Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема № 4: Конъюнктура финансового рынка и методы ее исследования

Нормативні документи (НД) ДСС України включають різноманітні стандарти, в яких установлено вимоги до кон­кретних об'єктів стандартизації. Залежно від об'єкта стан­дартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення нормативні документи поділяють на категорії та види.

Категорії нормативних документів залежно від об'єкта стандартизації та сфери діяльності розподіляють­ся так:

• державні стандарти України;

• галузеві стандарти України;

• стандарти науково-технічних товариств України;

• технічні умови;

• стандарти підприємств.

Державні стандарти України (ДСТУ) — це норма­тивні документи, які діють на території України і застосо­вуються усіма підприємствами незалежно від форми влас­ності та підпорядкування, громадянами — суб'єктами під­приємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. ДСТУ для будь-якої держа­ви світу є національним стандартом України, який за­тверджується Держстандартом України, в галузі будівництва — Мінбудархітектурою України. Для ДСТУ характерно міжгалузеве використання і поширення переважно на про­дукцію масового чи серійного виробництва, на норми/ пра­вила, вимоги, терміни та поняття.

Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності ДСТУ, чи за потреби встановлення вимог, які перевищують або доповнюють ви­моги державних стандартів. Вимоги ГСТУ не мають супе­речити обов'язковим вимогам ДСТУ. ГСТУ є обов'язкови ми для всіх підприємств і організацій певної галузі, а та­кож для підприємств і організацій інших галузей (замов­ників), які використовують чи застосовують продукцію цієї галузі.

Стандарти науково-технічних та інженерних това­риств України (СТТУ) розробляють за потреби поширен­ня та впровадження систематизованих, узагальнених ре­зультатів фундаментальних і прикладних досліджень, одер­жаних у певних галузях знань чи сферах професійних інте­ресів. Вимоги СТТУ не мають суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ.

Підприємства застосовують СТТУ добровільно, а окремі громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності — якщо вважають доцільним використовувати нові передові засо­би, технології, методи та інші вимоги, які містяться в цих стандартах. Використання СТТУ для виготовлення про­дукції можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.

Технічні умови (ТУ) — нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють відно­сини між постачальниками (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої немає дер­жавних чи галузевих стандартів (або за потреби конкрети­зації вимог зазначених документів); їх затверджують на продукцію, яка перебуває в стадії освоєння і виробляється невеликими групами. ТУ розробляються на один чи де­кілька конкретних виробів, матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Запроваджують ТУ в дію на короткі строки, термін їх дії обмежений або встановлюється за погоджен­ням із замовником.

Стандарти підприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, послугу), яку виробляють і застосову­ють (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не мають суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об'єктами СТП є частини продукції, технологічне оснащення та інструмент технологічні процеси; послуги, які надають на цьому підприємстві; процеси організації та управління виробництвом. СТП — основний організаційно-методичний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції. Як СТП можуть використовуватися між­народні, регіональні та національні стандарти інших країн на підставі міжнародних угод про співробітництво.

Вид нормативного документа залежить від специфіки об'єкта стандартизації, призначення, складу та змісту вимог, встановлених до нього. Для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандарти таких видів: основоположні, на продукцію і послуги; на процеси; на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу).

Основоположні стандарти встановлюють організацій­но-методичні та загально-технічні положення для визна­ченої галузі стандартизації, а також терміни та визначен­ня, загально-технічні вимоги, норми та правила, що забез­печують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взає-мопогодженість різних видів технічної та виробничої діяль­ності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону на­вколишнього середовища.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють ви­моги до груп однорідної або певної продукції, послуг, які забезпечують їх відповідність своєму призначенню. У них наводяться технічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні, постачанні та використанні; визнача­ються правила приймання, способи контролю та випробу­вання, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання продукції або якості надаваних послуг.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) вико­нання різних робіт (операцій) у процесах, що використову­ються у різних видах діяльності та які забезпечують від­повідність процесу його призначенню.

Стандарти на методи контролю випробувань, вимі­рювань та аналізу регламентують послідовність операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх ви­конання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводяться уніфіковані методи контролю якості, засновані на досягненнях сучасної науки і техніки.

Контрольні запитання

1. Роль і значення стандартизації для розвитку про­мисловості та торгівлі між державами.

2. Історія розвитку стандартизації в Україні.

3. Об'єкти стандартизації.

4. Основні терміни та визначення в галузі стандар­тизації.

5. Принципи та методи стандартизації.

6. Категорії та види стандартів і нормативних доку­ментів.

Тема № 4: Конъюнктура финансового рынка и методы ее исследования

(2 часа)

1. Понятие конъюнктуры финансового рынка и принципы ее исследования

2. Исследование конъюнктуры финансового рынка на основе методов технического анализа

3. Исследование конъюнктуры финансового рынка на основе методов фундаментального анализа

Соотношение объема спроса и предложения, а так же уровня цен на финансовые инструменты постоянно меняются на финансовом рынке в целом, отдельных его видах и сегментах. Это общее состояние динамики отдельных элементов финансового рынка представляет собой чрезвычайно сложное экономическое явление, поскольку оно формируется под влиянием множества разнородных и разнонаправленных внутрирыночных и макроэкономических факторов.

В то же время каждому финансовому менеджеру, выступающему на финансовом рынке в роли как покупателя, так и продавца отдельных финансовых инструментов, важно знать, на какую степень активности финансового рынка в целом, отдельных его видов и сегментов ему следует ориентироваться при разработке финансовой стратегии и финансовой политики, выборе источников привлечения финансовых ресурсов. Если предстоящий характер финансового рынка в рамках тех сегментов, в которых предприятие намечает осуществлять свою финансовую деятельность, определен неправильно, неизбежны просчеты в выборе направлений финансовых операций и конкретных финансовых инструментов, снижение эффективности финансовой деятельности, а в отдельных случаях – ощутимая потеря капитала, приводящая к банкротству.

Степень активности финансового рынка в разрезе отдельных его видов и сегментов, соотношение отдельных его элементов – объема спроса и предложения, уровня цен на отдельные финансовые инструменты – определяются путем изучения его конъюнктуры. Конъюнктура финансового рынка представляет собой форму проявления системы факторов (условий), характеризующих состояние спроса, предложения, цен и конкуренции на рынке в целом, отдельных его видах и сегментах.

Динамика конъюнктуры финансового рынка характеризуется постоянной колебаемостью отдельных его элементов. Эти колебания носят разный характер, принимают различные формы и классифицируются по следующим основным признакам:

1 По масштабу колебания конъюнктуры:

А) колебания конъюнктуры финансового рынка в целом. Такие колебания носят наиболее масштабный характер, определяемый действием макроэкономических факторов и существенным изменением форм государственного регулирования этого рынка. Они происходят одновременно и однонаправленно на всех видах финансовых рынков;

Б) колебания конъюнктуры отдельных видов финансового рынка. Такие колебания происходят под воздействием отдельных макроэкономических факторов или изменения форм государственного регулирования конкретных видов финансовых рынков. В рамках отдельных периодов колебания конъюнктуры различных финансовых рынков могут носить разнонаправленный характер;

В) колебания конъюнктуры в отдельных сегментах финансового рынка. Такие колебания могут вызваться действием отдельных макро- и микроэкономических факторов и по направленности могут не соответствовать тенденциям развития конкретного вида финансового рынка;

Г) колебания конъюнктуры по отдельным финансовым инструментам. Такие колебания определяются преимущественно действием микроэкономических факторов и прежде всего – изменением финансового состояния продавцов этих инструментов.