Читайте также:
|
1. Прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
2. Пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
3. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
4. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.
5. Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п’ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 70 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року;
56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.
6. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
7. До пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім’ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.
8. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров’я, у зв’язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв’язку із скороченням кількості прокурорів, у зв’язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
9. Прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
10. У разі обрання прокурора, який має право на отримання пенсії за вислугу років або набуває таке право під час роботи на виборній посаді, народним депутатом України він має право на пенсію, що обчислюється із заробітку народного депутата України, або на пенсійне забезпечення за вислугу років на службі в органах прокуратури за його вибором.
11. Прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
12. Прокурор, звільнений з посади у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким його визнано винним у вчиненні умисного злочину з використанням свого службового становища або іншого умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, втрачає право на призначення пенсії за вислугу років.
13. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
14. За пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.
15. Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
16. Прокурорам у разі звільнення вперше з роботи у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років чи інвалідністю виплачується грошова допомога з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв’язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури, про що робиться запис у трудовій книжці.
17. Особам, які отримали грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років чи інвалідністю на підставі цього чи інших законів України, у разі наступного звільнення з органів прокуратури грошова допомога виплачується з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем звільнення (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв’язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури після отримання зазначеної грошової допомоги.
18. Прокурорам, які не мають права на пенсійне забезпечення відповідно до цієї статті, грошова допомога виплачується в разі їх звільнення у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, а також у разі скорочення кількості прокурорів.
19. Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім’ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім’ї. До непрацездатних членів сім’ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв’язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв’язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СУДДІВСЬКОЇ СЛУЖБИ
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Правовою основою суддівської служби є Конституція. України, закони України: від 07.02.2002 р. «Про судоустрій України»[11], від 16.10.1996 р. «Про Конституційний Суд України»[12], | від 15.12.2002 р. «Про статус суддів»[13], «Про державний захист) працівників суду і правоохоронних органів», від 18.03.2004 р. ї «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»[14], «Про загальнообов’язкове | державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України: від 01.12.2004 р. у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на
2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» справа щодо пільг, компенсацій і гарантій); від 20.03.2002 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу)[15]; від 16.05.2007 р. у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції про офіційне тлумачення положення частини п’ятої статті 20 Закону України «Про судоустрій України» (справа про звільнення судді з адміністративної посади)[16]; від 11.10.2005 р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)[17]; від 18.06.2007 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 36, пунктів 20, 33, 49, 50 статті 71, статей 97, 98, 104, 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про гарантії незалежності суддів)[18]; від 09.07.2007 р. у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), постанови Кабінету Міністрів України інші нормативно-правові акти.
Організаційна основа суддівської служби. Систему судів загальної юрисдикції становлять:
1) місцеві суди: а) місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів; б) місцевими господарськими судами є господарські суди АРК, областей, міст Києва та Севастополя; в) місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.
2) апеляційні суди: а) апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України; б) апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України; в) Апеляційний суд України: судової палати у кримінальних справах; військової судової палати, Президія Апеляційного суду;
3) Касаційний суд України: судова палата у цивільних справах; судова палата у кримінальних справах; військова судова палата, Президія Касаційного суду;
4) вищі спеціалізовані суди: Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України в порядку, встановленому цим Законом;
5) Верховний Суд України — найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим із Радою суддів України. У складі Верховного Суду України діють: Судова палата у цивільних справах; Судова палата у кримінальних справах; Судова палата у господарських справах; Судова палата в адміністративних справах, Військова судова колегія, Президія Верховного Суду України, Пленум Верховного Суду України.
Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Його завданням є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст.ст. 111 та 151 Конституції України;
4) офіційного тлумачення Конституції та законів України. Водночас, до його повноважень не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРУ та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
46.2. ПРОХОДЖЕННЯ СУДДІВСЬКОЇ СЛУЖБИ
Професійні судді (далі — судді) є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.
Судді займають державні посади у судових органах однак, при цьому, вони не відносяться до категорії державних службовців, а є публічними службовцями.
Право на суддівську службу. На посаду судді кваліфікаційною комісією суддів може бути рекомендована особа, яка:
- Є громадянин України
- Є не молодшою двадцяти п’яти років
- Має вищу юридичну освіту
- Має стаж роботи в галузі права не менше як три роки
- Проживає в Україні не менш як десять років
- Володіє державною мовою
- Склала кваліфікаційний іспит. Остання вимога не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.
Суддею апеляційного суду, якщо Інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання ЗО років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п’ять років, у тому числі не менше як три роки на посаді судді.
Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше як сім років, у тому числі не менше як п’ять років на посаді судді.
Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, у тому числі не менше як п’ять років на посаді судді.
Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді обираються безстроково Верховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду).
Суддею Конституційного Суду України може бути обраний громадянин України, який має виборчі права, досяг на день обрання не менше 40 років і має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної діяльності у галузі права не менш як 15 років. Судді Конституційного Суду України призначаються Президентом України, Верховною Радою України та з’їздом суддів України (по шість суддів) відповідно до Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України». Суддя Конституційного Суду України призначається на девять років без права бути призначеним повторно.
Судді військових судів перебувають на військовій службі і входять до штатної чисельності Збройних Сил України. Військові звання суддям військових судів присвоюються Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України, якщо інше не встановлено законом. Строки та порядок присвоєння військових звань, порядок звільнення з військової служби суддів визначаються законом. Військовий суддя, крім здійснення правосуддя, не може залучатися до виконання інших обов’язків військової служби.
Порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України визначається Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України».
Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим». Присяга судді складається перед Президентом України.
Особа, призначена на посаду судді чи обрана суддею безстроково згідно з вимогами Закону, набуває статусу професійного судді відповідного рівня і спеціалізації судів: судді місцевого чи апеляційного загального або військового суду, судді Апеляційного суду України, судді Касаційного суду України, судді місцевого, апеляційного або вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду України.
Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше. Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шістдесяти п'яти років. До закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пп. З—9 ч. 5 ст. 126 Конституції України
Обмеження та заборони. Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни: а) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; б) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків судді; в) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.
Суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати Іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Судді зобов'язані: при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ із дотриманням встановлених законом строків; додержувати вимог, передбачених ст. 5 Закону «Про статус суддів», службової дисципліни та розпорядку роботи суду; не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання; не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.
Гарантії незалежності суддів. Судді є недоторканними. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.
Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.
Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи.
Проникнення у житло чи службове приміщення судді, у його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді у разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки.
Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається у першій інстанції апеляційним судом. Підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником. При цьому справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений працював суддею.
Припинення повноважень судді. Відповідно до чинного законодавства суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
а) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
б) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
в) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; г) порушення суддею вимог щодо несумісності;
д) порушення суддею присяги;
ж) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
з) припинення його громадянства; і) визнання його безвісно
відсутнім або оголошення померлим;
ї) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
к) у разі його смерті.
Суддя може бути звільнений з посади за невідповідність рівня професійних знань. У разі виявлення невідповідного для здійснення правосуддя рівня професійних знань судді кваліфікаційна комісія суддів своїм рішенням відкладає атестацію і надає судді строк для підвищення професійної кваліфікації та набуття відповідних знань, але не більше шести місяців. Якщо після закінчення встановленого строку кваліфікаційна комісія знову зробить висновок про невідповідність рівня професійних знань судді займаній посаді, вона приймає рішення, яким повідомляє про це голову відповідного суду та орган, що призначив чи обрав суддю, для вирішення питання про звільнення судді з посади. Суддя має право оскаржити це рішення у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Атестація суддів. Кваліфікаційна атестація проводиться кваліфікаційними комісіями і полягає в оцінці професійного рівня судді (кандидата на посаду судді) та прийнятті комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу, рекомендації для зайняття посади судді, у тому числі у суді вищого рівня.
Підставами для призначення кваліфікаційної атестації судді є:
а) вимоги закону щодо присвоєння кваліфікаційного класу судді, призначеного на посаду вперше;
б) закінчення встановленого законом строку перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі;
в) зайняття суддею посади у суді вищого рівня;
г) подання про дострокове присвоєння судді кваліфікаційного класу, про присвоєння більш високого кваліфікаційного класу, заява судді про обрання суддею безстроково або про переведення до суду вищого рівня;
д) рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення;
е) заява судді про поновлення кваліфікаційного класу.
Чергова кваліфікаційна атестація судді проводиться не пізніше
одного місяця з дня закінчення строку його перебування у присвоєному йому кваліфікаційному класі. Дострокову кваліфікаційну атестацію судді може бути проведено не раніше як через два роки із часу останньої його атестації.
Особи, вперше обрані на посаду судді, проходять кваліфікаційну атестацію протягом першого року роботи, але не пізніше шести місяців після обрання, якщо вони мають стаж роботи не менше як три роки, і протягом другого року, якщо такого стажу не мають.
За результатами проведеної атестації кваліфікаційна комісія суддів приймає рішення про:
— присвоєння судді кваліфікаційного класу;
— присвоєння судді більш високого кваліфікаційного класу;
— залишення судді у раніше присвоєному кваліфікаційному класі.
Атестація проводиться у присутності судді, який атестується. Суддя, не згодний з рішенням кваліфікаційної комісії суддів місцевих. та апеляційних судів щодо його атестації, може оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у десятиденний строк із дня вручення йому копії рішення. Кваліфікаційна атестація проводиться у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту.
Залежно від рівня професійних знань, посади, стажу та досвіду роботи встановлюється шість кваліфікаційних класів судді: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п’ятий класи.
Кваліфікаційні класи присвоюються:
— суддям Верховного Суду України — вищий і перший кваліфікаційні класи;
— суддям вищих спеціалізованих судів — вищий, перший і другий кваліфікаційні класи;
— суддям Касаційного суду України — перший і другий кваліфікаційні класи;
— суддям апеляційних судів — перший, другий і третій кваліфікаційні класи;
— суддям місцевих судів — другий, третій, четвертий і п’ятий кваліфікаційні класи.
Мінімальний строк перебування судді у кваліфікаційному класі, який дає право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу, становить: у п’ятому і четвертому класах — три роки, у третьому і другому класах — п’ять років. Строк перебування судді у першому кваліфікаційному класі не обмежується.
З урахуванням рівня кваліфікації судді допускається дострокове присвоєння чергового кваліфікаційного класу. У залежності від досвіду роботи та професійного рівня судді допускається підвищення кваліфікаційного класу без додержання встановленої послідовності, але не більше як на два кваліфікаційні класи. Водночас, допускається пониження кваліфікаційного класу судді лише в порядку дисциплінарного стягнення і не більше як на один клас.
Суддям, які мають кваліфікаційні класи, встановлюються доплати до посадових окладів у розмірах, передбачених законодавством України. Порядок присвоєння кваліфікаційних класів кваліфікаційними комісіями суддів визначається відповідним законом.
Відповідальність суддів. Суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:
— законодавства при розгляді судових справ;
— вимог, передбачених ст. 5 Закону «Про статус суддів»;
— обов’язків, указаних у ст. б Закону «Про статус суддів».
Водночас, скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.
Відповідно до чинного законодавства до суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення: догана; пониження кваліфікаційного класу.
За загальним правилом за кожне з порушень, указаних у ст. 31 Закону, накладається лише одне дисциплінарне стягнення. За наслідками дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади.
За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, Головою Верховного Суду України, головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів.
Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо судді можуть бути: а) подання Міністерства юстиції України та його органів на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян; б) подання голови відповідного суду, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування; в) повідомлення у засобах масової інформації.
Водночас, не можуть бути підставами для порушення дисциплінарного провадження заяви та повідомлення, що не містять відомостей про наявність підстав, передбачених ст. 31 Закону, а також анонімні заяви та повідомлення.
Перевірку відомостей про дисциплінарний проступок судді проводять Голова кваліфікаційної комісії або за його дорученням чи за рішенням комісії члени комісії протягом місяця із дня їх надходження. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома членами комісії. Після закінчення перевірки матеріали справи передаються на розгляд комісії, яка розглядає їх у десятиденний строк і приймає рішення. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова відповідної комісії або комісія припиняють дисциплінарне
провадження та повідомляють про це заінтересованих осіб. Рішення про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою комісії, може бути переглянуто комісією на вимогу одного із членів комісії. Під час розгляду, справи комісія повинна заслухати пояснення судді, притягнутого до дисциплінарної відповідальності. Неявка цього судді на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає розгляду справи. Хід та результати засідання комісії фіксуються в протоколі, який підписується головуючим на засіданні та особою, що вела цей протокол.
Рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції протягом десяти днів із дня вручення копії рішення комісії.
Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, 'він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному порядку. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято відповідною комісією за поданням голови суду, а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, — за поданням голови вищестоящого суду.
Відставка. Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку. Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90% заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок — 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за. ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРС-Р та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
46.3, РЕЖИМ СУДДІВСЬКОЇ СЛУЖБИ
Державний захист. Судді, члени їх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов’язані вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім’ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідна заява. Вчинені у зв’язку із службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров’я, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність згідно з законодавством. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаються органами внутрішніх справ. Підстави та порядок державного захисту судді передбачається Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (див. розділ 34 підручника).
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку, виплату вихідної допомоги та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби без додержання умови наявності десятирічного стажу роботи на посаді судді.
Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць.
Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.
Виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці припиняється у разі: винесення кваліфікаційною комісією суддів рішення про припинення відставки судді; визнання судді безвісно відсутнім або оголошення його померлим; смерті судді; подання ним заяви про припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання; призначення пенсії; настання підстав, передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Матеріальне і побутове забезпечення суддів. Заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Грошове утримання судді військового суду складається з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця.
Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки — 10, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — ЗО, понад 25 років — 40% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Відпустка. Суддям надається щорічна відпустка тривалістю ЗО робочих днів із наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачено такі ж пільги.
Житло. Відповідно до чиного законодавства не пізніше як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду. Судді військових судів забезпечуються таким же житлом і в ті ж строки за рахунок Міністерства оборони України.
У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків із державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя має право на додаткову жилу площу відповідно до вимог ст. 49 Житлового кодексу України. Суддя також має право на позачергове влаштування дітей у дошкільні заклади і позачергове встановлення квартирного телефону, безплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею за рахунок державного бюджету.
Судді мають право на придбання на пільгових умовах жилих приміщень комунального фонду та приміщень, наданих їм у користування в порядку, передбаченому Законом «Про статус суддів», із знижкою на 50% їх вартості та. на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво з погашенням наданої позики за рахунок відповідних бюджетів за умови тривалості роботи на посаді судді не менше десяти років.
Суддям надається 50% знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги зберігаються за ними і після виходу у відставку.
Зазначені пільги надаються: а) суддям за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом судді за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; б) суддям, які знаходяться у відставці або на пенсії, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пільги. Безплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення надається:
а) суддям за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом судді за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
б) суддям, які знаходяться у відставці або на пенсії за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Під час службового відрядження судді користуються правом бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, а також позачергового придбання проїзних документів.
Суддям, а також суддям, які перебувають у відставці, органом, що їх обирав, видаються посвідчення, зразки яких встановлюються Кабінетом Міністрів України. Посвідчення судді дає право безперешкодного входу у приміщення державних органів влади і управління, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій.
Суддя і члени його сім’ї мають право на безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров’я. Члени сім’ї судді обслуговуються у тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Суддям за рахунок державного бюджету, а членам їх сімей за власний рахунок щорічно надається путівка на санаторно-курортне лікування. Ці права зберігаються за ними і після виходу судді у відставку або на пенсію.
Соціальний захист суддів. Життя і здоров’я суддів підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.
У разі загибелі (смерті) судді, що сталася у зв’язку з виконанням відповідно до закону службових обов’язків, сім’ї загиблого виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов’язковому державному особистому страхуванню суддів у розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою. За сім’єю загиблого зберігається право на отримання і придбання жилого приміщення на умовах і підставах, які мали місце до загибелі судді, незалежно від стажу його роботи.
У разі заподіяння судді у зв’язку з виконанням відповідно до закону службових обов’язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров’я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов’язковому державному особистому страхуванню суддів у розмірі п’ятирічного заробітку.
Крім того, йому щомісячно виплачується компенсація у розмірі різниці між втраченим заробітком і призначеною пенсією без урахування одноразової страхової суми. За ним також зберігається право на отримання і придбання жилого приміщення відповідно до положень ст. 44 Закону, незалежно від тривалості роботи на посаді судді. Коли заподіяне каліцтво чи інше пошкодження здоров’я не призвело до стійкої втрати працездатності, виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов’язковому державному особистому страхуванню суддів у розмірі річного заробітку.
У разі загибелі (смерті) судді, у тому числі судді у відставці, внаслідок тілесного ушкодження чи іншого ушкодження здоров’я, пов’язаного з- виконанням відповідно до закону службових обов’язків, непрацездатним членам сім’ї, що перебували на його утриманні, щомісячно виплачується компенсація у розмірі різниці між частиною заробітку загиблого, що припадала на їх частку, і призначеною пенсією у зв’язку із втратою годувальника без урахування одноразової допомоги.
Збитки, заподіяні знищенням або пошкодженням майна судді чи членам його сім’ї і близьким родичам у зв’язку з виконанням відповідно до закону суддею службових обов’язків, відшкодовуються державою у повному розмірі. Виплата відповідних сум провадиться за рахунок державного бюджету.
Пенсія чи довічне грошове утримання судді виплачується йому повністю незалежно від заробітку, одержуваного після виходу у відставку, або на пенсію.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ
Дипломатична служба — це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Дипломатична служба є різновидом державної служби і відноситься до спеціалізованої державної служби.
Правовими засадами дипломатичної служби є Конституція України, закон України від 20.09.2001 р. «Про дипломатичну
службу»1, «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», КЗпП України, Консульський статут України2, Рішення Конституційного Суду України від 16.10.2007 р. у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 23 Закону «Про державну службу», статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», статті 42 Закону України «Про дипломатичну службу» (справа про граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування), Указ Президента України від 27.10.1992 р. «Про дипломатичний та службовий паспорт України»3, Положення про дипломатичне представництво України за кордоном4, постанови Кабінету Міністрів України: від 13.07.1999 р. «Про упорядкування оплати праці працівників закордонних дипломатичних установ України»5, від 17.11.2004 р. «Про упорядкування норм та розміру відшкодування витрат
в іноземній валюті працівникам дипломатичної служби України, направленим у довгострокове відрядження»[19], Порядок проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу[20], Положення про Міністерство закордонних справ України[21], Положення про дипломатичне Представництво Міністерства закордонних справ України на території України[22], Положення про представництво України за кордоном[23] та інші нормативно-правові акти.
Основними принципами дипломатичної служби є:
— служіння Українському народові;
— відстоювання інтересів України;
— пріоритет прав і свобод людини і громадянина;
— демократизм і законність;
— гуманізм і соціальна справедливість;
— професіоналізм, компетентність, ініціативність, об’єктивність, чесність, відданість справі;
— персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і додержання дисципліни.
Дипломатична служба характеризується своїми завданнями та функціями. Основними завданнями дипломатичної служби є: забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових, інших зв’язків з іншими державами, міжнародними організаціями; захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера; забезпечення дипломатичними засобами та методами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів; координація діяльності інших органів виконавчої влади щодо забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України; вивчення політичного та економічного становища у світі, зовнішньої та внутрішньої політики іноземних держав, діяльність міжнародних організацій та ін.
На дипломатичну службу покладаються такі основні функції:
— забезпечення підтримання дипломатичних зносин з іншими державами, представництво України у міжнародних організаціях та спеціальних місіях;
— здійснення зовнішньополітичної діяльності держави;
— організація проведення переговорів і підготовка укладення міжнародних договорів;
— підготовка разом з іншими центральними органами виконавчої влади пропозицій щодо укладення, виконання, припинення дії міжнародних договорів та внесення їх у встановленому порядку на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України;
— внесення в установленому порядку на розгляд Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України пропозицій та рекомендацій з питань відносин України з іншими державами та міжнародними організаціями;
— підготовка пропозицій щодо удосконалення законодавства України у галузі міжнародних відносин;
— здійснення функцій дипломатичного протоколу у сфері забезпечення зовнішніх зносин з іншими державами, міжнародними організаціями;
— забезпечення функціонування єдиної державної системи реєстрації, обліку та зберігання міжнародних договорів України;
— здійснення функцій депозитарію міжнародних договорів, укладених Україною та ін.
УПРАВЛІННЯ ДИПЛОМАТИЧНОЮ СЛУЖБОЮ
Управління дипломатичною службою здійснюється системою державних органів, серед яких слід виокремити:
— Президента України: відповідно до п. 5 ст. 106 Конституції України — призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах І при міжнародних організаціях; п. 10 ст. 106 Конституції України — вносить до Верховної Ради України подання щодо призначення Міністра закордонних справ України; п. 24 ст. 106 Конституції України — присвоює вищі дипломатичні ранги;
— Кабінет Міністрів України: забезпечує у межах своїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє та затверджує державні програми у цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Міністрів України, та інші пов'язані із цим документи; забезпечує відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України; приймає рішення про придбання за кордоном у власність України нерухомого майна (будівництво, реконструкцію об’єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України;
— органи дипломатичної служби:
Міністерство закордонних справ України (далі — МЗС): як центральний орган виконавчої влади, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади який забезпечує реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин України та координації відповідних заходів, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо забезпечення входження її в європейський простір і створення передумов набуття Україною членства в Європейському Союзі. Серед основних функцій МЗС у сфері управління дипломатичною службою можна виокремити-такі: внесення у встановленому порядку пропозицій щодо організації діяльності дипломатичної служби України, забезпечення реалізації єдиної кадрової політики, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів дипломатичної служби; внесення на розгляд Президента України пропозицій щодо утворення, реорганізації та ліквідації закордонних дипломатичних установ України; розроблення кошторисів закордонних дипломатичних установ України та здійснення контролю за використанням ними бюджетних коштів та ін.;
представництво Міністерства закордонних справ України на території України входить до системи органів дипломатичної служби, утворюється Кабінетом Міністрів України і підпорядковується МЗС. Представництво утворюється в регіонах України, де є іноземні консульські установи чи представництва міжнародних організацій;
дипломатичні представництва України за кордоном: є постійно діючими установами України, основними завданнями яких є представництво України в державі перебування та підтримання офіційних міждержавних відносин, захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном. Статус, завдання та функції дипломатичного представництва України за кордоном визначається Законом «Про дипломатичну службу», Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном;
постійне представництво України при міжнародній організації: є постійно діючою установою України за кордоном, основним завданням якої є представництво України при міжнародних організаціях, підтримання з такими міжнародними організаціями офіційних відносин та захист інтересів України за кордоном. Статус, завдання та функції дипломатичного представництва України за кордоном визначається Законом «Про дипломатичну службу», Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном;
консульські установи України за кордоном (генеральні консульства, консульства, віце-консульства, консульські агентства): є постійно діючими установами України, основними завданнями яких є представництво України в державі перебування та підтримання офіційних міждержавних відносин, захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном. Статус, завдання та функції консульських установ України за кордоном визначається Законом «Про дипломатичну службу» та Консульським статутом України.
36,3, ПРОХОДЖЕННЯ ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБІ
Закон України «Про дипломатичну службу» три види служ бовців органів дипломатичної служби України.
1. Дипломатичний працівник — це державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг.
Дипломатичними працівниками можуть бути громадяни України, які мають відповідну фахову вищу освіту, необхідні професійні та ділові якості, володіють державною та іноземними мовами і за станом здоров’я можуть бути направлені у довготермінове відрядження. Дипломатичні працівники проходять дипломатичну службу на посадах: Міністра закордонних справ України; дипломатичних посадах системи органів дипломатичної служби; відповідальних посадах структурних підрозділів Адміністрації Президента України, що забезпечують здійснення ним повноважень у зовнішньополітичній сфері; відповідальних посадах структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України, що забезпечують представництво Голови Верховної Ради України у зносинах з органами влади інших держав та забезпечують здійснення заходів по міжнародному співробітництву Верховної Ради України. Для дипломатичних працівників, які працюють в закордонних установах України, встановлюються такі посади:
а) Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародних організаціях (призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом- України за поданням Міністра закордонних справ України. Укази Президента України із цих питань скріплюються підписами Прем’єр- міністра України та Міністра закордонних справ);
б) Генеральний консул України;
в) Радник-посланник;
г) радник;
д) консул України;
е) перший секретар;
є) віце-консул;
ж) другий секретар;
з) третій секретар;
і) аташе.
2. Адміністративно-технічний працівник — державний службовець, який здійснює адміністративно-технічне обслуговування системи органів дипломатичної служби. Ними можуть бути громадяни України, які мають необхідні професійні та ділові якості, володіють державною та, як правило, іноземними мовами і за станом здоров’я можуть бути направлені у довготермінове відрядження.
3. Працівник дипломатичної служби — це узагальнююче поняття, яке включає в себе два поняття: «дипломатичний працівник» та «адміністративно-технічний працівник системи органів дипломатичної служби».
Працівник дипломатичної служби може бути за його згодою, переведений, тимчасово відряджений до іншого органу державної влади України для виконання службових обов'язків або направлений на навчання для підвищення професійної кваліфікації.
Прийняття на дипломатичну службу здійснюється:
— Президентом України: призначає глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях (п. 5 ст. 106 Конституції України);
— на конкурсній основі: відповідно до Порядку проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу.
Дипломатична служба має кадровий резерв, необхідний для заміщення посад та кадрового планування в системі органів дипломатичної служби.
Працівники дипломатичної служби можуть направлятися у довготермінове відрядження з урахуванням їх професійної підготовки та спеціалізації. Довготермінове відрядження триває, як правило, до чотирьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до трьох років із важкими кліматичними умовами або складною політичною ситуацією. Вони можуть бути достроково відкликані до України у випадках: службової необхідності; за станом здоров’я; невиконання або неналежного виконання ними службових обов’язків; вчинення проступків, які їх ганьблять; вчинення членами їх сім’ї дій, що можуть призвести до негативних наслідків при подальшому перебуванні працівника дипломатичної служби у довготерміновому відрядженні.
Правовий статус працівників дипломатичної служби включає в себе права, обов’язки, обмеження, декларування доходів, заохочення та дисциплінарні стягнення.
Працівники дипломатичної служби користується всіма правами, визначеними в Законі України «Про державну службу». У період довготермінового відрядження вони користуються привілеями та імунітетами, встановленими для працівників дипломатичної служби відповідно до норм міжнародного права.
Працівники дипломатичної служби виконують обов'язки, встановлені для державних службовців у Законі України «Про державну службу». Водночас, в період довготермінових відряджень вони повинні поважати закони, правила і традиції країни перебування, здійснювати покладені на них завдання, гідно представляти Україну.
Одним із основних обов’язків дипломатичних працівників є декларування доходів, яке здійснюється відповідно до Закону «Про державну службу».
Щодо працівників дипломатичної служби встановлено два види обмежень:
— при вступі на дипломатичну службу, не можуть бути прийняті особи, щодо яких встановлені обмеження у ст. 12 Закону «Про державну службу»;
— при проходженні дипломатичної служби, не мають права вчиняти дії, передбачені Законом «Про боротьбу з корупцією» а також брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальній діяльності органів державної влади або порушують правила безпеки під час перебування у довготерміновому відрядженні.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 166 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |