Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Задача 8.1.

2.2.6. Вексельна форма розрахунків

2.2.7. Розрахунки заліку взаємної заборгованості

2.2.8. Особливості розрахунків в електронних системах типу «клієнт—банк»

Підприємства для оперативного ведення своїх рахунків у банку можуть застосовувати програмно-технічний комплекс «клієнт—банк». Ця система забезпечує автоматичне ведення поточ­ного стану рахунка клієнта в банку, з урахуванням проведених початкових та зворотних платежів.

Юридичною підставою для розрахунків за допомогою систе­ми «клієнт—банк» є договір між підприємством і банком, в яко­му обумовлюються права, обов'язки та відповідальність сторін. Банк, якщо це передбачено в договорі, може здійснювати періо­дичні перевірки виконання підприємством вимог захисту інфор­мації та зберігання засобів захисту системи «клієнт—банк» і в разі невиконання ним вимог безпеки припиняти його обслугову­вання за цією системою.

Розрахунки через систему «клієнт—банк» здійснюються за допомогою електронних розрахункових документів.

2.3. Касові операції й організація контролю за дотриманням касової дисципліни

Касові операції підприємства пов'язані як з прийнят­тям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства неза­лежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і під­приємств зв'язку).

Усі підприємства, які мають поточні рахунки, зобов'язані збе­рігати свої кошти в банківських установах. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за си­ровину, матеріали, товари тощо).

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами.

Прибуткові касові ордери застосовуються в разі приймання готів­ки касами підприємств. Видача готівки з кас підприємств прово­диться за видатковими касовими ордерами, які підписують керів­ник і головний бухгалтер.

Операція видачі готівки з каси підприємства на видатковий касовий ордер має бути відображена в касовій книзі.

У прибуткових і видаткових касових ордерах зазначаєть­ся підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.

Одержуючи касові ордери (прибуткові чи видаткові) касир перевіряє наявність та ідентичність підпису головного бухгалте­ра, правильність оформлення ордерів, наявність перелічених у документах додатків і після одержання або видачі готівки підпи­сує їх і проставляє позначку про оплату. Далі ці ордери реєстру­ються бухгалтерією.

Для проведення розрахунків готівкою підприємство повинно мати касу. Усі надходження і видачу готівки в національній ва­люті підприємство враховує в касовій книзі. Кожне підприємство веде тільки одну касову книгу.

Не вести касової книги можуть відокремлені підрозділи, які здійснюють розрахунки готівкою зі споживачами у сфері торгів­лі, громадського харчування та послуг і здають отриману готів­кову виручку в касу підприємства — юридичної особи, до складу якої вони входять.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день і виводить залишок готівки в касі.

Касову книгу підприємства можуть вести і в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Записи в касовій книзі збе­рігаються протягом трьох років. Контроль за правильним веден­ням касової книги покладається на головного бухгалтера або спеціально уповноважену керівником іншу особу.

Перевіряють дотримання порядку ведення операцій з го­тівкою органи державної податкової служби України, держа­вної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, фінансові органи та установи ко­мерційних банків.

Якщо підприємство має поточні рахунки в різних установах банків, то перевірку касової дисципліни здійснює та установа банку, де відкрито основний поточний рахунок підприємства, але з обов'язковим використанням інформації тих установ банків, де відкрито додаткові поточні рахунки цього підприємства.

Банки не стежать за дотриманням касової дисципліни бю­джетними установами та організаціями.

Органи контролю перевіряють:

- дотримання порядку ведення операцій з готівкою;

- ведення касової книги і касових документів, оформлення касових операцій із прийманням і видачею готівкових коштів і оформлення прибуткових і видаткових касових ордерів;

- оприбуткування надходжень готівки (повноту та своєчас­ність). Якщо в касі підприємства виявляється готівка, не підтвер­джена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства;

- дотримання встановлених лімітів каси, строків і порядку здавання готівкової виручки і своєчасність повернення в банк не витрачених коштів, виданих на оплату праці, та інші виплати;

- цільове використання готівки, яку підприємство (підприє­мець) одержує в установі банку. Цільове призначення цих коштів зазначається конкретним підприємством (підприємцем) під час заповнення грошового чека;

- контроль за видачею значних сум готівки. Особлива увага приділяється операціям одержання підприємствами (підприєм­цями) зі своїх банківських рахунків значних сум. що перевищу­ють еквівалент 10000 євро за офіційним курсом гривні до інозем­ної валюти, установленим Національним банком, та їх цільовому використанню. Перевіряється також видача готівки в сумах і мен­ших за 10 000 євро, коли підприємство знімало їх зі свого рахунка регулярно протягом короткого періоду (тижня, декади, місяця):

- витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з опла­тою праці, за наявності податкового боргу;

- дотримання порядку видачі готівки під звіт та її викорис­тання;

- дотримання підприємством граничних обмежень на здійс­нення готівкових розрахунків (3 тис. гри на день).

За порушення касової дисципліни до підприємств (підприєм­ців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодав­ством України.

2.4. Платіжна дисципліна: наслідки порушення та способи зміцнення

Платіжна дисципліна полягає в суворому дотриманні суб'єктами господарювання встановлених правил проведення розрахункових операцій і виконанні засадничих принципів здійс­нення грошових розрахунків.

Додержання платіжної дисципліни сприяє прискоренню круго­обігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. По­рушення платіжної дисципліни найчастіше буває наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства або його складного фінансового стану.

Платіжна дисципліна передбачає передовсім здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та в установлені строки. Отже, її забезпечення залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впли­ває на їхній фінансовий стан.

За безготівкових розрахунків відвантаження й оплата товарів не збігаються в часі. Це призводить до виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості. Беручи загалом, така заборгова­ність у процесі фінансово-господарської діяльності є неминучою через авансові платежі в розрахунках. Водночас така заборгова­ність може стати наслідком порушення розрахунково-платіжної дисципліни.

Дебіторська заборгованість пов'язана з порушенням строків оплати: за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і надані послуги: за розрахунками з бюджетом або з працівниками підприємства. Унаслідок нестабільності економіки України нині значно зросла несвоєчасність розрахунків за відвантажену про­дукцію, виконані роботи і надані послуги. Це призводить до того, що значна частина оборотних коштів підприємств-виробників ви­водиться з обігу на невизначений час.

З огляду на цю обставину досить важливими стають резерви за сумнівними боргами, які формуються з валового прибутку. За списання балансу підприємства цих боргів відповідно зменшує­ться сума створеного резерву в кореспонденції з рахунками облі­ку розрахунків з дебіторами. У разі додавання невитраченої суми резервів за сумнівними боргами до суми прибутку наступного року (за роком їх створення) відповідно зменшується сума резер­вів І збільшується розмір оподатковуваного прибутку. Сумнівними боргами вважаються такі види дебіторської заборгованості, які не погашено в установлені строки і не забезпечено гарантіями. Якщо протягом року не отримано борги з дебіторів, ці суми від­носять на фінансові результати підприємства.

Фактично дебіторську заборгованість можна розглядати як безвідсоткову позичку покупцям, тобто своєрідний спосіб інвес­тування оборотного капіталу. Надання покупцеві відстрочки платежу - це, по суті, надання йому товарного кредиту, який не може бути безоплатним. Збитки або упущену вигоду від на­дання такого кредиту можна оцінити виходячи з розміру бан­ківського відсотка, що він міг би належати підприємству, якби покупець розрахувався своєчасно, а гроші було покладено на банківський депозит.

Кожне підприємство мусить проводити облік дебіторської за­боргованості та управляти нею.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає прийнят­тя управлінських рішень стосовно двох протилежних процесів діяльності підприємства: з одного боку, зростання безнадійних боргів, а з другого - збільшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг). Отже, у процесі управління дебіторською забор­гованістю необхідно забезпечити оптимальний розмір інвестицій оборотного капіталу в дебіторську заборгованість.

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю дає змогу підприєм­ству ефективніше використовувати фінансові ресурси, зменшува­ти можливість зростання безнадійних боргів і забезпечувати збіль­шення інвестиційних можливостей підприємства.

Кредиторська заборгованість виникає здебільшого під час розрахунків з постачальниками і свідчить про використання у фі­нансово-господарській діяльності коштів, які не належать під­приємству, але перебувають у нього в обороті.

Кредиторську заборгованість доцільно аналізувати:

- за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав;

- постачальниками (за несплаченими своєчасно розрахунко­вими документами);

- товарами;

- розрахунками з бюджетом;

- розрахунками в порядку заліку взаємних вимог;

- виданими векселями, строк оплати яких не настав;

- простроченими векселями;

- використаним кредитом.

Нині в Україні обсяг кредиторської заборгованості підпри­ємств зростає одночасно зі зростанням загальної дебіторської за­боргованості. Заліки взаємної заборгованості можуть тільки тим­часово стабілізувати ситуацію, але не усувають причин виник­нення заборгованості. Це свідчить про те, що система платежів і розрахунків об'єктивно відображає кризовий стан справ у еконо­міці в галузі виробництва і реалізації товарів, надання послуг, ви­конання робіт.

Зменшенню дебіторсько-кредиторської заборгованості підпри­ємств сприятиме дальше вдосконалення грошових розрахунків, че­рез використання обігу, клірингової системи обслуговування.

Зміцненню платіжної дисципліни сприяє запровадження санк­цій за її порушення.

Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як приму­сову міру покарання за порушення встановленого порядку здійс­нення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фі­нансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта.

Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й без­умовного виконання господарських угод. Такі санкції застосову­ються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан облі­ку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; пору­шення планових строків уведення в експлуатацію об'єктів, на які отримано кредит; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковою адміністрацією.

Задача 8.1.

Таблиця містить основні звітні та облікові дані підприємства про обсяги виробництва та його виробничі основні фонди.

За даними наведеної таблиці необхідно:

1. Проаналізувати структуру і технічний стан основних засобів підприємства.

2. Проаналізувати ефективність експлуатації основних засобів за групою показників екстенсивного використання.

3. Проаналізувати ефективність експлуатації основних засобів за групою показників інтенсивного використання.

ЗАВДАННЯ 2. Дайте оцінку затрат матеріалів і розрахуйте вплив факторів на відхилення від плану.

Тема: Аналіз витрат підприємства та собівартості продукції(товарів, робіт, послуг)