Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ефекти як реакція комуніката

Схема 2.

Пасивні й активні маси — це не види мас, а стани маси в процесі впливу на неї. У пасивному стані маса перебуває, коли: 1) існує висока довіра до ко-муніканта; 2) члени маси втрачають свідомий контроль за ситуацією, своїми вчинками тощо; 3) цінності, моральні засади, погляди, цілі комунікаторів збігаються. В активному стані маса перебуває у таких випадках: 1) члени маси конт­ролюють ситуацію, поведінку; 2) відсутня висока довіра до комуніканта; 3) цінності, моральні засади, погляди, цілі комунікаторів не збігаються. Одна й та сама маса може бути в різних станах. її активний стан передує пасивному у випадку, коли вона формується або зазнає "ін'єкції вільнодумс­тва" збоку, коли роль особистостей у спільноті явно відчутна. Чи треба систему з суб'єктно-суб'єктним зв'язком вважати альтернатив­ною класичній? Все-таки ні. Оскільки кінцевою метою будь-якого масового спілкування є "підкорення" комуніката. Активність маси не відміняє, а лише ускладнює завдання, методи і технологію мовця щодо отримання бажаного результату — впливу на маси. "Покорити" свою аудиторію — і є результа­том масового спілкування. Таким чином, можна говорити про два принципові варіанти класичної си­стеми масового спілкування: 1) авторитарну систему масового спілкування (маса є пасивною) і 2) демократичну систему масового спілкування (маса активна).

Структура масової комунікації. На відміну від міжособистісного спілкування, структура якого передбачає традиційні компоненти процесу — (1) мовлення, (2) сприймання мовлення і реакцію на нього співбесідника та (3) сприймання мовцем реакції співбесід­ника (зворотний зв'язок), (4) корекцію мовлення за потреби,— масове спіл­кування передбачає організаційно складну структуру власне мовлення. Вва­жається, що сприймання мовлення і реакція на нього з боку співбесідника неминуче відбуваються. Але через особливі умови спілкування — найчас­тіше розпорошеність аудиторії в просторі, відсутність візуального контакту з нею і з кожним слухачем/читачем зокрема, реально ці процеси можуть і не відбуватися. Реакція мовця на поведінку аудиторії можлива, але фактично вона відсутня у момент мовлення, коли мова йде про ЗМК. Реагування на те, як аудиторія сприймає повідомлення, має місце у випадках контактного спілкування з залом, класом, майданом тощо. Тільки тоді мовець (наприклад проповідник, агітатор, лектор та ін.) вдається до такого процесу, як кори­гування власного мовлення. Складна структура мовлення включає обов'язково: (1) визначення теми, (2) збір матеріалу до теми, (3) розробку теми, (4) створення інформаційного продукту на визначену тему, (5) артикуляцію продукту, його поширення. Проте ця система компонентів мовлення залежить від того, у ролі якого ко-муніканта виступає мовець, що він хоче від своєї аудиторії. Тобто визна­чення і прогнозування реакції аудиторії у масовій комунікації є важливим її технологічним елементом, який і визначає процес організації мовлення. Отже, структура масової комунікації така (обов'язкові компоненти) (див. також табл. нижче): (1) визначення і прогнозування реакції аудиторії; (2—6) названі вище елементи складної структури власне мовлення; факультативно: (7) сприймання й реакція аудиторії на мовлення; (8) реак­ція мовця на аудиторію; (9) корекція мовлення. Ця структура відображає особливий, зокрема професійний, характер і ви­робничий статус масового спілкування в системі суспільної діяльності.

\

Контрольні запитання

1. Характер масової комунікації. (*)

2. Система масової комунікації.(**)

3.Структура масової комунікації.(***)