Читайте также:
|
Ціноутворення — це процес установлення ціни на конкретний вид продукції (товару, роботи, послуги). Розрізняють чотири типи ринкового середовища щодо ціноутворення: ціна контролюється а) окремим підприємством (монопольне становище); б) групою підприємств (домінуюче становище на ринку); в) ринком; г) державою.
Стратегія ціноутворення — це вибір підприємством можливої динаміки зміни ціни продукції в умовах ринку, що найповніше відповідає цілі підприємства. Вона охоплює саму ціль, метод встановлення початкової ціни і динаміку початкової ціни.
Розрізняють такі стратегії встановлення цін на нові товари:
1. Стратегія «зняття вершків». Характеризується ступеневим охопленням різних сегментів ринку за дохідністю споживачів від високих цін до низьких. Забезпечує швидкий фінансовий успіх у разі низької конкуренції і великого попиту на продукцію. Може бути ефективною за наявності патентів або ліцензій.
2. Стратегія низької початкової ціни. За наявності конкуренції на ринку на нову продукцію спочатку встановлюється низька ціна для завоювання ринку. Потім ця ціна може підвищитися, якщо продукція почне користуватися попитом.
3. Стратегія стійкого впровадження. Спочатку встановлюється середній рівень цін, можливе й зниження цін для завоювання частки ринку. Надалі відповідно до кон'юнктури ринку ціна починає повільно зростати.
Інвестиційна сфера щодо питань ціноутворення має деякі свої особливості.
По-перше, для визначення вартості будівництва використовується дворівнева система цін, яка включає базисну кошторисну вартість будівництва та вартість будівництва, яка визначається на стадії укладання підрядного контракту. Базисна кошторисна вартість визначається на стадії розроблення проектно-кошторисної документації за кошторисними нормами і цінами. Вартість будівництва, що визначається в процесі укладання підрядного договору (договірна ціна), враховує додаткові витрати замовника і підрядника у зв'язку із лібералізацією цін за ринкових умов Отже, ціна на будівельну продукцію у недержавному секторі затверджується замовником (інвестором).
По-друге, у будівництві можуть визначатися ціни споживчої одиниці продукції (вартість 1 м2 житлової, виробничої або загальної площі), вартість одного ліжкомісця для лікарень, санаторіїв; вартість одного посадочного місця для кафе, ресторанів, кінотеатрів тощо. Ці ціни мають важливе значення при продажу будівельної продукції.
По-третє, ціни на будівельну продукцію визначаються індивідуальним кошторисом. І навіть об'єкти, споруджені за типовим проектом, мають різну кошторисну вартість через місцеві відмінності: вартість земельного майданчика, обсяг земельних робіт і нульового циклу, витрати на спорудження елементів виробничої та соціальної інфраструктури тощо.
По-четверте, ціни у будівництві виконують планово-облікові функції і є підставою для укладання договорів і розрахунків за виконані роботи і надані послуги, а також для складання звітів.
По-п'яте, дуже вагомою особливістю ціноутворення в інвестуванні є метод нормування поточних витрат і планове нагромаджень. Накладні витрати визначаються за затвердженими нормами у процентах до прямих витрат, а планові нагромадження -у процентах до кошторисної собівартості робіт (суми прямих і накладних витрат). Наведені особливості ціноутворення мають суттєві вади, які впливають на якість кошторисів.
Уряд України поступово вдосконалює систему ціноутворення в інвестиційній сфері. З 1 січня 2014 року набрав чинності ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», прийнятий наказом Мінрегіонбуду від 05.07.2013 р. № 293.
За інформацією Департаменту розвитку будівельної діяльності, ціноутворення та економіки будівництва Мінрегіонбуду прийнято національні стандарти:
· ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва»;
· ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва»;
· ДСТУ-Н Б Д.1.1-4:2013 «Настанова щодо визначення вартості експлуатації будівельних машин та механізмів у вартості будівництва»;
· ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013 «Настанова щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати у вартості будівництва»;
· ДСТУ-Н Б Д.1.1-6:2013 «Настанова щодо розроблення ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи»;
· ДСТУ-Н Б Д.1.1-9:2013 «Настанова щодо визначення вартості та трудомісткості робіт з перевезення будівельних вантажів власним автомобільним транспортом будівельних організацій при складанні договірної ціни та проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт».
Возрастные особенности физического развития детей
Со дня рождения ребенок непрерывно растет и развивается. Этот процесс глубоко затрагивает как его организм, так и психику. Дошкольный возраст отличается, с одной стороны, интенсивным ростом и развитием организма, с другой стороны, низкой сопротивляемостью неблагоприятным воздействиям внешней среды (инфекциям, температурным колебаниям).
Наиболее интенсивно происходит развитие организма и психики ребенка в первые годы жизни. Каждый месяц раннего детства является значительным этапом в формировании детских способностей. За первый год рост ребенка увеличивается на 50% и более, а его вес возрастает в 4-5 раз. Скелет грудного ребенка преимущественно состоит из хрящевой ткани. Костная ткань непрочная из-за малой плотности, пористости и повышенного содержания воды - от 70% до 20%. Повышенные теплопотери организма связаны с высокой потребностью кислорода (из-за активных обменных процессов) и увеличенным объемом кожи (на 1 кг массы тела у дошкольника кожи в 3 раза больше, чем у взрослого). В значительной степени этим и объясняется слабая сопротивляемость ребенка простудным заболеваниям.
Бурно происходит психическое развитие ребенка. В течение первого месяца малыш реагирует на звук и свет, у него развивается зрение и слух. На 4-5 месяце он узнает мать, на 8-9 месяце указывает, где находится предмет (игрушка) на вопрос "Где?" дает предметы - на 9-10 мес., складывает кубики, кольца - на 10-11 мес. Двигательная деятельность.
Для ребенка первых двух месяцев характерны беспорядочные не координированные движения, ко второму месяцу ребенок удерживает головку в положении лежа. На третьем месяце появляются произвольные самостоятельные движения - тянется к игрушкам. Овладение движениями идет быстро: малыш переворачивается на спину в 4-5 мес., ползает - в 5-6 мес., встает и садится - в 7-8 мес. Рост тела опережает развитие силы групп мышц нижних конечностей, происходит неравномерное развитие силы сгибателей и разгибателей (ручки в кулачок, полусогнуты -преобладает тонус мышц-сгибателей). После 10 мес. ребенок начинает самостоятельно ходить.
На втором и последующих годах жизни энергия роста постепенно снижается. Во второй половине дошкольного возраста (4-6 лет) усиливается рост ног, постепенно изменяются пропорции частей тела: ребенок вытягивается, теряется округлость форм, также постепенно замедляется и нарастание веса. Перемещается центр тяжести тела.
На втором году дети овладевают различными способами ходьбы, с удовольствием ползают, подлезают и перелезают через различные предметы, любят игры с мячом. На 3-ем и 4-ом году значительно расширяется двигательный опыт детей и развивается произвольность управления движениями. В 4-летнем возрасте хорошо сохраняют равновесие, а в последующие годы движения становятся более точными, появляется способность сохранять некоторые кинематические характеристики движений: направление, амплитуду, темп.
Движения, с одной стороны, способствуют их совершенствованию и приспособлению к условиям действий ребенка, с другой стороны, влияют на развитие психики и познание окружающего. Постепенно у детей этого возраста развиваются и уточняются доступные им представления, воображение, некоторые понятия. Осмысливание двигательных действий способствует развитию устойчивости внимания и восприятия, способности понимания причины связей явлений и некоторых обобщений. Таким образом, двигательная деятельность не только совершенствует движения ребенка, но и развивает его интеллектуально.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 87 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |