|
Читайте также: |
Активне вентилювання зернової маси полягає у примусовому її продуванні атмосферним повітрям.
Його проводять для збереження якості сирого й вологого зерна, запобігання розвиткові плісені та шкідників хлібних запасів. В окремих випадках його застосовують для прискорення процесу післязбирального дозрівання, вирівнювання температури й вологості зернової маси. Під впливом активного вентилювання змінюється повітря в міжзернових проміжках насипу.
За інтенсивністю та характером руху повітря в насипу розрізняють вентилювання пасивне й активне, безперервне й переривчасте.
Пасивне вентилювання, або провітрювання, зерна характеризується малим повітрообміном. Повітря в насипу переміщується переважно через його різну щільність, різницю температур, виникнення або посилення протягів через відкриті двері сховища. Таке вентилювання малоефективне і не забезпечує збереженості зерна.
Активне, або примусове, вентилювання зерна характеризується інтенсивним повітрообміном у насипу. Його проводять за допомогою установок, обладнаними вентиляторами. Буває безперервним і переривчастим. За переривчастого вентилювання період активного продування насипу чергується з періодом зберігання зерна без продування. Це вентилювання є технологічно перспективним для економії електроенергії та витрат на обробку зерна.
Профілактичне вентилювання застосовують для збагачення киснем повітря міжзернового простору, вирівнювання температури й вологості в зерновому насипі, ліквідації комірного запаху, зберігання життєздатності насіння, запобігання виникненню осередків самозігрівання та ін. При цьому питома подача повітря невелика – 30… 50 м3/т за годину. Його здійснюють періодично, враховуючи температуру і вологість навколишнього середовища й температуру та вологість зерна. Профілактичну обробку сухого зерна й зерна середньої сухості проводять після 1…3 місяці зберігання.
Вентилювання для охолодження зерна. При зниженні температури від плюс 10 0С і нижче у ньому значно гальмуються всі фізіологічні та мікробіологічні процеси. Насипи з такою температурою вважають охолодженими і такими, що мають підвищену стійкість при зберіганні. Спочатку зернову масу охолоджують, використовуючи нічні пониження температури повітря, потім проводять більш глибоке повторне охолодження. Для охолодження сухого зерна й зерна середньої сухості питома подача повітря має становити 50…80 м3/т за годину. Загальні його витрати залежать від стану зернової маси. Як правило, для доведення зернової маси до встановлених норм витрачається 1800 – 2000 м3 повітря на 1 т зерна.
Вентилювання для проморожування зерна. Температуру зерна знижують до мінусових значень. Зерно після цього перебуває в анабіозному стані, тобто воно має досить низький рівень життєдіяльності. Процеси обміну речовин і дихання в проморожених насипах знижуються до мінімуму, внаслідок чого сапрофітні мікроорганізми не розмножуються і частково гинуть.
Дозріле сухе насіння, проморожене до температури мінус 250С, повністю зберігає свої властивості і не втрачає здатності до проростання. Тривалий вплив такої температури не погіршує технологічних властивостей зерна з підвищеною вологістю, яке призначення для продовольчих та інших цілей.
Вентилювання для сушіння зерна й насіння проводять у камерних сушарках заводів, у сховищах. При цьому уникають травмування продукції.
Зерно під впливом теплого атмосферного або трохи підігрітого повітря сохне повільно, оскільки температура повітря становить 15…250С і питома подача його невелика (до 200 м3/т за годину). Тому для прискорення сушіння і скорочення його тривалості повітря нагрівають до 35…500С і збільшують питому подачу до 500…600 м3/т за годину.
Вентилювання насінного зерна. Для прискорення післязбирального дозрівання і підвищення енергії проростання та схожості свіжозібраного недозрілого насіння його вентилюють. Крім того, у процесі тривалого зберігання насіння періодично вентилюють для збереження його життєздатності. Часто для забезпечення тривалого зберігання насіння охолоджують або проморожують, а після зимового зберігання перед сівбою його прогрівають у полі трохи підігрітим або теплим весняним повітрям.
Як уже зазначалося, під час зберігання насіння дихає, виділяючи теплоту, вологу і вуглекислий газ. Як живий організм воно гине в безкисневому середовищі. Активне вентилювання насипу освіжає повітря міжзернових просторорів, збагачує його на кисень, зберігає життєздатність насіння.
Вентилювання для ліквідації самозігрівання застосовують для швидкого охолоджування зерна. Його проводять у будь – який час доби незалежно від погодних умов. Витрати повітря – 200 м3/ т за годину і більше. Закінчують вентилювання при повній ліквідації осередку самозігрівання. Для подальшого підвищення стійкості під час зберігання зерно сушать і надалі контролюють його стан.
Вентилювання для дегазації зазвичай проводять у теплі весняні дні. При цьому немає потреби переміщувати зерно. Тривалість такого способу вентилювання залежить від повноти дегазації, яку контролюють за кількістю залишку фумиганту в зерні.
Технологічна ефективність активного вентилювання зернових мас атмосферним повітрям виражається у швидкості зміни температури зерна. При тривалому вентилюванні зерно поступово набуває температури навколишнього середовища.
Активне вентилювання треба проводити згідно з установленими для кожної культури його режимами. Під режимами активного вентилювання розуміють оптимальне поєднання основних параметрів обробки зерна повітряним потоком, яке забезпечує найкращий господарський результат. До таких параметрів належать: питома подача повітря, тривалість охолодження, висота зернового насипу, періодичність вентилювання тощо.
Питома подача повітря означає кількість витрат його на вентилювання 1 т зерна протягом 1 год. Залежно від культури, вологості зернової маси і мети вентилювання вона коливається від 30 до 200 м3/год при висоті насипу зерна 1,5…3,5 м.
Питому подачу повітря V визначають за формулою
, де
n – кількість повітря, що подається вентилятором у насип зерна, м3/год,
m – маса вентильованого зерна, т.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 226 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |