Читайте также:
|
Для цього треба зрозуміти, що взагалі являє собою термін валютна виручка.
Український законодавець поняття валютної виручки та пов’язаних з нею питань розкрив в Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (23.09.1994, № 185/94-ВР, надалі – Закон № 185)
Так відповідно до ст. 1 цього Закону, виручка резидентів-українських суб’єктів господарювання у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт. Тобто це грошові надходження в іноземній валюті від реалізації товарів і послуг на зовнішньому ринку.
При вивезенні товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для нерезидента грошові кошти в їх оплату повинні надійти в терміни, передбачені у контракті, який зазвичай не може перевищувати 180 календарних днів з дня митного оформлення товарів, підписання акта, що засвідчує виконання робіт або надання послуг.
Банк, клієнтом якого є український контрагент здійснює контроль за експортними, імпортними операціями та починає відлік терміну (180 днів) з наступного календарного дня після оформлення ВМД або підписання документа, що засвідчує виконання робіт або надання послуг.
У разі відсутності оплати зі сторони іноземного контрагента, днем виникнення порушення вважається перший день, тобто 181-й день з дати оформлення ВМД або документа, що підтверджує виконання робіт, надання послуг.
Обов’язок банку контролювати строки повернення валютної виручки на рахунок резидента покладений на нього Постановою Національного банку «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями повернення», від 24.03.1999, № 136.
У разі порушення резидентами-українськими суб’єктами господарювання граничних строків повернення валютної виручки, до них можуть бути застосовані штрафні санкції у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ч. 4 Закону № 185).
Таким чином, якщо на певному етапі для українського суб’єкта господарювання стає зрозумілим, що він не отримає кошти (валютну виручку) від контрагента у граничний термін, в якій вони повинні були надійти на його рахунок і до нього застосують штрафні санкції (пеню) або якщо такий термін вже перевищено (нараховується пеня і існує необхідність зупинити її нарахування), то для цього українському суб’єкту господарювання необхідно вчинити дії направлені на стягнення такої заборгованості.
Тобто виникає необхідність звернутись до компетентних органів для стягнення заборгованості з іноземного контрагента.
Законом № 185 передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строк передбачений Законом (180 днів), зупиняється і пеня за його порушення в цей період не сплачується.
На перший погляд ця норма закріплена законодавцем є доволі демократичною, прозорою, зрозумілою та жодним чином не звужує права резидента – українського суб’єкта господарювання.
Проте, трохи відступаючи можна навести простий приклад, відповідно до якого стане зрозуміло що вказана норма вже не є такою досконалою.
Так, доволі поширеними в практиці є такі випадки, коли іноземний контрагент є добросовісним та сплачує своєму українському партнеру всю суму, передбачену контрактом за поставлений товар або надані послуги. Під час здійснення розрахунків банки-кореспонденти, через які здійснюються розрахунки, від суми транзакції списують суму своєї комісії і на рахунок українського суб’єкта господарювання надходить сума, що на декілька десятків доларів чи євро є меншою, ніж зазначено в контракті.
Вказаний приклад у відповідності до Закону є правопорушенням у ЗЕД, яке полягає у неповерненні валютної виручки, а тому це є підставою для застосування санкцій до українського суб’єкта господарювання, зокрема пені в розмірі 0,3% від суми неповерненої виручки за кожен день прострочення.
Судитися за цю суму з іноземним партнером немає сенсу, оскільки мінімальна сума мита за судовий розгляд становить 1 800 доларів США при зверненні до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та 1200 доларів США при зверненні до Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
Проте, якщо не звертатись до компетентного органу із заявою про стягнення заборгованості, неприємностей (санкцій) у відносинах з державними органами навряд чи можна буде уникнути.
Тому для уникнення таких неприємних ситуацій необхідно обумовити такий нюанс про банківську комісію в окремому пункті зовнішньоекономічного контракту.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 96 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |