже 1700 р. для ведення бойових дій проти шведів було відправлено 17 тис. козаків. У виснажливому протистоянні, як правило, гинуло від 50 до 70% складу козацьких формувань. Війна принесла збільшення податків, примусові фортифікаційні роботи, нескінченні реквізиції харчів, розміщення в Україні російських військ, фактичне припинення зовнішньої торгівлі. Перемога будь-якої із сторін у російсько-шведському протистоянні означала загибель Української держави. Так, якщо перемогу здобували Карл XII і його ставленик Станіслав Лещинський, то Україна як союзник Росії дісталась би Польщі, а у разі перемоги Петра І і його протеже Августа II українські землі чекав поділ між Росією та Польщею. Отже, в обох випадках Україна втрачала навіть надію на автономію. Все це відбувалося в умовах зростання невдоволення українського народу, який заявляв гетьману: «Всі ми за душу Хмельницького Бога молимо, за те, що він визволив Україну з польського ярма, а твою душу й кості діти наші проклинатимуть, якщо ти після себе залишиш козаків У такій неволі». Ситуація вимагала радикальних дій. У 1705 р- І- Мазепа розпочинає таємні переговори із союзником Карла XII -- польським королем С. Лещинським, а навесні 1709 р. укладає угоду зі Швецією, яка передбачала відновлення державної незалежності України. Цього ж року гетьман виступив як союзник шведів у вирішальній Полтавській битві та зазнав поразки.
Чи можна вважати усі ці кроки зрадою союзу з Росією, зрадою українській державності? Шукаючи відповідь на це питання, варто пам'ятати, що стрижнем політики російського царату в українських землях завжди було намагання підім'яти під себе гетьманську владу, максимально обмежити, а в перспективі взагалі скасувати автономію України. Російська сторона, відстоюючи власні інтереси на міжнародній арені, ніколи особливо не дотримувалася духу і букви Переяславсько-Московського договору 1654 р. Адже ще на початку Північної війни Петро І, намагаючись забезпечити собі союзника, під час переговорів з польським королем Августом II, ігноруючи інтереси української сторони, пообіцяв Речі Посполитій декілька міст на Правобережжі та певну кількість сіл Стародубського полку. Лише після цієї домовленості її умови було узгоджено з І. Мазепою. Коли над Україною нависла загроза вторгнення союзника Карла XII С. Лещинського, гетьман звернувся до російського царя по допомогу. Відповідь Петра І була красномовною: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися як знаєш». Такі дії розв'язували руки Мазепі, адже його сюзерен відмовився практично надати військову підтримку, яку гарантувала угода 1654 р. Крім того, в архіві французького міністерства закордонних справ виявлено проект Петра І стосовно ліквідації гетьманщини та козацького устрою України, датований 1703 p., відповідно до якого планувалося або дочекатися смерті Мазепи, або ж усунути його з життя насильно, потім шляхом виселення та терору знищити козаччину, колонізувати українські землі росіянами та німцями з тим, щоб «раз і назавжди знищити огнище ворохобників». В історичній літературі є згадки й про інші плани ліквідації гетьманщини та передачі українських земель під управління князю Меншикову або навіть англійському герцогу Мальборо.
Отже, І. Мазепа не зраджував союзові з Росією, а сам неодноразово був зраджений російською стороною. Не зраджував він і українській державності, тому що відповідно до його угоди зі Швецією та Польщею Україна мала стати великим князівством у складі останньої. Та все ж на політичні рішення І. Мазепи, крім зовнішніх обставин, певний відбиток накладали особисте честолюбство, амбітність, прагнення до влади, матеріальні інтереси. Проте об'єктивно дії І. Мазепи були спрямовані на пошуки способу збереження української автономії в умовах кризової ситуації. Внутрішньо-політичні прорахунки (простар-шинська соціальна політика, постійне протистояння із Запорозькою Січчю та ін.) не дали йому змоги консолідувати українське суспільство, а жорстка протидія зовнішніх сил остаточно поховала плани гетьмана зберегти свободу, незалежність та соборність усіх земель Української держави.
У жовтні 1709 р. у с. Варниця неподалік від Бендер помирає гетьман І. Мазепа. Козацька рада 1710 р. обирає гетьманом в еміграції П. Орлика. Новий гетьман походив з чесько-польської родини, що свого часу осіла в Литві, був людиною високоосвіченою, що дало йому можливість швидко зробити кар'єру. Починав він з посади писаря в канцелярії Київського митрополита, але завдяки природному розуму в 34 роки став генеральним писарем і найближчим радником І. Мазепи.
Новообраний гетьман уклав зі своїми виборцями та запорозькими козаками договір, який дістав назву «Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» (Бендерська конституція). Цей документ відомий український історик О. Оглоблін назвав «другою поразкою... гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи, яка завдала великого удару гетьманській владі». Інший відомий фахівець -- І. Крип'я-кевич -- звинуватив творців конституції в тому, що вони «не виявили широкого політичного світогляду». На противагу цьому сучасні дослідники вказують, що Бендерська конституція «випереджала свій час», небезпідставно акцентують, що навіть «французькі просвітителі ще не наважувалися на розробку тих громадянських ідей, які було закладено в ній. Уперше в Європі було вироблено реальну модель вільної незалежної держави, заснованої на природному праві народу на свободу й самовизначення, модель, що базувалася на незнаних досі демократичних засадах суспільного життя».
Така полярність оцінок пояснюється докорінною реорганізацією суспільних структур та внутрішньої політики, яку запропонував П. Орлик. Намагаючись врахувати досвід попередньої боротьби за національну незалежність, гетьман шукає засоби подолання основної помилки І. Мазепи, суть якої у відсутності надійної соціальної опори для здійснення об'єднання в межах однієї держави усіх українських земель. Йдеться про пошуки оптимальної формули консолідації українського суспільства.
Характерною особливістю Бендерської конституції є органічне поєднання традиційності й новаторства. Спрямований на політичне та церковне відокремлення України від Росії, дотримуючись неподільності українських земель на Правобережжі та Лівобережжі, цей документ вносить суттєві корективи і в модель державної структури, і в пріоритети соціальної політики. У Конституції наголошувалося на обмеженні самовладдя гетьмана, оскільки саме «через те самодержавство, невластиве гетьманському урядуванню, виросли численні в Запорозькому війську незлагоди, розорення прав і вольностей, посполите утяження». Обмеження гетьманських повноважень виявлялося в посиленні впливу на внутрішню та зовнішню політику членів загальної Ради, у посиленні ролі військового генерального суду, який позбавляв гетьмана права «карати своєю приватною помстою та владою», у чіткому розмежуванні військового скарбу і особистих фінансів гетьмана та ін. За оцінками фахівців, гетьману відводилася роль, рівнозначна сучасній президентській.
Конституція прокламувала розширення демократичних засад у суспільстві. Йшлося про створення своєрідного козацького парламенту -- загальної Ради. До складу цього представницького політичного органу мали входити вся старшина (генеральна, полкова, сотники), делегати Запорозької Січі та представники від полків. Характерно, що загальна Рада мала бути не формальним, а робочим органом. З цією метою планувалося збирати її тричі на рік -- на Різдво Христове, Воскресіння Христове та Покрову Пресвятої Богородиці.
Надзвичайно важливими були пункти, які стосувалися повернення Запорозькій Січі традиційних вольностей і прав та гарантували запорожцям гетьманську підтримку. Планувалося очищення території Запорозького Низового війська від «городків та фортець московських» і від «московської посесії», повернення Січі міста Трахтемирова та збереження за запорожцями прав на «Дніпро увесь згори від Переволочної вниз». Усім цим діям гарантувалася підтримка гетьмана, який до того ж брав зобов'язання «чинити всіляку поміч Запорозькому Низовому війську».
Проводячи далекоглядну політику, Орлик у проекті конституції підтвердив права та привілеї, свого часу надані Києву та іншим українським містам (збереження за ними прав на власне самоврядування, що базувалося на Магдебурзькому праві).
Одним із основних елементів Бендерської конституції е помітне обмеження соціальної експлуатації. Суть своєї соціальної політики гетьман висловив так: «Щоб людям військовим і посполитим зайві не чинилися утяження, наклади, пригнічення та здирства, через які вони, покинувши житла свої, звикли пріч іти і в закордонних державах шукати спокійнішого, легшого й кориснішого собі мешкання». З цією метою П. Орлик планував ревізію захоплених старшиною земель, скасовував обтяжливі для народу оренди, відкупи, ярмаркові податки, військові постої та ін.
Бендерська конституція мала на меті консолідацію українського суспільства, про що свідчать зафіксовані в ній обмеження самовладдя гетьмана, розширення демократичних засад у суспільстві, повернення Запорозькій Січі традиційних прав і вольностей та особливого статусу, підтвердження прав українських міст, обмеження соціальної експлуатації. Єдиний недемократичний пункт цього документа, який стверджував виняткові права православ'я в Україні, також був спрямований на ідею суспільної єдності. Отже, Конституція П. Орлика, створена на основі узагальнення попереднього історичного досвіду, була спробою сформувати надійне соціальне підґрунтя для реалізації національно-державницьких планів.
П. Орлик активно намагався реалізувати свою програму на практиці та відновити повноцінну українську державність. Вже 1711 p., уклавши військово-політичний союз із кримським ханом, він вирушив походом на Правобережжя. Завдяки переходу на бік П. Орлика козаків правобережних полків (за винятком Білоцерківського), а також селян і міщан до середини березня вдалося визволити від російських залог майже всю південну і центральну частини Правобережжя. Однак поразка під Білою Церквою, зрада союзників-турків і татар, укладення Росією Прутського трактату зашкодили державотворчим планам П. Орлика і не дали змоги на практиці реалізувати його демократичну конституцію. Екзильний гетьман, або ж гетьман у вигнанні, помер 1742 р. «Разом з ним, -- на думку Д. Дорошенка, -- надовго зійшла в могилу ідея незалежної української держави»1.
ІОтже, після укладення між Росією та Річчю Посполитою «Вічного миру» центр політичного та культурного життя українських земель зосереджується на Лівобережжі, яке українці називали Гетьманщиною, а росіяни -- Малоросією- Тривалий час тут зберігалися певні елементи державності, створеної в ході Української національної революції 1648--1676 pp., -- виборність гетьмана та старшини, система місцевого управління, судочинство, козацьке військо тощо. Початок XVIII ст. став переломним у житті Гетьманщини. Спроба гетьмана І. Мазепи зберегти завдяки союзу зі шведським королем Карлом XII козацьку автономію зазнала поразки. Не увінчалися успіхом і намагання екзильного гетьмана П. Орлика відновити українську державність. За цих обставин форсований наступ російського царату на права України став своєрідною прикметою часу.
Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на права України. Суть цього наступу полягала в намаганні ліквідувати українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу імперії. З огляду на це можна констатувати, що офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імперської експансії були різними, але поступальність цього процесу зберігалася постійно.
І етап (1708--1728) -- форсований наступ на українську автономію. Хвиля репресій, розгром Батурина були першою реакцією Петра І на перехід І. Мазепи до шведів. Після цього кроку гетьмана російський цар вирішив остаточно «прибрати Україну до рук». Намагаючись створити сприятливі соціальні умови для реалізації свого задуму, він спочатку видає універсал, у якому обіцяє українському народові всілякі милості та свободи, наказує обрати нового гетьмана. У цей час Петро І потураннями та подачками задобрює старшину, надсилає подарунки та гроші на Запорожжя. Справжня ж суть імперської політики чітко ви словлена в листі князя Голіцина до канцлера Головкіна: «Задля нашої безпеки в Україні треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то, сподіваюсь, буде приходити з доносами».
У 1708 р. під тиском царя гетьманом було обрано літнього І. Скоропадського (1708--1722). Кандидатуру енергійного та молодого П. Полуботка Петро І відкинув, вважаючи, що з нього «може вийти другий Мазепа». І. Скоропадський звернувся до царя з проханням підтвердити традиційні права та вольності, до яких додав ще декілька пунктів (щоб козаками командували не московські офіцери, а власна старшина; щоб повернули гармати, вивезені з Батурина, та ін.). Резюме Петра І було коротким і однозначним: «Українці й так мають з ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі». Після цього розпочинається форсований наступ на українську автономію. Характерними ознаками цього процесу були: обмеження влади гетьмана та контроль за нею (гетьманську резиденцію перенесли з Батурина до Глухова, ближче до російського кордону, біля особи гетьмана перебував російський резидент-наглядач); економічні утиски (значну частину українських товарів -- прядиво, шкіру, сало, олію та ін. -- дозволялося вивозити лише до російських портів, водночас певні товари заборонялося ввозити до України, їх змушували купувати на російських фабриках); експлуатація демографічного потенціалу (1721р. на будівництво Ладозького каналу було направлено 10 тис. козаків, 30% з них загинуло; 1725 р. під час Дербентського походу з 6790 козаків померло чи загинуло 5183 осіб); культурні обмеження (1720 р. сенатським указом проголошувалося: в Україні «книг ніяких, окрім церковних давніх видань, не друкувати», а у тих, які друкуються, «щоб ніякої різниці і осібного наріччя не було»). Крім того, росіяни вперше отримали в Україні великі землеволодіння, що призвело до появи значних непідконтрольних гетьману територій, на яких їх власники старанно прищеплювали вивезене з Росії кріпацтво. Цей етап мав свої особливості: пасивна протидія офіційній російській політиці з боку І. Скоропадського, створення 1722 р. Малоросійської колегії, яка, приймаючи від населення скарги на українські суди, контролюючи фінанси, стежачи за стосунками старшини та козацтва, не лише звужувала владні повноваження гетьмана, а й обмежувала українську автономію, була дієвим дестабілізуючим чинником, що дедалі глибше вбивав клин між українською елітою та народом.
Дещо змінила ситуацію поява на політичному горизонті наказного гетьмана П. Полуботка (1722--1724), людини енергійної, палкого оборонця української автономії. Намагаючись нейтралізувати руйнівні дії Малоросійської колегії, він проводить судову реформу (Генеральний суд стає колегіальним, розгортає боротьбу з хабарництвом, встановлює порядок апеляцій). Проте колегія не бажала відігравати скромну роль апеляційної інстанції, вона претендувала не тільки на контроль за владою, а й на саму політичну владу.
Форсований наступ на права України тривав. У 1723 р. без візи Малоросійської колегії не міг побачити світ жоден з важливих універсалів. Внаслідок цього у залежність від неї потрапили майже всі українські державні структури -- адміністрація, суд, Генеральна канцелярія. Ув'язнення П. Полуботка в Петропавлівській фортеці, жорстоке придушення опозиції старшини ще більше розширили поле діяльності Малоросійської колегії.
II етап (1728--1734) -- повернення Україні частини її прав та вольностей. Смерть Петра І, реальна загроза війни з Туреччиною змінили політичну кон'юнктуру. Бурхлива діяльність Малоросійської колегії, яка весь час накладала нові податки на українських землевласників, зачепила інтереси всесильного О. Меншикова, який володів величезними маєтками і навіть містами в Україні. Це зумовило скасування 1727 р. Малоросійської колегії та певне пом'якшення офіційної російської позиції в українському питанні -- було знову дозволено вибори гетьмана. Ним став Д. Апостол (1727--1734).
Питання на дописування
1. Отруєння жомом характеризується ____________________________
2. Основними причинами отруєння є _________________
3. Клінічно отруєння буряковим жомом проявляється _____________________
4. Діагноз на отруєння жомом ставлять на основі _____________________
5. Лікування при отруєнні жомом спрямоване на ___________
6. Отруєння мелясою характеризується ________________________.
7. Основними причинами отруєння мелясою є _________________________
8. Клінічно отруєння мелясою проявляється ________________.
9. Діагноз за отруєння мелясою ґрунтується на даних __________________
10. Суть лікування за отруєння кормовою мелясою полягає в ______________
11. Профілактика отруєння кормовою мелясою полягає в ______________
12. Отруєння бардою характеризується ________________
13. Основними причинами отруєння бардою є ____________________
14. Клінічно отруєння бардою проявляється __________________
15. Діагноз на отруєння бардою ґрунтується на ____________________.
16. Лікування за отруєння бардою полягає в ___________________.
17. Профілактика отруєння бардою полягає в __________
18. Інфаркт міокарда (латинська назва) ___________ характеризується
19. Хворіють на інфаркт міокарда частіше ___________
20. Причинами інфаркту міокарда можуть бути _____________________
21. Некоронарогенні інтрамуральні мікроінфаркти зустрічаються при ________
22. У патогенезі інфаркту міокарда розрізняют_____ періодів: _________
23. Передінфарктний період характеризується _______________________
24. Надгострий період характеризується ____________
25. Гострий період характеризується _______________
26. Підгострий період характеризується ____________
27. Післяінфарктний період характеризується ____________.
28. Симптоми при мікроінфарктах ________________
29. Діагноз на інфаркт міокарда ставиться на основі __________________
30. На ЕКГ за інфаркту міокарда виявляють ________________________
31. План лікування за інфаркту міокарду: ___________________________
32. Розширення серця
33. Розширення серця (латинська назва)________________ – це_____.
34. Захворювання частіше виникає як ускладнення ______________
35. Розширення серця у здорових тварин може бути при ___________
36. Тоногенне розширення серця характеризується ____________
37. Клінічні симптоми за розширення серця: _______________________
38. При розширенні серця тони _____________, перший тон - _________ другий тон - ____________.
39. При розширенні шлунку найчастіше з’являються ритм _______________
40. ЕКГ при розширенні шлунку характеризується ________________
41. При гострому розширенні серця швидко розвиваються _____________
42. Хронічне розширення серця характеризується ________________
43. Диференціюють розширення серця від __________.
44. Лікування при розширенні серця полягає у _______
45. Профілактика розширення серця полягає в ______
46. Артеріосклероз (латинська назва) _______ характеризується __________.
47. Артеріосклероз розвивається у тварин при _______________
48. Як первинний патологічний процес хвороба може виникати у ____________
49. Сприяють захворюванню на артеріосклероз ______________________
50. Клінічний прояв хвороби артеріосклерозу ______________________
51. Аускультацією за артеріосклерозу відмічають _____________________
52. Артеріосклероз ускладнюється ____________________
53. Діагностують артеріосклероз за ________________
54. План лікування при артеріосклерозі _____________________
55. Профілактика артеріосклерозу полягає у ________
56. Тромбоз судин (латинська назва)__________________ – це _________
57. Причинами тромбозу судин є ___________________
58. Тромбофлебіт яремної вени часто зустрічається після ___________
59. Тромбоз ниркової артерії виникає ______________
60. Тромбоз коронарних судин виникає ____________
61. Тромбоз вен супроводиться ___________________
62. При тромбозі великих вен кінцівки _________
63. При розсмоктуванні тромбу течія крові _________
64. При організації тромбу розвивається ___________
65. План лікувальною при тромбозі судин _____________
66. При тромбофлебіті інфекційної природи застосовують ___________________
67. Профілактика тромбофлебіту полягає в _______
Рецепти
1. Випишіть рецепт на настойку конвалії собаці. Механізм дії.
2. Випишіть рецепт на гепарин для корови. Механізм дії.
3. Випишіть рецепт на40% розчин глюкози для коня. Механізм дії.
4. Випишіть рецепт на кофеїн натрію бензоат для коня. Механізм дії.
5. Випишіть рецепт на внутрішньовенне введення глюкози для корови. Механізм дії.
6. Випишіть рецепт на натрію гідрокарбонат внутрішньо для корови. Механізм дії.
7. Випишіть рецепт на рицинову олію для корови. Механізм дії.
8. Випишіть рецепт на гемодез внутрішньовенно корові. Механізм дії.
9. Випишіть рецепт на кальцію хлорид для корови. Механізм дії.
10. Випишіть рецепт на інсулін для корови. Механізм дії.
11. Випишіть рецепт на натрію гідрокарбонат внутрішньовенно корові. Механізм дії.
12. Випишіть рецепт на глюкозу з аскорбіновою кислотою корові. Механізм дії.
13. Випишіть рецепт на кордіамін для свині. Механізм дії.
14. Випишіть рецепт на соняшникову олію для коня. Механізм дії.
15. Випишіть рецепт на глауберову сіль для свині. Механізм дії.
16. Випишіть рецепт на кокарбоксилазу для коня. Механізм дії.
17. Випишіть рецепт на настойку строфанту для корови. Механізм дії.
18. Випишіть рецепт на строфантин для кози Механізм дії.
19. Випишіть рецепт на коразол для коня. Механізм дії.
20. Випишіть рецепт на корглікон для корови. Механізм дії.
21. Випишіть рецепт на преднізолон для корови. Механізм дії.
22. Випишіть рецепт на амідопірин для свині. Механізм дії.
23. Випишіть рецепт на вітамін D для корови. Механізм дії.
24. Випишіть рецепт на діамоній фосфат для вівці. Механізм дії.
25. Випишіть рецепт на натрію пропіонат для корови. Механізм дії.
26. Випишіть рецепт на натрію лактат для корови. Механізм дії.
27. Випишіть рецепт на гідрокортизон для корови.Механізм дії.
28. Випишіть рецепт на ефедрину гідрохлорид для коня. Механізм дії.
29. Випишіть рецепт на розчин метиленового синього при отруєння для свині. Механізм дії.
30. Випишіть рецепт на розчин таніну для промивання рубця. Механізм дії.
31. Випишіть рецепт на натрію тіосульфат для корови Механізм дії.
32. Випишіть рецепт на 0,5 % розчин пектину корові. Механізм дії.
33. Випишіть рецепт на апоморфіну гідрохлорид для свині. Механізм дії.
34. Випишіть рецепт на кофеїну-бензоат натрію для корови. Механізм дії.
35. Випишіть рецепт на 10% розчин кальцію хлориду для корови. Механізм дії.
36. Випишіть рецепт на 40 % розчин гексаметилентатраміну для корови. Механізм дії.
1.
Однорівневі тести
1. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження отвору аорти;
2. Недостатності двостулкового клапана;
3. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;
4. Недостатності клапанів аорти.
2. Етапи диспансеризації:
1. Діагностичний;
2. Проведення протиепізоотичних заходів;
3. Профілактичний;
4. Проведення лабораторних досліджень крові.
3. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:
1. Щомісячно;
2. Один раз у 6 місяців;
3. Щоквартально;
4. За необхідністю.
4. Показниками енергетичної поживності раціонів є:
1. Забезпеченість цукром;
2. Забезпеченість енергетичними кормовими одиницями;
3. Забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;
4. Забезпеченість жиром.
5. Структура раціону це:
1. Співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;
2. Співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;
3. Співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;
4. Співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.
6. рН якісного силосу має бути:
1. 3,8 – 4,2;
2. 3,5 – 3,7;
3. 4,5 – 4,7;
4. 4,3 – 4,5.
7. Міокардит це:
1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;
2. Запалення серцевого м’яза;
3. Запалення серцевої сумки;
4. Дистрофічні зміни міокарда.
8. Етіологія міокардиту:
1. інфекційні та інвазійні хвороби;
2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;
3. алергічні, аутоімунні ураження;
4. всі перераховані фактори.
9. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Розвивається екстрасистолія.
10. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Виникають блокади серця.
11. За міокардиту у першу стадію АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
12. Тони серця за міокардиту в першу стадію:
1. Посилюються;
2. Не змінюються;
3. Акцентується перший тон;
4. Акцентується другий тон.
13. Частота пульсу за міокардиту в першу стадію у коней становить (уд/хв):
1. 24 – 40;
2. 40 – 60;
3. 60 – 90;
4. 20 – 30.
14. До основних лікарських засобів при лікуванні міокардиту відносять:
1.препарати етіотропної дії;
2. заспокійливі засоби;
3. кисень, глюкозу, препарати камфори;
4. всі перераховані засоби.
15. Міокардоз – це:
1. Захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;
2. Захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;
3. Захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;
4. Захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.
16. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):
1. Порушення обміну речовин;
2. Гострі інфекційні хвороби;
3. Сепсис;
4. Гіпоксія.
17. Збудливість серця за міокардозу:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Виникають блокади серця.
18. За міокардозу АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
19. Тони серця за міокардозу:
1. Посилюються;
2. Послаблюються;
2. Не змінюються;
4. Акцентується другий тон;
20. За міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:
1. Показане (особливо разом з препаратами, що стимулюють обмінні процеси в міокарді);
2. Протипоказане;
3. Не бажане (призначають тільки у випадках некомпенсованої серцевої недостатності);
4. Призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.
21. За морфологічною ознакою ендокардит буває:
1. Бородавчастим;
2. Гнійним;
3. Ерозивним;
4. Виразковим.
22. За локалізацією ендокардит буває:
1. Клапанним;
2. Судинним;
3. Пристінковим;
4. Перфоративним.
23. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:
1. Міокардит;
2.Міокардіодистрофія;
3. Перикардит;
4. Набуті пороки серця.
24. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Недостатності двостулкового клапана;
2. Недостатності клапанів аорти;
3. Недостатності клапанів легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана.
25. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;
2. Звуження отвору аорти;
3. Звуженні отвору легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана;
26. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Недостатності двостулкового клапана;
2. Недостатності клапанів аорти;
3. Недостатності клапанів легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана.
27. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;
2. Звуження отвору аорти;
3. Звуження отвору легеневої артерії;
4. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;
28. Основною причиною нетравматичного перикардиту є:
1. Інфекційні хвороби;
2. Порушення обміну речовин;
3. Зниження резистентності організму;
4. Простуда.
29. Вторинний травматичний перикардит виникає:
1. Як ускладнення інфекційних хвороб;
2. Внаслідок ендокардиту;
3. За зовнішньої травми перикарда стороннім тілом;
4. Внаслідок травматичного ретикуліту
30. Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:
1. Перикардіальні шуми тертя;
2. Перикардіальні шуми хлюпання;
3. Збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення;
4. Переповнення яремних вен.
31. Для випітного перикардиту характерно:
1. Перикардіальні шуми хлюпання;
2. Болісність серцевої ділянки;
3. Переповнення і напруження яремних вен;
4. Посилення серцевого поштовху.
32. За травматичного перикардиту АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
33. Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить:
1. 100 – 120;
2. 80 – 90;
3. 50 – 80;
4. 40 – 60.
34. Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:
1. Позитивний венний пульс;
2. Зміни тонів серця;
3. Підвищена температура;
4. Наявність перикардіальних шумів.
35. Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:
1. Промивання рубця;
2. Магнітні зонди і ловушки;
3. Попереджують порушення вітамінно-мінерального обміну;
4. Відновлюють структуру раціону.
36. За яких хвороб серця відмічається болісність у ділянці серця:
1. гідроперикард;
2. міокардіофіброз;
3. міокардит;
4. міокардоз.
37. Основними симптомами серцевої недостатності є:
1. Набряки;
2. Наявність шумів серця
3. Венозний застій;
4. Задишка.
38. Основні симптоми клінічно вираженої стадії післяродової гіпокальціємії:
1. Темпертура тіла знижена;
2. Температура тіла підвищена;
3.Залежування
4. Втрата чутливості.
39. Грунти і водні джерела якої геохімічної зони характеризуються найбільшою недостатністю засвоюваних форм мікроелементів?
1. Західна;
2. Північно-східна;
3. Центральна;
4. Південна.
40. Для регуляції обміну кальцію і фосфору та процесу остеосинтезу в організмі найбільш необхідний вітамін:
1. А;
2. В1;
3. D;
4. Е.
41. Препарати, які застосовують для лікування корів за післяродової гіпокальціємії:
1. глюкоза;
2. кальцію хлорид;
3. фосфосан;
4. кальфосет.
42. Основні симптоми за гострого перебігу кетозу:
1. Гіпотонія рубця;
2. кетонурія;
3. пригнічення;
4. брадикардія.
43. Для профілактики післяродової гіпокальціємії необхідно в раціоні:
1. збільшити кількість кальцію;
2. зменшити кількість кальцію;
3. збільшити кількість калію;
4. зменшити кількість магнію.
44. Основні симптоми за підгострого і хронічного перебігу кетозу:
1. різко виражена кетонурія;
2. збільшення і болючість печінки;
3. гіперглікемія;
4. хронічна гіпотонія рубця і алотріофагія.
45. Кетоз у тварин виникає через:
1. Недостатність білків;
2. Недостатність ліпідів;
3. порушення співвідношення між легкоферментованими вуглеводами і протеїном;
4. Дефіцит енергії в раціоні.
46. Показники, які враховують за діагностування кетозу корів
1. Продуктивність корів;
2. Вік тварин;
3. Структуру раціону;
4. Період розвитку хвороби.
47. Причини та фактори, що спричиняють розвиток кетозу в корів:
1. Нестача протеїну в раціоні;
2. Надмірна кількість протеїну в раціоні;
3. Ожиріння;
4. Особливості енергетичного обміну у ранній післялактаційний період.
48. Назвіть кетогенні кислоти, що знаходяться в кормах:
1. Молочна кислота;
2. Оцтова кислота;
3. Масляна кислота;
4. Нікотинова кислота.
49. Назвіть основну причину виникнення кетозу в корів:
1. Надлишок енергії в раціоні;
2. Дефіцит енергії в раціоні;
3. Знижений рівень білка в раціоні;
4. Ожиріння.
50. Назвіть типові біохімічні зміни за гострого перебігу кетозу в корів:
1. гіперглікемія;
2. кетонурія;
3. Гіпоглікемія;
4. Глюкозурія.
51. Причини аліментарної остеодистрофії у тварин:
1. Незбалансована фосфорно-кальцієва годівля;
2. Нестача вітаміну D в раціоні;
3. Надмірне протеїнове живлення тварин;
4. Надмірна кількість вітаміну D в раціоні.
52. Недостатність якого мікроелемента викликає у тварин білом’язову хворобу?
1. недостатність цинку;
2. недостатність марганцю;
3. недостатність селену;
4. недостатність йоду.
53. Нестача в організмі тварин кобальту сприяє виникненню гіповітамінозу:
1. В1;
2. В12;
3. В5;
4. Вс.
54. Причини вторинної остеодистрофії у корів:
1. Патологія печінки і нирок;
2. Гіпофункція щитоподібної залози;
3. Нестача кальцію і фосфору в раціоні;
4. Гіперфункція прищитоподібних залоз.
55. Остеопороз – це характерна ознака нестачі вітаміну:
1. Е;
2. Д;
3. В12;
4. К.
56. Антидоти при отруєнні кухонною сілью:
1. кальцію хлорид
2. аскорбінова кислота
3. кальцію глюконат
4. 1 % розчин метиленового синього
57. Антидоти при отруєнні нітратами та нітритами:
1. кальцію хлорид
2. хромосмин
3. кальцію глюконат
4. 1 % розчин метиленового синього
58. Антидоти при отруєнні кормами, що містять нітроглікозиди:
1. кальцію хлорид
2. хромосмин
3. натрію тіосульфат
4. натрію гідрокарбонат
59. Препарати, що застосовують при отруєнні кормами, що містять тіоглікозиди:
1. кальцію хлорид
2. хромосмин
3. апоморфіну гідрохлорид
4. натрію гідрокарбонат
60. Корма, багаті на вуглеводи:
1. кукурудза у стадії молочно-воскової стиглості
2. різні види люпину
3. гичка буряка
4. паростки гірчиці
61. Корма, що містять соланін:
1. молоді паростки картоплі
2. різні види люпину
3. паслін солодкий та чорний
4. паростки гірчиці
62. Корма, що викликають фотосенсибілізацію
1. молоді паростки картоплі
2. люцерна, вика
3. паслін солодкий та чорний
4. гречка, звіробій
Ситуаційні питання
Визначити види токсикозу у свиней.
Анамнестичні дані: В господарстві дали свиням комбікорм, призначений для великої рогатої худоби. Через 2-3 дні почалося масове захворювання всіх вікових груп свиней з явищами важкого гастроентериті і нервових придатків. Смертність велика.
Синдроматика: 1. Висока температура тіла. 2. Тахікардія. 3. Задишка. 4. Нервові припади (тонічні і клінічні судороги). 5. Гіперемія видимих слизових оболонок. 6. Явища гострого міокардиту. 7. Поверхове дихання, нестача кисню (гіпоксія і гіпоксемія). 8. Відсутність апетиту. 9. Кривавий пронос. 10. Явища нефриту (в осадку сечі еритроцити і нирковий епітелій). 11. Лейкоцитоз. В лейкограмі відсутність еозинофілів, лімфоцитоз і моноцитоз.
Диференціація: Вірусний гастроентерит: висока температура тіла, висока контагіозність, ефективність в лікуванні дає група сульфаніламідів. Вирішує анамнез.
Чума свиней - вирішує епізоотичний стан району і анамнез.
Вирішити питання лікування і профілактики.
1. Чи існують якісь специфічні антидоти при цьому отруєнні? 2. Яку симптоматичну терапію назначають? 3. Як профілактувати даний токсикоз?
2. Визначити захворювання великої рогатої худоби і свиней.
Анамнестичні дані: В кормовий раціон ввели картоплю. Захворювання має масовий характер і тільки весною. У тварин явища проносу і фібрілярного дрижання мускулатури груп анконеусів та глютеусів.
Синдроматика: 1. Певне збудження, неспокій. 2. Температура тіла в межах норми. 3. Тахікардія. 4. Видимі слизові оболонки гіперемійовані, особливо кон'юнктива та вуздечка язика. 5. Збудження серця, тони розщеплені, поштовх серця дифузний. 6. Відсутність апетиту, жуйки. Гіпотонія передшлунків. 7. Пронос, калові маси змішані зі слизом, іноді з кров'ю. 8. Больова чутливість сильно підвищена (гіперстезія).
Диференціація: У свиней отруєння кухонною сіллю (важкий ентероколіт, часто геморагічний). Смертність висока, у великої рогатої худоби в спонтанних випадках - гострий гастроентерит (рішають анамнестичні дані про кормовий раціон).
Вирішити питання лікування і профілактики.
1. Чи існують якісь специфічні антидоти? 2. Яку симптоматичну терапію призначають для підтримки серцево-судинної і травної систем? 3. Які медикаменти потрібні для покращення бар'єрної функції печінки. 4. Які клізми показані в даному випадку? 5. Складіть план лікування великої рогатої худоби і свиней. 6. Яка профілактика цього захворювання? 7. Як знешкодити токсин у картоплі, що має приростки?
3. Визначити діагноз у с. г. тварин.
Анамнестичні дані: Захворювання виникло після згодовування тваринам соломи (або сіна), що пролежала на дні скирди (що замокла).
Синдроматика: 1. Гіперкінези міняються ступором. (Сильне збудження тварин з тенденцією вираження опору головою в стіну і переходу до стану ступора). 2. Температура тіла або нормальна або субнормальна. 3. Асиметрія забарвлення кон'юнктив (права інтенсивніше забарвлення в червоний (гіперемія) і жовтячний (іктерус) колір. 4. Жовтяничність вуздечки язика. 5. Явища гострого міокардиту (болючість серця при пальпації, міокардіальні шуми, роздвоєння тонів, тахікардія, аритмія, нитковий пульс). 6. Сухість рота, відсутність перистальтики, пронос. 7. Відсутність апетиту, жуйки і моторики рубця. 8. Явища ентероколіту. Запальний слиз в калі. 9. Білок в сечі. В осадку окремі еритроцити. 10. Лейкопенія, в лейкограмі зрушення ядра вправо. Вакуольні моноцити. 11. Тактильна і больова чутливість - зменшені. 12. Запальні гіперкінези.
Дифеденціація: Стахіботріотоксикоз (висока температура тіла, некрози носового дзеркала і ніздрів. Висока смертність. Злоякісна катаральна горячка у великої рогатої худоби (висока температура тіла - випадки спонтанні).
Ботулізм (висока температура тіла, явища геморагічного ентероколіту, характерна поза - опістотонуса. Самовиздоровлення (після лікування) - не наступає.
Сказ - висока температура тіла, нервові явища, буйність, агресивність -. клінічне виздоровлення - виключене. Вирішує: бак. аналіз.
Вирішити питання лікування і профілактики.
1. Яка терапія належить до патогенетичної при гепатоенцефалічному синдромі? 2. Яка симптоматична терапія для поліпшення функції серцево-судинної системи, печінки і нирок? 3. Яка симптоматична терапія призначається для поліпшення функції шлунка і кишечника? 4. Яка про_філактика цієї групи токсикозів у великої рогатої худоби, коней, свиней та інших тварин?
4. Визначити діагноз у жуйних тварин.
Анамнестичні дані: Захворювання виникає під час стійлового періоду, у корів масово, у бичків у відгодівельних комплексах, масово, на протязі цілого року, у кіз і овець - спонтанно. Захворювання розвивається повільно і характеризується спочатку зменшенням надоїв молока, або знижених приростів, потім слабість, залежуванням, а в важких випадкам - кульгавість, переломи кісток і розривами сухожилків.
Синдроматика: 1.Температура тіла - в межах норми. 2. Пульс у лежачих корів - в межах норми, після ходи або будь-якого фізичного навантаження - прискорений. 3. Загальний стан задовільний, деяке похудання. 4. Слабість при вставанні і ляганні, болючість кінцівок при ході. 5. Видимі слизові анемічні. 6. Сухість шкіри. Неправильне розприділения шерсті по шкірі. Затримка линьки. 7. В'ялий апетит, явища гастроентериту. 8. Болючість основи рогів і вінчиків. 9. Зрослі хвостові хребці і деформація хвоста (викривлення його). 10. Порушення відношення кальцію до фосфору (більше як 2:1) може бути і зворотне явище - фосфору до кальцію (лабораторно). 11. Тоніко-клонічні судоми (у важких випадках). 12. Довготривале залежування. 13. Кульгавість і деформація кісток кінцівок. 14. Переломи кісток або розриви сухожилів Ахілла.
Диференціація: Мікроелементоз (нестача йоду, кобальта, цинку та інших). При мікроелементові - більше явищ на шкірі і шерсті. Шкіра суха, покрита злущеним епідермісом, зі складками на шиї. Шерсть нерівномірно розповсюджена з великими «гніздами» на лобі і холці.
Вирішити питання лікування і профілактики.
1. Яку патогенетичну терапію назначають при цьому порушенні обміну речовин? 2. Які макроелементи відіграють роль в патогенезі захворювання? 3. Який інгредієнт має активний вплив на мінеральний (кальцієво-фосфорний) обмін в організмі? 4. Як поповнити організм цим дефіцитним інгредієнтом? 5. Є способи медикаментозні, підкормки і фізіотерапевтичні. Розшифруйте кожний із них. 6. Яке симптоматичне лікування слід застосовувати при цій хворобі? 7. Яка ефективна профілактика цієї хвороби?
5. Визначити захворювання великої рогатої худоби і овець.
Анамнестичні дані: В господарстві інтенсивна концентрована годівля корів з високим надоєм молока. Хворіють корови за один місяць до або 1—2 місяці після отелення. Вівці хворіють при умові значного скупчення поголів'я.
Синдроматика: 1.Довге залежування, загальна слабість, тварини важко піднімаються. 2. Температура тіла нормальна. 3. Тахікардія, яка зростає в момент піднімання і ходи тварини. 4. Потіння. 5. Гіперемія видимих слизових оболонок. 6. Явища міокардіодистрофії (міокардіальні шуми тони серця розщіплені, або нерідко - роздвоєні). 7. Апетит збочений - тварини відмовляються від комбікормів, охотно поїдають коренеплоди, солому. 8. Гіпотонія передшлунків. 9. Явища застійного гастроентероколіту. 10. Зменшення надоїв молока. 11. Тактильна і больова чутливість понижені або відсутні. 12. Гіперпротемія, кетонемія і кетоурія.
Деференціація: Які хвороби потрібно виключити при постановці діагнозу? (післяродовий парез).
Вирішити питання лікування і профілактики.
1 Яку патогенетичну терапію рекомендувати? 2. Яку симптоматичну терапію рекомендують? 3. Які нормативи, кетонових тіл в крові, сечі, молоці? 4. Збалансуйте кормовий раціон хворим коровам і з профілактичною метою? 5. В чому полягає профілактика цього захворювання?
6. Вивчити захворювання (поставити діагноз) с. г. тварин.
Анамнестичні дані: Захворювання спонтанне, але в випадках, коли умо_ви утримання і годівлі причиняються до виникнення хвороби, може бути масовим. Причиною спонтанного захворювання не є перехворювання якимись важким септичним процесом, а виникає внаслідок масового перегодування тварин білком (висококонцентрований тип годівлі). Захворювання розвивається поволі і триває хронічно. Перший признак хвороби - це зменшення апетиту і поступова втрата продуктивності (у корів - молока).
Синдроматика: 1. Температура тіла в межах норми. 2. Пульс в стадії спокою - нормальний, але після навіть незначного фізичного навантаження дуже прискорений. 3. Слабість організму при ході (потіння, задишка). 4. Видимі слизові оболонки синюшні (ціаноз). 5. Серцевий поштовх дифузний і стукаючий (під час або після ходи). 6. Межі серця - збільшені. 7. Розщеплення або роздвоєність тонів. 8. Міокардіальні шуми. 9. Пульс аритмічний, нерівний. 10. В'ялий апетит. 11. Атонії шлунково-кишкового тракту. 12. Застійний гастроентерит. 13. Тактильна і больова чутливість в нормі.
Диференціація: 1. Міокардіопатія: загальна слабість серця, без виражених клінічних ознак (відсутність збільшення меж серця. серцеві шуми). 2. Декомпенсовані пороки правого серця: явища подібні, але ведучим є постійні ендокардіальні шуми.
Вирішити питання лікування і профілактики.
1. Які серцеві препарати поліпшують трофіку серцевого м'яза?
Чи дієта може вплинути на нормалізацію функції серцевого м'яза?
3. Яку симптоматичну терапію тут рекомендують?
4. Які фізіотерапевтичні процедури діятимуть і лікувально і профілактично?
5. Яка профілактика цієї хвороби?
7. Визначити захворювання (поставити діагноз) с. г. тварин.
Анамнестичні дані: Захворювання спонтанне. Розвинулося воно поступово і характеризується задишкою (в час фізичного навантаження або роботи), пітливість, слабість. При відпочинку стан тварини поліпшується Коні інколи в роботі спотикаються (тратять «тваринну свідомість»).
Синдроматика: 1. Тахікардія (вона посилюється під час фізичного навантаження). 2. Задишка (вона проявляється під час фізичного навантаження). 3. Видимі слизьові оболонки анемічні з ціанотичним відтінком. 4. Ціаноз слизових оболонок носових ходів. 5. Посилений серцевий поштовх. 6. Межі серця - збільшені. 7. Постійний ендокардіальний систолічний шум максимально відчуваємий на пунктум оптіум артерії аорти. (При фізичному навантаженні - шуми посилюються!) 8. Підвищення кашлевого рефлексу. 9. Дихання жорстке - бронхіальне. 10. При фізичному навантаженні - задишка, кашель.
Диференціація: 1. Інші види компенсованих пороків лівого серця: ди_ференціюють по характеру ендокардіальних шумів.
2. Анемія головного мозку: явища не зв'язані з пороком серця.
Вирішити питання лікування і профілактики
1. Які серцеві препарати поліпшують збудливість і проводимість серця?
2. Які сетові препарати поліпшують функцію кров'яних судин?
3. Як комбінувати дію серцевих, діючих напроводникову і збудливу системи серця і діючих на так зване «периферичне» серце (тобто судини).
4. Як нормувати дихальну і травну системи?
5. Яку дієту назначити хворим тваринам і який режим утримання або роботи?
6. Як профілактувати цю хворобу (особливо у коней)?
8. Визначити захворювання (поставити діагноз) с. г. тварин.
Анамнестичні дані: Захворювання спонтанне. Розвивається воно поступово і характеризується загальною слабістю, розладом травлення, явищами ентероколітів, проносом.
Синдроматика: 1. Тахікардія (вона посилюється під час фізичного навантаження). 2. Загальний стан пригнічений. 3. Набряки в ділянці повік, підгрудка, живота й тазових кінцівок (при фізичному навантаженні набряки значно зменшуються). 4. Видимі слизові оболонки гіперемійовані. 5. Посилений і дифузний серцевий поштовх. 6. Межі серця - збільшені. 7. Постійний ендокардіальний діастолічний шум, що максимально відчувається на пунктум оптімум легеневої артерії (при фізичному навантаженні шум посилюється). 8. Застійні - стоматит («носос» піднебіння), гострий, ентероколіт, (гіпоацидного характеру). 9. Калові маси - несформовані, покриті слизом. 10. Альбумінурія. II. Тактильна і больова чутливість - знижені.
Диференціація: 1. Інші пороки (декомпенсовані) правого серця і диференціація по характеру ендокардіальних шумів. 2. Набряки і гіперемія мозку: явища не зв'язані з пороком серця.
Вирішити питання лікування і профілактики.
1. Які серцеві препарати поліпшують провідникову і збудливу системи серцевого м'яза? 2. Які серцеві препарати поліпшують функцію вінцевих та інших судин?. 3. Як комбінувати дію серцевих препаратів, діючих на саме серце і діючих на так зване «периферичне серце» (тобто судини)? 4. Яку дієту призначають тваринам і який режим утримання чи роботи? 5. Як нормалізувати функцію дихальної і травної системи? 6. Як профілактувати дане захворювання?
9. Вивчити захворювання (поставити діагноз) с. г. тварин.
Анамнестичні дані: Захворювання спонтанне, але в випадках, коли умови утримання і годівлі причиняються до виникнення хвороби, може бути масовим. Причиною спонтанного захворювання не є перехворювання якимись важким септичним процесом, а виникає внаслідок масового перегодування тварин білком (висококонцентрований тип годівлі). Захворювання розвивається поволі і триває хронічно. Перший признак хвороби - це зменшення апетиту і поступова втрата продуктивності (у корів - молока).
Синдроматика: 1. Температура тіла в межах норми. 2. Пульс в стадії спокою - нормальний, але після навіть незначного фізичного навантаження дуже прискорений. 3. Слабість організму при ході (потіння, задишка). 4. Видимі слизові оболонки синюшні (ціаноз). 5. Серцевий поштовх дифузний і стукаючий (під час або після ходи). 6. Межі серця - збільшені. 7. Розщеплення або роздвоєність тонів. 8. Міокардіальні шуми. 9. Пульс аритмічний, нерівний. 10. В'ялий апетит. 11. Атонії шлунково-кишкового тракту. 12. Застійний гастроентерит. 13. Тактильна і больова чутливість в нормі.
Диференціація: 1. Міокардіопатія: загальна слабість серця, без виражених клінічних ознак (відсутність збільшення меж серця. серцеві шуми). 2. Декомпенсовані пороки правого серця: явища подібні, але ведучим є постійні ендокардіальні шуми.
Вирішити питання лікування і профілактики.
2. Які серцеві препарати поліпшують трофіку серцевого м'яза?
Чи дієта може вплинути на нормалізацію функції серцевого м'яза?
3. Яку симптоматичну терапію тут рекомендують?
4. Які фізіотерапевтичні процедури діятимуть і лікувально і профілактично?
5. Яка профілактика цієї хвороби?
10. Визначити захворювання у великої рогатої худоби.
Анамнестичні дані: Тварини вигнані на нове пасовище, де травостій хороший, з перевагою дикої білої конюшини. Обов'язковою умовою для захворювання є погідний день, сонячний. Через 2-3 години пастьби, тварини непокояться, оглядаються на живіт, бентежаться, мичать, стараються заховатись від сонця в тінь (звичайно йдуть під навіс, або під дерева).
Синдроматика: 1. Захворювання масове. 2. Температура тіла - нор_мальна. 3. Тахікардія. 4. Положення тіла в просторі вимушене, тварини не лягають, натужуються з висуванням шиї і голови вперед, з розставленими кінцівками. Рухи тварин дуже обмежені, а повороти роблять з обережністю і стогонами. 5. Шкіра гіперемійованих ділянок нормальна, а не. пігментованих припухша, набрячна і на дотик дуже чутлива (гіперстезія). Якщо тварини чорної масті - шкіра не уражається. У них запалення вагіни. 6. Видимі слизові оболонки різко гіперемійовані. Коньюнктивіт. 7. Явища легкого гастроентериту. 8. Втрата молочної продуктивності (дослідження крові і сечі не дають підстав до якихось змін).
Диференціація: Сонячний або тепловий удар (висока температура тіла, явища енцефаліту) у великої рогатої худоби практично в нашій зоні не буває.
Вирішити питання лікування і профілактики.
1. Якими медикаментами можна зменшити больову гіперстезію шкіри? 2. Як попередити розвиток дерматитів? 3. Які медикаменти належать до обезболюючих? 4. Яку симптоматичну терапію можна застосувати при цій хворобі? 5. Яка годівля і режим утримання хворих тварин на період лікування? 6. Чи можуть бути тварини на пасовищі під час лікування? 7. Яка профілактика цього виду отруєння?
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 47 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |