Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Основы учения о Конституции.

Читайте также:
  1. I год обучения
  2. I Цели и задачи изучения дисциплины
  3. I. Определение эпидемического процесса и методологическое обоснование разделов учения об эпидемическом процессе.
  4. I. Определение эпидемического процесса и методологическое обоснование разделов учения об эпидемическом процессе.
  5. I. Основы. Стратегии
  6. I. Сущность общественного мнения, его характеристики и проблемы изучения.
  7. I. Теоретические основы изучения туристских информационных систем как новой модели туристского бизнеса
  8. I. Цели и задачи изучения дисциплины
  9. II. Конкретные цели изучения темы
  10. II. Методы и источники изучения истории; понятие и классификация исторического источника.

Учаскелік сайлау комиссиялары: В)тиісті сайлау учаскесінде сайлаушылардың тізімін нақтылайды, С)сайлау өтетін жері туралы сайлаушыларды хабарландырады, E)сайлау учаскесінде депутаттардың және өзге де жергілікті өзін-өзі басқару органдарының мүшелерін сайлау жөніндегі сайлау шараларын жүргізеді

ү

Үкімет мүшелерінің мәртебесі: B)өз қузыреті шегінде шешімдер қабылдауда дербестікке ие болады. C)тиісті мемлекетгік органдарға басшьшықты жүзеге асырады. Н)өздеріне бағынысты мемлекеттік органдардың жұмысы үшін Премьер-Министрінің алдында жеке-дара жауап береді

20.

Для здійснення виробництво с/г продукції, кожне підприємство використовує с\г техніку, а саме: комбайни, трактори, автобуси, автомобілі і т.д. Всі вони походять від двигунів, а отже мають певну потужність.

Енергетичні потужності – це обсяг потужностей технічних двигунів і живої тягової сили в перерозрахунку на механізацію.

1) трактори

2) комбайни

3) автомобілі

4) автобуси

5) електроустановки

6) енергодвигуни

7) робоча худоба

8) електростанції

Щоб визначити струкуру енергетичних ресурсів виражають усі види енергетичних ресурсів у кількості сили. З цією метою сумарну потужність електродвигунів як коефіцієннт 1.3 Одна голова робочої худоби дорівнює 0,75 кінських сили.

Показники які характеризують забезпеченість підприємства енергоресурсами є:

- енергоозброєність – це відношення кількості енергетичних ресурсів господарства до площі с\г даного господарства.

- енергозабезпеченість – це відношення кількості енергетичних ресурсів господарств с\г угідь.

- енергозабезпеченість – це відношення кількості використання на виробництві енергетичних електричних ресурсів до площі с\г угідь.

-електроозброєність - це відношення кількості використаних на виробництві цих електростанцій (в кіловатах до середньої чисельності працівників данного господарства)

- електрифікація – електроресурси ділимо на енергоресурси і множимо на 100.

21. Машинно-тракторний парк та ефективність його використання

Маш.-тракт.парк агр. п-ва – це наявність у господарстві тракторів,комбайнів,автомобілів та автобусів.Для того,щоб визначити ефективність використання машинно-тракт. парку необхідно знати і розраховувати такі показники:

1) Умовно-еталонний трактор – це фізичний трактор переведений в умовно-еталонний за коефіцієнтом, який визначається виходячи з нормативного виробітку трактора за зміну.

За одиницю беруть трактори класу-тритонний, до яких належать трактори ДТ-75 і Т-74.

2) Умовно-еталонні гектари визначаються множником к-ті виконаних нормозмін відповідною маркою трактора на його змінний еталонний виробіток.

Еталонний виробіток – це добуток зміни в годинах на коефіцієнт переведення трактора в еталонний.

Напр.: нехай трактор за зміну зорав 8,7 га ріллі, а змінна норма виробітку – 7 га, тоді к-ть кормозмін = 8,7/7га =1,24 нормозмін.

Основні показники ефективності використ.машинно-тракт. парку:

1) Коефіцієнт змінності – розрахов. відношенням к-ті відпрацьованих машинозмін до к-ті машиноднів.

2) Тривалість машинодня – це добуток коефіцієнта змінності і тривалості робочого дня.

3) Виконання норм виробітку – беруть існуючі в господарстві норми виробітку і порівнюють з фактичним виробітком або обсягом виконаних робіт.

4) Виробіток на 1 трактор – розрах. відношенням об’єму виконаних робіт у господарстві до к-ті тракторів.

5) Коефіцієнт використання робочого часу – це відношення відпрацьованого часу в годинах до запланованого часу в годинах.

6) Продуктивність агрегата за 1 год. роботи розрахов. за формулою: W=0,1*Vp*Bp

W – продуктивність агрегата за 1 год.

Вр –робоча ширина захвату

Vp- швидкість руху агрегата

Отже, ми бачимо, що ефективність використання машинно-тракт. парку характеризує система показників і шляхами підвищення ефективності МТП є:

1) Ліквідація пристроїв

2) Раціональне формування робочих агрегатів, що дозволяє повністю використовувати потужність машин

3) Своєчасне проведення поточних і капітальних ремонтів машин

4) Підвищення кваліфікації працівників.

 

 

 

 

23.

Транспортні засоби на аграрних підприємствах необхідні для проведення продукції, вантажів і забезпечують зв’язок між аграрними підприємствами та іншими підприємствами, які займаються переробкою с/г продукції, її зберіганням. Це наприклад: елеватори. Крім цього транспортні засоби використовуються і в середині самого підпр. Для перевезення продукції зі складу на ферми, в поле, тощо.

Усі показники використання трансп.засобів поділяються на 3 групи: інтенсивності, продуктивності, економічності.

До показників інтенсивності належать:

- коефіцієнт використання автопарку;

- середня технічна швидкість;

- середня експлуатаційна швидкість;

- середня відстань перевезень 1 т вантажу;

- середньодобовий пробіг автомобіля (в км).

Показники продуктивності автотранспорту:

- виробіток автомобілів на одну середньооблікову автомобіле-тонну;

- кількість тонно-кілометрів на 1 середньооблікову автомобіле-тонну;

Для розрахунку та аналізу вантажообороту автопарку використ. Формулу:

Qt/km = Вп * Ка * Кв * Кп * Пз.

Де:

Вп- вантажопідйомність автопарку підприємства (загальний тоннаж автопарку);

Ка- коеф. Використання автопарку;

Кп- коеф. Використання пробігу;

Пз- середньодобовий пробіг автомобілів, км;

Кв- коеф. Використання вантажопідйомності.

Для визначення економічної оцінки роботи автотранспорту застосовують:

1.)Коеф. Використання пробігу

2.)Коеф. Використання вантажопідйомності(тоннажу);

3.) Собівартість тонно-кілометра;

4.)Коеф. Технічної готовності парку;

5.)Коеф. Використання парку.

Показники використання транспортних засобів:

1.) Автомобіледні перебування в господарстві;

2.) Автомобіледні в роботі, підсумок днів їх роботи;

3.) Середньооблікова чисельність автомобілів. Це відношення автомобіледнів у господарстві до 365 днів;

4.) Вантажопідйомність середньооблікового автомобіля = автомобіле-тоннодні перебування в господарстві поділити на 365 днів.

 

24.

Для розрахунку економічної ефективності впровадження нової системи машин беруть дві технологічні карти: вихідну (перший варіант) за існуючої технології виробництва і проектну(другий варіант), де передбачено впровадження системи машин із застосуванням прогресивної технології, використанням на2йновіших засобів механізації та електрифікації при виробництві певних видів с/г техніки.

Економічна оцінка впровадження нової системи машин чи окремої машини характеризується такими показниками:

1.) зниження експлуатаційних витрат, %:

С2 = ((ВСН)/ВС)*100%,

Де С2 – зниження експлуатаційних витрат, %

ВС – розмір експлуатаційних витрат, що припадає на одиницю роботи із застосуванням старої машини, у.о. на 1 га;

ВН – те саме із застосуванням нової машини;

2.) зниження затрат праці, %

С1 = ((Зс – ЗН)/ Зс)* 100%,

Де С1 - зниження затрат праці, %;

Зс – затрати праці робітників на одиницю роботи у вихідному процесі (людино-годин на гектар, на тонну та ін.);

ЗН – те сае при застосуванні в цьому процесі нової машини;

3.) термін окупності додаткових капітальних вкладень:

Т =((КН – КС)/ЕР,

Де Т – строк окупності, років;

КН, КС – балансова вартість нової і старої техніки, у.о.;

ЕР – річна економія експлуатаційних витрат, у.о.

 

 

 

25. Економічна суть інвестицій та інвестиційної діяльності.

Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються у підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій інвесторів та учасників щодо здійснення інвестицій для одержання доходу чи прибутку.

Основною метою здійснення інвестиційної діяльності є забезпечення ефективного здійснення інвестиційної стратегії підприємства, яка досягається шляхом реалізації таких завдань:

— досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства;

— максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;

— мінімізація інвестиційних ризиків;

забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

 

 

 

26. Суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності.

До об'єктів інвестиційної діяльності можна віднести:

— будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства;

— цінні папери;

— цільові грошові вклади;

— науково-технічна продукція;

— інтелектуальні цінності;

— інші об'єкти власності та майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також

порушує права й інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних країн, а також держави.

Інвестори — суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

 

 

 

27. Класифікація інвестицій

Інвестиції – це капіталовкладення. Вони класифікуються за певними ознаками:

1. За об’єктами вкладання капіталу:

1) Реальні інвестиції – це капіталовкладення в основні засоби.

2) Фінансові інвестиції – це вкладання коштів у цінні папери зокрема в акції, облігації, векселі.

2. За характером участі у інвестиційному процесі:

1) Прямі інвестиції – це інвестиції, коли інвестор виступає замовником інвестиційного проекту.

2) Непрямі інвестиції – це інвестиції, коли інвестування здійснюється через фінансових посередників.

3. За термінами фінансування:

1) Короткострокові (термін до 1 року)

2) Довгострокові (більше 1 року)

4. За формами власності:

1) Приватні - інцест. приватних підприємств, підприємців.

2) Державні – інцест. Здійснюються органами державної влади, державними підприємствами.

5. За рівнем інвестиційного ринку:

1) Безризикові – ці інцест., які гарантовано дадуть прибуток.

2) Ризиковані – з високим ступенем ризику.

28. Оцінка економічної ефективності інвестицій.

Ефективність використання інвестицій характеризується певними показниками, до яких належать:

1) Коефіцієнт економічної ефективності інвестицій, або коефіцієнт прибутковості

П – приріст прибутку за рахунок інвестицій.

КВ – сума капіталовкладення.

2) Термін окупності інвестицій

Т – термін окупності інцест.

К – коефіцієнт прибутковості.

 

 

 

29. Залучення іноземних інвестицій.

В світовій системі господарювання іноземні інвестиції виступають важливим економічним важелем і викликають необхідність зламу національних перегородок та інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки.

Важливим елементом механізму залучення іноземних інвестицій є введення системи пільгового оподаткування.

Система податкових і митних пільг містить: «податкові канікули», знижки ставок оподаткування при реінвестиціях отриманого прибутку чи інвестиціях у визначені регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, звільнення чи зниження митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат тощо.

Другим елементом, що сприяє залученню іноземних інвестицій, є формування і розвиток спеціальних економічних зон.

Спеціальні економічні зони передбачають ще більшу систему податкових і митних пільг, спрощення адміністративних процедур тощо.

Третім елементом можна вважати удосконалення фінансового механізму.

Фінансовий механізм охоплює: зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери.

30. Процес інтенсифікації – закономірними шляхами розвитку с./г.

В сучасних умовах економічний зріст, тобто збільшення об’єктів виробництва продукції, екстенсивним шляхом практично не можливо, тому, що вичерпані можливості розвитку с./г. екстенсивним шляхом, адже не можна буз кінця розоряти землі і кожен з нас розуміє, що земля просторово обмежена, тому в сучасних умовах використовують інтенсивний шлях розвитку с./г. господарства.

Інтенсивних шлях розвитку, або інтенсифікація с./г. – це такий шлях, або спосіб його ведення при якому збільшення об’єктів виробництва с./г. продукції досягається за рахунок широкого впровадження у виробництво досягнення науково-технічного прогресу, застосування нових, прогресивних технологій виробництва с./г. продукції (нові сорти рослин, ручна праці людей)

Інтенсифікація позитивно впливає і на підвищення продуктивності земельних угідь та поголів’я худоби.

Процес інтенсифікації сприяє збільшенню виходу с./г. продукції з одиниці земельної площі.

Уречевлена праця - це минула праця, або праця, яка витрачена на виготовлення засобів виробництва, тобто машин, станків, тракторів тощо.

Таким чином, як ми бачимо, що в процесі інтенсифікації відбувається заміна старої техніки новою, впроваджуються нові системи землеробства, утримання тварин, здійснюється меліорація, хімізація і т. д.

31.

Показником, які характеризують рівень інтенсифікації є:

1. Збільшення виходу продукції з розрахунку на одиницю земельних площ або на одну голови худоби.

2. Показниками рівня інтенсифікації є вартісні, натуральні та результативні.

До вартісних належать: поточні виробничі витрати на 1 га земельної площі, в грн.; поточні виробничі витрати на 1умовну голову; вартість основних виробничих фондів в розрахунку на 1 га с/г угідь.

Натуральні показники: кількість мінеральних добрив в розрахунку на 1 га с/г угідь; к-ть органічних добрив, в розрахунку на 1 га с\г угідь; к-ть спожитої електроенергії на виробництво, в розрахунку 1 га(Кл\год); к-ть поголів`я худоби, на 100 га земельних угідь, в головах; структура стада, в %; затрати праці робітників, в розрахунку на 1 га зем.угідь та на 1 голову худоби.

Результативні: урожайність с\г культур; продуктивність тварин по їх видах; вартість валової продукції на 1 га с\г угідь.

В результаті інтенсивного ведення с\г виробництва всі ці показники покращуються. Економічна ефективність інтенсифікації характеризується зростанням продуктивності праці, зростанням фондовіддачі, зниженням собівартості продукції та підвищення рівня їх рентабельності.

32.

В сучасних умовах вирішальним фактором або напрямами інтенсифікації с\г є:

1. Комплексна механізація та автоматизація с\г вир.(передбачає заміну ручної праці машинною, використовуючи сучасні системи, які сприяють підвищенню продуктивності праці людей)

2. Хімізація с\г вир., в тому числі рослинництво і тваринництво(Хімізація – це застосування мінеральних добрив з метою підвищення врожайності с\г культур,застосування захисту рослин, тварин від хвороб та шкідників.)

3. Розвиток меліорації с\г угідь, а саме осушення,перезволоження земель і зрошення земель в районах де посушливий клімат(Меліорація земель – це зрошення земель в посушливій зоні і осушення земель в зоні надмірного зволоження. Проведення меліорації земель – необхідна умова підвищення родючості земель, а отже і збільшення об`ємів виробництва с\г продукції)

4. Спеціалізація і концентрація вир.

5. Широке використання досягнень науки і передового досвіду у с\г вир.

33.

Рушійною силою економіки є конкуренція. Конкуренція – це форма економічної боротьби між товариствами за кращі умови виробництва, за кращу якість продукції і за ринки збуту.

Кожне підприємство для того, щоб перемогти конкурента в конкурентній боротьбі намагається виготовити високоякісну продукцію з низькою собівартістю. Якщо підприємство конкурує за допомогою якості – це нецінова конкуренція, якщо підприємство виготовляє більш дешеву продукцію, з меншими затратами праці, то це цінова конкуренція.

Світ не стоїть на місці і люба продукція яка є товаром на ринку має свій життєвий цикл: вона народжується і живе помирає, тобто вона йде з ринку тому, що інше підприємство пропонує нову вдосконалену продукцію і цього вони досягають за рахунок здійснення інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність – це діяльність с\г та ін. підприємств, яка спрямована на використання наукових досліджень та розробок, використання їх в процесі виробництва продукції, що дозволяє виготовити конкурентоспроможну продукцію.

Розрізняють такі види:

1. Товарна – виготовлення нових видів товару.

2. Технологічна – використання нових технологій виробництва продукції.

3. Ринкова інновація – завоювання підприємствами нових ринків збуту своєї продукції.

4. Екологічна – використання безвідходних технологій, впровадження ін.. заходів які дозволяють забезпечити підприємству захист навколишнього середовища.

34.

Помиляється той хто думає, що ринок – це стихія, навпаки ринок не терпить анархії і тому в умовах ринкової економіки здійснюється планування діяльності підприємства.

Планування включає в себе систему планів розвитку підприємств, а саме:

1. Перспективні плани(розвиток підприємства)

2. Поточні плани, які передбачають планування діяльності підприємства на рік. Основним плановим документом, в якому відображається поточне планування діяльності підприємства є бізнес – план.

3. Оперативні плани які розробляються на місяць, тиждень, день.

Прогнозування – наукове передбачення можливих змін в діяльності підприємства,можливість якісних удосконалень стану економіки в майбутньому з урахуванням досягнень науково – технічного прогресу.

Прогнозування і планування мають спільні і відмінні риси. Спільними рисами є те що і планування і прогнозування – це види передбачення майбутнього стану економіки;вони базуються на науковій основі.

Відмінності:

1. В прогнозах враховують можливі досягнення науки і техніки.

2. У плануванні враховують ті науково – технічні відкриття, які вже перевірені на практиці.

3. В планах значно вищий ступінь обов`язковості виконання їх ніж у прогнозах.

Завданням економічного планування полягає в тому, щоб забезпечити максимально можливий прибуток підприємству. Головним завданням прогнозування полягає в аналізі соціально – економічному та науково – технічному факторів, які будуть впливати на розвиток підприємства в майбутньому.

35.

Принцип – це правило згідно з яким здійснюється планування роботи підприємства і економіки в цілому.

Основними принципами планування є:

1. Принцип науковості – він означає, що планування виробничої діяльності підприємства повинно здійснюватись з урахуванням вимог об`активних економічних законів.

2. Принцип єдності планів – планування повинно носити системний характер і всі види планів(перспективні, поточні, оперативні) повинні бути взаємопов`язані і їх об`єднають спільні цілі, які повинне досягнути підприємство.

3. Принцип безперервності -1 план повинен приходити на зміну ін.

4. Принцип гнучкості – план можна корегувати, якщо склалися якісь не передбачувані ситуації на підприємстві.

Методи планування:

1. Балансовий – застосовується для забезпечення погодженості між потребами і ресурсами.

2. Нормативний – полягає в обґрунтуванні показників плану, в техніко – економічних розрахунках, які ґрунтуються на нормативах використання матеріально – трудових і фінансових ресурсах.

3. Статистичний – передбачає використання сер. величин при плануванні планових показників.

Факторний – найбільш грунтований, тому що розраховують вплив найважливіших факторів на економічні показники під впливом цих факторів.

36.

Поточне планування займає проміжне місце між стратегічним та оперативно-календарним плануванням і є засобом реалізації стра­тегічних планів.

Поточний план - це розгорнута програма виробничої, господар­ської, економічної, соціальної діяльності колективу підприємства, направлена на виконання завдань стратегічного плану при повному, раціональному використанні матеріальних, трудових, фінансових і природних ресурсів.
Особливу увагу в поточному плані приділяють показникам ефек­тивності та якості роботи, підвищенню конкурентоспроможності продукції, росту продуктивності праці, економії ресурсів, зниженню собівартості продукції.

Перехід підприємств до ринкових умов господарювання пе­редбачає:

• встановлення прямої залежності між споживанням ресурсів, ефективністю роботи, доходами, які підприємство формує і роз­поділяє самостійно;

• самостійне забезпечення технічного, виробничого, організацій­ного, соціального розвитку підприємства за рахунок власних джерел фінансування;

• повну економічну відповідальність власників підприємств та трудо­вого колективу за результати виробничо-господарської діяльності;

• самостійне формування стратегії і тактики свого розвитку на основі потреб ринку і встановлених державою правил господар­ської діяльності.

Розглянуті положення передбачають відповідну перебудову си­стеми поточного планування. Поточний план носить багатофункціо­нальний характер і в цілому він сприяє виконанню трьох функцій управління: прогнозування, координації, контролю.

Добре складений план повинен містити мету, яка повинна бути досягнута підприємством в плановому періоді, що неможливо без прогнозування. Оскільки поточний план наводить розгорнуту систе­му кінцевої мети діяльності підприємства, тому при його складанні необхідно на основі прогнозних методів визначити методи та засоби її досягнення.

37. Зміст бізнес плану

Основним плановим документом в якому здійснюється планування діяльності підприємства є бізнес план.

Бізнес план – це письмовий документ у вигляді таблиць і розрахунків, у якому відображається суть підприємницької ідеї, шляхи і методи її досягнення.

Бізнес план включає в себе такі основні розділи:

1) Резюме (короткий зміст бізнес плану)

2) План виробництва (характеристика продукції)

3) Організаційний план (структурні підрозділи)

4) План маркетингу (вибір ринку збуту, реклама)

5) Фінансовий план (визначення фінансових результатів діяльності підприємства)

38. Суть витрат і собівартості продукції

Кожне с/г підприємство для того, щоб виготовити продукцію несе певні затрати і ці затрати пов’язані з використанням в процесі виробництва ЗВ(засобів виробництва) а РС(робочої сили).

ЗВ включають в себе: трактори, комбайни, автомобілі, іншу с/г техніку, які являють собою основні ЗВ. Крім цього підприємство для виробництва с/г продукції використовує предмети праці: насіння, корми, добрива, паливо, енергію.

В процесі виробництва продукції беруть участь робітники, які витрачають живу працю для виготовлення с/г продукції. За витрачену працю робітникам нараховують оплату праці.

Адже ми бачимо, що на виробництво продукції потрачена уречевлена або минула праця робітників яка понесена ними на виготовлення ЗВ в минулому.

Затрати уречевленої праці – С, затрати живої праці – V, що являють собою оплату праці робітникам на с/г підприємстві. Виходячи з цього с/в продукції с/г можна розрахувати за формулою C+V, де C- затрати ЗВ які понесені на виготовлення продукції, і V – оплата праці робітників (затр. жив. праці)

Отже затрати виробництва або с/в продукції – це сукупність затрат живої і уречевленої праці яка перенесена на виготовлення продукції.

Основними елементами затрат що понесені на виготовлення продукції рослинництва є:

- Насіння та садивний матеріал

- Паливо та енергія

- Мінеральні та органічні добрива

- Оплата праці (з нарахуваннями)

- Амортизація основних засобів

- Поточний ремонт осн. зас.

- Адміністративно-господарські витрати

- Інші витрати

Для виробництва продукції тваринництва також використовують ЗВ і РС, і всі затрати понесені на виробництво продукції тваринництва включаючи в себе такі елементи: корми, підстилка, паливо та енергія, оплата праці з нарахуваннями, амортизація осн. зас., поточний ремонт осн. зас., медикаменти та біодобавки в корми, інші витрати.

Таким чином затрати на виробництво с/г продукції включають в себе затрати матеріальних (ЗВ) і трудових (РС) ресурсів.

С/в продукції – це всі затрати підприємства, які понесені на виробництво того чи іншого виду продукції.

39. Види собівартості продукції

С/в продукції – це всі затрати підприємства, які понесені ним на виробництво того чи іншого виду продукції.

Розрізняють в економічній теорії і в практиці господарського життя такі види собівартості продукції:

1) Виробнича с/в – це ті затрати які понесені на виробництво продукції.

2) Комерційна (повна) с/в – це затрати що на виробництво і збут продукції.

Збут продукції відбув. В сфері торгівлі, крім цього включають затрати на транспортув. Продукції.

3) Індивідуальна с/в – це затрати що понесені на виробництво продукції окремим підприємством.

С/в продукції рослинництва і тваринництва буде різною на різних підпр., це залежить від продуктивності праці робітників, від затрат що були понесені на виробн. продукції, від природно-кліматичних умов і т.д.

Але ми знаємо, що на ринку продукція реалізується не за індивідуальними затратами, а за суспільно необхідними, тобто середніми затратами праці які і виступають основною вартістю продукції. Тому у с/г розраховують такий вид с/в як:

4) Середньогалузева с/в – це затрати які понесені на виробництво продукції в середньому по галузі, і розрах. Як середньогалузева величина.

5) Нормативна с/в – визначається із витрат виробн., які формуються виходячи з діючих нормативів витрат, які встановлюються централізовано.

6) Цехова с/в – затрати що понесені на її виробн.. в межах певного цеху (рослинництво, тваринництво, овочівництво)

40. Класифікація витрат і структура с/в

Затрати на виробн. продукції досить різноманітні і тому, бухгалтер здійснює групування цих затрат за певними ознаками в одну статтю для того, щоб було простіше розраховувати с/в продукції, а також її структуру.

Витрати на виробництво продукції рослинництво і тваринництва відрізняються, і тому окремо розраховують структуру с/в продукції рослинництва і тваринництва.

Структура с/в продукції – це процентне співвідношення кожного виду затрат, понесених на виробництво продукції до загальної суми затрат.

Розглянемо структуру с/в продукції рослинництва, яка буде включати в себе такі статті затрат:

- Насіння та садивний матеріал

- Паливо та енергія

- Мінеральні та органічні добрива

- Оплата праці (з нарахуваннями)

- Амортизація основних засобів

- Поточний ремонт осн. зас.

- Адміністративно-господарські витрати

- Інші витрати

Головною відмінністю структури затрат на виробництво прод. твар., буде те, що одним з головних елементів витрат будуть витрати на корми.

В затрати «сировина та матеріали» включають вартість сировини та матеріалів які утворюють основу готової продукції, крім цього в цю статтю включають вартість полу фабрикатів, покупних комплектуючих виробів і т.д.

Стаття «осн. і додаткова заробітна плата з нарахуваннями» включає в себе оплату праці робітників що зайняті виготовленням даної продукції.

Нарахування на оплату праці працівників передбачають:

- Нарахування в пенсійний фонд

- Нарахування в фонд соц.. страхування

- Відрахування в фонд зайнятості

- Нарахування в фонд соц. Захисту

Розрахунок с/в продукції на підприємстві необхідний для планування і врахування затрат при виробництві продукції, ці затрати аналізуються і кожне підприємство виявляє резерви зниження с/в продукції, тому що це є основою зниження с/в продукції.

С/в продукції є основою ціни продукції, адже на ринку продукція продається за певними цінами, а формування ціни починається в сфері виробництва продукції.

Чим нижче витрати виробництва і нижче с/в, тим простіше підприємству виграти цінову конкуренцію, а це одне з головних завдань в умовах ринкової економіки.

Отже, ми бачимо, що основою с/в любої продукції є витрати. І чим вище ці витрати, тим вищою буду с/в продукції.

41. Методика розрахунку с/в рослинництва

С/в продукції – це всі затрати підприємства які понесені ним на виробництво того чи іншого виду продукції.

Для того, щоб розрахувати структуру с/в продукції рослинництва і тваринництва, необхідно кожен вид витрат поділити на загальну суму затрат у грн.

Для розрахунку с/в 1 ц побічної продукції(гички) необхідно затрати понесені на гичку, поділити на вихід гички.

Для розрахунку с/в 1 ц коренів цукрових буряків необхідно затрати без затрат на гичку, поділити на валовий збір коренів.

Щоб перевести зернові відходи в умовно чисте зерно, необхідно кількість зерновідходів у ц помножити на коефіцієнт 0,5.

Щоб розрахувати кількість чистого зерна всього, необхідно чисте зерно додати до умовно чистого зерна.

Для розрахунку с/в 1 ц соломи необхідно затрати на збирання, транспортування соломи поділити на валовий збір соломи.

Щоб визначити затрати на вирощування озимої пшениці без затрат на побічну продукцію необхідно, з всіх витрат відняти витрати на солому.

Для розрахунку с/в 1 ц зерна необхідно витрати на вирощування озимої пшениці без вартості побічної продукції поділити на чисте зерно всього.

Для розрахунку с/в 1 ц зерновідходів необхідно с/в 1 ц зерна помножити на коефіцієнт 0,5.

42. Методика розрахунку с/в тваринництва

Скотарство:

С/в продукції – це всі затрати підприємства які понесені ним на виробництво того чи іншого виду продукції.

Щоб визначити валовий надій молока від стада корів за рік, необхідно поголів’я корів помножити на річний удій на 1 корову.

Щоб визначити кількість голів приплоду телят, необхідно поголів’я корів помножити на приплід телят на 100 корів/100.

Щоб визначити вихід гною на стадо корів, необхідно вихід гною на 1 корову помножити на поголів’я корів.

Щоб визначити затрати на гній необхідно кількість гною помножити на нормативно розрахункову ціну 1 т гною.

Щоб визначити кількість кормо днів необхідно поголів’я корів помножити на 365 днів.

Щоб визначити с/в 1 кормо дня необхідно затрати на утримання корів без вартості побічної продукції (гною) поділити на кількість кормо днів.

Щоб визначити с/в 1 голови приплоду необхідно с/в 1 кормо дня помножити на 60. (Вартість 1 голови приплоду = с/в 60 кормо днів)

Щоб визначити с/в 1 ц молока необхідно від загальної суми затрат відняти затрати на гній і на приплід. І поділити на валовий надій молока.

Свинарство:

Щоб розрахувати приріст живої ваги необхідно середньорічне поголів’я помножити на середньодобовий приріст і помножити на 365 днів.

Щоб визначити вихід гною від поголів’я необхідно середньорічну кількість свиней помножити на вихід гною на 1 голову.

Щоб визначити затрати на гній необхідно кількість гною від усього поголів’я помножити на нормативно розрахункову ціну.

Щоб визначити затрати понесені на приріст свиней необхідно від всієї суми затрат на утримання поголів’я відняти вартість побічної продукції.

Щоб визначити с/в 1 ц приросту необхідно затрати без вартості побічної продукції поділити на приріст живої ваги поголів’я.

Вівчарство:

Щоб розрахувати вартість гною необхідно вихід гною помножити на нормативну вартість 1 т гною.

Щоб визначити затрати на приплід необхідно від всіх затрат відняти вартість гною помножити на 0,1.

Щоб розрахувати с/в 1 голови приплоду необхідно затрати на приплід поділити на приплід ягнят.

Щоб визначити кількість умовної продукції необхідно настриг вовни помножити на коф. І додати приріст живої ваги на рік.

Щоб визначити вартість умовної продукції необхідно від всіх затрат відняти вартість гною і відняти затрати на приплід.

Щоб розрахувати с/в 1 ц умовної продукції необхідно вартість умовної продукції поділити на кількість умовної продукції.

Щоб визначити вартість приросту всього необхідно с/в 1 ц умовної продукції помножити на приріст живої ваги на рік.

Щоб розрахувати 1 ц вовни необхідно від вартості умовної продукції відняти вартість приросту всього і поділити на настриг вовни на рік.

Птахівництво:

Щоб розрахувати валовий вихід яєць за рік необхідно середньорічне поголів’я курей несучок помножити на несіння на 1 курку несучку на рік.

Щоб визначити побічну продукцію(послід) необхідно кількість посліду помножити на нормативно розрахункову ціну 1 т посліду.

Щоб розрахувати с/в 1 тис. шт. яєць необхідно затрати на утримання без вартості побічної продукції поділити на валовий вихід яєць від поголів’я.

43 Значення і шляхи зниження собівартості.

Собівартість - це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції

До собівартості входять такі витрати:

вартість спожитих у процесі виробництва предметів праці (сировини, напівфабрикатів, палива, електроенергії);

перенесена вартість засобів праці;

витрати на оплату праці;

видатки на реалізацію продукції.

Значення обліку собівартості величезне.

По-перше, зниження витрат на одиницю продукції дає змогу збільшити обсяг виробництва на підприємстві при наявних ресурсах, забезпечити тим самим прискорення оборотності оборотних засобів.

По-друге, зниження собівартості є істотним джерелом зростання прибутковості (доходності) виробництва, а отже, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

По-третє, зменшення видатків матеріальних ресурсів в обробних галузях сприяє економії капітальних вкладень у галузях добувної промисловості.

По-четверте, зниження собівартості продукції - реальна основа зниження цін, а отже, підвищення життєвого рівня населення.

Головними шляхами зниження собівартості продукції є такі:

механізація і автоматизація виробництва;

застосування прогресивних технологій;

прогресивні зрушення у структурі виробництва;

спеціалізація і кооперування виробництва;

удосконалення структури управління;

здешевлення утримання апарату управління;

раціональне розміщення виробництва;

зниження цін на засоби виробництва, економічне стимулювання економії живої та уречевленої праці.

44 Спеціалізація як форма суспільного поділу праці. Рівень спеціалізації.

Спеціалізація – це це переважний розвиток однієї або кількох галузей на даному підприємстві які виробляють значну частину товарної продукції.

В Україні у сільському господарстві склалися такі форми спеціалізації:

1)зональна або територіальна яка залежить від природно-кліматичних умов.

2)господарська це спеціалізація с/г підприємств на виробництві певного виду продукції.

3)внутрішньогосподарська це зосередження виробництва окремих видів продукції у структурних підрозділах господарства.

Господарства мають різний рівень спеціалізації.

1)з високим рівнем;

2)середнім;

3)низьким.

Для того щоб визначити відмінності в рівні спеціалізації підприємств використовують коефіцієнти спеціалізації який розраховують за формулою:

Кс=100/сума (2і-1)

45. Галузі та галузева структура у с/г.

Завдяки суспільному поділу праці, тобто процесу відокремлення одного виду діяльності людей від іншого, виникають все нові галузі економіки.

Всі ці галузі взаємодіють одна з одною і утворюють економіку країни.

Галузь – це частина економіки країни, яка відрізняється від іншої використовуваними засобами виробництва, технологією виробництва і результатом виробництва, тобто кінцевою продукцією, яку виробляє галузь.

С/г як галузь економіки включає в себе такі дві галузі:

1) галузь рослинництва

2) галузь тваринництва

Галузь рослинництва спеціалізується на виготовленні продукції рослинництва, а саме зерно, цукрового буряка, картоплі, соняшнику, фруктів.

Галузь тваринництва – це галузь яка виробляє продукцію тваринництва (молоко, м’ясо, мед, вовну).

За своїм значенням в економіці с/г підприємства галузі поділяються на:

1) основні

2) додаткові

3) підсобні

Основні – це ті галузі які дають найбільшу частку валової і товарної продукції підприємства, як правило не менше 20%.

Додаткові – це галузі які створюються з метою раціонального використання робочої сили с/г підприємства.

Підсобні –це галузі які займаються виготовленням буд. Матеріалів, продуктів народних промислів, а також переробні підприємства.

Підприємства за рівнем спеціалізації є:

1) спеціалізовані

2) неспеціалізовані

Отже, залежно від рівня спеціалізації підприємства мають і різні результативні показники виробництва, тому що спеціалізація сприяє підвищенню кваліфікації праці, кваліфікації людей і ефективному використанню природно-кліматичних особливостей того чи іншого регіону.

46.

Розвиток продуктивних сил сільського господарства тісно пов`язаний з поглибленням спеціалізації та посиленням концентрації виробництва. Концентрація сільського виробництва - це процес зосередження засобів виробництва, земельних і трудових ресурсів з метою збільшення виробництва продукції на підприємствах. Концентрація сільського господарства є об`активною закономірністю розвитку і сприяє підвищенню ефективності виробництва. Концентрація виробництва у сільському господарстві здійснюється в двох формах: нагромадження і централізація виробництва. Нагромадження забезпечує розширене відтворення і сприяє посиленню концентрації виробництва. Централізація виробництва – це збільшення його розмірів шляхом об`єднання кількох господарств в одне і встановлення єдиного керівництва. Обидві форми концентрації виробництва взаємопов`язані; супроводжують і доповнюють одна одну. Основним показником рівня концентрації сільськогосподарського виробництва є обсяг валової продукції в натуральному або вартісному виразі. Залежно від розмірів сільськогосподарські підприємства характеризуються додатковими показниками; чисельність середньорічних працівників; наявність основних засобів виробництва, поголів`я худоби, площа сільськогосподарських угідь і ріллі. Розміри фермерських господарств повинні забезпечувати оптимальні обсяги виробництва продукції для досягнення високої ефективності галузей, раціонального використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, зниження собівартості продукції та підвищення продуктивності праці. Залежно від норм виробітку на виконанні окремих технологічних операцій, агротехнічних строків їх здійснення, структури посівних площ досягається найповніше використання технічних засобів. При цьому навантаження на машини враховується у піковий період робіт.

47. Агропромислова інтеграція

Агропромислова інтеграція — це форма господарювання, за якої відбувається процес зближення і поєднання галузей сільського господарства та промисловості для стрімкого зростання обсягів виробництва і забезпечення ефективної кооперації праці робітників міста й села.

Нині склались різні форми агропромислової інтеграції. У великих регіонах формуються регіональні АПК (агропромислові комплекси), що забезпечують реалізацію міжгалузевих зв'язків, збалансованість діяльності сільського господарства і суміжних галузей на цій території. На рівні районів і підприємств утворюються різні агропромислові формування: агрофірми, агропромислові комбінати й об'єднання, науково-виробничі та виробничі системи.

Переваги таких форм інтеграції землеробства з промисловістю та управління агропромисловим виробництвом такі:

• забезпечується єдиний процес виробництва, закупівлі, зберігання, переробки сільськогосподарської продукції та реалізації готових продуктів;

• створюються умови для гармонійного поєднання інтересів усіх учасників агропромислового комплексу, їх відносин і належної відповідальності за спільну роботу;

• складаються сприятливіші умови для широкого впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу;

• виникає можливість організації виробництва на принципах ефективної економії всіх ресурсів;

• досягається скорочення управлінського апарату, він стає мобільнішим, дешевшим та ефективнішим;

• забезпечується оптимальна форма поєднання територіального і галузевого принципів управління.

База агропромислової інтеграції – розвиток продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізації і кооперування виробництва.

Агропромислова інтеграція необхідна для забезпечення єдності сільського господарства та промисловості.

Агропромислова інтеграція розвивається у двох основних розрізах:

1) вертикальному

2) горизонтальному.

Вертикальна інтеграція означає міжгалузеві кооперування підприємств і виробництв різних галузей народного господарства, технологічно й організаційно взаємопов'язаних між собою. Вона забезпечує єдність і безперервність виробничого й технологічного процесів, тобто оптимальне проходження товарної маси від виробництва сировини до випуску і доставки споживачеві готової продукції, а також зниження витрат, підвищення ефективності виробництва та якості продукції. Основними організаційно-господарськими формами повної вертикальної інтеграції, в яких відбувається технологічне, економічне й організаційне злиття промисловості й сільського господарства, є агропромислові підприємства, об'єднання, комбінати, агрофірми.

Горизонтальна інтеграція – це система взаємозв'язків між підприємствами однієї галузі. Забезпечує поглиблення спеціалізації окремих ланок єдиного технологічного процесу, зниження витрат виробництва.

Отже, розвиток агропромислової інтеграції дає змогу оптимізувати пропорції між сільським господарством і промисловістю, створює передумови для поступового скорочення витрат на міжгалузевих стиках, скорочення витрат на управління агропромисловим виробництвом, сприяє вирішенню соціальних завдань. Результат розвитку агропромислової інтеграції – формування агропромислового комплексу.

49 Валова продукція

Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини залежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств. Залежно від економічного змісту і цільового призначення цих результатів розрізняють такі види їх: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція і прибуток.Валова продукція- це вся продукція,яку виготовило с/г. підприємство на протязі року.Валова продукція сільського господарства — це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній — оцінений за порівнянними цінами відповідного року.Вартість валової продукції (ВП) сільського господарства будь-якого підприємства, району, області, України в цілому і всього світового виробництва складається з таких трьох компонентів:

1. Матеріальні затрати (МЗ) - корми, добрива, насіння, посадковий матеріал, нафтопродукти, паливо, електроенергія, запасні частини, ремонтні і будівельні матеріали та інші матеріальні затрати.

2. Оплата праці (ОП) - основна і додаткова, найманих і залучених осіб, а. також відрахування на соціальні заходи.

3. Якщо будь-яка сільськогосподарсько-правова структура нормально функціонує, то обов'язковою складовою частиною вартості валової продукції сільського господарства буде чистий доход (ЧД).

В обсяг валової продукції рослинництва включають урожай всіх с/г культур і природних кормових угідь, а також вартість незавершеного виробництва у розмірі його різниці на початок та кінець року.

До валової продукції тваринництва належать вироблені молоко,вовна, яйця,мед,сало,м'ясо,приплід і приріст тварин і птиці,пух,перо.

До валової продукції підсобних підприємств і промислів включають приріст вартості продукції власного виробництва,що вийшли з переробки борошна,круп,олії,та вироби цих підприємств інвентар, буд.матеріали.

Відтворення відбуваеться в натурально-речовій формі і вартісній формах,а валовий продукт галузі становить сукупність засобів виробництва і предметів споживання.

50 Товарна продукція

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов’язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів, насіння, садивного матеріалу, відтворення стада тощо), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на оплату праці натурою і, нарешті, на продаж. Продукція, що продана підприємством заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а також використана на обмін за бартерними угодами, називається товарною.

Товарна продукція с/г є частиною валової продукції, яка вибуває з підприємства.

Реалізацію продукції за межі господарства відносять до позагосподарського, а в межах господарства- до внутрішньогосподарського товарообігу.

Отже, товарна продукція — це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це — важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки.

Для аналізу стану економіки підприємства та його окремих галузей визначають відносну й абсолютну товарність виробництва. Відносну товарність характеризують показники рівня товарності, що визначаються по кожній галузі підприємства як процентне відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі. Рівень товарності можна визначити і в цілому по підприємству, але для цього потрібно товарну продукцію оцінити у вартісному виразі за тими самими порівнянними цінами, за якими оцінено валову продукцію, виключивши з її складу приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних культурних насаджень і малотоварні продукти (солому, гній, зелену масу). Рівень товарності по окремих видах продукції залежить, насамперед, від обсягу її виробництва. Чим більший він, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових умов, і навпаки. Рівень товарності може змінюватися і за однакового обсягу виробництва валової продукції, якщо підприємство через певні обставини зменшило або збільшило свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі. З огляду на сказане, стає зрозумілим, що абсолютна товарність є функцією від рівня відносної товарності й обсягу валового виробництва продукції. У формалізованому вигляді залежність абсолютної товарності (Ат) від названих факторів можна подати як добуток:

Ат = ВП • Рт,

де ВП— обсяг виробництва валової продукції; Рт — рівень товарності.

52. Види ефективності

Розрізняють такі види ефективності:

1. Економічна ефективність

Вона характеризується різними вартісними показниками які характеризують результати виробництва на підприємстві до цих показників належить валова продукція, валовий дохід і чистий дохід. Вона є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності – норма прибутку. Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні: Суттєве зниження енергомісткості, матеріаломісткості і зростання фондовіддачі.

2.Соціальна ефективність відображає покращення соціальних показників життя людей.

До цих показників належать поліпшення умов праці людей скорочення робочого дня, збільшення робочих місць, збільшення заробітної плати. Інтегруючим показником соціальної ефективності є частка товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, як правило – за один рік.

3.Екологічна передбачає створення безпечних умов життєдіяльності людей, а саме створення безпечного довкілля, безпека на робочому місці.

Екологічна ефективність природозахисних витрат визначається зіставленням обсягів екологічних результатів і витрат, що їх спричинили. Екологічні результати обчислюються як різниця показників негативного впливу на навколишнє середовища і як різниця показників стану навколишнього середовища до і після проведення заходів.

53. Показники економічної ефективності с/г виробництва.

Показниками економічної ефективності є:

1) Валова продукція – вся продукція в вартісному виразі що виготовлена на с/г підприємстві на протязі року.

2) Товарна продукція – це готова продукція і послуги які реалізуються за межами підприємства та в середині його.

3) Валовий дохід – це частина валової продукції за мінусом вартості споживчих засобів виробництва включає в себе, фонд заробітної плати і прибуток.

4) Чистий дохід – це частина валового доходу підприємства без фонду заробітної плати або це прибуток що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції.

Чистий прибуток який залишається підприємству після податку на прибуток.

Отже ми бачимо що ефективність підприємства це комплексна оцінка використання матеріальних трудових і фінансових ресурсів підприємства.

54.Ступінь рентабельності с/г виробництва. Показники і методика визначення рівня рентабельності і норми прибутку.

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник надто важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще рівних умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь. Як буде розкрито далі, цей показник набуває особливого значення для характеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

До основних показників рентабельності, які використовуються у ході аналізу фінансового стану підприємства, належать:

- Коефіцієнт рентабельності активів;
- Коефіцієнт рентабельності власного капіталу;
- Коефіцієнт рентабельності діяльності;

Коефіцієнт рентабельності активів(економічна рентабельність)

Коефіцієнт рентабельності активів(економічна рентабельність) характеризує – рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом. Даний показник розраховується за формулою:

Зменшення рівня рентабельності активів може свідчити про падаючий попит на продукцію підприємства й про пере нагромадження активів.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність)

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних власників й акціонерів й є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат.

Коефіцієнт рентабельності діяльності

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Збільшення цього показника свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства, а зменшення навпаки.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 38 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.085 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав