Читайте также:
|
Поняття системи права, системи законодавства, їх співвідношення.
Структурні елементи системи права.
Систематизація нормативних актів.
Семінар:
1. Система права: поняття, основи і принципи її побудови і функціонування.
2. Система законодавства, співвідношення її з системою права.
3. Предмет і метод правового регулювання як основи розподілу права на галузі і інститути права.
4. Структурні елементи системи права: поняття і характеристика.
5. Систематизація нормативних актів.
Реферати:
1. Система законодавства України.
2. Кодифікація і інкорпорація.
3. Галузі права і галузі законодавства: співвідношення і причини розбіжностей.
Поняття системи права, системи законодавства, їх співвідношення.
Держава має свою національну правову систему. Історично склалося так, що у кожній країні діють свої правові звичаї, традиції, законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися особливості правового менталітету, правової культури, що й об'єднується загальним поняттям «правова система». У будь-якій державі правова система, будучи невід'ємним елементом правової культури, детермінована історичними і географічними чинниками, є частина соціальної системи держави.
Введене у вітчизняну юридичну науку на початку 80-х років XX ст. поняття «правова система» формується за аналогією з «політичною системою» у політології та «економічною системою» в економічній теорії. Як комплексну характеристику юридичної сфери життя конкретного суспільства правову систему слід відрізняти від системи права. За обсягом і змістом вони не тотожні. Система права входить до правової системи.
Регулювання й охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему.
Система права — це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.
Право складається з численних правових норм. Аби правильно обрати правову норму для реалізації, треба знати, що вони об'єднуються не за випадковими ознаками; між ними є конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об'єктивній зумовленості та характерним ознакам схожості (відмінностей) правових норм, усе право можна подати як визначену систему.
До основних ознак системи права слід віднести:
1) об'єктивна зумовленість системи права проявляється в тому, що право регулює всі найважливіші суспільні відносини, які змінюються одночасно зі змінами держави і суспільства. Це відбувається об'єктивно у зв'язку з розвитком суспільства. Держава, встановлюючи і санкціонуючи правові норми, об'єднує їх у різні складові правової системи, з метою полегшення знаходження будь-якої норми та її реалізації;
2) єдність системи права проявляється в тому, що правові норми будь-якої держави, в яких би об'єднаннях вони не були, є окремими частинами однієї системи права, тобто єдиного цілісного правового утворення;
3) погодженість правових норм в системі права проявляється в тому, що норми тісно пов'язані між собою і перебувають у постійній взаємодії. Так ст. 42 Конституції України закріплює право кожного на підприємницьку діяльність, яка не забороняється законом і визначає окремі принципи цієї діяльності. Положення цієї статті конкретизуються в Господарському кодексі України і в сотнях інших нормативно правових актах, в тому числі в окремому розділі Особливої частини Кримінального кодексу України "Злочини у сфері господарської діяльності". Тільки взаємодія всіх цих норм забезпечує регулювання відносин, пов'язаних із підприємницькою діяльністю;
4) організаційна структурованість системи права, тобто її внутрішня побудова, нерозривно зв'язані між собою правові комплекси, галузі, підгалузі права, правові інститути та норми права;
5) розмежування норм права за предметом і методом правового регулювання, саме за цим критерієм норми права розподіляються на галузі права.
Не можна не погодитись з точкою зору В.О. Котюка, який стверджує, що кожна система права складається історично і вона обумовлена певними правовими принципами правової держави і громадянського суспільства. До них можна віднести: принцип народовладдя, розподілу влади, принцип рівності і рівноправності громадян, принцип справедливості, принцип єдності прав і обов'язків, принцип взаємоповаги і взаємо відповідальності держави і особи, принципи природного права на життя, безпеку, свободу, власність, мир, соціальну захищеність тощо. Всі ці принципи і загальнолюдські цінності, які виражаються в нормах права і законодавства, об'єднують систему права в єдиний організм, в єдину узгоджену систему норм, правових інститутів і галузей.
Разом із системою права існує таке поняття як система законодавства.
Поняття "система права" і "система законодавства" використовуються для характеристики національного права і законодавства. Система права характеризує внутрішню будову права, групування його норм за галузями та інститутами (система права - сукупність правових норм). Система законодавства належить до зовнішніх форм вираження права, характеризує стан джерел права, що склалися у певній країні в її національному праві (система законодавства - сукупність законодавчих актів). Іншими словами, система права виражає структуру змісту, а поняття система законодавства - структуру форми позитивного права. їх структури перебувають у тісному взаємозв'язку.
Система права - це сукупність чинних норм права певної держави, якій властиві як єдність та узгодженість, так і диференціація (поділ) на відносно самостійні структурні утворення (норми, інститути, галузі права та ін.).
Система законодавства - це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави. Система законодавства об'єднує усі джерела права (закони, кодекси, укази, статути, положення, постанови, інструкції та ін.)
Законодавство може істотно впливати на розвиток формування права. Відбувається це тоді, коли суспільні відносини набули очевидної юридичної значущості (визначається їх повторюваністю). Наприклад, вибухи новорічних петард, ракет, які залітають у житлові будинки і викликають пожежі, вимагають прийняття правових норм щодо врегулювання подібних випадків. В інших випадках законодавство може викликати до життя право, окремі його підрозділи (прийняття законів про підприємництво, про власність в Україні сприяли формуванню галузей підприємницького права, істотно вплинули на розвиток цивільного права).
Система права і система законодавства мають відмінні риси, серед яких:
1) система права є невидимою, оскільки відбиває внутрішню будову права, а система законодавства є видимою, зовнішньою формою системи права;
2) право є завжди вираженням справедливості. Закони та інші нормативно-правові акти можуть виражати як справедливість, так і несправедливість.
3) система права формується об'єктивно, відповідно до існуючих суспільних відносин, а система законодавства створюється в результаті цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів і тому включає суб'єктивний момент;
4) право як явище завжди є системою норм, а законодавство - системою нормативно-правових актів;
5) первинним елементом системи права є правова норма, а первинним елементом системи законодавства - нормативний акт. Юридичні норми - це той будівельний матеріал, з якого складаються конкретні галузі права. У законодавстві ці норми втілюються в окремих статтях нормативно-правових актів або приписах всередині статей. Структура права і структура законодавства співвідносяться як зміст і форма.
6) у системі права норми права логічно розподілені за галузями, підгалузями та інститутами. Як правило, норми галузей права — будівельний матеріал, із якого (у різному наборі та різному поєднанні) складається конкретна галузь законодавства. Можливим є варіант, коли галузь права є, а галузі законодавства — немає (фінансове право, право людини на соціальне забезпечення та ін.). У цьому випадку галузі права не кодифіковані, а нормативний матеріал розосереджений по кількох правових актах, які потребують уніфікації.
7) Система права складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а предмет регулювання не завжди однорідний, як у галузей права
Елементисистеми законодавства:
1) Конституція України, Конституція АРК. Головне місце в ієрархічній системі законодавства посідає Конституція України і закони, що встановлюють відправні засади правового регулювання (конституційні закони). Вона має найвищу юридичну силу і становить першооснову всього законодавства;
2) кодекси - кодифіковані закони всередині законодавства, надають формальної визначеності нормам певної галузі і є активним центром регулювання суспільних відносин;
3) нормативні укази і розпорядження Президента України, які видаються відповідно до Конституції України;
4) підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади - постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств, державних комітетів України;
5) акти органів виконавчої влади на місцях;
6) акти місцевих органів самоврядування щодо здійснення функцій, які їм делеговані державними органами.
Цей перелік не є вичерпним.
Поняття система права слід відрізняти від поняття правова система, яке є більш широким за своїм змістом. Окрім системи права правова система охоплює такі структурні елементи, як правосвідомість, правові відносини, правові форми діяльності держави та ін.
Структурні елементи системи права.
Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних критеріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання.
Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами (відповідає на запитання «що?»). Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права.
Предмет правового регулювання є умовне виділення певного відокремленого кола (сукупності) суспільних відносин, що мають єдину якість. Це дозволяє узагальнити норми права, які регулюють коло (сукупність) суспільних відносин, у таку нормативну спільність, як галузь права.
Приміром, предметом екологічного права є відособлена група суспільних відносин у раціональному використанні природних ресурсів й охороні навколишнього середовища. Предмет аграрного права складають суспільні відносини у сфері організації і діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Предмет земельного права — суспільні відносини у сфері раціонального використання і охорони земель. Предмет адміністративного права — управлінські відносини. Предмет трудового права — трудові відносини і т.д. Кожна галузь права має свою, відносно відокремлену, сферу регулювання.
Відмежування предмета правового регулювання однієї галузі від іншої здійснюється на основі виявлення якісної однорідності складових його елементів:
— суб'єктів,
— об'єктів,
— змісту,
— динамічних чинників.
Наприклад, у трудових суспільних відносинах суб'єктами виступають робітники та службовці, об'єктом — предмети праці, змістом — трудова діяльність, динамічними чинниками — потреби у робочій силі, що змінюються. Інший склад елементів мають майнові відносини, управлінські тощо.
Предмет правового регулювання зазвичай розглядають як визначальний критерій системи права. Він — головна, об'єктивна підстава для розподілу правових норм за галузями права. Його доповнює метод правового регулювання.
Метод правового регулювання — сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини (відповідає на запитання «як?»). Він несе основне навантаження в динаміці, «роботі» права, показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами та у які способи.
Кожна галузь права має свій специфічний метод правового впливу на суспільні відносини. Метод правового регулювання є багато в чому орієнтованим на способи правового регулювання: дозволяння, зобов'язування, заборони.
Загальними є два методи правового регулювання:
· імперативний (владно-авторитарний, директивний) — суворо обов'язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»). Він припускає заборони, обов'язки, покарання.
· диспозитивний — автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін, їхній неспівпідлеглості між собою (метод «горизонталі»). Він припускає дозволяння.
Так, метод владних приписів (зобов'язування) є властивим, як правило, адміністративному праву, метод рівності сторін і вільного волевиявлення (дозволяння) -- цивільному праву, метод справедливої винагороди і заохочення — трудовому праву, метод заборони (заборона недозволених дій) — кримінальному праву, метод дозволяння — підприємницькому праву і т.д.
За допомогою методу правового регулювання можна легше орієнтуватися, до якої галузі права належать ті чи інші поняття й терміни. Термін «договір», скажімо, вживається в різних галузях права — конституційному, міжнародному, трудовому, цивільному. Трудовий договір підпадає під дію методу регулювання трудового права - методу супідрядності і тяжіє до зобов'язувань, а договір як підстава виникнення зобов'язань — під дію методу цивільного права — методу автономії і припускає дозволяння.
Для будь-якої держави право функціонує як єдина, юридично цілісна, внутрішньо узгоджена система загальнообов'язкових правил поведінки. Важливим аспектом такої внутрішньої узгодженості є структура права як закономірна організація його елементів.
Отже, система права поділяється на відносно самостійні структурні елементи:
· Галузь права - це сукупність правових норм (приписів) інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета й методу правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулювання.
Галузь права є найбільшим елементом системи права.
Слід підкреслити, що предмет правового регулювання тільки разом із відповідними методами є підставою для розмежування правових норм на різні галузі права. Предметом правового регулювання є суспільні відносини, що регламентовані нормами галузі. Багатоманітність суспільних відносин визначає багато предметів регулювання. Так, предметом регулювання норм сімейного права є сімейні відносини, трудового права - трудові відносини, фінансового права - фінансові відносини, кримінального права - відносини, пов'язані зі злочином і покаранням за його вчинення.
Ознаками галузі права є:
а) сукупність юридичних норм (приписів) і правових інститутів;
б) регульована такою сукупністю певна сфера суспільних відносин;
в) критерієм відмежування однієї галузі від іншої є предмет і метод правового регулювання;
г) урахування принципів, завдань, мети правового регулювання.
Галузі права можна класифікувати за різними підставами. Залежно від предмета й методу правового регулювання розрізняють державне, адміністративне, фінансове, земельне та цивільне право.
За місцем, яке посідають у правовій системі галузі права, вони бувають основні та комплексні.
Основні галузі права — це структурні утворення у масиві права. Серед них розрізняють профілюючі (традиційні), процесуальні, спеціальні тощо.
Профілюючі галузі утворюють юридичну основу, обов'язкову частину системи права (конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право).
Процесуальні галузі такі, що закріплюють порядок застосування матеріального права (цивільний, кримінальний, адміністративний та інші процеси).
До спеціальних галузей відносять ті, що на базі профілюючих розвивають основні галузі права і забезпечують спеціальний правовий режим для певного виду суспільних відносин (трудове, аграрне, екологічне, земельне, сімейне та фінансове право).
Комплексні галузі — це нашарування, надбудова над основними галузями, що зовні обособлюються значно менше, ніж основні галузі (скажімо, страхове, банківське, морське, залізничне, гірниче, податкове, житлове, авторське, винахідницьке, виправно-трудове право)
· Підгалузь права - це сукупність правових норм, що є складовою частиною галузі права, яка регулює певний вид суспільних відносин, характерних для цієї галузі права. Не всі галузі права мають у своєму складі підгалузі права.
Цивільне право України складається з підгалузей:
- особисті немайнові права фізичної особи;
- право власності та інші речові права;
- право інтелектуальної власності;
- зобов'язальне право;
- спадкове право.
Підгалузі цивільного права легко визначити за назвою книги Цивільного кодексу України.
Окремі галузі права України мають у своєму складі підгалузі, норми яких містяться в кодексах і різних нормативно-правових актах відповідного законодавства. Так, фінансове право складається із наступних підгалузей права:
- бюджетного права, норми якого кодифіковані і містяться в Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 р.;
- податкового права, норми якого містяться в податкових законах України;
- банківського права, норми якого містяться в нормативних актах банківського законодавства.
· Інститут права - це група правових норм, що є складовою частиною галузі чи підгалузі права, що регулюють однорідні суспільні відносини, які тісно пов'язані між собою.
До ознак інституту права належать:
- наявність сукупності нормативних приписів;
- юридична однорідність названих приписів;
- об'єднання правових норм стійкими закономірностями та зв'язками, які відбиваються в юридичних приписах і в цілому в юридичній конструкції.
Залежно від підстав розрізняють такі групи інститутів права:
за галузями права — державні, кримінальні, цивільні, сімейні, житлові та ін.;
за роллю, яку вони виконують, — предметні й функціональні;
залежно від відносин, що ними регулюються, — матеріальні та процесуальні;
залежно від закріплення загальних понять, принципів, завдань, функцій чи спеціальних складів, угод чи зобов'язань — загальні та спеціальні.
Важливим є також питання об'єднання інститутів права, розгляд комплексних інститутів. Загальновизнано, що між галузями права не існує закритих кордонів, які роз'єднували б галузі на винятково ізольовані. Інститути права, як і нормативно-правові приписи, об'єднуються між собою. Такі об'єднання також називають інститутами права.
У теорії права розглядають загальні та предметні об'єднання інститутів права.
Об'єднання в загальні інститути має місце тоді, коли кожний простий інститут як комплекс правових приписів визначає предмет, завдання, принципи, межі дії, функції галузі (підгалузі) права.
Предметне об'єднання — це об'єднання двох чи більше інститутів права, що характеризують окремі збільшення різних інститутів за родовим критерієм у межах конкретного предмета правового регулювання.
Найбільш розвиненою формою об'єднання правових інститутів є підгалузь права, про яку йшлося вище.
Розрізняють такі види інститутів права:
а) галузеві інститути права, які складаються з норм однієї галузі, їх легко визначити за назвою глави кодексу. Так, інститутами трудового права є: колективний договір; трудовий договір; робочий час; час відпочинку; нормування праці; оплата праці та інші.
б) міжгалузеві інститути права, які складаються з норм різних галузей права, і які можна визначити тільки за змістом правових норм.
· Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис (норма права) - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.
Існують певні ознаки, що відрізняють норми права від індивідуально-правового припису:
—вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;
—розраховані на невизначену кількість суспільних відносин;
—адресовані неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб'єктів, що підпадають під таку ситуацію;
—діють у часі та просторі неперервно;
—чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб'єктами.
Стаття нормативно-правового акта виступає зовнішньою формою норми права і нормативно-правового припису як цілісного, логічно завершеного державно-владного веління нормативного характеру. Стаття нормативно-правового акта й норма права часто збігаються, коли структурні елементи норми права відображені в статті закону.
Норма права має внутрішню структуру, що виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.
Гіпотеза — це частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.
Диспозиція — це частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки, тобто само правило поведінки.
Санкція — це така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновними чи заохочувальними (позитивними).
Залежно від галузі права розрізняють конституційні, адміністративні, фінансові, цивільні, кримінальні та інші правові норми; за характером диспозиції — уповноважувальні, зобов'язальні, заборонні; за способом виразу правила в диспозиції - імперативні, диспозитивні; за функціями у правовому регулюванні — матеріальні та процесуальні (процедурні); за терміном дії в часі — такі, що діють постійно і тимчасово; за терміном дії у просторі — загальнодержавні та місцеві; за колом осіб, на яких норма поширює свою дію, — загальні (що діють на всіх громадян), спеціальні (що діють на певне коло осіб) і виняткові (усу вають дію норм щодо певних суб'єктів). Можна розглядати й інші підстави для класифікації норм права.
Висновок: Таким чином, право має певну структуру, яка визначається предметом і методом правового реукглювання. Правова норма - первинний найменший структурний елемент права, правило поведінки, що визнане і охороняється державою. Норми права як первинні ланцюжки системи права об'єднуються в інститути й галузі права. Інститут права, об'єднання інститутів права можна розглядати як самостійний елемент системи права та в межах галузі права.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 141 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |