Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Недоліками сучасних підручників історії, на думку наших колег, є

- Брак ілюстрацій, таблиць, діаграм, графіків, карт

- Перевантаження змісту

- Недосконалий дизайн

- Академічний стиль викладу матеріалу

- Недосконале методичне забезпечення;

- Однобічність висвітлення матеріалу, відсутність альтернатив

- Відсутність синхронності подій національної та світової історії.

- Відсутність висновків та узагальнень

- Недостатність джерельної бази;

Складність та однотиповість завдань

Серед позитивних рис сучасних підручників історії названі наступні:

(за результатами опитування вчителів України)

· Доступність і системність викладу матеріалу

· Наявність джерельної бази

· Відповідність діючій програмі

· Наявність аналізу та узагальнень

· Наявність запитань і завдань до теми

· Спрямованість завдань на формування умінь і навичок

· Наявність карт, фотоматеріалів

У ході опитування вчителі не лише характеризували підручники, вони ще й визначили критерії, за якими аналізували матеріали підручників. Нижче подаємо критерії сучасного підручника у порівняльній перспективі, даючи можливість співставити вітчизняні та зарубіжні підходи до оцінювання навчальної літератури.

Порівнюючи критерії, визначені вчителями України та інших європейських країн, напрошується висновок, що вітчизняні педагоги достатньою мірою підготовлені вести міжнародний діалог з цього питання, а також можуть внести й вагому лепту до спільного процесу обговорення цієї теми на європейському рівні.

Найбільшою проблемою у вивченні та викладанні шкільного курсу історії ХХ століття, на думку українських вчителів, є:

o складний стиль викладу матеріалів;

o великий обсяг матеріалу;

o змістове перевантаження;

o надмірна академічність;

o однобічність трактувань;

o відсутність контроверсійних джерел;

o підручники недостатньо стимулюють інтерес учнів до навчання та самоосвіти;

o відсутність синхронності подій історії України і Всесвітньої історії

o недостатній методичний апарат

o проблема забезпечення навчальними матеріалами,

o відсутність методичної літератури для вчителя, аудіо- та відео матеріалів

На запитання анкети, - Я ким аспектам вивчення та викладання історії Ви надаєте перевагу? – наші колеги давали такі відповіді:

- ролі людини в історії

- зображенню різних соціальних груп і прошарків

- побуту і щоденному життю

- темам культури й мистецтва

- темам історії рідного краю

- міжпредметним зв’язкам, інтеграції курсів

- цивілізаційному підходу

- вихованню громадянських якостей

- виробленню в учнів практичних вмінь і навичок

- зв’язкам із сучасністю

- релігійним, етичним і філософським традиціям народів

Отже, добрий підручник з історії – один із інструментів навчання. Але його недостатньо для здійснення активного навчального процесу в історії.

Щодо запитання,- У якому типі навчальних матеріалів з історії ХХ століття відчуває найбільшу потребу сучасна школа? – відповіді були такі:

· наочних засобах навчання (картах, атласах, таблицях, схемах тощо)

· хрестоматіях

· добре ілюстрованих підручниках із завданнями проблемного, інтерактивного характеру

· методичних матеріалах для вчителя

· словниках, історичних довідниках

· методичних рекомендаціях по організації самоосвітньої роботи школярів

· навчально-методичному комплексі (підручник, збірник завдань та хрестоматія, дидактичні матеріали, наочні засоби, література для позакласного читання)

· аудіо-візуальних засобах

Сьогодні відбувається інтенсивна робота по визначенню концептуально-методологічних засад, завдань та мети шкільної історичної освіти, а отже й підручника з історії, на наступні десятиліття. У цей процес повинні активно бути залучені, на нашу думку і учителі. Водночас, варто зазначити, що для рівноправної і конструктивної співпраці науковців та педагогів-практиків необхідний ще один важливий чинник – наявність демократично мислячого, поінформованого, компетентного вчителя, ознайомленого із новими досягненнями та науковими і педагогічними дискусіями на національному та європейському рівні.

Саме тому Всеукраїнська асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін „Нова доба”, шляхом проведення різноманітних конференцій, семінарів з методики викладання історії, здійснення спільних міжнародних проектів намагається сприяяти зміцненню демократичних принципів навчання історії та предметів суспільствознавчого циклу, впровадженню інновацій у викладанні та розвитку інтелектуальної свободи вчителів. Доступ до нової інформації стосовно нових наукових та педагогічних технологій, можливість професійної комунікації, розширення кругозору, а також реальна можливість практично реалізовувати свій творчий потенціал, спільні ідеї та плани істотно впливає на процес особистісного та професійного зростання вчителя історії в нашій країні.

Прикладом успішної співпраці українських та зарубіжних педагогів є робота над створенням навчального посібника з історії першої половини ХХ століття. Він створюється у рамках проекту „Нову історію у нову добу” членами Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін „Нова Доба” у тісній співпраці із європейською Асоціацією вчителів історії EUROCLIO. Особливостями процесу створення посібника „ Історія епохи очима людини” є й те, що створюється він авторами-представниками різних регіонів України у тісній співпраці із вітчизняними та європейськими експертами із числа відомих у наукових та дидактичних колах вчених та практиків. Для України, котра є державою із етнічною, культурною, релігійною, лінгвістичною різноманітністю, така тісна співпраця вчителів здійснює позитивний вплив на спільний процес подолання білих плям та стереотипів в нашій спільній історії.

Насамкінець слід зазначити, що підручник – це не лише предмет критики, а перш за все відповідальності авторів, науковців, вчителів та учнів, що безпосередньо працюють з ними. Підручники є продуктом свого часу, відображають певний рівень суспільного та культурного розвитку. І від того, наскільки готова громадськість та професіонали – науковці і практики полемізувати з цього питання, наскільки вони поінформовані про новітні підходи до викладання історії та підручникотворення, залежить і рівень навчальної літератури загалом.