Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Висновок

У спортивному орієнтуванні зазвичай використовуються три види змагань:
- орієнтування на маркованої трасі;
- орієнтування в заданому напрямку;
- орієнтування за вибором.
Завданням учасників змагань зі спортивного орієнтування є проходження із застосуванням карти і компаса контрольних пунктів (КП), розташованих на місцевості. Дистанція проходження повинна бути розрахована суддівською колегією так, щоб довжина маршруту у новачків не перевищувала для юнаків 6 км, для дівчат - 4 км.
Орієнтування на маркованій трасі - це проходження дистанції з нанесенням на карту розташування КП, встановлених на трасі. Траса на карті не позначена. За помилку у нанесенні КП, обумовлену в міліметрах відхилення, нараховується штрафний час у хвилинах. Остаточний результат проходження дистанції відповідає часу проходження дистанції плюс штрафний час. Умовою заліку особистих результатів змагань на маркованої трасі є нанесення всіх КП на карту шляхом проколу карти (голкою або шпилькою) і відсутність грубих відхилень (більше 3 хвилин штрафного часу) на будь-якому КП.
Орієнтування на маркованій трасі в основному проводиться в зимових умовах на лижах. Траса робиться у вигляді маркованої лижні з добре видимими контрольними пунктами, наприклад на деревах на рівні очей.
Орієнтування в заданому напрямку - це проходження зазначених на карті і розташованих на місцевості КП в заданому порядку (згідно з порядковими номерами на карті). Шлях від одного КП до іншого учасники вибирають за своїм розсуд. Результат учасника визначається за часом, витраченому на проходження дистанції від старту до фінішу за умови взяття всіх КП (на кожному з них робиться певна позначка) в заданій послідовності.
Орієнтування за вибором - це проходження протягом контрольного часу певної кількості КП в довільному порядку з метою отримання максимальної кількості очок за «взяття» КП. На дистанції можуть бути встановлені КП з різними оцінками в окулярах. Наприклад, найближчі КП оцінюються в 1 очко, а розташовані далі від старту-фінішу - в 2-3 очки. На мапу учасника наносять всі наявні в районі змагань КП і їх позначення. В районі змагань встановлюється значно більше КП, чим може «взяти» їх середній учасник позначений контрольний термін. Зазвичай в таких змаганнях робиться загальний старт.

Лекція № 1

«Основні завдання хірургічної служби в Україні»

з дисципліни: «Медсестринство в хірургії»

Викладач: Гайдамака В.К.

м. Берислав

План

1. Поняття про хірургію та хірургічні хвороби.

2. Нарис з історії хірургії.

3. Розвиток хірургії в Україні.

4. Українська школа хірургів.

5. Місце хірургії в сучасній медицині, організація та структура хірургічної служби України.

6. Розвиток медсестринства на Україні, етапи медсестринського процесу.

7. Принципи медичної етики і деонтології в хірургії.

1. Хірургія в перекладі з грецької мови означає рукодія (сhеіг- рука, Егgоп- дія), ремесло, майстерність. У широкому розумінні це поняття слід трак­тувати як розділ медицини, що вивчає захворювання, основними засобами ліку­вання яких є оперативні втручання у патологічний процес за допомогою пев­них прийомів, методів, інструментів і техніки. Хірургія в сучасному вигляді являє собою одну з провідних спеціальностей медичної науки.

Для розвитку і вдосконалення хірургії використовують сучасні досягнення науки і техніки, завдяки чому широко впроваджується лазерна, кріохірургічна техніка та ін. Нові можливості у виконанні хірургічних операцій з'явились з використанням лапароскопічної апаратури. Розширився діапазон мікрохірур­гічних операцій, що дало можливість проводити пересадку (трансплантацію) органів і тканин, здійснювати реплантацію (пришивання) ампутованих кінцівок, пальців та ін.

2. Творіння стародавнього світу втрачені назавжди й тільки уривки праць знаме­нитих вчених свідчать про достатньо високий рівень тодішньої хірургії. Вже стародавні єгиптяни вміли виконувати кастрацію, накладати іммобілізаційні пов'язки при переломах кісток, індуси застосовували хірургічні голки та інстру­менти, за допомогою яких проводили пластичні операції на обличчі. Високого рівня досягла хірургія у войовничій Стародавній Греції й Римі.

Велику славу здобув у ті часи (460- 377рр. до н.е.) Гіппократ, який зібрав та систематизував медичні знання. До наших днів зберігся збірник його ме­дичних праць «Согриs Нірросгаtісum» («Кодекс Гіппократа»), який свідчить про великий досвід автора в хірургії.

Особливе місце в стародавній медицині залишили Уельс і Гален. Так, Уельс (30-33 р. до н.е.) у своїх трактатах детально описав методику трепанації черепа, видалення каменів із сечового міхура, лікування переломів кісток, видалення катаракти. Галей - вперше застосував зупинку кровотечі, накладання шовних лігатур.

Починаючи з VII ст.., на історичну арену виходить «арабська медицина». Араби вперше почали організовувати великі шпиталі з медичними школами при них.

Видатним лікарем-вченим тих часів вважають Абу Алі Ібн-Сіна (Авіцена, 980-1037рр.). У його «Каноні лікарських наук» є спеціальний розділ, присвячений хірургії, де описана методика лікування ран,

накладання трахеотомії, видалення каменів жовчного та сечового міхура, проведення ампутації та лікування травматичних ушкоджень.

Видатною постаттю в той часу Швейцарії був лікар Парацельс (1493-1541рр.). У своїх працях він писав: «Тримай рану в чистоті і бережи її від ворогів, які можуть потрапити із зовні так виліковуються всі рани».

Видатним хірургом ХV століття був француз Амбруаз Паре (1510-1590рр.). Йому належить перший опис операції при переломах шийки стегнової кістки. Він радив зупиняти кровотечу з судин тільки за допомогою лігатури; розробив науковий підхід до лікування вогнепальних ран,техніку видалення зубів.

3. Розвиток української хірургічної школи тісно пов'язаний з Росією.1701р. за наказом Петра І на Україні була створена Київська академія і медичні школи в Чернігові, Переяславі та Харкові. У 1737 р. сенат прийняв рішення у великих містах створити,«для пользования обывателей в их болезнях содержать лекарей».

Розвиток сучасної хірургії нерозривно пов'язаний з діяльністю геніального хірурга М.І. Пирогова.

М.І. Пирогов- основоположник експериментальної хірургії. Він також вивчав топографічну анатомію. Для цього цей вчений запропону­вав і детально розробив методи заморожування трупів і їх розтину. Він уперше у світі застосовував ефірний наркоз у військово-польових умовах. Історичною заслугою М.І. Пирогова є організація перших загонів сестер милосердя, які надавали медичну допомогу пораненим на полі бою. Він запропонував кістково-пластичну ампутацію гомілки, уперше у світі вико­ристав гіпсову пов'язку для лікування переломів кісток.

Свій досвід М.І. Пирогов узагальнив у класичній праці «Основи загальної військово-польової хірургії».

Основними центрами хірургічної науки і практики в Україні в кінці XIX століття були Київ і Харків. З часу заснування Київського університету про­тягом 48 років першим професором з хірургії був учень М.І. Пирогова-В.О. Караваєв(1811-1892).

Володимир Опанасович Караваєв, знавець топографічної анатомії, досвідче­ний клініцист, який віртуозно володів хірургічною технікою, досягнув знач­них успіхів при багатьох складних операціях. Він написав безцінний під­ручник з оперативної хірургії.

У XX ст.. хірургія як наука розвивалася завдяки працям М.В. Скліфосов-ського, С.І.Спасокукоцького, О.М. Бакулєва, П.І. Дьяконова,

С.П. Федорова, О.В. Вишневського, М.М. Петрова, Б.В. Петровського, М.Н. Бурденка.

С. І. Спасокукоцький збагатив хірургію фундаментальними дослідженнями. Він запропонував методи хірургічного лікування гнійних захворювань легень і плеври, розробив метод обробки рук (за Спасокукоцьким-Кочергіним).

О.М. Бакулєв є автором багатьох операцій на легенях (при раку, туберку­льозі, запальних процесах).

П.І. Дьяконов багато працював над удосконаленням методів антисептики та асептики. Він розробив операції на стравоході і жовчних шляхах, рино­пластику.

С.П. Федоров запропонував методи оперативного лікування жовчно-кам'яної хвороби, захворювань сечової системи.

О.В. Вишневський присвятив свої дослідження вивченню трофічної функ­ції нервової системи. Ним розроблені новокаїнові блокади, метод інфільтра­ційної анестезії, запропонована масляно-бальзамічна пов'язка.

М.М. Петров- творець сучасної системи боротьби з раком. Багато уваги він приділяв лікуванню вогнепальних ран. Піонером серцево-судинної хірургії в СРСР був О.М. Бакулєв.

Завдяки працям Б.В. Петровського значних успіхів досягли судинна хірургія (операції на аорті та великих судинах), хірургія серця і стравоходу.

Н.М. Бурденко- військово-польовий хірург, один з основоположників нейро­хірургії. Ще студентом брав участь у російсько-японській війні,був помічни­ком лікаря. З 1910 р. викладав на кафедрі хірургії Юр'ївського університету.

Під час першої світової війни працював головним військово- санітарним інспектором. Він є автором більше як 300 наукових праць із різних проблем клінічної і теоретичної медицини, зокрема з онкології (пухлини ЦНС і вегетативної нервової системи).

4. Місце хірургії в сучасній медицині визначається тим, що при багатьох захворюваннях операція є єдиним надійним лікувальним заходом. Хірургічного лікування потребують:

1. Усі види відкритих і закритих ушкоджень опорно-рухового апарату, судин, внутрішніх органів, ЦНС.

2. Гнійно-запальні захворювання м'яких тканин, внутрішніх органів, ЦНС.

3. Природжені вади розвитку практично всіх органів і тканин.

4. Деякі набуті захворювання.

5. Доброякісні і злоякісні пухлини.

6. Паразитарні захворювання (ехінококоз, опісторхоз та ін.).

5. Особливістю організації хірургічної допомоги в Україні є її максимальне наближення до населення.

Перша долікарська допомога надається на ФАПах і здоровпунктах під­приємств. У деяких віддалених від районних центрів дільничних лікарнях надається хірургічна допомога при травмах і гострій хірургічній патології. У ₍ хірургічних; відділеннях районних лікарень надається кваліфікована хірургічна допомога хворим, які її потребують.

У міській поліклініці є хірургічне відділення, де хірурги ведуть амбула­торний прийом, виконують перев'язки і невеликі операції.

У міських лікарнях є загально хірургічні відділення, де виконують пла­нові та екстрені операції, відділення гнійно-септичної хірургії, а також проктологічне, урологічне і травматологічне відділення.

В обласних лікарнях крім загально хірургічного функціонують травмато­логічне, торакальне і нейрохірургічне відділення, тобто населенню надають­ся всі види спеціалізованої медичної допомоги.

Хірургічна допомога надається також у клініках науково-дослідних інсти -тутів, на кафедрах вищих навчальних медичних закладів III- ІУ рівня акредитації, республіканських центрах хірургії.

Для надання екстреної хірургічної допомоги в усіх містах і великих населених пунктах організовано" пункти невідкладної допомоги (травма­тологічні, стоматологічні та ін.).

Юридичні аспекти хірургічної діяльності визначені законодавчими актами. Верховна Рада України 19.11.1992р. прийняла «Основи законодавства України про охорону здоров'я». У цьому документі конкретизовано юридич- ні аспекти медичного, зокрема хірургічного, втручання. Медичне втручання проводять лише в тих випадках, коли воно не може заподіяти шкоди здоров'ю пацієнта. Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, виконують у разі крайньої необхідності, коли ліквідація загрози здоров'ю пацієнта за допомогою інших методів неможлива.

6. Ролі медичних сестер, що працюють у хірургії, не надавали великого значення на ранньому етапі розвитку хірургії.

Діяльність медичної сестри полягала лише в тому, що вода супроводжувала пацієнтів від палати до операційної та навпаки. Уперше почали широко використовувати допомогу медичних сестер під час Кримської війни. Це були перші медичні, сестри милосердя.

У клініках тільки на початку XX ст.. студентів-майбутніх медичних сестер-почали впускати до операційної для того, щоб вони набули клінічного досвіду. Там вони ознайомлювалися з режимом стерилізації інструментів, підготовкою забезпечення операцій та перев'язок, дією медичних сестер як помічників під час оперативних втручань. Це було початком впровадження мед сестринського догляду в хірургічній клініці.

Догляд хворих- невід'ємна частина успішного видужання пацієнта після операції. *

Медсестринський процес у хірургії - -це метод науково обґрунтованих і здійснюваних на практиці медичною сестрою своїх обоє 'язків з надання допомоги хірургічному пацієнтові. Сестринський процес:

• визначає конкретні потреби пацієнта в догляді;

• сприяє втіленню пріоритетів з догляду (у разі потреби) й очікуваних результатів догляду;

• прогнозує наслідки мед сестринського нагляду. Медсестринський процес визначає план дій медичної сестри, стратегію

спрямовану на задоволення потреб пацієнта. Під час медсестринського процесу оцінюється ефективність проведеної медичною сестрою роботи, професіоналізм сестринського втручання.

І головне- сестринський процес гарантує якість надання допомоги, яку можна проконтролювати.

Велика увага надається використанню сестринського процесу в хірургічній клініці, оскільки саме тут виникає найбільше проблем у пацієнта і тому потрібна найкваліфікованіша допомога медичної сестри.

Етапи сестринського процесу.

Сестринський процес складається з п'яти етапів:

- перший етап: оцінювання стану пацієнта, його обстеження;

- другий етап: виявлення проблем пацієнта та установлення сестринського діагнозу;

- третій етап: план сестринського догляду, або планування сестринської допомоги;

- четвертий етап: реалізація плану догляду, або здійснення плану сестринських втручань;

- п’ятий етап: оцінювання ефективності сестринського процесу. Кожний етап є складовою частиною в розв’язанні основної проблеми пацієнта і тісно пов’язаний з іншими чотирма етапами

Висновок

Матеріал лекції підібрано згідно теми, детально розглянуто нарис з історії хірургії та етапи розвитку хірургії в Україні. Вагоме місце в лекції займають видатні хірурги світу та українська школа хірургів.

Лекційний матеріал висвітлено в доступній формі, детально розглянуто мед- сестринський процес та його етапи. А також принципи медичної етики і деонтології.