Читайте также:
|
Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього впорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації.
Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.
Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин; 2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію.
Здійснення систематизації законодавства має на меті:
встановлення і усунення дефектів законодавства;
підвищення ефективності законодавства та поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів;
забезпечення зручності користування законодавчим масивом, полегшення відшукування юридичної норми, яка підлягає застосуванню чи реалізації;
сприяння вивченню та дослідженню законодавства.
Систематизація здійснюється двома способами: інкорпорацією та кодифікацією.
Інкорпорація — це найпростіша форма впорядкування нормативно-правових актів, яка полягає в об'єднанні групи чинних нормативно-правових актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту.
Види інкорпорації:
1) За юридичною значимістю:
офіційна інкорпорація — тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів;
неофіційна інкорпорація — це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів неправотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.
2) За обсягом: загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).
3) За критерієм об'єднання нормативно-правових актів: предметна, тобто за предметом регулювання; хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів); суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).
Кодифікація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає у змістовній переробці, узгодженні й об'єднанні певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті. Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права. Іншими словами, кодифікація — це систематизація у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.
Види кодифікації:
1) За обсягом:
-загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);
-галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);
-міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).
2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.
Система законодавства - це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.Система законодавства об'єднує усі джерела права (закони, кодекси, укази, статути, положення, постанови, інструкції та ін.)
Законодавство може істотно впливати на розвиток формування права. Відбувається це тоді, коли суспільні відносини набули очевидної юридичної значущості (визначається їх повторюваністю). Наприклад, вибухи новорічних петард, ракет, які залітають у житлові будинки і викликають пожежі, вимагають прийняття правових норм щодо врегулювання подібних випадків. В інших випадках законодавство може викликати до життя право, окремі його підрозділи (прийняття законів про підприємництво, про власність в Україні сприяли формуванню галузей підприємницького права, істотно вплинули на розвиток цивільного права).
Система права і система законодавства мають відмінні риси, серед яких:
1) право є завжди вираженням справедливості. Закони та інші нормативно-правові акти можуть виражати як справедливість, так і несправедливість.
2) система права має об'єктивний характер, система законодавства залежить від суб'єктивного фактора - діяльності законодавця, інших суб'єктів правотворчих повноважень;
3) право як явище завжди є системою норм, а законодавство - системою нормативно-правових актів;
4) первинним елементом системи права є правова норма, а первинним елементом системи законодавства - нормативний акт. Юридичні норми - це той будівельний матеріал, з якого складаються конкретні галузі права. У законодавстві ці норми втілюються в окремих статтях нормативно-правових актів або приписах всередині статей. Структура права і структура законодавства співвідносяться як зміст і форма.
Елементисистеми законодавства:
1) Конституція України, Конституція АРК. Головне місце в ієрархічній системі законодавства посідає Конституція України і закони, що встановлюють відправні засади правового регулювання (конституційні закони). Вона має найвищу юридичну силу і становить першооснову всього законодавства;
2) кодекси - кодифіковані закони всередині законодавства, надають формальної визначеності нормам певної галузі і є активним центром регулювання суспільних відносин;
3) нормативні укази і розпорядження Президента України, які видаються відповідно до Конституції України;
4) підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади - постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств, державних комітетів України;
5) акти органів виконавчої влади на місцях;
6) акти місцевих органів самоврядування щодо здійснення функцій, які їм делеговані державними органами.
Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до ст. 9 Конституції України "чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України". Таким чином, норми Конституції України мають більшу юридичну силу, ніж норми міжнародних договорів, обов'язкових для України.
Разом з тим норми чинних міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і мають більшу юридичну силу щодо всіх інших актів українського законодавства.
Правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права і забезпечені державою, що виникають між двома і більше суб'єктами з приводу задоволення своїх матеріальних і духовних потреб та інтересів, між якими наявний правовий зв'язок у формі суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
Ознаки правовідносин:
• є різновидом суспільних відносин, соціальним зв'язком;
• є ідеологічним відношенням, тобто результатом усвідомленої діяльності (поведінки) людей;
• це вольові відносини, що виявляються у двох аспектах:
— у них втілена воля (інтерес) держави, оскільки правовідносини виникають на основі норм права;
— у них втілена воля (інтерес) учасників правовідносин;
— вони пов'язані предметом інтересу, досягненням його результату.
• врегульовані нормами права;
• виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів;
• мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права та обов'язки;
• підтримуються та охороняються державою, забезпечуються засобами державного впливу.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 194 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |