Читайте также:
|
Ідея сусп. договору (запоз. Гоббс, Локк, Русо) - гіпотетична ситуація, у якій законод ставить себе в умову дії «завіси невідання» для вибору й прийняття ПС. Переваги: 1)дозволяє розглядати ПС як результат розумного колективного вибору. 2)ідея договірних зобов'язань підкреслює, що люди, які беруть участь в колективному виборі, повинні мати основні зобов'язання стосовно обраних принципів. 3)ідея договору як добровільної угоди для взаємної вигоди припускає, що принципи справедливості будуть означати бажану взаємодію в суспільстві.
«Завіса невідання» - ніхто не знає свого місця в суспільстві, свого класового положення, соціального статусу, ніхто не знає своєї вдачі в розподілі природніх дарувань, здатностей і т.д. Фактори: відсутність інформації про факти загального характеру про рівень економічного, політичного, культур розвитку суспільства, його інституціональної основи. Індивіди повинні на договірній основі прийняти ПС
«Вихідне положення» - встановлення чесної процедури, у результаті якої будь-які принципи, що стали підсумком угоди, будуть справедливі.
ПС Роулза=категоричним імперативам Канта, вони застосовуються в суспільстві незалежно від цілей індивідів.
Автономність особистості – це характерист люд, яка керується моральними законами, які обумовлені самою особистістю, а не впливом зовнішніх обставин.
Первинні блага (основні права і свободи, можливість отримання прибутку і багатства) – забезпечення держ рівних можлив для розвитку кожної особ (вирішен проблеми соц нерівності)
Основа для визначень ПС – критерій раціональності(визначається конкретним суспільством, в якому автономні особистості мають здатність діяти, з одного боку, виходячи з почуття справедливості, з іншого боку – із прагнення розумних істот одержати для себе максимально можливі основні права й свободи, а також пріоритетні блага) і розумності(відповідно до принципів справедливості як чесності).
ПС: 1. Кожна людина має рівні права на максимально більшу сукупність рівних основних свобод, сумісних з аналогічною системою свобод для всіх людей у суспільстві.(пріоритет свободи);2.Соціальні й економічні нерівності повинні регулюватися таким чином, щоб: а) вони були спрямовані до найбільшої вигоди найменш забезпечених членів суспільства; б) інститути в суспільстві повинні бути відкриті для всіх за умови чесного дотримання рівності можливостей (пріор рівності).
П концепція С - концепція моралі, розроблена для базової структури конституційного демократичного суспільства, і прийняття політичної концепції справедливості не припускає домінування якої-небудь релігійної, філософської або моральної доктрини.
Умови реалізації ПС в сусп: 1)повинні виступати в якості публічної хартії цілком упорядкованого суспільства в безперервному його розвитку (знання доступнке індивідам у будь-якому поколінні.)2)Універсальність 3)Публічність(індивіди оцінюють концепцію справедл як публічну концепцію в якості ефективного морального складового соціального життя.Концепція справедл повинна впорядкувати конфліктуючі домаганнялюдей.4)Кінцевість(конфліктуючі сторони повинні оцінювати систему принципів як практичного рішення. Люди зобов'язані поважати соціальні інститути, тому що вони будуть ґрунтуватися на принципах справедливості). Ці умови повинні усувати людський егоїзм і сприяти становленню справедливого суспільства. Концепція справедливості стане стійкою тоді, коли люди усвідомлять ці ПС й почнуть реалізовувати їх у життя на основі ідеї рівності й свободи.
29. Консерватизм другої половини ХХ ст.: загальна характеристика;
Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.
Елементи консерватизму:1. традиція(повага до всього того, що пройшло перевірку часом; зміцнює відносини стабільності і безпеки в сусп, даючи люд відчуття сусп і історичного зв’язку часів); 2. прагматизм (недовіра до абстрактних принципів і теорій, а установка на досвід, історію, і головне впевненість в тому, що діяти потрібно залежно від практичних обставин і практичних цілей); 3. сильна держава (неідеальність людини, її слабкість, обмеженість та егоїстичність, прагне до влади, але боїться відповідальності – потреба сильної держави для забезпечення порядку); 4. Органіцизм (держава – органічне ціле, сусп – продукт природньої необхідності, культура і сусп цінності –необхідна умова підтримання життя сусп); 5. ієрархія (нерівність – соц., екон. – є природним способом існування людини); 6. влада та авторитет (виходить не знизу, а зверху, тільки справжнє лідерство дає сусп напрямок руху і забезпечує підтримку тим, кому не вистачає знання, досвіду, освіти); 7. власність («екстеріорізація» - люд завжди виражається в тому, чим володіє. Власність пов’язана не лише з правами але й з обов’язками; забезпечує безпеку в сус-ві людині і гарантує свободу людині).
С начала 70-х 20 в. на Западе начинается так называемая "неоконсервативная волна". После сту денческих волнений конца 60-х и шокирующих общественное мнение докладов Римского клуба начала 70-х авторитет "левых" идеологий был заметно подорван, В умонастроениях широких слоев населения происходит сдвиг "вправо". Все большее влияние приобретают неоконсерваторы. Однако в употреблении понятия "неоконсерватор" нет какой-либо научной строгости. В узком смысле оно применялось для обозначения тех интеллектуалов, которые вынуждены были в своих взглядах резко "поправеть". По меткому выражению И. Кристола, неоконсерватор это "либерал, схваченный за горло реальностью". Зачастую еще вчера они были либералами и даже социал-демократами, но глобальные проблемы современности, углубление культурного и экономического кризиса, проблемы управляемости демократического государства заставили их мыслить по-новому. Как это ни парадоксально, но мыслить по-новому для многих означало мыслить консервативно. В сущности неоконсерватизм стал попыткой спасти либерально-демократические ценности консервативными средствами. Как пишет Кальтенбруннер, современные консерваторы "консервативны, потому что они либеральны". Эксперименты "левых" коалиций в ряде государств Западной Европы не привели к решению социальных, экономических и культурных проблем общества, а, наоборот, еще более обострили его противоречия. Либеральная демократия со всей очевидностью показала, что она может быть опасной сама для себя. Ее жизнеспособность, по мнению неоконсерваторов, во многом зависит от умения сохранить ценности свободы и демократии в современных условиях. Для этого она должна иметь серьезный противовес в лице сильного государства, способного противостоять партикуляризму отдельных социальных групп. Такое государство призвано обеспечивать сохранение традиционных ценностей, поддержку семьи, религии, образования, культуры. Вместо глобальных проектов по коренному переустройству общества неоконсерваторами предлагалась политика малых конкретных дел, касающихся непосредственных нужд населения в обеспечении порядка, жилищном обустройстве, поддержании морально-психологического климата в семье и т.п. В широком смысле неоконсерватизм представляет собой целый спектр очень разных идейно-политических течений. Как говорил один из видных лидеров германской социал-демократии В. Брандт, "сегодня консервативным характеризуется совершенно разное, подчас взаимоисключающее поведение"
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 131 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |