Читайте также:
|
1. Вступ. Народно-господарське значення
2. Систематика, походження та каріотип
3. Генетика ознак
3.1. Морфологічні ознаки
3.2 Фізіологічні ознаки
3.3 Біохімічні ознаки
4.Генетика стійкості проти збудників хвороб та шкідників
Вступ
Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народно – господарського значення пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування.
Основне значення культури – забезпечення людства хлібобулочними та макаронними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Вміст білку в зерні м’якої пшениці коливається від 12 до 15 %, твердої –до 18 %. В зерні пшениці міститься велика кількість вітамінів, зокрема вітаміни В1та В2, Е, провітамін А, РР, до 2 % зольних мінеральних речовин. 400 – 500 грамів пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40 %) - у повноцінних білках, 50 – 60 % - у вітамінах групи В, 80 % - у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі та залізі, на 40 % - у кальції. Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці складає в середньому 1: 6-7, що є найсприятливішим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини.
Борошно з зерна твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості, дає змогу виготовляти вироби, які добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно – жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовуються для виробництва особливого сорту борошна – крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи.
У тваринництві використовують багаті на білок (до 14 %) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в сумішці з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні, услід за житом. Для годівлі тварин певне значення має і солома, 100 кг якої прирівнюється до 20 – 22 кормових одиниць і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови. Для безостих сортів пшениці 100 кг соломи містить 40,5 кормових одиниць із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну.
На 2000 рік в світі вирощено 588,8 млн. т пшениці при середній урожайності 2,62 т/га. Найвищий урожай був вирощений в 1985 році в Англії, де сорт Ленгбой на площі 100 га сформував урожай 16 т/га.
2.Систематика, походження та каріотип
Рід пшениця Triticum L. відноситься до родини Poaceae Barnhart. Він входить до триби пшеницієвих Triticeae разом з родами ячмінь- Hordeum L., жито - Secale L., пирій -Agropyron Gaent., егілопс - Aegilops L., колосняк - Leymus Hосhs. та інш. В роді нараховується 28 видів, 27 з яких ростуть на території країн СНД.
Первинним генетичним центром походження пшениць є Передньоазійський, де зосереджене найбільше різноманіття видів. Було з’ясовано, що найстарішими видами є диплоїдні 14 – хромосомні однозернянки, до яких за ознаками наближені сучасні види Tr. urartu та Tr. boeoticum, які в свою чергу мали загального предка. Геном цих первинних видів прийнято позначати буквою А. Таким чином, генотип однозернянок можна записати як АА. Як відбувалась подальша еволюція в роді? Сучасні молекулярно – генетичні методи дозволили абсолютно точно підтвердити роль представників роду егілопс в виникненні тетраплоїдних видів, що викликало заперечення деяких авторів наприкінці минулого століття. В прадавні часи після переходу людства до проживання в одному місці та виникнення примітивного землеробства в посівах однозернянок зустрічався як бур’ян егілопс виду Aegilops speltoides, що мав геном В. При схрещуванні цих видів утворився гібрид АВ, який через негомологічність хромосом був стерильний. На деяких рослинах таких гібридів через мутації утворились нередуковані гамети, що мали два набори хромосом. При злитті таких гамет утворились спонтанні тетраплоїдні форми, які поєднували геноми обох батьківських форм і мали генотип ААВВ, тобто були аллополіплоїдними. Такі рослини дали початок твердим пшеницям двозернянкам, що мали значно вищу урожайність та змінену якість зерна. Тільки наявність таких форм дала основу для подальшої еволюції в роді пшениць з виникненням гексаплоїдних видів.
Тетраплоїдні двозернянки, при вирощуванні людиною, знову схрестились з представником роду егілопс тільки іншого виду –Aegilops squarrosa, геном якого позначений D, внаслідок чого утворились триплоїдні рослини, стерильні. Через спонтанну мутацію нерозходження хромосом під час мейозу, виникли нередуковані гамети, злиття яких привело до спонтанного виникнення гексаплоїда з геномною формулою AABBDD. Це були первісні м’які пшениці, з зерна яких можна було робити борошно та випікати хліб.
Каріотип. В роді пшениць існує поліплоїдний ряд з базовим числом хромосом 7. Диплоїдні види мають в соматичних клітинах 14 хромосом, більшість з яких є метацентричними та субметацентричними.
Одна пара хромосом є супутничною з мікросупутником. Хромосоми геному А складаються з еухроматину, гетерохроматинових ділянок мало (за виключенням хромосоми 4А), тому при використанні методу диференційного забарвлення слабо забарвлюються. У тетра – та гексаплоїдних видів симетрія в будові хромосом порушується, більше хромосом субмета- та акроцентричних. В геномі В більше гетерохроматину (за виключенням хромосоми 4В), геном D займає проміжне положення за кількістю гетерохроматину.
Пшеницю можна схрещувати з представниками інших родів, зокрема з житом. В 1888 році Рімпау вперше виділив спонтанні гібриди між пшеницею та житом: гексаплоїдні 42 –хромосомі та октоплоїдні 56- хромосомні. Зараз культура тритикале має значне поширення як кормова, але є форми, зерно яких за якістю наближається до пшеничного. Роботи академіка Цицина показали, що пшеницю можна схрещувати з 4 видами пирію для одержання багаторічної культури.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 152 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |