Читайте также:
|
Визначення межі міцності при стиску і морозостійкості зразків 28- і 120-добового терміну тверднення у вологому середовищі показали, що
· каолінова глина при добавці 6% цементу мала міцність при стиску 1,8 МПа для зразків 28-добового тверднення. Із збільшенням добавки цементу міцність каолінової глини плавно підвищувалася, досягаючи 3,0 МПа при 36% цементу. Залежність міцності при стиску цементоґрунтових зразків, приготовлених з каолінової глини, від вмісту цементу прямолінійна;
· зразки з монтморилонітової глини при добавці 6 і 12% цементу характеризувалися незначною міцністю. Із збільшенням добавки цементу міцність таких зразків різко зростає і при 30, 36% стає майже однаковою з міцністю зразків каолінової глини, укріпленою такою ж добавкою цементу (рис. 2). Пояснюється це тим, що монтморилонітова глина, сильно поглинає катіони кальцію з гідрату оксиду кальцію, що виділявся в розчин, перешкоджаючи тим самим утворенню міцного цементного каркасу.
При великому ж вмісті цементу (30 - 36%) відбувається повне насичення ґрунтового розчину і створюються сприятливі умови для формування міцної структури цементоґрунту.
При випробуванні на морозостійкість цементоґрунтові зразки з монтморилонітової глини, що містять 6 і 12% цементу, повністю руйнувалися після першого циклу заморожування-відтавання. Зразки з каолінової глини при такому ж вмісті цементу не руйнувалися після 10 циклів заморожування і відтавання, хоча при цьому спостерігалося лущення і втрата у масі досягала 25 - 30%.
Гідрослюдиста глина при добавці до неї 6% цементу так само, як і монтморилонітова характеризувалася вкрай незначною міцністю. Із збільшенням добавки цементу міцність зразків з гідрослюдистої глини різко зростає і при 24% цементу майже в 2 рази перевищує міцність каолінової глини, укріпленої тією ж кількістю цементу (рис. 2).
Рис. 2. Вплив мінералогічного складу глин на міцність цементоґрунту:
1 - міцність цементоґрунтових зразків з каолінової глини після 28-добового тверднення; 2 - міцність цементоґрунтових зразків з каолінової глини після 120-добового тверднення; 3 - міцність цементоґрунтових зразків з монтморилонітової глини після 28-добового тверднення; 4 - міцність цементоґрунтових зразків з монтморилонітової глини після 120-добового тверднення; 5 - міцність цементоґрунтових зразків з гідрослюдистої глини після 28-добового тверднення; 6 - міцність цементоґрунтових зразків з гідрослюдистої глини після 120-добового тверднення
При випробуванні на морозостійкість цементоґрунтові зразки з гідрослюдистої глини з добавкою цементу понад 6% витримали 10 циклів без істотних втрат у масі і без яких-небудь ознак руйнування.
На основі досліджень багатьох учених можна сказати, що для укріплення цементом необхідно віддавати перевагу карбонатним ґрунтам, які забезпечують більш високу міцність обробленого матеріалу порівняно з некарбонатними різновидностями при рівних витратах цементу.
Карбонатні різновидності глинистих ґрунтів (суглинки з Jρ>12 і глини) в II-III дорожньо-кліматичній зоні належить обробляти портландцементом і шлакопортландцементом після введення добавок піску, гравію, або відходів каменедробіння з крупністю частинок до 25 мм, в кількості 30 і 40% по масі відповідно.
Гумусні горизонти дерновопідзолистих і напівболотних ґрунтів обробляти цементом не дозволяється.
Ґрунти, які характеризуються кислою реакцією середовища, дозволяється обробляти цементом лише після попередньої їх нейтралізації добавками вапна, каустичної соди або інших лужних сполук.
Засолені ґрунти різного зернового складу допускається обробляти портландцементом, якщо в них вміст солі не перевищує 2-4% маси ґрунту.
3 метою зниження витрат цементу, підвищення показників фізико-механічних. характеристик укріплених цементом ґрунтів необхідно використовувати суміші великоуламкових ґрунтів оптимального зернового складу.
Великоуламкові ґрунти оптимального або близького до оптимального зернового складу, неоднорідні піски /гравелисті, крупні, середньої крупності/, супіски числом пластичності більше 3 /переважно супіски легкі крупні, пилуваті/, а також суглинки легкі найбільш придатні для укріплення цементом і не потребують внесення гранулометричних добавок.
Супіски важкі пилуваті, суглинки легкі і леткі пилуваті з числом пластичності до 12 допускається укріплювати цементом без введення гранулометричних добавок.
В глини піщанисті і пилуваті з числом пластичності від 17 до 20 належить додатково вводити вапно, або вапно разом з добавками хлористого кальцію.
Згідно ВБН на матеріали укріплені цементом поділяються на такі марки
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 42 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |