Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Лекція 2. Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва

Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва

Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг

Лекція 2

Тема. Фінансове посередництво та інституційна структура ринку фінансових послуг (2год.)

Мета заняття: опанувати нові категорії «спрощене» та «комплексне» поняття фінансового посередництва, функції і послуги фінансових посередників, ознайомити студентів з основними видами фінансових послуг, які надаються на фінансовому ринку кредитними спілками. Розглянути роль інституційної структури фінансового середовища та функції маркет-мейкерів на ринку фінансових послуг. Формувати економічне мислення студентів, професійні навички, вміння швидко і якісно аналізувати інформацію та використовувати її у майбутньому.

ПЛАН

1. Сутність фінансового посередництва.

2. Функції фінансового посередництва в інвестиційному процесі: деномінація заощаджень, приймання ризику неповернення виданої позички та виплати процентів, інформаційне забезпечення, консолідація ризиків та ефект росту масштабів угод.

3. Небанківські кредитні інститути – кредитні спілки.

4. Сутність та роль інституційної структури фінансового середовища.

5. Функції маркет-мейкерів на ринку фінансових послуг.

Рекомендована література: 4, 9, 14, 41, 44, 47, 48, 49, 55, 69, 72, 80.

1. Сутність фінансового посередництва.

Ступінь розвитку фінансового ринку характеризується кількістю фінансових посередників і різноманітністю фінансових послуг, які вони надають. На розвиненому ринку здійснюють свою діяльність величезна кількість фінансових посередників, які за невелику плату надають різні види фінансових послуг. Ці послуги пов'язані як з емісією фінансових активів, так і з їх обігом на вторинному ринку. При емісії корпоративних цінних паперів та на кредитному ринку фінансові посередники сприяють інвестуванню коштів у різні галузі економіки. При емісії державних боргових зобов'язань та на ринку державного кредиту вони сприяють залученню коштів для забезпе­чення потреб державного бюджету.

На вторинному ринку фінансові посередники забезпечують ста­більне функціонування ринку, а також задовольняють інтереси юри­дичних та фізичних осіб щодо інвестування коштів у фінансові ак­тиви та вилучення їх з процесу інвестування. При цьому інститути ринку не тільки задовольняють потреби інвесторів щодо купівлі-продажу фінансових активів на регулярній основі за ринковою ці­ною, а й надають інформаційні, консультаційні, управлінські послуги.

Фінансові посередники – це фінансові установи (юридичні особи), функції яких полягають в акумулюванні вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб та подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників, тобто перетворення в позиковий або інвестиційний капітал.

Фінансові посередники – цефінансові установи, до яких належать суб’єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути.

Ступінь розвитку ринку фінансових послуг характеризується кількістю фінансових посередників і їх різноманітністю, а також асортиментом фінансових послуг, які вони надають. На розвиненому ринку здійснюють свою діяльність значна кількість фінансових посередників, які за певну плату (ціну) надають різні види фінансових послуг. Ці послуги пов'язані як із збереженням реальної вартості фінансових активів, так із одержанням прибутку.

При емісії корпоративних цінних паперів та на кредитному ринку – фінансові посередники сприяють інвестуванню коштів у різні галузі економіки.

При емісії державних боргових зобов'язань та на ринку державного кредиту — залученню коштів для забезпечення потреб Державного бюджету.

На вторинному ринку цінних паперів фінансові посередники забезпечують стабільне функціонування цього ринку, задовольняють інтереси юридичних та фізичних осіб щодо інвестування коштів у фінансові активи та вилучення їх з процесу інвестування, надають інформаційні, консультаційні, управлінські послуги.

На первинному ринку до основних фінансових послуг посередників належать залучення коштів і надання позик, що здійснюють, наприклад, банки та фінансово-кредитні установи на ринку позикового капіталу. Такими послугами вважають андеррайтинг, або обслуговування емітентів в організації та проведення емісій фінансових активів, визначення портфеля страхових ризиків для страховиків.

На високорозвинених ефективних ринках фінансові посередники допомагають інвесторам у прийнятті зважених та оперативних рішень щодо інвестування коштів у фінансові активи і забезпечують реалізацію цих рішень. На таких ринках посередники забезпечують оперативне інвестування, вилучення коштів інвесторами. Фінансові посередники дають інвесторам можливість в будь-який час вилучити кошти і в разі потреби знову інвестувати їх на більш вигідних умовах.

При обслуговуванні учасників ринку фінансові посередники надають або окремий вид послуг, який і визначає в цілому їх роль на ринку, або – широкий спектр фінансових послуг. До останніх належать банки, що здійснюють значну кількість операцій від імені та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, так і на фондовому і валютному ринках.

Оскільки ринок фінансових послуг поділяється на різні види ринків існує і різна класифікація фінансових посередників:

1. Банківські установи:

- комерційні банки

- ощадні установи

2. Небанківські кредитні інститути:

- кредитні спілки;

- факторингові компанії;

- лізингові компанії;

- ломбард.

3. Контрактні фінансові інститути:

- ІСІ

- пенсійні фонди;

- страхові компанії;

- фінансові компанії.

Механізм надання фінансових послуг визначається специфікою та ступенем розвитку цього ринку, а також регулюванням діяльності фінансових інститутів з боку держави. Важлива роль в цьому механізмі належить банківським установам.

Розрізняють три основні системи взаємодії банківських установ та операторів фондового ринку, які дають їм принципово різні можливості щодо здійснення діяльності на ринку цінних паперів і поєднання традиційної банківської діяльності з діяльністю на фондовому ринку.

До першої системи належать такі країни, як Німеччина, Нідерланди, Швейцарія, де функціонують універсальні банки, які забезпечують перелік банківських, страхових послуг та послуг, пов'язаних з цінними паперами. Банки володіють значною часткою акцій промислових корпорацій.

Друга система – британська, яка поширена у Великобританії, Канаді, Австралії. Банки цих країн можуть брати участь в андеррайтингу для регулювання системи ризиків на ринку фінансових послуг. Державою обмежується участь банків у формуванні акціонерного капіталу підприємницьких структур.

Третя система передбачає правове відокремлення банківської діяльності від сфери діяльності з цінними паперами. Така система існує в США та Японії. Однак японським банкам дозволено володіти значною часткою акцій промислових корпорацій, тоді як американським — ні. Переважну більшість послуг на фондовому ринку надають інвестиційні компанії та інші фінансові посередники.

Посередницька діяльність поділяється на брокерську і дилерську.

Брокерська діяльність — це діяльність щодо укладання угод з цінними паперами на основі угод комісії або доручення. Брокер ви­ступає посередником, агентом інвестора, що діє від імені клієнта та за його дорученням і отримує винагороду у вигляді комісійних. Бро­керські комісійні складають основну частину витрат на проведення трансакцій на фондовому ринку.

Брокерські контори суттєво відрізняються як спектром послуг, які вони надають своїм клієнтам, так і розміром комісійних. Існують брокерські контори з пониженою комісією, які надають обмежену кількість послуг за понижену ціну. Інвестори, яким не потрібні кон­сультації чи інші додаткові послуги, звернувшись до таких брокер­ських фірм, можуть заощадити кошти. Часто брокерські фірми є до­сить великими. В таких фірмах інституційних та індивідуальних інвесторів обслуговують різні спеціалісти фірми.

Основними функціями брокера є:

- прийняття на себе відповідних доручень на посередництво при купівлі продажу;

- забезпечення попередніх зустрічей між своїм клієнтом і його контрагентом;

- надання клієнту додаткових послуг;

- укладання угоди від імені свого клієнта і за його рахунок;

- надання інформації про ринок, характеристика цінних паперів, клієнта.

Дилерська діяльність — це діяльність з укладання угод від свого імені й за свій рахунок через публічне оголошення пін купівлі та продажу цінних паперів із зобов'язанням купівлі й продажу цих паперів за об'явленими пінами. Основний дохід дилерів — це додат­на різниця між цінами продажу та купівлі пінних паперів. Різниця в цінах купівлі-продажу є платою дилерам за терміновість і врівно­важення тимчасового дисбалансу між попитом-пропозицією на певні види цінних паперів, що перебувають в обігу на ринку.

2. Функції фінансового посередництва в інвестиційному процесі: деномінація заощаджень, приймання ризику неповернення виданої позички та виплати процентів, інформаційне забезпечення, консолідація ризиків та ефект росту масштабів угод.

Посередникиринку фінансових послуг мають свої конкретні функції, виконання яких підкреслює значення посередництва на ринку.

По-перше, посередники консолідують ризики, багато з них приймають на себе, насамперед ризик неповернення виданих позичок та виплати процентів у строк (дефолт).

По-друге, забезпечують деномінацію заощаджень. Дрібні позички у посередника нагромаджуються поступово. Згодом на їх основі укладаються угоди з цінними паперами на більші суми. Чим на більшу суму укладено угоду, тим нижчими виявляються адміністративні, консультаційні, юридичні та інші подібні витрати.

По-третє, фінансові посередники здійснюють інформаційне забезпечення, тобто надають інформаційні послуги своїм клієнтам. Посередник має кращий доступ і можливості придбати інформацію з широкого кола питань, які стосуються обігу цінних паперів.

По-четверте, посередники здійснюють консолідацію ризиків, що дозволяє об’єднувати ризики за групами, та ефективніше ними управляти.

По-п’яте, за рахунок діяльності посередників відбувається ефект росту масштабів угод.

Крім основних функцій фінансові посередники також займаються:

- наданням послуг, пов’язаних з емісією фінансових активів і з їх обігом на вторинному ринку і одночасно забезпечують його стабільне функціонування;

- інвестуванням коштів у різні галузі економіки при емісії корпоративних цінних паперів та на кредитному ринку;

- залученням коштів для забезпечення потреб державного бюджету при емісії державних боргових зобов’язань та на ринку державного кредиту;

- отриманням прибутку за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій при аналізі кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробці порядку надання позик і розрахунків за них;

- допомогою приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (вкласти капітал у різні підприємства);

- інвестуванням коштів юридичних та фізичних осіб у фінансові активи та вилучення їх з процесу інвестування на ринку;

- забезпеченням ліквідності ринку під час здійснення не тільки оперативного інвестування але й оперативного вилучення коштів інвесторами тобто, саме фінансові посередники дають інвесторам змогу в будь-який час вилучити кошти і в разі потреби знову інвестувати їх на більш вигідних умовах та інші.

Посередництвом між емітентами та інвесторами займається значна кількість фінансових інститутів, багато з яких мають власні функціональні обов’язки. Так, комерційні банки обслуговують клієнтуру, залучають грошові кошти на рахунки, надають позички на різні строки. Але, крім цього, вони на замовлення клієнтів купують і продають цінні папери, виплачують по них дивіденди і проценти. Або, наприклад, пенсійні фонди, які за своїм призначенням мають нагромаджувати кошти членів фонду для наступних виплат пенсій (за укладеним договором між адміністрацією фонду та його членами). Нагромаджені грошові вклади учасників вкладаються в цінні папери, і фонд отримує певні доходи.

У зв’язку з посиленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників ринку в якісних і різноманітних послугах фінансове посередництво набуває універсальних форм.