Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Величина навантажень

Під величиною навантажень розуміють кількісну міру тренувального впливу [11].

Величину тренувальних і змагальних навантажень можна охарактеризувати з „зовнішнього” і „внутрішнього” боку.

„Зовнішнє” навантаження характеризується як фізичне і визначається за тривалістю і швидкістю виконаних вправ, кількістю повторів, підходів, елементів, піднятої ваги тощо [3,17].

„Внутрішнє” або фізіологічне навантаження є мірою мобілізації функціональних можливостей організму під час виконання тренувальної роботи і враховується за такими показниками, як використання кисню, кисневий борг, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, рН-крові, лактат крові тощо [3, 6].

З точки зору управління підготовки спортсмена „зовнішнє” навантаження характеризується прямим зв’язком, який спрямований від керуючого об’єкту (тренера) до керованого об’єкту (спортсмена). Цей зв’язок носить видимий характер і характеризується такими параметрами навантажень як: зміст вправ, тривалість їх виконання, інтенсивність, кількість повторів у серії, кількість серій, тривалість і характер інтервалів відпочинку між вправами і серіями тощо. „Внутрішнє” навантаження характеризується зворотним зв’язком і проявляється як видима частина – біомеханічна структура рухів спортсмена і невидима частина – реакція внутрішнього середовища організму спортсмена (рис. 3.1)

Величина навантаження визначається за двома основними компонентами – об’ємом та інтенсивністю.

Об’єм навантаження характеризується кількісними показниками, такими як число вправ, серій, годин занять, циклів, етапів, періодів тощо.

	Прямий зв’язок
	Параметри „зовнішнього” навантаження
Тренер		Спортсмен
	Зворотний зв’язок (видимий)
	Біомеханічна структура рухів
	Зворотний зв’язок (невидимий)
	Показники „внутрішнього” навантаження

Рис. 3.1. Управління величиною навантаження в системі: тренер – спортсмен [8].

Інтенсивність навантаження визначається кількістю виконаних рухів за одиницю часу. Інтенсивність є дуже важливим показником визначення величини навантаження. Однозначного підходу до визначення меж, зон інтенсивності серед спеціалістів немає. Так, В.С. Фарфель виділив 4 зони інтенсивності (потужності) [22]:

1) зона максимальної потужності (тривалість виконання вправ до 20-30 с);

2) зона субмаксимальної потужності (від 20-30 с до 3-5 хв.);

3) зона великої потужності (від 3-5 хв. до 30-40 хв.);

4) зона помірної потужності (тривалість виконання вправ більше 40 хв.).

Подібний підхід до класифікації інтенсивності навантаження запропонував М.В.Зімкін [3], де за основу віднесення навантаження до відповідних зон була взята величина термінового тренувального ефекту, який характеризується такими показниками як використання кисню і енергозатрати. Автор виділив 4 зони інтенсивності виконаної роботи:

1) „легка” – використання О₂ – 0,6 л/хв., енерговитрати – до 3 ккал/хв.;

2) „середня” - використання О₂ – 0,6-1,0 л/хв., енерговитрати – 3-5 ккал/хв.;

3) „значуща” – використання О₂ – 1-2 л/хв., енерговитрати – 5-10 ккал/хв.;

4) „суттєва” – використання О₂ – 2,0 л/хв., енерговитрати – більше10 ккал/хв.;

М.А.Годік [3], посилаючись на дані Buskrik (1960), наводить 7 видів роботи, що характеризуються такими показниками як вентиляція легень (ВЛ), л/хв.; споживання кисню (О₂), л/хв.; енерговитрати (ЕТ), ккал/хв.; частота серцевих скорочень (ЧСС), уд/хв.,:

1) дуже легка робота – ВЛ – 10, О₂ – 0,5, ЕТ – 2,5, ЧСС – 80;

2) легка робота – ВЛ – 11-12, О₂ –0,5-1,0, ЕТ – 2,5-5,0, ЧСС – 80-100;

3) помірна робота – ВЛ – 21-35, О₂ – 1,0-1,5, ЕТ – 5,0-7,5, ЧСС – 100-120;

4) важка робота – ВЛ – 36-50, О₂ – 1,5-2,0, ЕТ – 7,5-10,0, ЧСС – 120-140;

5) дуже важка робота – ВЛ -51-65, О₂ –2,0-2,5, ЕТ – 10,0-12,5, ЧСС – 140-160;

6) надзвичайно важка робота – ВЛ – 66-85, О₂ –2,5-3,0, ЕТ –12,5-15,0, ЧСС –160-180;

7) виснажлива робота – ВЛ – 85 і вище, О₂ – 3,0 і більше, ЕТ – 15,0 і більше, ЧСС – 180 і більше.

Подібна класифікація фізичних навантажень має певні недоліки і носить лише приблизний характер для оцінки виконання роботи.

Більш оптимальною є класифікація фізичного навантаження, що запропонував М.І.Волков [1]: він виділив 4 зони відносної потужності (інтенсивності): максимальну, субмаксимальну, велику і помірну (табл. 3.1) Ця класифікація „внутрішнього” навантаження побудована на різних фізіологічних механізмах енергозабезпечення – алактатного, гліколітичного й аеробного.

Однозначної характеристики навантаження за величиною серед різних спеціалістів не спостерігається. Так, Л.П.Матвєєв [11] визначає величину навантаження за мірою втоми як невелику, велику і максимальну.

Невелике навантаження характеризується легким ступенем втоми, легким почервонінням шкіри, легким або середнім потовиділенням, помірним виконанням вправ, стійкою увагою, стійким бажанням продовжити роботу, піднятим настроєм тощо.

Для великого навантаження характерна сильна втома, сильне потовиділення, постійне погіршення точності рухів, уваги в заданих пунктах зосередження, наростаюче прагнення до більш тривалішого відпочинку між вправами, відчуття важкості роботи, незначний біль в м’язах, відчуття важкості в диханні тощо.

Таблиця 3.1

Характеристика „внутрішнього” (фізіологічного) навантаження за зонами відносної потужності [2]

Максимальне навантаження викликане дуже сильною втомою, дуже сильним почервонінням або незвичною блідістю (зберігається добу й більше), дуже сильне потовиділення, порушення координації рухів, порушення деяких функцій уваги, небажання продовжувати виконання завдань, небажання поновити заняття наступного дня, поганий настрій, відчуття свинцевої важкості у м’язах, біль в суглобах, в печінці та грудях, а в деяких випадках головокружіння, нудота та інші симптоми перенавантаження, що супроводжує погіршення загального самопочуття на значні терміни (доба, дві і більше).

В.М.Платонов [14, 15], пропонує розрізняти навантаження за величиною як мале, середнє, значне і велике (табл. 3.2)

Таблиця 3.2

Класифікація навантаження за величиною [14]

М.А.Годік [3] класифікує величину навантаження як малу, середню, велику і максимальну.

До вище сказаного можна додати, що подібний підхід кваліфікувати тренувальне і змагальне навантаження по величині, а саме як малу, середню, велику і максимальну, застосовується в теорії і практиці спортивних ігор [4].

В табл. 3.3 наведена величина навантаження з урахуванням спрямованості тренувальної роботи футболістів. Так само визначає величину навантаження в хокеї В.В.Савін [20].

Таблиця 3. 3

Класифікація навантаження за величиною підготовки футболістів [4]