|
Читайте также: |
Злам 16 – 17 століть ознаменований рядом суспільних революцій, Контрреформації, а також могутніми науковими відкриттями (Кеплер, Галілей). Відкриття у точних і природничих науках протягом 17 – 18 століть поклали початок новітньому науковому мисленню (Декарт, Ньютон, Гаус). Особливої уваги заслуговує розвиток філософської думки, і особливо у Франції (Вольтер, Дідро, Руссо,) та у Німеччині (Гегель, Гердер, Гете, Кант). Цей період знаний як епоха Просвітництва. Опираючись на нові основи світобачення, розвиток економіки (Сміт) закладалися уявлення про ідеальне суспільство. Це суперечило існуючому абсолютизму, поневоленню народів, експлуатації колоній, війнам. У результаті відбувалися поважні суспільно-політичні зміни (Велика французька революція, наполеонівська епоха).
На цей час припадає початок високого шкільництва в Україні – Львівська братська школа (15), Острозька академія (15), Києво-Могилянська Академія (16), Львівський Університет (1661 р./1784 р.).
Нові філософсько-концептуальні бачення архіткутури того часу бачимо у крнцепціях Леду, Булле як футуристичні проекти та нетрадиційні теми.
Усе 19 століття проходило на тлі наукових відкриттів (Ампер, Паскаль, Фарадей, Дарвін, Мендель, Менделеєв), інженерного впровадження (Ватт, Стефенсон, Фултон, Белл – Технічна революція) та соціально-політичних змін (революції, поява національних держав).
Видатними теоретиками архітектури цього часу були Шінкель, Віоле-ле-Дюк, Земпер, Рігль, Зітте, Вагнер, які заклали початки сучасної теорії архітектури. Уже в кінці 17-го ст. і у 18 ст. Фенелон, Л.Кордемуа, М.Ложє висували вимогу правдивої та природньої форми у мистецтві та архітектурі. Ці ідеї підхопив К.Ф.Шінкель, який вважав функціональність основним принципом будівництва. Він також енергійно вимагав правильного використання матеріалів та обходження з ними. На зїзді німецьких архітекторів у Празі 1844 р. вказувалося на відношення призначення і краси (К.Розенталь) і висувались вимоги відповідності нових форм призначенню і конструкції. Так само і Віоле-ле-Дюк розумів архітектуру як результат втілення принципів структури будівельного обєкту, що випливають з використаних матеріалів та способів їхньої обробки. При цьому конструкцію він вважав засобом, а архітектуру результатом. Він розробив ці принципи у багатотомній праці „Словник архітектури” (1869 р.).
Раціональний підхід до архітектури найглибше визначив Г.Земпер, що був професором у Дрездені, Лондоні, Парижі, Цюриху. Його основними теоретичними працями є „Стиль” (1863 р.), „Маленький твір” (1884 р.). Він визначав архітектуру як кінцевий результата єдності призначення обєкту, використаного матеріалу, середовища та індивідуальності митця.
Засновуються нові університкети і з них в Україні – Харків (1805 р.), Київ (1844 р.), Одеса (1865 р.). У всій Європі засновуються Технічні вищі школи з відділами архітектури і серед них „Львівська політехніка” (1844 р./1872 р.).
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |