Раннiх симптомiв РПЗ немає. Тому початковий рак можливо виявити тiльки пiд час профiлактичних оглядiв шляхом пальцевого обстеження органу через пряму кишку. Першi клiнiчнi прояви часто є ознаками розповсюдженого гiроцесу i обумовленi гiроростанням пухлини за межi гiростати. Тому спостерiгасться симптоматика з боку сусiднiх органiв - уретри, сечового мiхура, гiрямоТ кишки. Часто першi симптоми пов’язанi з вiддаленими або регiонарними метастазами. У 8О% випадкiв спостерiгаються розлади сечовиведення яке не вiдрiзнясться вiд таких при аденомi ИЗ.
Гематурiя зустрiчасться рiдко - близько IО%. Погiршення сечовидiлення веде до розвитку запального гiроцесу сечовивiдних шляхiв - циститу, пiслонефрiту. Бiль у дiлянцi гiромежини, у задньому гiроходi та крижi можуть бути викликанi гiроростанпям пухлини у капсулу залози, яка мiстить численнi нервовi закiпченшi.
Метастазуваншi РПЗ може здiйснюватися лiмфогенним шляхом у регiонарнi л/вузли - 45% випадкiв або гематогенно в кiстки (Мал.19.1О).
Мал.19.1О. Остеобластнi кiстковi метастази у всiх хребцях при раку гiростати у чоловiка 68 рокiв (Хеглiн р., 1993).
До регiонарних л/вузлiв в якi метастазус РПЗ, вiдносяться л/вузли малоТ миски, що розташованi нижче бiфуркацiТ загальних клубових артерiй (Мал. 19.11).
Мал. 19.11. Шляхи лiмфогенного метастазування РПЗ 1 — зовнiшнi здухвиннi лiмфовузли;
2— внутрiшнi здухвиннi лiмфовузли;
3 — крижовi лiмфовузли.
Метастази в кiстки найчастiше з’являються при недиференцiйованому раку i локалiзуються в кiстках миски, попереково-крижовому вiддiлi хребта (Мал. 19.12.).
При наявностi будь-якого з вищеназваних симптомiв у осiб понад 50 рокiв необхiдно дослiджувати передмiхурову залозу. При обстеженнi И через гiряму кишку можна виявити один або декiлька вузлiв по периферiТ залози. Звичайно вузол щiльноТ консистенцiТ, мас форму конуса, звернутого всрхiвкою в просвiт прямоТ кишки. Часто пальпуються сiм’янi мiхурцi (симптом «бичачих рогiв»).
За допомогою пальцевого метода дослiдження дiагноз РИЗ може бти вiрно встановленим у 80% хворих. диференцiйну дiагностику слiд гiроводити iз каменями, доброякiсною гiперплазiсю, особливо з фiброзною формою, гранульоматозним гiростатитом, туберкульозом.
Для верифiкацiї дiагнозу широко використовується пункцiйна бiопсiя трансректальним або промiжним доступом. В дiагностицi РПЗ також використовують УЗО та ЯМР, але цi методи не дають можливостi виявити пухлини менш нiж 0,5 см у дiаметрi.
Стадiю хвороби уточнюють за допомогою лiмфографiї. З допомiжних методiв обстеження використовують цистоскопiю, цистопростатографiю, екскреторну урографiю.
Патогномонiчних змiн в кровi i сечi немає. Специфiчним маркером РПЗ є кисла фосфатаза, але цей тест є точним тiльки при розповсюдженому процесi. Бiльш специфiчним є простатоспецифiчний антиген (РА), який виявлясться у 90% хворих. РА - це глiкопротеїн, який приймає участь у розрiдженнi сперми. При збiльшеннi його рiвня вище 6 нг/мл у третини чоловiкiв знаходять РПЗ.
Констатований взасмозв’язок рiвнiв РА i розповсюдженостi пухлинного процесу: частiше рiвнi РА 10-20 нг/мл свiдчать про проростання капсули, рiвнi вище 40 нг/мл - про наявнiсть метастазiв.
Проаналiзувавши результати бiльш нiж 1300 зразкiв простати зiбраних у Станфордському унiверситетi за останнi 20 рокiв, дослiдники порiвняли результати.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 116 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |