Читайте также:
|
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зазначає, що з метою стягнення заборгованості з іноземного контрагента українській суб’єкт господарювання має право звернутись:
1. До Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України;
2. До Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;
3. До суду.
Щодо першого: Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом).
МАКС при ТПП у своїй діяльності керується Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994, Положенням про Міжнародний комерційному арбітражному суді при ТПП України і Регламентом.
МКАС при ТПП України приймає до розгляду спори суб’єктів господарювання, пов'язані з його компетенцією, якщо існує письмова угода між сторонами про передачу на розгляд МКАС при ТПП всіх або певних спорів, які виникають або в майбутньому можуть виникнути між сторонами в процесі їх взаємовідносин, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні.
Поширеною є практика, коли Арбітражна угода укладена у вигляді арбітражного застереження в договорі, проте також вона може бути у вигляді окремої угоди. Порядок звернення суб’єктів господарювання до МКАС та розгляд їх справ визначається Регламентом МКАС, а розмір арбітражного збору, який справляється за прийнятим до розгляду справи - Положенням про арбітражні збори і витрати (мінімальний розмір витрат 1800 $). Рішення МКАС при ТПП України є остаточними і обов'язковими для сторін і при відмові від їх добровільного виконання приводяться у виконання в примусовому порядку за місцезнаходженням боржника відповідно до положень Нью-Йоркської конвенції 1958 року «Про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень».
Щодо другого: Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України (МАК при ТПП України) є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом).
МАК при ТПП України у своїй діяльності керується Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994, Положенням про Арбітражного комісії при ТПП України і Регламентом. До компетенції МАК при ТПП України належить вирішення спорів, які виникають із договірних та інших цивільно-правових відносин при здійсненні торгового мореплавства незалежно від того, є сторонами цих відносин суб'єкти українського або іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. МАК приймає до розгляду спори за наявності письмової угоди (домовленості) між сторонами про передачу їй всіх або певних спорів, які виникають або можуть виникнути в майбутньому між сторонами у зв'язку з правовідносинами суб’єктів господарювання, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в договорі або у вигляді окремої угоди. Порядок звернення до МАК та розгляду справ визначається Регламентом Арбітражного суду, а розмір арбітражного збору, який справляється при подачі позовної заяви - Положенням про арбітражні збори і витрати, яке є додатком до Регламенту (Мінімальний розмір витрат 1200$). Рішення МАК при ТПП України є виконавчими документами і прирівнюються до рішень державних судів. Рішення МАК виконуються сторонами добровільно у встановлені нею строки, при відмові від їх добровільного виконання приводяться у виконання в примусовому порядку, в тому числі за кордоном на підставі Нью-Йоркської Конвенції 1958 року «Про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень».
Щодо третього: Зважаючи зазначене вище, а саме вартість витрат при зверненні до МКАС при ТПП або до МАК при ТПП, варіант звернення до українського господарського суду є мабуть самим прийнятним.
Крім того, якщо допустити такий приклад, що сума заборгованості є незначною (до 5000 $) та те, що сторони при укладанні контракту встановили арбітражне остереження, підпорядкувавши всі правовідносини між собою українському праву, та визначили, що спори між контрагентами підлягають вирішенню у господарському суді за місцезнаходженням українського суб’єкта господарювання.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено визначення договірної підсудності справ господарським судам. При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.
Таким чином при виникненні ситуації порушення іноземним контрагентом своїх зобов’язань за контрактом щодо оплати поставленого товару або наданої послуги, український суб’єкт господарювання має право звернутись до українського господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.
У випадку отримання позитивного рішення воно підлягає визнанню та виконанню на території тієї держави де знаходиться іноземний контрагент-боржник.
5. Стаття 31. Заходи проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності
Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розуміється:
здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи;
здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи;
здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією.
Під зростаючим імпортом розуміється здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів.
За результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України.
Застосування режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших, передбачених законами України), а також податкових, митних та інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених заходів.
Антиде́мпінгове ми́то — особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів [1].
Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо в країні імпорту його експортна ціна є нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях.
Антидемпінгове мито є додатковим митним податком, що призначений для захисту вітчизняного товаровиробника і внутрішнього ринку від надлишкового заповнення його імпортними товарами за зниженими цінами.
Відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" [1] антидемпінгове мито застосовується:
Попереднє антидемпінгове мито справляється митними органами країни імпорту за ставкою та на умовах, встановлених відповідним рішенням про застосування попередніх антидемпінгових заходів. Попереднє антидемпінгове мито справляється незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.
Остаточне антидемпінгове мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі, незалежно від країни експорту, якщо визначається, що імпорт відповідного товару є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, за винятком імпорту, щодо якого експортером було взято відповідні зобов'язання.
Антидемпінгове мито може поширюватися на імпорт подібних товарів з третіх країн або частини цих товарів, якщо має місце ухилення від сплати антидемпінгового мита.
Субсидії і компенсаційні заходи
Субсидії можуть встановлюватися в різноманітних формах, наприклад:
- звільнення від сплати податків;
- податкові інвестиційні кредити (коли підприємству дозволяється сплатити податок пізніше, за умови виплати відсотка або без такої умови);
- інші податкові пільги;
- пряме переведення коштів із бюджету (гранти, позики або капітальні вкладення);
- державні гарантії виплати позики;
- кредити від державних банків на пільгових умовах (наприклад, під низькі відсотки) іноземним підприємствам, за умови, що останні імпортують з країни банку визначені товари.
Теоретично розмір компенсаційного мита повинен точно відповідати тим негативним ефектам, які створює субсидування в країні експорту відповідного товару. На практиці цього не завжди легко домогтися.
Прагнення торговців звести до мінімуму "зловживання" компенсаційними заходами призвело до того, що до ГАТТ Генеральное соглашение по тарифам и торговле були включені положення, що стосуються субсидій і компенсаційних заходів. Зрештою, в рамках ГАТТ у 1994 р. було укладено Угоду про субсидії і компенсаційні заходи10. Згідно з цією угодою держава імпорту може накладати компенсаційні мита тільки після проведення розслідування, розпочатого з ініціативи зацікавлених вітчизняних виробників. Вживати такі заходи можна тільки якщо розслідування показало, що:
- встановлено субсидію;
- наявні негативні торгові ефекти, як, наприклад, надана шкода вітчизняним виробникам;
-- є причинно-наслідковий зв'язок між субсидією і негативними торговими ефектами.
Угода про субсидії і компенсаційні заходи поділяє субсидії на три групи:
1) "зелені" субсидії, застосування яких правомірне і які не дають права на вжиття відповідних заходів;
2) "жовті" субсидії, застосування яких дозволено, але при цьому надається право державі, якій завдано істотного збитку в результаті застосування субсидій, на вжиття "відповідних заходів";
8) "червоні" субсидії, застосування яких не допускається.
Угода дає чіткі критерії, за допомогою яких можна віднести ту або іншу субсидію до одного з цих видів.
Угода не стосується субсидій, що налаються сільськогосподарським товарам. Порядок застосування таких "сільськогосподарських" субсидій встановлений в Угоді про сільське господарство11.
Спеціальні заходи обмеження імпорту
Стаття XIX ГАТТ дозволяє підвищувати тарифи стосовно деяких країн (залишаючи водночас тарифи незмінними щодо інших країн), якщо збільшення обсягів імпорту заподіє серйозного збитку вітчизняним виробникам або така загроза існує.
У 1995 р. набрала чинності Угода про спеціальні заходи. Угода забороняє державам укладати договори про добровільне обмеження імпорту або експорту. Вона вимагає також розірвати такі договори, які були укладені до набрання нею чинності. Винятки становлять тільки договори, дія яких закінчується не пізніше 1999 р. Угода також містить вимоги до процедури спеціальних розслідувань, встановлює максимальні терміни застосування спеціальних заходів - вони не повинні перевищувати 4 роки (цей термін можна продовжити до 8 років). Протягом перших трьох років застосування спеціальних заходів країна, відносно якої були застосовані ці заходи, має право піти на відповідні кроки.
Крім того, в Угоді визначено для країн, що розвиваються, спеціальні правила, які:
- обмежують можливість використання спеціальних заходів проти експорту з країн, що розвиваються;
- надають додаткові права країнам, що розвиваються, в сфері застосування спеціальних заходів.
6. У результаті порушення правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, завдається величезний збиток Україні.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах і формах, передбачених ст.ст. 33 і 37 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Відповідно до ст. 33 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та іншими законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності:
– майнова відповідальність. Вона застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб’єктами господарської діяльності Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” або пов’язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб’єктів або держави, що порушили закон, суб’єкти несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі;
– кримінальна відповідальність — вона застосовується лише у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.
Згідно зі ст. 37 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” за порушення цього або пов’язаних з ним законів України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
– накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності своїх обов’язків згідно з цим або пов’язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
– застосування антидемпінгових процедур у випадках здійснення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності демпінгу;
– застосування до конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб’єктами положень цього Закону стосовно зазначених в ньому положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;
– тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов’язаних з ним законів України, здійснення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Санкції, зазначені в ст. 37 Закону, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за рішеннями судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, та Національного банку України. Ці санкції, які застосовуються центральним органом законодавчої влади з питань економічної політики діють до моменту застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону. Застосування зазначених санкцій може бути оскаржено в судовому порядку.
Порівняно з раніше діючою редакцією цієї норми, що передбачала обмежений перелік органів, за поданням яких ці санкції могли бути застосовані і максимальний строк їхньої дії був 6 місяців, у чинній редакції Закону розширений перелік органів, за поданням яких можуть бути застосовані санкції, а також дозволено застосовувати ці санкції протягом більше 6 місяців.
Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, затверджено наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. № 52.
Індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, зазначеної в ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які вчинили порушення в цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, що видається Міністерством економіки України або уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія в порядку, визначеному Міністерством економіки України.
Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності означає позбавлення права займатися усіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність, за винятком:
– завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, за якими з боку українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності були перераховані кошти до застосування цієї санкції;
– завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, що була відправлена за межі України українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності або відправлена в Україну іноземними суб’єктами господарської діяльності до застосування цієї санкції.
Санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися Міністерством економіки України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у разі здійснення ними таких дій у сфері зовнішньоекономічних відносин:
– які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки;
– які призводять до порушень міжнародних зобов’язань України; якщо суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, до якого раніше була застосована санкція — індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не прийняв заходів для приведення своєї діяльності у відповідь з вимогами чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 101 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |