Читайте также:
|
В основі індивідуальної психології лежить розуміння кожної людини як інтегрованої цілісності, не відокремленої від соціального середовища.
За А.Адлером, людина - активна свідома істота, яка «сама себе визначає в житті», через сенс життя, свободу вибору і прагнення до самореалізації («життєві цілі», «життєвий стиль», «боротьба за вищість») [3, 4, 167].
Адлер стверджував, що майже кожна людина має якісь фізичні чи психічні, найчастіше характерологічні недоліки, що формують у неї «комплекс неповноцінності».
Однак почуття неповноцінності може здійснювати, поряд із негативним, і позитивний вплив на особистість, бо нерідко є стимулом для досягнення мети. У цих випадках комплекс неповноцінності формує стійке прагнення бути не гіршим, а кращим за інших, спонукуючи індивіда до зусиль, робить його більш завзятим у досягненні мети. Отже, прагнення до вищості, за Адлером, є вродженим і трактується як спонукання до самопо-ліпшення, розвитку своїх здібностей, потенційних можливостей. Тому й агресивність Адлер розумів як ініціативу до подолання перешкод, необхідну в боротьбі за самоствердження, і не ототожнював її з ворожістю.
Важливими поняттями в індивідуальній психології є «життєва мета» і «життєвий стиль» як індивідуальний спосіб досягнення життєвих цілей. Основа для формування життєвих цілей закладається в дитячому віці (протягом перших п'яти років життя) як компенсація почуття неповноцінності, невпевненості в собі. Чим більшим є почуття неповноцінності, тим сильніше гіпертрофовані життєві цілі. Життєва мета зазвичай повністю не усвідомлюється, але забезпечує головні напрямки й завдання діяльності особистості, формуючи її унікальний життєвий стиль.
До основних факторів, що впливають на деформацію життєвого стилю, Адлер відносив фізичну неповноцінність, розбещеність і неприйняття. Причому, за Адлером, поведінка людини, сприйняття нею явищ життя визначаються не стільки об'єктивною реальністю, скільки уявленнями про навколишній світ, особистісними особливостями індивіда та попереднім досвідом («схема апперцепції»). Частиною життєвого стилю кожної людини є її уявлення про себе і про навколишній світ.
Причиною виникнення внутрішнього конфлікту і джерелом психологічних проблем, за Адлером, є невідповідність між уявленням індивіда про те, яким він є насправді (реальне Я), і тим, яким хотів би бути (ідеальне Я).
Подолання цієї невідповідності може здійснюватися кількома шляхами, і найперше шляхом успішної компенсації, у результаті чого індивід досягає мети. Інші шляхи розв'язання внутрішнього конфлікту можна вважати дією механізмів психологічного захисту:
- шлях «надкомпенсації» (заглиблення у фантазії);
- шлях самоствердження за допомогою приниження інших;
- шлях самовиправдання або «заглиблення у хворобу» (невроз), що одночасно маскує власну неспроможність і є засобом «підкорення» собі оточуючих.
Адлер розцінював невроз як своєрідний характер, сформований життєвий стиль, а шлях, обраний невротиком, - як компенсаторне пристосування до навколишнього середовища.
Тож основною причиною психологічних проблем особистості, за Адлером, є помилкова схема апперцепції та нереальна й недосяжна життєва мета, а отже, головне завдання психолога полягає в тому, щоб допомогти клієнту зрозуміти себе, свою поведінку (життєвий стиль) та усвідомити фіктивні життєві цілі.
Усвідомлена фіктивна мета, за Адлером, втрачає здатність вирішальним чином впливати на поведінку людини. Зрозуміти себе ~ це означає насамперед усвідомити, яке місце ти займаєш у навколишньому світі, навчитися бачити свої помилки й розуміти їх наслідки.
Можна виокремити такі завдання психологічної допомоги в руслі індивідуальної психотерапії Адлера:
1) зниження почуття неповноцінності, підвищення самооцінки, впевненості в собі, почуття власної значущості;
2) корекція життєвих цілей, мотивів поведінки, аттитюдів (системи ставлень особистості) з перспективою зміни стилю життя, формування реалістичних, досяжних цілей;
3) розвиток соціального інтересу як основи психічного здоров'я особистості (мал. 2.1).
Я-ідеальне
Переведення фіктивних життєвих цілей у реалістичні
конфлікт
Зміцнення самоповаги і почуття власної гідності
Я-реальне
Мал. 2.1. Схема психологічного конфлікту і шляхи його подолання,за Адлером
Для психолога, який здійснює психокорекційну діяльність, цінною є думка Адлера про те, що людина не є пасивним об'єктом впливу зовнішнього середовища, а сама активно формує свою особистість. «Індивідуум - і картина, і художник. Він -художник своєї власної особистості». Роль психолога полягає в тому, щоб розкрити «творчі сили» особистості і спрямувати їх у потрібне русло. «Марно намагатися розвивати психологію,... не беручи до уваги творчу силу,... яка спрямовує спонукання, надає їм форму, надає їм значущу мету».
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 256 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |