Читайте также:
|
Но на этом народ России не остановился. В историю вошло бунтарское движение Степана Разина, казака, который сумел повети за собой всех людей низкого сословия. Движение началось в 1667 году и охватило собой значительную часть территории Нижнее и Среднее Поволжье, огромную часть украинских земель.
Под предводительством Разина обедневшие люди грабили царские и зажиточные суда на Нижней Волге и Каспийском море, и нападали на персидские города. За ним последовало еще большее количество людей, появилась настоящая армия из семи тысяч человек.
Движение продолжило свой революционный путь, и в 1670 году снова оказалось на Волге и разграбило Царицын. Следующим городом оказалась Астрахань. Примечательно, что население городов поддерживало казака, и многие переходили на сторону Разина.
В захваченных городах вводилось казацкое управление, а следующими городами на пути разинцев оказались Саратов и Самара. Тогда движение казака Разина приобретает размах настоящей народной войны, и его уже больше нельзя называть простым казацким бунтом недовольных и обездоленных.
Действия Разина и его последователей вызывают у народа сочувствие и желание подержать их, а со временем и привлекают их так тысячи обычных людей, крестьян и посадских людей переходят на сторону Разина и способствуют тому, чтобы движение достигло своей цели. Степан Разин создает «прелестные письма» - воззвания, которые и влекут за собой простой, отяжеленный постоянными, несправедливыми налогами народ.
Следующим городом для захвата стал Симбирск, однако армия Разина потерпела полное поражение. Их предводителю пришлось бежать на Дон, но вскоре - в 1671 году - богатые и влиятельные казаки выдали его русским властям.
Таким образом, самое известное и мощное восстание, превратившееся в настоящее выступление против государственной власти, было подавлено. И повторить подобное антиправительственное выступление в XVII веке русскому народу не удалось.
Тема 8: Види і форми безготівкових розрахунків.
План:
1. Форми безготівкових розрахунків.
В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідноПостанові НБУ „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.02.04р. № 22 за такими формами:
- платіжними дорученнями;
- платіжними вимогами-дорученнями;
- чеками;
- акредитивами;
- векселями;
- пластиковими картками та ін.;
- електронними розрахунковими документами.
2. Характеристика форм розрахунків.
Платіжне доручення – це документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначної суми коштів зі свого рахунка.
Доручення використовується в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.
Доручення приймають до виконання від платника протягом десяти календарних днів. день заповнення доручення не враховується. механізм розрахунків платіжними дорученнями показано на рис. 1.
|
 |
Схема: 1. Відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) та отримання
товару і рахунка фактури на оплату покупцем.
2. Оплата товару платіжним дорученням (оформлення доручення і передача його в обслуговуючий банк).
3. Банк платника надсилає документи про перерахування коштів на рахунок у банк постачальника.
4. Банк постачальника зараховує відповідну грошову суму на рахунок постачальника і повідомляє його випискою з рахунка.
Платіжна вимога доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:
верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконання робіт, надання послуг;
нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму постачальникові.
Вимога – доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові (рис. 2). Доставку платіжних вимог – доручень може здійснювати банк платника.
|
|
|
|
Схема:1. Постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги), виписує
вимогу – доручення і разом із товарно – транспортними документами, які
передбачені угодою, надсилає платникові.
2. Платник, отримавши платіжну вимогу – доручення та інші документи, при згоді
оплати її заповнює нижню частину вимогу – доручення і задає її в обслуговуючий банк.
3. Банк платника перераховує кошти в банк постачальника в день їх списання.
4. Банк постачальника проводить зарахування коштів на рахунок свого клієнта у день їх надходження.
У разі згоди оплати вимогу – доручення платник заповнює нижню частину цього розрахункового документа і задає його в банк, що його обслуговує.
платіжні вимоги – доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів із дня виписки. День заповнення вимоги – доручення не враховується.
Банк приймає до оплати вимоги – доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.
У разі відмови сплатити вимогу – доручення про її мотиви платник повідомляє безпосередньо одержувача коштів у прядку і в строки зазначені в договорі.
Чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку - емітенту), яка веде його рахунок, списати чеко тримачеві зазначену в чеку суму коштів. Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Не дозволяються розрахунки чеками між фізичними особами.
При розрахунках чеками в економічні відносини між особою вступають такі суб’єкти:
- чекодавець – юридична або фізична особа, яка здійснює оплату за допомогою чека та підписує його;
- чекотримач – підприємство. яке є одержувачем коштів за чеком;
- банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичний особі.
Потрібно зазначити, що у сфері безготівкових розрахунків використовуються розрахункові чеки. Чеки, які використовуються для одержання готівки з рахунків, відкритих у банку, називаються грошовими. Термін дії чекової книжки – один рік. За погодженням з установою банку термін дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.
Чек містить такі елементи:
- назву «розрахунковий чек»;
- назву власника чекової книжки та номер його рахунка;
- назву банку емітента і його номер МФО;
- ідентифікаційні коди чекодавця та чекотримача;
- назву чекотримача;
- доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму;
- призначення платежу;
- число, місяць, рік та місце складання чека;
- підписи чекодавця та відбиток печатки.
Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банкові чекодавця без виконання.
Чек із чекової книжки пред’являється до виконання в банк чекотримача протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).
Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента заяву в одному примірнику (рис. 3)
Рис. 3
Схема:
1. Платник подає до банку-емітенту заяву для отримання чекової книжки, а також платіжне доручення на депонування коштів.
2. Банк-емітент депонує кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чекам».
3. Платник на основі заяви отримує в своєму банку чекову книжку.
4. Платник, одержавши рахунок постачальника на товар або послуги, виписує і передає постачальникові чек.
5. Постачальник відвантажує покупцеві товари.
6. Постачальник здає в обслуговуючий банк чек разом із трьома примірниками реєстрів.
7. Банк чекотримача, перевіривши правильність складання реєстру і реквізитів чека та своєчасність пред’явлення його до оплати, приймає чек із реєстром із другим і третім примірниками реєстру, інкасує чек до банку-емітента.
8. Банк-емітент списує суму чека з рахунка покупця, на якому вона була депонована.
9. Банк-емітент перераховує кошти на рахунок чекотримача.
10. Банк постачальника зараховує суму, вказану в чеку, на рахунок постачальника.
Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:
- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконанні роботи і надані послуги;
- надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю оплату.
При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб’єктами:
- заявник акредитива – платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;
- банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
- бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг);
- виконуючий банк – Банк бенефіціар або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачуються у договорі бенефіціара і заявника акредитива.
Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований. Для відкриття акредитиву, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами» у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитиву.
У разі відкриття акредитива, депонованого у банку-емітенті, заявник перераховує дорученням кошти зі свого рахунка на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами» (рис. 4).
Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється у межах 15-ти днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв’язком між банками.
 |
Схема:
1. Між постачальником і платником укладається договір.
2. Платник подає банку-емітентові заяву для відкриття акредитиву.
3. Банк-емітент на підставі заяви перераховує кошти з рахунка платника на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами».
4. Банк-емітент повідомляє банк бенефіціар про відкриття акредитива.
5. Банк бенефіціара повідомляє його про відкриття й умови акредитива.
6. Бенефіціар відвантажує платнику товар, виконує роботи або послуги.
7. Бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, в обслуговуючий банку.
8. Банк бенефіціара надсилає спецзв’язком реєстр документів разом з іншими документами за акредитивом до банку-емітента.
9. Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитива на підставі реєстру документів списує кошти з аналітичного рахунка «Розрахунки акредитивами».
10. Банк-емітент перераховує кошти на рахунок бенефіціара.
Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом.
На рахунку 313 “ Інші рахунки в банку в національній валюті” обліковується рух коштів, які знаходяться в акредитивах та в чекових книжках.
Вексель – це зобов’язання платника здійснити платіж в зазначеній сумі і зазначений строк постачальнику за відвантаження товару
Векселі бувають двох видів:
- прості;
- переказні.
На рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані” ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями.
Рахунок 34 “Короткострокові векселі одержані” має такі субрахунки:
341 “Короткострокові векселі, одержані в національній валюті”
342 “Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті”
На рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані” за дебетом відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом — отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.
Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем.
На рахунку 62 “Короткострокові векселі видані” ведеться облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі.
Рахунок 62 “Короткострокові векселі видані” має такі субрахунки:
621 “Короткострокові векселі, видані в національній валюті"
622 “Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті"
За кредитом рахунку 62 “Короткострокові векселі видані” відображається видача векселів в забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, за дебетом — погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо.
Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення
Задача:
Оприбутковані на склад товари на суму 70000 грн., ПДВ –20%- 14000. В оплату за товар був видано вексель на суму 84000 грн.(70000+14000).Вексель було пред’явлено до оплати і оплачено.
1. Оприбутковані на склад товари Д 281 К 631 70000
2. Відображено податковий кредит по ПДВ Д 641 К 631 14000
3. Видано вексель в оплату за товар Д 631 К 621 84000
4. Пред’явлено вексель до оплати і оплачено Д 621 К 311 84000
Література:
1. Постанова НБУ „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.02.04р. № 22
2.Лишиленко О.В.Бухгалтерський облік. -Київ: Вид-во “ЦУЛ”,2003.стор. 539-547.
3.Чебанова Н.В.Бухгалтерський фінансовий облік. -Київ Вид-во “Академія” 2003. стор. 408-412
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 133 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |